Про Теокрітові я думала пісні,<br />
Про ним оспівані жадані, любі роки,<br />
Що кожен з них — як друг, і кожен світлоокий,<br />
Для смертних всіх несе дари в руці святні.

I я побачила крізь сльози самітнi<br />
Прожитих мною днів нерадісні потоки,<br />
Мого життя сумні, меланхолійні роки;<br />
Всі кинули вони по черзі тінь мені

На душу. I нараз за спиною відчула<br />
Містичну постать я. Назад вона рвонула<br />
Моє волосся. Весь мій подих охолов.

I владний голос — він спитав: "Чия це сила?<br />
Вгадай, хто держить?" — "Смерть",— рекла я. Продзвеніла,<br />
Мов срібло, відповідь мені: "Не смерть. Любов".

Перекладач: Михайло Орест