Що вірш? Ума дзвінкоголоса птиця.<br />
Що вірш? Нетлінного добра скарбниця.

По-різному ту пташку ми цінуєм<br />
В залежності від того, звідки чуєм.

Коли з веселого почуєм саду,<br />
Вона дарує нам саму відраду.

Коли ж із вогнища жадоби й хоті,<br />
Від неї тільки дим гірчить у роті.

Бувають відчуття тоді найгірші,<br />
Коли корисливість бринить у вірші.

Коли ж із думкою зрідниться мова,<br />
Коли міцна й легка її основа,

Вона засяє, як нова планета,<br />
Й запам'ятає світ ім'я поета.

Коли ж у віршеві самі темноти,<br />
Нікчемний зміст і залегкі звороти,

Йому крізь вуса вгору не пробиться —<br />
I весь той скарб у бороді лишиться.

Хай буде вірш як прозірна криниця,<br />
Що перлами коштовними іскриться,

I де вода добра свого не криє,<br />
А до осяйності невтомно миє.

Нехай не буде він як та ковбаня,<br />
Що в неяснім глибу своє надбання

Ревниво від твого ховає ока,<br />
Нікому не потрібна, хоч глибока.

Там слово темне й думка там убога,<br />
Й від слів до думки завузька дорога.

Читцеві добре треба попітніти,<br />
Щоб значення нарешті зрозуміти.

Переклад В. Мисика