Прометей закутий
Прометей закутий
Переклад Бориса Тена<br /> ДІЙОВІ ОСОБИ<br /> Влада й Сила — слуги Зевсові.<br /> Гефест — бог-коваль.<br /> Прометей — титан.<br /> Океан — титан.<br /> Хор Океанід — дочок Океанових.<br /> Іо — діва-телиця, дочка Інахова.<br /> Гермес — вісник Зевсів.
Пролог<br /> Скеляста гірська пустеля. Три божества — Гефест з молотом і ланцюгом в руках, Влада і Сила — підводять в'язня Прометея до скелі.<br /> ВЛАДА<br /> От і прийшли ми аж на самий край землі,<br /> В безлюдну далеч Скіфії пустельної.<br /> Пора, Гефесте, повеління виконать<br /> Отцеве і до кручі стрімковерхої<br /> 5] Оцього міцно прикувать зухвалого<br /> Нерозривними ковами залізними.<br /> Твій квіт укравши, на усе придатного<br /> Вогню він сяйво смертним дав,— за гріх оцей<br /> Повинен кари від богів зазнати він,<br /> 10] Щоб научився Зевсові коритися<br /> І так прихильно до людей не ставився.<br /> О Владо й Сило, волю вже ви Зевсову<br /> Вчинили,— більше вам робити нічого.<br /> А я прикути бога чи наважуся<br /> 15] Родимого до кручі буревійної?<br /> Та зважитись повинен неминуче я,-<br /> Отцевим страшно повелінням нехтувать...<br /> (До Прометея).<br /> Високодумний сину велемудрої<br /> Феміди! Хоч недоброхіть, кайданами<br /> 20] Тебе припну я до бескету голого,<br /> Де ти людського не почуєш голосу<br /> Й обличчя не побачиш; сонцем палений,<br /> Увесь ти почорнієш і радітимеш,<br /> Що світло дня барвистошатна вкрила ніч...<br /> 25] Та знову сонце ранню росу висушить,<br /> І знов тебе ця вічна мука гризтиме —-<br /> Бо ще й не народився визволитель твій.<br /> Ось плід твоєї до людей прихильності.<br /> Ти богом бувши, гніву не боявсь богів<br /> 30] І понад міру смертним ти пошану дав —<br /> Отож ці кручі завжди стерегтимеш ти<br /> Без сну й спочинку, ніг не розгинаючи,<br /> І марні будуть скарги всі і лементи, [27]<br /> Бо невблаганне серце у Кропіона,-<br /> 35] Жорстокі завжди ці нові велителі!<br /> ВЛАДА<br /> (до Гефеста)<br /> Для чого час на марні жалі гаєш ти<br /> І бога не сахаєшся, ворожого<br /> Богам, що видав людям твій почесний дар?<br /> ГЕФЕСТ<br /> Покровенство і приязнь — то велика річ!<br /> ВЛАДА<br /> 40] Звичайно. А наказу не послухати<br /> Отцевого — ще більше слід боятися?<br /> ГЕФЕСТ<br /> Жорстокий завжди і завзяття повен ти.<br /> ВЛАДА<br /> А сльози проливати — це не ліки теж,<br /> І не трудися марно, не поможе це.<br /> ГЕФЕСТ<br /> 45] Ох, та яке ж огидне ремесло моє!<br /> ВЛАДА<br /> Чого ти нарікаєш? Щиро кажучи,<br /> Причина мук цих — не в твоїй умілості.<br /> ГЕФЕСТ<br /> Хай нею краще інший володітиме.<br /> ВЛАДА<br /> Все можуть боги, тільки не владарити.<br /> 50] Нікому не підлеглий тільки Зевс один.<br /> ГЕФЕСТ<br /> Я знаю це й не буду сперечатися.<br /> ВЛАДА<br /> Ти ланцюгами швидше прив'яжи його,<br /> Щоб батько твого не побачив гаяння.<br /> ГЕФЕСТ<br /> Поглянь-бо, ось готові ланцюги йому.<br /> ВЛАДА<br /> 55] Вклади злочинця руки в них і, молотом<br /> їх заклепавши, міцно до скали прикуй. [28]<br /> ГЕФЕСТ<br /> Готово,— недаремно потрудився я.<br /> ВЛАДА<br /> Міцніше вдар, притисни, не ослаблюй пут,<br /> Він і з кута тісного вміє вимкнути.<br /> ГЕФЕСТ<br /> 60] Одна рука прибита невідривано.<br /> ВЛАДА<br /> Припни ж тепер і другу, щоб мудрій оцей<br /> Дізнався, що від нього не дурніший Зевс.<br /> ГЕФЕСТ<br /> Чи зможе хто, крім в'язня, докорить мені!<br /> ВЛАДА<br /> Тепер ці груди простроми загостреним<br /> 65] Клином залізним і прибий міцніше їх.<br /> ГЕФЕСТ<br /> Ой леле, з мук я плачу Прометеєвих!<br /> ВЛАДА<br /> То ти над ворогом ридаєш Зевсовим?<br /> Не довелось би й над тобою плакати.<br /> ГЕФЕСТ<br /> Очам нестерпне бачиш ти видовище.<br /> ВЛАДА<br /> 70] Я бачу, що приймає він заслужене.<br /> Та ланцюгами й ребра обв'яжи йому.<br /> ГЕФЕСТ<br /> Я знаю й сам, що треба,— не наказуй-бо.<br /> ВЛАДА<br /> Наказувати буду, ще й покрикну я.<br /> Схилися вниз і в кільця гомілки закуй.<br /> ГЕФЕСТ<br /> 75] Готово! Це зробити — невелика річ.<br /> ВЛАДА<br /> Прикуй тепер і ноги процвяховані,-<br /> Суддю в цій справі матимеш суворого. [29]<br /> ГЕФЕСТ<br /> Із постаттю твоєю схожа й мова ця.<br /> ВЛАДА<br /> Сам — будь ласкавий, а моєю гнівністю<br /> 80] І вдачею твердою не кори мене.<br /> ГЕФЕСТ<br /> Ходімо звідси,— тож увесь у путах він.<br /> ВЛАДА<br /> (до Прометея)<br /> Тепер зухвальствуй і кради богів дари<br /> Для тих недовгоденних! З тяжких мук твоїх<br /> Здолають, може, смертні увільнить тебе?<br /> 85] Даремно Прометея прозорливого<br /> Ім'я ти маєш — сам-бо потребуєш ти<br /> В недолі Прометея-визволителя.<br /> Гефест, Влада й Сила відходять.<br /> ПРОМЕТЕЙ<br /> (сам)<br /> Ефіре божественний! О джерела рік!<br /> О бистрокрилі вітри й незліченної<br /> 90] Морської хвилі гомін! Земле, мати всіх,<br /> І всевидющий сонця круг,— вас кличу я,<br /> Погляньте, що — сам бог — я від богів терплю!<br /> Подивіться, ганебне яке<br /> Мордування довгі тисячі літ<br /> 95] Терпітиму я!<br /> Безчесні які мені вигадав пута<br /> Блаженних богів новий володар.<br /> Ой горе! З теперішніх мук і майбутніх<br /> Я ридаю... Коли ж буде край<br /> Безбережному цьому стражданню?<br /> 100] Що мовлю я! Прийдешнє все виразно я<br /> Передбачаю завжди, й несподіваних<br /> Нещасть нема для мене,— отже, легко<br /> Повинен долю зносити присуджену:<br /> 105] То — нездоланна сила Неминучості.<br /> Та як мені мовчати й як повідати<br /> Про долю нещасливу! Дав-бо смертним я<br /> Почесний дар — за це мене й засуджено:<br /> В сухім стеблі сховавши, джерело вогню<br /> 110] Я переніс таємно, й людям сталося [30]<br /> Воно на всі мистецтва їх навчителем.<br /> Оцей-бо злочин я тепер покутую,<br /> В кайданах лютих просто неба висячи.<br /> Чути шелест у повітрі.<br /> А! а! а!<br /> Наближається хор Океанід.<br /> ПРОМЕТЕЙ<br /> 115] Але що то за шелест і подих незримий?<br /> Чи то боги? чи смертні? чи інше то щось?<br /> Хто до бескетів цих на край світу прийшов<br /> Видивлятись на муки безмежні мої?<br /> Погляньте ж па в'язня, бездольного бога,<br /> 120] На отцевого ворога, всім божествам,<br /> Що входжають до Зевса в покої,<br /> Осоружного тим, що не в міру<br /> До смертних прихильності мав.<br /> Ой, шелест я знову чую пташиний,<br /> 125] І ефір навколо дзвенить<br /> Від помахів крил легковійних.<br /> Та страшить мене все, що надходить.<br /> На крилатій колісниці з'являється хор Океані д.
