В куточку, де хлів і клуня,<br />
Ще на початку дня<br />
Народила дворняжка Груня<br />
Семерих рудих щенят.

І до вечора їх ласкала,<br />
Мов причісувала язиком.<br />
І блищав сніжок підталий<br />
Під теплим її животом.

А коли вже сідали кури<br />
На сідало у рядок,<br />
Хазяїн з'явився хмурий<br />
І всіх семерих — в мішок.

Хоч мала вже мало сили,<br />
Та бігла вона услід.<br />
На річці вода тремтіла,<br />
Зверталась помалу в лід.

Додому плелася, бідна,<br />
І піт крапелив з боків,<br />
Й здавався їй місяць срібний<br />
Одним із її синків.

Й боліло їй так, неначе<br />
Хтось камінь жбурнув на сміх.<br />
І бризнули очі собачі<br />
Зірками ясними в сніг.