До дзвінкого водограю<br />
З шумом балю в голові<br />
Я збігаю по терасах,<br />
По розсипаній жорстві.

Пруг оранжевого світла<br />
На каміння ліг і щез,<br />
Наче хвиля, що розквітла,<br />
Білосніжний польонез.

І із рук байдужих квітку<br />
Я кидаю в глибину,<br />
Із Нормандії згадавши<br />
Молодого старшину.

У похмурому Дюнкерку<br />
Він сідає до стола<br />
І мережану хустину<br />
З рукава переклада.

25. I. 41