Парод<br /> ВСТУПНИЙ ХОР<br /> Строфа 1<br /> Ні, не жахайсь! Льотом легким<br /> Ніжну любов ми до оцих<br /> 130] Скель несемо,— ледве вдалось<br /> Нам прихилить хором благань<br /> Серце тверде батька богів,<br /> Нас проводжали буремні вітри...<br /> Брязкіт оков враз долетів<br /> До глибини наших печер,<br /> І, сором забувши святий, босоніж<br /> 135] Прилинули в повозі ми крилатім.<br /> ПРОМЕТЕЙ<br /> Ой леле, леле!<br /> О Тетії плодющої памолодь, дочки<br /> Океану-отця, що котить вали [31]<br /> Довкола землі невсипущим потоком,-<br /> 140] На мене погляньте, дивіться усі,<br /> Як, кайданами скований, тут<br /> На ненавидній варті мушу стоять<br /> Над урвищем скелі стрімкої.<br /> ХОР<br /> Антистрофа 1<br /> О Прометей! Хмарою жах<br /> 145] Нам оповив сповнені сліз<br /> Очі ясні — бачимо ми,<br /> Як на скелі в муках тяжких<br /> Сохне твоє в сором і глум<br /> Сталі міцної вповите тіло.<br /> Небом новий править стерник —<br /> 150] Силою Зевс право нове<br /> Завів на Олімпі, святі прадавні<br /> Закони злочинно зламавши нині.<br /> ПРОМЕТЕЙ<br /> О, коли б під землю він кинув мене,<br /> Під склепіння Аїда, що мертвих ховає,<br /> Аж у тартар безкрайній, і там<br /> 155] Закував жорстоко в кайдани залізні,<br /> Щоб ні бог, ні смертний, ніхто не радів<br /> Із муки моєї!<br /> А тепер — бездольний, забава вітрів,<br /> Ворогам страждаю на втіху.<br /> ХОР<br /> Строфа 2<br /> Та хто з богів, немилосердний,<br /> 160] Із тебе глумував би тут?<br /> Недолею твоєю хто<br /> Не вболіватиме, крім Зевса? Завжди лютий,<br /> Незламний волею, це ж він<br /> владі приборкав своїй<br /> Весь Уранів рід.<br /> 165] Вщухне тоді він, як серце утолить чи силою<br /> Хтось одбере йому власть потужну. [32]<br /> ПРОМЕТЕЙ<br /> Хай у путах ганебних, знеславлений, я<br /> Знемагаю тепер,— я іще знадоблюсь<br /> Блаженних пританові, щоб перед ним<br /> 170] Прозорливо викрити змову нову,<br /> Що берло й пошану йому відбере.<br /> Та мене не облестить розмовами він<br /> Медяними, погрози суворої страх<br /> Таємниці від мене не вирве, аж поки<br /> 175] 3 кайданів жорстоких мене звільнить,<br /> І за цю нестерпну ганьбу<br /> Побажає сам заплатити.<br /> ХОР<br /> Антистрофа 2<br /> Відваги повен, ти ніколи<br /> Гіркій біді не улягав.<br /> 180] Та надто вільно мовиш ти,<br /> За тебе душу нам проймає жах пекучий,<br /> За долю журимось твою,-<br /> Як через море страждань<br /> В тиху пристань ти<br /> Сам допливеш, непохильний-бо волею Кроносів<br /> 185] Син, недіймане у нього серце.<br /> ПРОМЕТЕЙ<br /> Я знаю, що лютий, жорстокий Зевс,<br /> Справедливість йому — його самоволя;<br /> Але прийде час —<br /> Злагіднійте він під ударом важким,<br /> 190] Погамує свій безнастанний гнів,<br /> І дружній зі мною закласти союз<br /> Поспішить він до мене назустріч.
Епісод перший<br /> ХОР<br /> (Старша Океаніда)<br /> Скажи всю правду, розкажи докладно нам,<br /> В якій провині Зевс, тебе винуючи,<br /> 195] Глумує з тебе тяжко і безчесно так,-<br /> Скажи, як ця розмова не гнітить тебе. [33]<br /> ПРОМЕТЕЙ<br /> Як боляче, як важко це розказувать,<br /> Та гірко ж і мовчати,— так і так болить.<br /> Як боги, вперше почали злоститися<br /> 200] І учинивсь між ними лютий заколот,-<br /> Одні-бо скинуть намагались Кроноса,<br /> Щоб Зевс владарив, інші ж їм противились,<br /> Царем богів Кроніда не бажати,— .<br /> В той час титанам радив якнайкраще я,<br /> 205] Урана й Геї дітям, та умовить їх<br /> Не міг я. Буйним серцем зневажаючи<br /> Ті хитрощі, самою тільки силою<br /> Вони здобути владу сподівалися.<br /> Не раз я чув провіщення від матері<br /> 210] Феміди-Геї (під двома іменнями<br /> Єдина постать), як скінчиться заколот.<br /> Тоді не тиском сили, не потужністю,<br /> А підступом належить подолать богів<br /> (Вони ж мене не вшанували й поглядом,<br /> 215] Коли я перед ними говорив про це).<br /> Тому волів я краще в цих обставинах<br /> Вдвох з матір'ю допомагати Зевсові,<br /> Як-то допомагає вільний вільному.<br /> Безодня чорна тартару моєю лиш<br /> 220] Порадою — і Кроноса одвічного,<br /> І всіх його сподвижників поглинула.<br /> За цю послугу карою жахливою<br /> Владар богів жорстоко відплатив мені.<br /> Властиво-бо усім тиранам хворіти<br /> 225] На боязку до друзів недовірливість.<br /> Питали ви, з якої це причини вій<br /> Глумує так із мене,— все з'ясую вам.<br /> Трон батьківський посівши, між ботами він<br /> Дари почесні поділив і кожному<br /> 230] Дав владу. Тільки для людей знедолених<br /> Не залишив нічого, несь-бо смертний рід<br /> Хотів вій винищити і насадить новий.<br /> Ніхто, крім мене, опір не чинив йому,<br /> А я — наваживсь. Людям я рятунок дав,<br /> 235] Щоб їм, розбитим громами Кроніона,<br /> На чорне дно аїду не спускатися.<br /> За це ось муки зазнаю такої я,<br /> Що й глянуть страшно, а не те, що стерпіти.<br /> До смертних жалісливому — мені жалю [34]<br /> 240] Нема; немилосердний був до мене Зевс,<br /> Але й його неславить, це стидовище.<br /> ХОР<br /> З заліза треба серце мати, з каменю,<br /> З тобою щоб не мучитись стражданнями<br /> Твоїми, Прометену! їх не бачити<br /> 245] Воліли б ми — надав серце в жалощах!<br /> ПРОМЕТЕЙ<br /> На мене друзям гірко вже й дивитися.<br /> . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .<br /> ХОР<br /> Крім цього, більше не вчинив нічого ти?<br /> ПРОМЕТЕЙ<br /> Позбавив смертних прозирання долі я.<br /> ХОР<br /> Які ж від цього ліки ти їм винайшов?<br /> ПРОМЕТЕЙ<br /> 250] Я їх сліпими наділив надіями.<br /> ХОР<br /> Велику смертним помічі дарував ти цим.<br /> ПРОМЕТЕЙ<br /> Вогонь, крім того, дав я їм в супутники.<br /> ХОР<br /> Вогнистий промінь — тим недовгоденним дав!<br /> ПРОМЕТЕЙ<br /> Вогонь навчить їх багатьох умілостей.<br /> ХОР<br /> 255] За це тебе Кроніон, так. караючи...<br /> ПРОМЕТЕЙ<br /> Катує, мучить, глуму не послаблює.<br /> ХОР<br /> Невже твоїй недолі і кінця нема?<br /> ПРОМЕТЕЙ<br /> Не буде, якщо сам не схоче Зевс того. [35]<br /> ХОР<br /> Чи схоче ж він? Яка надія? Бачиш ти,<br /> 260] щ0] погрішив? Нелегко нам це мовити<br /> І боляче для тебе. Та облишмо це,-<br /> Шукаймо краще із біди визволення.