Сини Еллади, час!<br />
Вставайте, рвіть кайдани.<br />
Зве давня слава нас<br />
І предки, гідні шани!<br />
Хор:<br />
Священну знявши зброю,<br />
Вперед, сини, до бою,<br />
За нами хай рікою<br />
Тече ворожа кров.

Турецькі скиньте пута<br />
Тиранів навісних,—<br />
Хай Греція розкута<br />
Зітре на порох їх.

Нехай хоробрі тіні<br />
Героїв і вождів<br />
В нащадках бачать нині<br />
Елладу славних днів.

Грайте, сурми! Годі спати,<br />
Давні лицарі! В боях<br />
Йдімте разом здобувати<br />
Місто на семи горбах!

Спарто, Спарто, із руїни<br />
В гніві правому зведись,<br />
Бери в спільники Афіни,<br />
Об'єднавшись, як колись.

Хай, мов живий, сьогодні<br />
Веде нас у похід<br />
Герой пісень народних —<br />
Могутній Леонід.

Б'ючись за батьківщину<br />
В міжгір'ї Фермопіл,<br />
Він загатив тіснину<br />
Валами перських тіл.

Спинив полки ворожі<br />
Малий його загін,<br />
Хоч сам, на лева схожий,<br />
В крові загинув він.

Священну знявши зброю,<br />
Вперед, сини, до бою,<br />
За нами хай рікою<br />
Тече ворожа кров.

1811