Поль Валері<br />
Пряля

Перекладач: Г.Кочур

Lilia... neque nent...

Снить пряля в синім просвітку вікна,<br />
Де сад себе вколисує співучий.<br />
Дзижчанням прядки впоєна, вона,

Блакиті спивши, знемоглась, прядучи<br />
Руно ласкаве. Никне голова,<br />
Німіють пальці на руках робучі...

Кущі й повітря — течія жива,<br />
Що втратами квіток, на день нависши,<br />
Сад ледащиці ніжно полива.

Стебло, де зайда-вітер сів у тиші,<br />
Привітом марним в зоряній красі<br />
Троянду перед прядкою колише.

Пряде самотню вовну сонна, й всі<br />
Снуються потайки тендітні тіні<br />
Між пальцями. Знеможення носій —

Сон в янгольській розмотується ліні,<br />
Потік руна довірливо густий<br />
Хвилюють рухи веретена звинні...

Убрана в лист і сяйво, згасла ти,<br />
Наївна пряле, на межі смеркання.<br />
Палає сад. Мре захід золотий.

Сестри троянди запашне дихання<br />
Тобі чоло овіює. Воно<br />
Схилилося у час твого згасання.

У просвітку, де пряла ти руно.