"Де любилися й не зналися,
тільки стали, попрощалися."
Народна пісня.
Із-за гори та високої,
із-за лісу та дубового
на степи, вітрами метені,
рано-вранці сонце випало,
і, кашнувши над озерами,
полетіло й посвітилося
вгору, вгору аж до заходу.
І далеко, під вербою аж
на леваді, коло копанки,
над відром не спочива...