Праведне пануваннє
Праведне пануваннє
Голубко Музо! Годі сумовати<br /> Да плакатись над сліпотою черні,<br /> Що золотом вцяцьковує палати —<br /> Од світу правди сховища мізерні.
Обіймемось та підемо в левади,<br /> В поля, в луги, в гаї широкошумні,<br /> Чи не розвіємо тяжкої там досади<br /> На узурпації, на захвати безумні.
Глянь-подивись, який в нас "пишний город",<br /> І скільки в нім окраси дорогої!<br /> Дихання нашого не труїть смород,<br /> І деспот мислі не гніте живої.
Піснями тут ми з богом розмовляєм,<br /> Вселенна серцю нашому відкрита,<br /> І області ми ширші осягаєм,<br /> Ніж та бідота, золотом окрита.