<br /> ПРОМЕТЕЙ<br /> О, легко тому радити нещасного,<br /> Хто навіть і ногою не торкнувсь біди.<br /> 265] Але ж усе це добре наперед я знав.<br /> Свідомий гріх, свідомий, не зрікаюся,-<br /> Помігши смертним, я себе на муки дав.<br /> Та знемагати в муках не гадав я тут,<br /> На кручі цій високій, у самотності,<br /> 270] На скелях, що мені на долю випали.<br /> Страждань ви не оплакуйте теперішніх —<br /> Зійдіть додолу з колісниці й слухайте,<br /> Що має статись, і про все довідайтесь.<br /> Явіть, явіть увагу,— з тим, хто мучиться,<br /> 275] Помучтесь разом. Тож біда, блукаючи,<br /> Одних сьогодні, других — завтра здибає.<br /> ХОР<br /> Не відмовимо послуху ми<br /> Тобі, Прометею! Ногами легкими<br /> З бистролетного повозу зійдемо ми,<br /> 280] 3 ефіру, де птахів прозорі шляхи,<br /> До стрімкої підійдемо скелі,-<br /> Про муки твої —<br /> Бажаємо все ми почути.<br /> На крилатому коні з'являється Океан.<br /> ОКЕАН<br /> Довгу-довгу до краю пройшовши путь,<br /> 285] Я до тебе прибув, Прометею,<br /> Легкокрилого птаха направивши літ<br /> Без удил, зусиллям волі самої.<br /> Знай же, горем і я вболіваю твоїм,<br /> Ще й спорідненість наша до того мене<br /> 290] Спонукає. .<br /> А коли б і не рідний ти був, то нікого<br /> Не шануюся так, як тебе.<br /> Що правду я мовлю, дізнаєшся сам,-<br /> Лестити лукаво не личить мені.<br /> 295] Розкажи мені, як же тобі помогти, [36]<br /> Щоб ти не сказав, ніби маєш ти друга,<br /> Вірнішого від Океана.<br /> ПРОМЕТЕЙ<br /> Це що? І ти моєї муки глядачем<br /> Прийшов? Та як ти зважився, покинувши<br /> 300] Одноіменні хвилі й самостворені<br /> Печери кам'яні, в залізородний край<br /> Податись? То для того ти прийшов сюди,<br /> Щоб висловити в горі співчуття мені?<br /> На Зевсового друга, що поміг йому<br /> 305] Здобути тронні владу, подивись тепер,-<br /> Якої муки зазнаю від нього я?<br /> ОКЕАН<br /> Все бачу, Прометею, і порадити<br /> Тебе хотів би якнайкраще, хоч ти й сам<br /> Тямущий. Вдачу виправ, сам себе пізнай<br /> 310] Подивись — новий-бой над богами цар.<br /> А гострими словами будеш кидатись —<br /> Почує Зевс, хоч би й багато вище він<br /> Сидів, і знай — пекучий біль теперішніх<br /> Страждань цих лиш дитячою забавою<br /> 315] Тоді здаватись буде. Погамуй себе,<br /> Нещасний, з мук цих пошукай визволення.<br /> Вже застаріли, може, ці слова мої,<br /> Проте ж відплату й сам високодумної<br /> Розмови, Прометею, розумієш ти,<br /> 820] А все ж ти, й мук зазнавши, непокірливий,<br /> Не поступився, мовби ще бажаючи<br /> Нових собі накликати. Наукою<br /> Скористуйся моєю, на рожен не лізь<br /> І пам'ятай: суворий, самовладний цар<br /> 825] Керує світом. Я ж піду та спробую,<br /> Як із цієї муки врятувать тебе.<br /> А ти — будь спокійніший, не зухваль отак,<br /> Хіба не знаєш, при твоєму розумі,<br /> Яка буває дяка марнословцеві?<br /> ПРОМЕТЕЙ<br /> 830] Тобі я заздрю, бо тепер безвинний ти,<br /> Хоча й на все зі мною разом важився.<br /> Тож не турбуйся мною,— невблаганного<br /> Ти не переконаєш. Стережися-бо,<br /> Щоб і собі цим лиха не накоїти [37]<br /> ОКЕАН<br /> 335] Умієш ближніх краще ти порадити,<br /> Аніж себе, — це знаю з дій, не з слів твоїх.<br /> Отож у путь не заважай іти мені.<br /> Я певен, певен, що твоє визволення<br /> Я в подарунок від Кроніда матиму.<br /> ПРОМЕТЕЙ<br /> 340] Хвалю тебе і завжди буду дякувать<br /> Тобі за це я. Не ослаб ти запалом,<br /> Та не турбуйся,— хоч і як хотів би ти<br /> Мені в пригоді стати, без полегкості<br /> Для мене марно ти себе трудитимеш.<br /> 345] Хай вже мені погано, та не хтів би я,<br /> Щоб іншим це до горя спричинилося.<br /> О ні, й без того тяжко вболіваю я<br /> Недолею Атланта, брата рідного,<br /> Що десь стоїть на Заході далекому,<br /> 350] Стовпи землі і неба — нелегкий тягар —<br /> Могутніми плечима підпираючи.<br /> І жаль мені Тіфона стоголового,<br /> Печери Кілікійської осельника,<br /> Оту потвору, від Землі народжену,-<br /> 355] Приборкану, безсилу; проти всіх богів<br /> Повстав він, і пашіла буйним полум'ям<br /> Із пащі смерть; вогнем Горгони блискало<br /> З очей, які загрожували Зевсові.<br /> Ллє метнув стрілою недріманною<br /> 360] На нього Зевс; упавши з неба, блискавка<br /> Зухвалі нахваляння зупинила враз,<br /> І спопелів він, просто в серце вражений;<br /> Безтямним, розпростертим над протокою<br /> Морською тілом він лежить, пригнічений<br /> 365] Корінням Етни: на вершині сидячи,<br /> Гефест кує залізо. Але вирвуться<br /> Колись із верхогір'їв ріки полум'я<br /> І язиками пожеруть неситими<br /> Рясні поля Сіцілії родючої,<br /> 370] У громі-блисках бурі вогнедишної<br /> Тіфон всепожирущу лютість вивергне,<br /> Сам громом Зевса на вугілля спалений.<br /> Мене не потребуєш ти навчителем,<br /> Отож, як сам умієш, і рятуй себе. [38]<br /> 375] Свою недолю до кінця я витерплю,<br /> Аж поки гнів у серці вщухне Зевсовім.<br /> ОКЕАН<br /> Чи й досі, Прометею, ти не відаєш,<br /> Що слово — лікар гніву найлютішого?<br /> ПРОМЕТЕЙ<br /> Коли завчасно стримувати в серці гнів,<br /> 330] А не тоді гасити, як налає він.<br /> ОКЕАН<br /> Скажи мені, що бачиш небезпечного<br /> В моєму піклуванні та відважності?<br /> ПРОМЕТЕЙ<br /> І нерозважну простоту, і марний труд. "<br /> ОКЕАН<br /> На хворість цю послабувать дозволь мені, —<br /> 385] Дурним здаватись — вигідно розумному.<br /> ПРОМЕТЕЙ<br /> І цю провину за мою вважатимуть.<br /> ОКЕАН<br /> То цим мене додому ти спроваджуєш?<br /> ПРОМЕТЕЙ<br /> Щоб не придбав ти ворога плачем оцим!<br /> ОКЕАН<br /> Того, що на престолі всемогутньому?<br /> ПРОМЕТЕЙ<br /> 390] Остерігайся серце прогнівить йому:<br /> ОКЕАН<br /> Повчальна, Прометею, ця біда твоя<br /> ПРОМЕТЕЙ<br /> Рушай, іди — тримайся свого розуму.<br /> ОКЕАН<br /> Податись у дорогу вже і сам я мав.<br /> Уже-бо птах четвероногий крилами<br /> 395] Розлогу потрясає путь повітряну,-<br /> Спочити дома, в стайні, поспішає він.<br /> Океан відлітає. [39]
