(Колоніальні настрої в
дореволюційній руській армії)
Лірична поема
Частина І.
Давно вже ніч свої пустелі
великі зорі висипа,
давно в бараці раби темні,
як під водою вічні скелі,
на нарах сонними лежать.
Висока стеля капа мокра,
бо люди дихають, сопуть...
а дума сльози із-над Волги...