Приніс Дроворуб до міста в'язанку дров. Стоїть на базарі годину, дві, однак ніхто на його дрова й не дивиться. Лише обличчя перехожих миготять перед ним, як листя восени: радісні, похмурі, рум'яні, сірі і всі не такі, як у нього. "Якби котресь з них було моє, то й доля у мене могла б бути інакша!" — подумав Дроворуб. Йому раптом страшенно захотілося мати нове обличчя, так захотілося, що він а...