Стасим перший<br /> ХОР<br /> Строфа 1<br /> Плачемо ми, о Прометей,<br /> Смуток і жаль — доля твоя!..<br /> Лицями вам струмені сліз,<br /> 400] Мов з джерела, в ніжних очей<br /> Буйно біжать... Нині-бо Зевс,<br /> Повен злоби, власну пиху<br /> За керівний взявши закон, богам прадавнім<br /> 405] Згорда списом грозить могутнім.<br /> Антистрофа 1<br /> Стогін і зойк чути кругом —<br /> Повна ридань ціла земля:<br /> Давніх часів велич твою,<br /> Долю і честь кревних твоїх<br /> 410] Славлять гірким смертні плачем,-<br /> Всі, що живуть на цілині<br /> Азійській, всі зойком в один злилися стогін —<br /> Жаль за твої страждання люті.<br /> Строфа 2<br /> 415] Діви-верхівні з Колхіди,<br /> У боях неполохливі,<br /> Скіфів юрми, що далеко<br /> За болотом Меотіди<br /> Край посідають дикий;<br /> Антистрофа 2<br /> 420] Арабійці — квіт Ареїв,<br /> Стрімковерхого краяни<br /> Города біля Кавказу,-<br /> Враже військо в брязкотінні<br /> Гострокінчастих ратищ. [40]
Епод<br /> 425] Тільки одного раніше ми знали<br /> Титана в сталевокайданових муках,-<br /> Бога Атланта, й понині —<br /> Сила і міць — він хребтом підпирає потужним<br /> Неба важке склепіння...<br /> 430] Ревуть прибоєм, стогнуть буруни,<br /> Ридає моря глибочінь,<br /> Аїду чорна загула безодня,<br /> Журно журкочуть прозорі струмки,-<br /> 435] Джерела рік жалем спливають.<br /> ПРОМЕТЕЙ<br /> Не думайте, що то з сваволі й гордощів<br /> Мовчу я,— в грудях серце розривається,<br /> Коли погляну на оцю ганьбу свою!<br /> Хто, як не я, новітнім божествам оцим<br /> 440] Розподілив почесної судьби дари?<br /> Мовчу вже, ви-бо знаєте й самі про це,-<br /> Ось про недолю смертних ви послухайте:<br /> То я ж їм, дітям нетямущим, розум дав,<br /> Я наділив їх мудрою розважністю.<br /> 445] Не для докору людям це розказую,-<br /> Лише щоб силу показать дарів моїх.<br /> Вони раніше й дивлячись не бачили<br /> І слухавши не чули, в соннім маренні<br /> Ціле життя без просвітку блукаючи.<br /> 450] Не знали ні теслярства, ні підсонячних<br /> Домів із цегли, а в землі селилися,<br /> Мов комашня моторна, десь у темряві<br /> Печер глибоких, сонцем не осяяних.<br /> І певної ще не було прикмети в них<br /> 455] Для зим холодних, і весни квітучої,<br /> І золотого літа плодоносного.<br /> Весь труд їх був без тями. Таємничий схід<br /> І захід зір небесних пояснив я їм.<br /> З усіх наук найвидатпішу винайшов<br /> 460] Науку чисел, ще й письмен сполучення<br /> І творчу дав їм пам'ять — цю праматір муз.<br /> І в ярма перший уярмив тварини я,<br /> Щоб у важкій роботі, приневолені,<br /> Людей своїми заступили спинами. [41]<br /> 465] Я віжколюбних коней в колісниці впріг —<br /> Забагатілих розкошів оздоблення.<br /> Хто, як не я, для мореплавців вигадав<br /> Між хвиль летючі льнянокрилі повози?<br /> Для смертних всі знаряддя ці я винайшов,<br /> 470] Собі ж, бездольний, не знайду я способу,<br /> Як із біди своєї увільнитися.<br /> ХОР<br /> Вже й розум губиш у гапебних муках ти!<br /> Немов поганий лікар недосвідчений,<br /> Що сам захворів, блудиш і сумуєш ти,<br /> 475] Собі самому ліків не знаходячи.<br /> ПРОМЕТЕЙ<br /> Та вислухайте далі, і здивуєтесь,<br /> Які я мудрі винайшов умілості<br /> Й мистецтва,— з них найважливіші ось які:<br /> Хто занедужав, ні пиття цілющого<br /> 480] З трави-гойниці, ні мастей не знаючи,<br /> Без допомоги загибав лікарської,-<br /> Я їх навчив вигойні ліки змішувать,<br /> Щоб цим перемагати всякі хворості.<br /> Для них я різні віщування способи<br /> 485] Установив, і перший сни я визначив,<br /> Що справджуються; роз'яснив я значення<br /> Прикмет дорожніх, і таємних висловів,<br /> І льоту хижих, кривопазуристих птиць —<br /> Яка на добре чи на зле провісниця;<br /> 490] Усі пташині з'ясував я звичаї —<br /> І як живе з них кожна й чим годується,<br /> Яка в них ворожнеча і любов яка.<br /> Я показав, якими мають нутрощі<br /> У жертви бути, щоб богам подобатись,<br /> 495] Якими — жовчі і печінок кольори.<br /> Товстенні стегна попаливши й тельбухи<br /> Тварин жертовних, викрив перед смертними<br /> Я потаємну вмілість передбачення<br /> В огнистих знаках, ще ніким не бачених.<br /> 500] Це все — від мене. Хто посміє мовити,<br /> Що глибоко попід землею сховані<br /> Скарби — залізо, мідь, срібло і золото —<br /> Він па вигоду людям, а не я, знайшов?<br /> Ніхто, крім тих, хто безсоромно хвастає. [42]<br /> 505] А коротко сказати, то довідайтесь:<br /> Від Прометея — всі в людей умілості.<br /> ХОР<br /> Про смертних не турбуйся понад міру ти.<br /> І не занедбуй у нещасті сам себе,-<br /> Ми певні, що, звільнившись із кайданів цих,<br /> 510] Ти перед Зевсом міццю не поступишся.<br /> ПРОМЕТЕЙ<br /> Всевладна Доля вирок не такий дала,-<br /> Ще безліч муки й катувань ще тисячі<br /> Я перетерплю, поки з пут цих визволюсь:<br /> Безсила вмілість перед Неминучістю.<br /> ХОР<br /> 515] А хто стерничий тої Неминучості?<br /> ПРОМЕТЕЙ<br /> Три Мойри і всепам'ятні Еріннії,<br /> ХОР<br /> Невже сам Зевс їм силою поступиться? —<br /> ПРОМЕТЕЙ<br /> Йому своєї долі не уникнути.<br /> ХОР<br /> Хіба Кронід не завжди царюватиме?<br /> ПРОМЕТЕЙ<br /> 520] Про це вам не дізнатись — не випитуйте.<br /> ХОР<br /> Велику, видно, криєш таємницю ти.<br /> ПРОМЕТЕЙ<br /> Зверніть на інше мову, — розголошувать —<br /> Про це не час, це мушу якнайглибше я<br /> Ховати,— таємниці як дотримаю,<br /> 525] То з мук ганебних і кайданів визволюсь. [43]
