Пісня вдови
Пісня вдови
Спочатку я добре й щасливо жила,<br /> вчувала завзяття, раділа з тепла.<br /> Того, що вся молодь такою була,-<br /> тоді я іще не дізналась.<br /> Життя ще не знала моя простота,<br /> але за літами минали літа,<br /> ставала відрада і сила не та,-<br /> неначе навпіл розламалась.
Ні, ми не накликали тугу оцю,-<br /> того тільки й мали, що безмір терпцю,<br /> та смерті терпцю не ставало.<br /> Вона надійшла (лиховісна й тупа),<br /> я бачила,— все вона тягне й хана,<br /> і все не Моїм уже стало.
Що нині Моє? Що лишилось Мені?<br /> Адже ж навіть ці, горем сповнені, дні<br /> я маю на борг від недолі.<br /> Не дасть доля щастя, розради не дасть,<br /> пришле тільки більше скорбот і нещасть,<br /> купує лиш муки та болі.
Такою є доля. І байдуже їй<br /> до того, що крию в душі я своїй,<br /> до кожного кроку мойого.<br /> Отак мій щоденний розпродаж мина<br /> і от я, порожня, відкрита, одна<br /> стою, без нічого й нікого.
1906
Перекладач: Микола Бажан