
 <blockquote>Україна – українцям?<br />
</blockquote><br />
1<br />
Місто-україніст, кожен тут,<br />
наче улюблену зброю,<br />
мову плекає, як слово на Суд,<br />
теше слова; як за курсом валют,<br />
стежить за їх чистотою.

Класи. Ввічливі учителі<br />
ніжно вичісують учнів.<br />
Мов копійки, у голівки малі<br />
на синьо-жовтому рідному тлі<br />
фрази летять повнозвучні:

"Добре вд_брити дібра добром!" –<br />
"Байдики бити – не злочин!" –<br />
все, що не описати пером,<br />
навіть просяклим чорним Дніпром,<br />
жести вберуть без скорочень –

наші арійські гоп-гопаки,<br />
наші варязькі забави,<br />
наше з вивертом "навпаки",<br />
наші найтяжчі дяки-літаки,<br />
наші найвищі заграви...

А зусібіч підповзають, як ніч,<br />
ляхи, кацапи й німота,<br />
газ прокладають, розорюють Січ,<br />
мури мурують, п’ють могорич –<br />
лицарі серед болота.

Як жити в кайф? – Щоб вареник злітав,<br />
звірі тринділи і срібло –<br />
золото звикло текло у рукав<br />
і щоб сусід накарачки клякав<br />
й вдячно марудило бидло?

З дідьком в кишені – на Вавилон!<br />
Скликати свистом нечистих!<br />
Змієві нишком відкрити кордон –<br />
чи проковтне й цього разу мільйон<br />
братчиків норовистих?

"Слався, атєчества наше..." – вивчай<br />
рєчь найкрутішого брата!<br />
Річ Посполита й Орда, вибачай, –<br />
царська солодша зарплата.

Та у Москві вже не ті москалі,<br />
всі вже не ті вже усюди.<br />
Учнями стали учителі,<br />
миру навчають іуди.

2<br />
Західний шлях – це тяжіння часів<br />
кращих, багатших, солодших.<br />
Мови на Заході – стіни списів,<br />
слово – швидке й молодше.

Право цивільне там у крові,<br />
виховані громадяни<br />
дбають про дібра, старі і нові<br />
чітко виконують плани.

Навіть поляки за кількасот<br />
років на декілька метрів<br />
до атлантичних маревних вод<br />
вирвались крізь рідні нетрі.

Що не кажи, єзуїт наполіг<br />
гризти латину по-польськи!<br />
Навіть поляки мають своїх<br />
конрадів, пап і шимборських.

А в межиріччі рік на "ди-ни"<br />
спить маячня несусвітня,<br />
смачно наповнює казани<br />
каша тисячолітня.

3<br />
Хто ж цього разу кашу оту<br />
наче отруту глитатиме?<br />
Наші чорноземи – нашу мету! –<br />
хто причарує дукатами?

Дайте дулібам спокій, скрутіть<br />
дулі в кишенях, полянам<br />
дайте поля, на сармати не йдіть,<br />
не допечіть деревлянам!

Хоче телицю ссати теля –<br />
дайте ж невільнику волю!<br />
І галичанам – їх короля,<br />
й батька Махна – Гуляйполю.

Курвити хочуть курві сини? –<br />
дайте їм чортову матір!<br />
Дайте піплам гамерицькі штани,<br />
цирк, стадіон і театр.

Греко-католикам – греко-католиків!<br />
Автокефалам – автокефалію!<br />
Магометанам – нафту Аллаха!<br />
Лєнінцям вірним – тіло нетлінне!<br />
Для себе ж прошу<br />
крапельку глузду<br />
та не німецького<br />
а з рідним перчиком,<br />
з ледве вловимою<br />
паранормальністю<br />
з переміщенням<br />
у сховки.