Стасим другий<br /> ХОР<br /> Строфа 1<br /> Зевс можновладний на нас<br /> Хай свою міць не насилає ніколи!<br /> Хай богам ми в жертву благальну принести<br /> 530] Не баримося биків<br /> Там, де хвиль Океана-отця невгавний шум!<br /> Й словом не схибити нам —<br /> 535] Це бажання завжди плекаймо в серці своїм.<br /> Антистрофа 1<br /> Солодко бавити нам<br /> Довгий свій вік в радісно-буйних надіях,<br /> Світлих мрій мед серцю в поживу давати —<br /> Та. від жалю тремтимо,<br /> 540] Зрячи в лютих без ліку муках тебе...<br /> Зевса-бо не боячись,<br /> Ти свавільно смертних шануєш, о Прометей!<br /> Строфа 2<br /> Сподівайся подяки невдячної,<br /> 545] Друже! Поміч яка,<br /> Порятунок який — від тих недовгоденних!<br /> Чи не знав ти — безсиллям кволим, наче мрія,<br /> Рід сліпий людства бездольного спутано.<br /> 550] Смертних водіння ніколи<br /> Вічного ладу не зрушить —<br /> Волі Зевса не здолає.<br /> Антистрофа 2<br /> Від недолі твоєї ми навчені<br /> Цього, о Прометей.<br /> 555] Чи такими тебе піснями всі вітали<br /> Ми навколо купелі шлюбної і ложа<br /> В світлий час радості — втіхи весільної,<br /> В час, як, дарами схиливши, [44]<br /> Нашу сестру Гесіону<br /> За свою ти взяв дружину?<br /> Вбігає божевільна Іо, — в неї на лобі коров'ячі роги.<br /> ІО<br /> Що за край? Що за люди? І хто це стоїть,<br /> Обмаяний бурями; в Путах міцних<br /> На скелі стрімчастій? За злочин який<br /> Він терпить цю кару? Повідай, куди<br /> 565] Я, нещасна, тепер заблукала?<br /> А-а-а!<br /> Знов овід цей жалить мене, бездольну,<br /> Жахає знов пастух тисячоокий —<br /> Аргоса привид, сина Землі!<br /> 570] Зором лукавий — мчить по світах,<br /> Його земля й по смерті не приймає.<br /> І, знедолену, мене гонить він,<br /> Схудлу з голоду, понад рінь морську!<br /> Строфа<br /> 575] Десь дуда гуде восколіплена,<br /> Смутен сон навіваючи...<br /> Ой куди, куди та й завів мене<br /> Блукань довгий шлях?<br /> І за що, Кроніде, за який гріх<br /> На мене наслав ти оцих мук гіркий біль?<br /> О-ой!..<br /> 580] І, оводом жахаючи,<br /> Нещасну діву мучиш божевільну?..<br /> Попали вогнем, під землею скрий,<br /> Морським звірам дай<br /> Мене в поживу, о царю, благань<br /> Не зневаж моїх!<br /> Доволі я блуканнями<br /> Намучилась, а як із муки вимкнути —<br /> І досі я не знаю.<br /> Почуй діви-телиці жальний зойк!<br /> ПРОМЕТЕЙ<br /> Як не почути гнаної злим оводом<br /> 590] Іпаха доньки, що, опікши Зевсові<br /> Коханням серце, Гери гнів накликала<br /> І от — блукає гонами безкраїми. [45]<br /> ІО<br /> Антистрофа<br /> Звідки батькове ім'я знаєш ти?<br /> Хто ж ти сам, безталаннику,<br /> 595] Що біду мою оповів мені,<br /> Безталанниці?<br /> Назвав ти недугу, що велінням<br /> Богівським жалить-сушить мій мозок весь час.<br /> О-ой!..<br /> 600] І скоками шаленими<br /> Сюди я в муках голоду примчала,<br /> Гнана ревністю Гери гнівної.<br /> Чи страждає хто,<br /> О нещасливий, так, як мучусь я?<br /> Та скажи мені,<br /> 605] Що далі перетерпіти<br /> Я ще повинна,— ліками цілющими<br /> Порадь мене, як знаєш.<br /> Озвись! Діві блуденній скажи все,<br /> ПРОМЕТЕЙ<br /> Все розповім я, що почути хочеш ти,<br /> 610] В прості слова загадок не вплітаючи,<br /> Як личить перед другом відкривать уста,-<br /> Вогнеподавця Прометея бачиш ти.<br /> О ти, що смертним спільну користь виявив,<br /> Бездольний Прометею, за що терпиш так?<br /> ПРОМЕТЕЙ<br /> 916 Над муками своїми щойно плакав я.<br /> ІО<br /> Тож і для мене ласки не відмовиш ти?<br /> ПРОМЕТЕЙ<br /> Спитай — якої, і про все дізнаєшся.<br /> ІО<br /> Скажи, хто до бескету прикував тебе?<br /> ПРОМЕТЕЙ<br /> Веління Зевса, а рука Гефестова. [46]<br /> ІО<br /> 620] А за який ти злочин терпиш кару цю?<br /> ПРОМЕТЕЙ<br /> І того досить, що тобі вже мовив я.<br /> ІО<br /> Скажи одно лиш: чи коли настане край<br /> . Блукань оцих для мене, нещасливої?<br /> ПРОМЕТЕЙ<br /> Не знати цього краще, ніж довідатись.<br /> ІО<br /> 625] О, не ховай, що маю-перетерпіти!<br /> ПРОМЕТЕЙ<br /> Тобі цієї не відмовлю послуги.<br /> ІО<br /> Чому ж із відповіддю ти загаявся?<br /> ПРОМЕТЕЙ<br /> Я б рад, та дух боюся твій стривожити.<br /> ІО<br /> Не дбай про мене більше, аніж я сама.<br /> ПРОМЕТЕЙ<br /> 630] Сама ти побажала — ну, то вислухай.<br /> ХОР<br /> Стривай! Частина втіхи хай дістанеться<br /> . І нам. Раніш довідаймось од неї ми,<br /> Як саме ця недуга з нею сталася,<br /> Від тебе ж хай почує про кінець біди.<br /> ПРОМЕТЕЙ<br /> 635] Іо, вчинити ласку їм повинна ти,<br /> Вони ж до того й сестри твому батькові.<br /> Тож радісно і плакать, і жалітися<br /> На долю перед тими, хто, вчуваючи<br /> Жалі твої, сльозами й сам умиється.<br /> ІО<br /> 640] Не знаю, як вас можна не послухати, —<br /> Про все ви в простій повісті почуєте,<br /> Дарма що я крізь сльози повідатиму<br /> Про бурю богонаслану й спотворення [47]<br /> Мені, нещасній, і людського образу.<br /> 645] Не раз у пітьмі ночі сонні видива,<br /> Світлицею витаючи дівочою,<br /> Мені шептали: "О щаслива дівчино,<br /> Пощо дівуєш довго? Шлюб величний ти<br /> Могла б узяти, сам-бо Зевс — опалений<br /> 680] Жаги стрілою і Кіпріди радощі<br /> З тобою хтів би розділить. Божистого<br /> Не відкидайся ложа,— до Лернейських лук,<br /> Де батькові кошари і стада, приходь<br /> Очей жадобу вдовольнити Зевсові".<br /> 655] Щоночі цими снами опанована,<br /> Я мучилась, нещасна, доки батькові-<br /> Розповіла я про вночішні видива.<br /> Провісників в Додону і до Піфії<br /> Він посилав численних, щоб довідались,<br /> 660] Як словом чи ділами догодить богам.<br /> Вони вертались і в неясних висловах<br /> Двозначну, темну відповідь приносили.<br /> Діждав Інах ясної врешті провісті:<br /> Було йому виразно оповіщено —<br /> 665] Мене із дому і з вітчизни вигнати,<br /> Щоб безнастанно по світах блукала я,<br /> А не схотів би, то вогниста блискавка<br /> Спаде від Зевса і попалить рід увесь.<br /> Провіщенню Локсієвому вірячи,<br /> 670] Отець мій з хати рідної прогнав мене.<br /> Обом було нам важко, але Зевсова<br /> Узда його до того приневолила.<br /> І враз я розум і подобу втратила<br /> Й, жалистим гнана оводом, як бачите —<br /> 675] Рогата — мчала скоками шаленими<br /> До джерела Керхнеї добропитної,<br /> До пагір Лернських, і землепароджений<br /> Пастух, гнівоневтомний Аргос гнав мене<br /> І скрізь очима стежив незліченними.<br /> 680] Життя від нього нагла відібрала смерть,<br /> Мене, ж і далі, жалену злим оводом,<br /> Цей з краю в край ганяє божественний бич.<br /> Ти чув усе. Скажи, як можеш, чим моє<br /> Скінчиться лихо. Та, в біді жаліючи,<br /> 685] Мене словами не втішай облудними,-<br /> Нещиру мову слухать — то найгірший біль. [43]
