І хризантеми й орхідеї<br />
У зачарованій імлі,<br />
Але найліпшими у неї —<br />
Словополківські ковилі.

Вона це квилила в Путивлі,<br />
Вона обходила шатри —<br />
Стріла і лук напоготівлі,<br />
А в серці — стязі і вітри...

І, може... Жаско уявити...<br />
Ні, не втішався печеніг,—<br />
Коли й схопив, несамовитий,<br />
То не зборов, не переміг!..

Ось у зідханнях молитовних<br />
У Пирогощої вона,<br />
А ось Перунові жертовник<br />
В гаю дубовому ладна.

Вночі Ярилові вгоджає,<br />
Не відмовляючи ні в чім,<br />
А вранці світить їй Почаїв<br />
Золотоглавієм своїм.

Ще вчора в полум’я скакала,<br />
Купальних спрагненая чуд,—<br />
Сьогодні йде собі помалу<br />
На лаврських дзвонів перегуд.

Її Пречиста — така сама,<br />
Як найдавніша із богинь.<br />
Від неї темними лісами<br />
Дихнула древняя Волинь.

Прага, 1938