По полях ми з Вишнею бродили<br />
Восени, шукаючи зайців,<br />
І бур'ян пожовклий, посивілий<br />
Під ногами срібно хрупостів.

Скільки доброти було в обличчі,<br />
Скільки мудрості в очах було,<br />
Як дивився приятелю в вічі<br />
Любий наш Михайлович Павло!

Ну, а вмів же бути і суворим,<br />
І безжальним бути Вишня міг,<br />
Як назустріч чорним поговорам<br />
Підіймав свій праведний батіг!

Без гучних прожив він декламацій,—<br />
А в душі поезія цвіла!<br />
Друг людини, друг природи й праці,<br />
Грізний ворог нечисті і зла.

9 листопада 1959 р.