Тренос<br /> ХОР<br /> Ой годі, годі, зупинись!<br /> Та ніколи-бо й не гадали ми,<br /> Що нам слух торкне дивна мова ця<br /> 690] І нестерпучих, непосильних мук оцих<br /> Жахний глум-ганьба<br /> Дволезим вістрям пройме душу нам!<br /> Ой доле, доленько...<br /> 695] Іо нещастя трепетом поймає нас!<br /> ПРОМЕТЕЙ<br /> Зарано, повні страху, ви ридаєте,-<br /> Заждіть, і до останку все почуєте.<br /> ХОР<br /> То говори,— стражденникам так радісно<br /> Кінця скорботи наперед дізнатися.<br /> ПРОМЕТЕЙ<br /> 700] Вас вдовольнив я радо в попередньому<br /> Бажанні — пожадали-бо довідатись<br /> Від неї ви самої про біду її.<br /> Послухайте ж, які Страждання дівчина<br /> Бід гніву Гери має перетерпіти.<br /> 705] А ти, дитя Інахове, слова мої<br /> Складай у серці, щоб блуканням знати край.<br /> Йди на схід сонця крізь поля неорані<br /> І дійдеш до кочів'я Скіфів. В плетених<br /> Наметах, на колесах вік живуть вони<br /> 710] На вольній волі, всі далекосяглими<br /> Озброєні стрілами. Не підходь до них,<br /> Але направ над берегом ступні свої,<br /> Де стогне море під стрімкими скелями.<br /> Ліворуч там Халіби-ковалі живуть,<br /> 715] їх стережися,— дикі, негостинливі<br /> Вони. Йди далі до ріки Напасниці,<br /> Непомилково названої так,— її<br /> Не переходь, неперехідну, поки аж<br /> Хребта Кавказу дійдеш височенного,-<br /> 720] 3 його вершин бурхливий рине струмінь цей.<br /> Сусідні зорям перейшовши бескети, [49]<br /> Іди на південь і ватаги здибаєш<br /> Дів-амазонок, що мужів ненавидять,-<br /> При Термодонті й Теміскірі їх житло, —<br /> 725] Де кораблі жахає Салмідеської<br /> Затоки паща — мореплавців мачуха.<br /> Ті амазонки радо проведуть тебе,<br /> І дійдеш ти до Істму Кімерійського —<br /> Тісних воріт приморських. Далі сміливо<br /> 730] Протоку Меотійську перепливеш ти,<br /> І славна в людях пам'ять переправі цій<br /> Зостанеться,— в честь тебе називатимуть<br /> її — Боспор. Європи ґрунт покинувши,<br /> На суходіл Азійський ти дістанешся.<br /> 735] Що ж, цар богів — чи не до всіх однаково<br /> Жорстокий? Зажадавши бог із смертною<br /> , З'єднати ложе, на блукання сам її<br /> Прирік він. І гіркого ж ти, о дівчино,<br /> На шлюб собі спіткала нареченого!<br /> 740] Все, що від мене чула ти сьогодні тут,<br /> Я не назвав би навіть передмовою.<br /> ІО<br /> Ой леле, леле...<br /> ПРОМЕТЕЙ<br /> З болючим зойком знову застогнала ти!<br /> Що ж буде, як і дальші лиха знатимеш?<br /> ХОР<br /> 745] Які ж їй далі муки, чи розкажеш ти?<br /> ПРОМЕТЕЙ<br /> Бурхливе море згуби нещасливої.<br /> ІО<br /> То нащо й жити! Чи не краще з дикої<br /> Верховини сторч головою кинутись,<br /> Об землю вщент розбитись і звільнитися<br /> 750] 3 цієї муки! Раз умерти легше-бо,<br /> Ніж день у день так тяжко-гірко мучитись. [50]<br /> ПРОМЕТЕЙ<br /> А як би ти мої страждання стерпіла!<br /> Адже ж мені і вмерти не присуджено,-<br /> Була б та смерть увільненням од мук моїх,<br /> 755] А так — моїм стражданням і кінця нема,<br /> Аж поки Зевс не упаде з державності.<br /> ІО<br /> Невже владання Зевсове повалиться?<br /> ПРОМЕТЕЙ<br /> Раділа б ти, гадаю, це побачивши?<br /> ІО<br /> Чому ж би й ні, як мучусь через нього я!<br /> ПРОМЕТЕЙ<br /> 760] Отож дізнайся — це направду станеться.<br /> ІО<br /> Хто ж самовладці берло відбере йому?<br /> ПРОМЕТЕЙ<br /> Він сам — через бажання нерозсудливі.<br /> ІО<br /> А як? Скажи, як не пошкодить мова ця.<br /> ПРОМЕТЕЙ<br /> До шлюбу ставши, потім жалкуватиме.<br /> ІО<br /> 765] 3 богинею чи смертною — скажи мені?<br /> ПРОМЕТЕЙ<br /> Нащо тобі? Невільно говорити це.<br /> ІО<br /> Невже дружина відбере від нього трон?<br /> ПРОМЕТЕЙ<br /> Дитя родивши, від отця могутніше.<br /> ІО<br /> І неспроможний долі він уникнути? [51]<br /> ПРОМЕТЕЙ<br /> 770] Ні, як не буду вільний від кайданів я.<br /> ІО<br /> Хто б проти волі Зевса міг звільнить тебе?<br /> ПРОМЕТЕЙ<br /> Йому з твоїх потомків бути суджено.<br /> ІО<br /> Як кажеш? Син мій із біди звільнить тебе?<br /> ПРОМЕТЕЙ<br /> Так, третій по десятому народженні.<br /> ІО<br /> 775] Нелегко зрозуміти це провіщення.<br /> ПРОМЕТЕЙ<br /> Ти й про свої нещастя не допитуйся.<br /> ІО<br /> Обіцяної ласки не відмов мені.<br /> ПРОМЕТЕЙ<br /> Із двох я подарую щось одне тобі.<br /> ІО<br /> Із чого саме — поясни, хай виберу.<br /> ПРОМЕТЕЙ<br /> 780] Що ж, вибирай — чи про останок мук твоїх<br /> Розповісти, чи про мов визволення?<br /> ХОР<br /> Яви одну ти ласку їй, а другу — нам,<br /> Прохання не занедбуючи нашого:<br /> їй сповісти подальшого блукання шлях,<br /> 785] А нам скажи про твого визволителя.<br /> ПРОМЕТЕЙ<br /> Як хочете, не буду сперечатися,-<br /> Про все, що ви бажали, розкажу я вам.<br /> По-перше, про твою, Іо, блуденну путь —<br /> , Ти ;к запиши це на таблицях пам'яті.<br /> 790] Потік той перейшовши, суходолів грань,<br /> Прямуй на пломенистий, сонцесяйний Схід. [52]<br /> Минувши моря гомін, ти добудешся<br /> До передгір Кісфени — піль Горгонових,<br /> Форкіди там домують, з видом лебедів<br /> 795] Три діви староденні,— спільне око в них<br /> І зуб один, ні сонце їм не сяє вдень,<br /> Ні місяць — серед ночі. Недалеко там<br /> Є три Горгони — людоненависниці,<br /> Крилаті сестри змієкосі,— глянувши<br /> 800] На них, людина без дихання падає;<br /> От їх, кажу, і треба стерегтись тобі;<br /> Послухай далі про нові страховища:<br /> Не йди до грифів гостродзьобих, Зевсових<br /> Псів негавкущих; бійся й раті кінної .<br /> 803 Тих арімаспів однооких,— житла їх<br /> Вздовж берегів Плутона злотохвильного.<br /> Від них тікай і прийдеш у далекий край<br /> До чорного народу, що при сонячних<br /> Живе джерелах, там, де Ефіоп-ріка.<br /> 810] Йди берегом до водоспадів, де з висот<br /> Біблоських добропитні хвилі котить Ніл<br /> Священний. На трикутну землю виведе<br /> Тебе він в гирло нільське, де тобі, Іо,<br /> Й синам твоїм побудувати висілок<br /> 815] Дано далекий. Що ж для тебе в мові цій<br /> Незрозуміле, темне, то про все мене<br /> Перепитай і знатимеш докладно все,-<br /> Дозвілля в мене більше, ніж хотів би я.<br /> ХОР<br /> Як далі ще розповідати маєш їй,<br /> 820] Щось проминувши, про гіркий блукання шлях,<br /> То говори, — а все сказав, то вияви<br /> До нас ти ласку — пригадай, що просимо.<br /> ПРОМЕТЕЙ<br /> Про шлях мандрівний чула до кінця вона.