Порвав би я розпуки тужні пута...
Порвав би я розпуки тужні пута...
Порвав би я розпуки тужні пута,<br /> Коли б були залізнії вони,<br /> Поплила б пісня вільна і нескута<br /> В даль над розспівані лани.<br /> Я б у розпуці тій летів піснями<br /> Над синню гір до захисту села,<br /> Де шепчеш ти лагідними устами<br /> З квітками утлими, як сміх весла.<br /> Я сплив би шумом над твоїм подвір’ям,<br /> Що взяв на себе мрії всі мої,<br /> І з дальніх борів, з дальнього міжгір’я<br /> Носив до тебе співанок рої.<br /> Порвав би я розпуки чорну тугу,<br /> Коли б я знав, що ждеш мене десь ти,<br /> Надлюдську всю зібрав би я потугу,<br /> Щоб лиш туди крізь бурю доплисти.