І

Невчасно лягли<br />
на Тянь-Шань глибокі сніги,

Ні квітки немає —<br />
холодна пустеля навкруг.

А флейта розносить<br />
мелодію, повну нудьги,-

"Поламані верби",<br />
до болю знайомий мотив!

Під грім золотих барабанів,<br />
удень ми б'ємось

І важко дрімаєм<br />
на яшмових сідлах вночі.

Хоч би нам і вмерти отут<br />
серед гір довелось,-

Дізнається князь Лоулана<br />
про наші мечі!

ІІ

Імператорське військо<br />
зіходить в північні пустелі,

Рвуться варварів коні<br />
із наших напитися рік.

Проти стріл і списів<br />
стоїмо непохитно, як скелі,

Нас безмежна любов до вітчизни<br />
з'єднала навік.

Снігом з пригорщі гасимо<br />
спрагу пекучу над морем,

На холодних курганах ночуємо<br />
в мертвих пісках,

Лиш коли ми у битвах<br />
напасників військо поборем,-

Зможем гордо сидіть<br />
на вишиваних подушках.

ІІІ

Неначе вихор, огирі<br />
виносять нас на шлях,

Свистять ремінні нагаї,<br />
дорогу рвуть копита.

Прощай, вітчизно! Стріли сплять<br />
в крутих сагайдаках,

Але "Небесних гордіїв"<br />
ми мусимо розбити.

Коли ж закінчаться бої<br />
і коні спинять лет,

І над морями крові й сліз<br />
ти гордо пройдеш, славо,-

Нас не згадають, вояків,-<br />
в столиці лиш своїй портрет

Побачить пишний генерал,<br />
герой Хо Пяо-яо.

ІV

Білі коні<br />
і жовта фортеці стіна

Сняться нам,<br />
наче хмар і пісків далина.

В дні печалі згадай,<br />
що в далекім краю,

В прикордонній заставі<br />
вночі я стою.

Світлячки пролітають<br />
в твоєму вікні,

Місяць легко пливе<br />
по промерзлій стіні.

Вітер свище в саду,<br />
б'ється гілка в вікно.

Листя бідних утунів<br />
пожовкло давно.

І немає тебе,<br />
і печаль, і пітьма,-

Сльози ллються з очей,<br />
але все це дарма...

V

Знову варварів орди<br />
спускатися з гір почали.

Знов на битву в пустелю<br />
виходять небесні солдати.

Генерали вже "тигрові знаки"<br />
свої роздали,

Знову будуть бійці<br />
головою в пісках накладати.

Дальній місяць на стріли<br />
і сагайдаки погляда,

Візерунками паморозь<br />
зброю укрила криваву.

Не зітхай надаремно,<br />
дружино моя молода,-

Ще тривають бої,<br />
ще я, може, вернусь на заставу.

VІ

Спалахнули в пустелі<br />
сигнальні вогні,

Над палацами хмари<br />
криваво пливуть.

Імператор велить —<br />
знову бути війні.

Грізно б'ють барабани,<br />
і сурми ревуть.

Духів чари не в жарт<br />
в небесах затялись.

В межигір'ї Луншань<br />
барабан не змовка.

Я піду напролом,-<br />
може, й змовкне колись

Чвара духів війни<br />
під мечем вояка.