Я хвіртку відхилив — вона, стара, охоче<br />
Мене впустила знов у цей старий садок;<br />
Тут скрізь іще стоїть ранковий холодок,<br />
На свіжій зелені роса ряхтить-мигоче.

Все, як було. Пройду ж тепер з кутка в куток:<br />
Альтанка світиться, фонтан струмить-дзюркоче,<br />
У вітті горлиця розливисто туркоче,<br />
Стара осичина щось шепче до квіток.

Троянди, як колись, колишуться, лілеї<br />
Пишаються, як перш, у головній алеї,<br />
Пташки знайомі всі — від ціньки до дрозда.

Побачив я й тебе, замислена друїдко,<br />
Із тебе білий тиньк потроху опада.<br />
А резеда пахтить так солодко, аж їдко.