В цьому поїзді, погляньте,<br />
Ідуть бідні емігранти.

У емігранта легкий чемоданчик,—<br />
В нім одежина, хліб, померанчик,

З рідного поля вузлик землиці,<br />
Щоб на чужині менше журиться...

У чемодан тільки серце не влізло,<br />
Та й не хотіло — просилося слізно,

Щоб не забрали його за море,<br />
А кинули дома, нехай і на горе;

Як вірний собака, лишилося в полі,<br />
Де ми працювали голодні і голі.

Онде те поле, хоч бідне, та рідне...<br />
А поїзд мчить... Уже поля не видно...