ПЛАКАТ ОДЛИГИ
І дзвенить
золоте цебро,
і струмить
золотий Дніпро.
І однаково сонце б'є
у чужі серця
і моє.
І страшенно багато підстав
написати
всім
листа
про загально відоме,
про те,
що під сонцем
невпинно росте
вся країна
і зіницями дня
примружується, як кошеня...
Заєць зоряний
шлях перетнув,
повернув
у кущі
і заснув.
ЖИВУ, ПРАЦЮЮ. Харків, 1930, с. 163-167. Подано лише початок.