<br /> Але щоб знала, що не марно слухала,<br /> 825. Скажу їй, що раніше перетерпіла,-<br /> Хай доказом це буде на слова мої.<br /> Тож оповідань промину багато я<br /> І до останніх перейду блукань твоїх.<br /> Коли прийшла ти до землі Молоської,<br /> 830] Додони недалеко крутогорої,<br /> Де храм пророчий Зевса Феспротійського, [53]<br /> Там — диво невимовне! — віщим шелестом<br /> Дуби пророчі мовили без загадок,<br /> Що ти дружина славна будеш Зевсові.<br /> 835] Чи ще й тепер ця мова не лестить тебе?<br /> Відтіль, безумством жалена, помчала ти<br /> Шляхом приморським до затоки Рейської<br /> І знов верталась гонами шаленими.<br /> В часи прийдешні — знай це — Іонійською<br /> 840] Оту морську затоку називатимуть<br /> На спогад людям про твою блуденну путь.<br /> Тобі ознака буде це, що розум мій<br /> Далеко більше бачить, ніж одкрито всім.<br /> І їй, і вам я разом далі все скажу,<br /> 845] На слід вернувшись мови попередньої,<br /> В самому гирлі нільськім, на краю землі,<br /> В розлогих плавнях місто Каноб найдеш ти.<br /> Там Зевс тобі поверне розум дотиком<br /> Руки пестливим, і породиш чорного<br /> 850] Епафа, соіменного зародженню<br /> Від Зевса. Урожаї він збиратиме<br /> З землі, що Ніл широководий зрошує.<br /> У поколінні п'ятім п'ятдесят сестер<br /> Вернеться в Аргос, не з бажання власного —<br /> 855] 3 братителями шлюбу уникаючи<br /> Покревного.. Ті ж у пориві хтивості,<br /> Мов яструби, голубок полюватимуть,<br /> На ловах шлюбу гонячись невловного.<br /> Але не дасть їм заздрий бог дівочих тіл.<br /> 860] Земля Пелазга прийме... вбитих Аресом<br /> Через жіночі руки, що вночі разять;<br /> Дружина кожна віку збавить мужеві,<br /> Мечі дволезі в їх крові купаючи,<br /> Хай втішить так Кіпріда й ворогів моїх!<br /> 865] Одна лиш, любощами зачарована,<br /> Ослабне духом і не вб'є заснулого,<br /> Воліючи вже краще слабодухою,<br /> Аніж смертоубивцею уславитись.<br /> Царів Аргоських з неї розпочнеться рід.<br /> 870] Багато слів потрібно, щоб сказати все.<br /> Із цього роду вийде славний стрілами<br /> Герой,— мене він визволить із мук тяжких.<br /> Від титаніди-матері, прадавньої<br /> Феміди, це провіщення було мені. [54]<br /> 875] Коли і як то буде — надто довго це<br /> Розказувать, та й користі — ніякої.<br /> ІО<br /> Ой леле, ой леле...<br /> Запалало в мені божевілля знов,<br /> Безжального овода гостре жало<br /> 880] Пече без вогню!<br /> І жахається серце, і груди рве,<br /> І обертом очі кружляють мені,<br /> Кудись пориває безумний шал,<br /> І язик мій у спраглих німіє устах,-<br /> 885] Каламутним годі здолати словам<br /> Божевілля навальну хвилю.<br /> (Охоплена божевіллям, Іо втікає).
Стасим третій<br /> ХОР<br /> Строфа<br /> Мудрий, о мудрий був той,<br /> В думці хто мав перший, а потім уголос<br /> Нам провістив, що належить<br /> 890] 3 рівними шлюб нам брати, далеко-бо<br /> Краще це, ніж, бувши голотою,<br /> Прагнути шлюбу з тією, що в розкошах<br /> Мліє, своїм пишаючись родом.<br /> Антистрофа<br /> Мойри, о мойри, хай з нас<br /> 895] Жодну вам трьом не випадав ніколи<br /> Зріти на Зевсовім ложі!<br /> Хай із небес нам мужа не-відати!<br /> Горне жах нас, немужелюбною<br /> Зрячи дівочість Іо, в гірких блуканнях<br /> 900] Пещену Гери карою злою! [55]
Епод<br /> Ми рівного яе боїмося шлюбу —<br /> Коли б лише любов богів могутніх<br /> Нас не нагляділа ненатлим оком?<br /> Борня то незборенна, невихідна путь.<br /> 905] Що буде а нами? Як нам і куди<br /> Від Зевса, від жаги його тікати?
Ексод<br /> ПРОМЕТЕЙ<br /> Хоч Зевс і гордий серцем — злагіднішає,<br /> До шлюбу він такого-бо ладнається,<br /> Який його із трону скине й царської<br /> 910] Позбавить влади. Отоді-то батькове<br /> Кляття справдиться, що наклав на кривдника,<br /> З престолу Крон упавши стародавнього.<br /> А як з біди такої Зевсу вимкнути —<br /> З богів нікому не добрати способу.<br /> 915] Лиш я це знаю. Хай, на троні сидячи,<br /> Він тішиться громами піднебесними,<br /> Хай сипле з рук вогнями-блискавицями.<br /> Та вже не допоможе це ніяк йому —<br /> Впаде безславно і не підведеться вій, ,<br /> 920] Такого-бо на себе нездоланного<br /> Тепер противоборника готує він,<br /> Що той палкіше блискавиці полум'я<br /> Знайде і грім грімкіший від небесного;<br /> Морям грозу і землям потрясателя —<br /> 925] Тризубця він розтрощить Посейдонові,-<br /> Тоді довідається Зевс повалений,<br /> Що рабство — це щось інше, аніж влади трон.<br /> ХОР.<br /> Чого бажаєш, те й пророчиш Зевсові.<br /> ПРОМЕТЕЙ<br /> Не тільки я бажаю, але й буде так.<br /> ХОР<br /> 930] Хтось, видно, і над Зевсом пануватиме? [56]<br /> ПРОМЕТЕЙ<br /> Він кару тяжчу, аніж я, терпітиме.<br /> ХОР<br /> Як слів цих вимовляти не боїшся тиі<br /> ПРОМЕТЕЙ<br /> Чого ж боятись? Смерті непідлеглий я.<br /> ХОР<br /> Наслати муки ще лютіші може він.<br /> ПРОМЕТЕЙ<br /> 935] Хай шле — нема для мене несподіванок.<br /> ХОР<br /> Той мудрий, Адрастеї хто вклоняється.<br /> ПРОМЕТЕЙ<br /> Шануйте ви владущих і улещуйте,<br /> Для мене ж менше від нічого важить Зевс,-<br /> Хай робить що захоче цей короткий час,<br /> 940] Недовго він богами керуватиме.<br /> Та он від Зевса, бачу, посланець біжить —<br /> Прийшов він, певно, із повою звісткою,<br /> Оцей служник тирана новочасного.<br /> З'являється Гермес.<br /> ГЕРМЕС<br /> До тебе, мудрія гостроязикого,<br /> 945] Богів зрадливця, а людей шановника,<br /> До тебе, вогнекрадця, промовляю я!<br /> Звелів отець все розказать про шлюб отой,<br /> Що через нього, похвалявсь ти, влади він<br /> Позбудеться. Докладно і виразно все<br /> 950] Ти, Прометею, розкажи без загадок!<br /> Цю путь удруге не примушуй міряти,-<br /> Сам знаєш-бо, цим Зевса не власкавити.<br /> ПРОМЕТЕЙ<br /> Яка зарозуміла й гордовита вся<br /> Розмова ця прислужника богівського!<br /> 955] Недавно ви при владі стали й мислите.<br /> У замках безпечальних домувать повік?<br /> Падіння двох тиранів чи не бачив я? [57]<br /> Побачу, як і третій, що при владі є,<br /> Впаде ганебно й скоро. Сподівався ти,<br /> 860] Що цих богів новітніх я злякаюся?