Так, я поет — та не цікавить
мене поезія така,
де в небо дибиться зірками
загониста нічна ріка.
Час точиться — немає впину,
минувся кашки й казки вік:
здуваючи небесну піну,
я п'ю терпкий реальний світ.
Потік чудовий — поринаймо!
То буйний рин, то тихий плин,
та все поєднується зграйно
у мудрий говір хвиль-хвилин.
Нехай там інші віршотворці