— Здорові були!
— Здрастуйте! А чого завгодно?
— Та он синові треба... — Голос у старого ввірвався.
Крамар Уласович глянув на сина. Молоде обличчя років двадцяти, — ще й вусів нема. На щоках рум'янець, як у дівчини. А сам худий, як смерть. Закашлявся, і кашляв довго, вхопившися за груди. Крамар зрозумів, що він хворий.
— Мабуть лікарства вам треба. Кажіть — якого. Всяке є: скопитар, липовий ц...