<br /> Далеко ще до цього. Поспішай назад<br /> Дорогою, якою і прийшов сюди,-<br /> Нічого ти від мене не дізнаєшся.<br /> ГЕРМЕС<br /> Отож-бо цим зухвальством і сваволею<br /> 965] Себе й завів ти в безвихідь страждань оцих.<br /> ПРОМЕТЕЙ<br /> Свого нещастя на негідне рабство я<br /> Не проміняю,— це запам'ятай собі.<br /> ГЕРМЕС<br /> Мабуть, у рабстві краще бути в скель оцих,<br /> Ніж Зевса-батька вісником довіреним?<br /> ПРОМЕТЕЙ<br /> 970] Отак і треба зневажать зневажників.<br /> ГЕРМЕС<br /> Ти муками своїми мовби тішишся?<br /> ПРОМЕТЕЙ<br /> Я тішуся? Такої ворогам моїм<br /> Жадав би я утіхи, й серед них — тобі.<br /> ГЕРМЕС<br /> За ці нещастя і мене винуєш ти?<br /> ПРОМЕТЕЙ<br /> 875] Скажу одверто,— всіх богів ненавиджу,<br /> За добре злим мені вони віддячили.<br /> ГЕРМЕС<br /> Як подивлюсь я — справді тяжко хворий ти.<br /> ПРОМЕТЕЙ<br /> Як хворість то — ненавидіти ворога.<br /> ГЕРМЕС<br /> Але ти в щасті був би ще нестерпніший!<br /> ПРОМЕТЕЙ<br /> Ой-ой!<br /> ГЕРМЕС<br /> 980] Ой-ой? Це слово невідоме Зевсові. [58]<br /> ПРОМЕТЕЙ<br /> Старіючи, усього час навчить його.<br /> ГЕРМЕС<br /> А ти ще й досі не навчився розуму.<br /> ПРОМЕТЕЙ<br /> Ба ні,— не розмовляв би я з прислужником.<br /> ГЕРМЕС<br /> Нічого, видно, батькові не скажеш ти?<br /> ПРОМЕТЕЙ<br /> 985] Не дякувать чи можу, власкавлений!<br /> ГЕРМЕС<br /> Глузуєш ти із мене, ніби з хлопчика.<br /> ПРОМЕТЕЙ<br /> Чи ти ж не хлопчик? Навіть ще дурніший ти,<br /> Якщо від мене сподівавсь довідатись.<br /> Ні мук таких немає, ані хитрощів,<br /> 990] Щоб ними Зевс присилував сказати це,<br /> Аж поки пут ганебних не розв'яже він.<br /> Нехай палючим кидав він полум'ям,<br /> Завіє все снігами білоперими, .<br /> Громами хай загрожує підземними,-<br /> 995] Нічим мене сказати не присилує,<br /> Кому його належить з трону скинути.<br /> ГЕРМЕС<br /> Побачиш сам, чи допоможе це тобі..'<br /> ПРОМЕТЕЙ<br /> Все передбачив і давно вже зважив я.<br /> ГЕРМЕС<br /> Наважся, о наважся, нерозсудливий,<br /> 1000] Хоч задля мук цих розумніше мислити.<br /> ПРОМЕТЕЙ<br /> Дарма, мов хвиль прибоєм докучаєш ти<br /> . Вмовлянням. Не думай, що, лякаючись<br /> Погрози Зевса, стану я, мов женщина,<br /> Благать, кого ненавиджу, й ламатиму<br /> 1005] я руки по-жіночому, щоб змилувавсь<br /> І увільнив з кайданів,— ні, не буде так. [59]<br /> ГЕРМЕС<br /> Багато, але марно розмовляв я тут.<br /> Ні, цього серця не зм'якшить благаннями.<br /> Мов огир неїжджалий, він узду гризе,<br /> 1010] Пручається і з віжками змагається.<br /> Та кволі, недоречні хитрування ці,-<br /> Сама лиш самопевність нерозумного<br /> Не варта аж нічого. Як словам моїм<br /> Ти не скоришся — глянь, якою бурею ,-<br /> 1015] Хвилешна хвиля муки неминучої<br /> Тебе настигне. Скелі стрімковерхі ці<br /> Розтрощить батько громом-блискавицею<br /> Полум'яною, і обійми каменю<br /> Твоє сховають тіло. Довгі сповняться<br /> 1020] Віки, аж поки вийдеш знов на світло ти<br /> Й орел кривавий, цей крилатий Зевсів пес,<br /> Шматки великі рватиме пожадливо<br /> Від твого тіла, і щодня приходити<br /> Цей буде гість незваний і печінкою<br /> 1025] Живитися твоєю почорнілою.<br /> Стражданням цим не дожидай закінчення,<br /> Покіль з богів котрий у тяжких муках цих<br /> Тебе заступить і в Аїд безпремінний<br /> За тебе зійде, в глиб сумного Тартару.<br /> 1030] Над цим подумай. Не хвальба порожня то,<br /> А вирок найсуворіший, бо в Зевсових<br /> Устах нема неправди, свого слова він<br /> Додержує. Тож роздивись, роздумайся<br /> І не вважай зарозумілих гордощів<br /> 1035] За кращі від звичайної розважності.<br /> ХОР<br /> Здається, все до речі говорив Гермес:<br /> Пихи позбутись радить він і мудрої<br /> Розважності шукати. Тож послухайся,<br /> Ганьба для мудрих — помилки триматися.<br /> ПРОМЕТЕЙ<br /> 1040] Все я знав наперед, що звістив він мені.<br /> Мук зазнати ворогу від ворогів —<br /> Не ганьба. Хай же ринуть на мене вогню<br /> Дволезого кучері, неба ефір<br /> Хай від грому, від натиску буйних вітрів<br /> 1045] Розірветься на частки: землю важку [60]<br /> Аж до самих основ, до коріння її,<br /> Переможний хай похитне буревій;<br /> В шумуванні шаленім хвилі морські<br /> Хай сплетуться з шляхами небесних світил.<br /> 1050] В вировому коловертні долі нехай<br /> Закинуть в Тартару чорну глибінь<br /> Моє знесилене тіло — на смерть<br /> Ніколи мене не вбити!<br /> ГЕРМЕС<br /> Такі розмови, такий рішенець<br /> 1055] Лише від безумця можна почути!<br /> Та й чи довго йому збожеволіти в цій<br /> Недолі й шаленість послабити чим?<br /> (До Океанід).<br /> Але ви, що стражденним горем його<br /> Вболіваєте тужно,— швидше біжіть<br /> 1060] Якнайдалі від цих непривітних місць.<br /> Щоб розум ясний не змутило вам<br /> Неослабне грому рикання.<br /> ХОР<br /> Говори щось інше, такої порадь,<br /> Щоб послухали ми, не до мислі-бо нам<br /> 1065] Своє ти промовив нестерпне слово.<br /> На негідний учинок підбурюєш нащо?<br /> Ми готові все перетерпіти з ним,<br /> А до зрадників вчились ненависті ми,<br /> І з пороків усіх<br /> 1070] Для нас найогидніша зрада.<br /> ГЕРМЕС<br /> Отож пам'ятайте, вам мовив я все<br /> Наперед,— як надійде нещастя, тоді<br /> Вже на долю не ремствуйте і не кажіть,<br /> Що вас кинув в біду несподівану Зевс.<br /> 1075] Ні, не він, а самі себе губите ви.<br /> Бо, знаючи все, не нагло, як стій,<br /> Не таємним опинитесь відступом ви<br /> В невихідних тенетах Ати-біди,-<br /> Заплутає вас недоумство.<br /> ПРОМЕТЕЙ<br /> 1080] де в розмовах нікчемних, а справді земля<br /> Захиталась, і грому лупи глухі [61]<br /> Вже ревуть недалеко, грізних блискавиць<br /> Вже спалахують завитні полум'яні,<br /> 1085] І куряву вихри крутять, женуть.<br /> Супротивні вітри летять звідусіль<br /> В незрименному герці,— заколот, бій,<br /> Вітрове повстання! В страшній боротьбі<br /> Все змішалось — повітря і хвилі морські!<br /> 1090] Всю цю бурю наслав розлючений Зевс,<br /> Щоб мене вжахнути.<br /> О пречесна мати моя, о ефіре,<br /> Що світлом усіх обіймаєш, поглянь —<br /> Я страждаю безвинно.<br /> При громі й блискавицях скеля з Прометеєм провалюється в безодню.