1

Бог створив спочатку сонце<br />
І зірки під небозводом.<br />
А щоб піт з чола не гинув,-<br />
І воли створив він згодом.

Сотворивши диких левів,<br />
Звірів грізних, дивовижних,<br />
Він, по лев'ячій подобі,<br />
Сотворив і кицьок ніжних.

Для залюднення простору<br />
Бог людей зліпив із глини,<br />
Потім мавпочок цікавих<br />
Сотворив на кшталт людини.

Сатана ж сміявся з того:<br />
— Бог себе вже копіює!<br />
На зразок воловий скоро<br />
І телята він змайструє!

2

Тож до чорта бог озвався:<br />
— Так, себе я копіюю,<br />
Після сонця в мене зорі,<br />
По волах — телят майструю.

Після левів дивовижних<br />
Сотворив я кицьок ніжних,<br />
Мавпі взяв зразком людину, —<br />
Ти ж створив хоч річ єдину?

3

Для слави створив я сонце й людину,<br />
Лева й вола — окрасу природи;<br />
А кицьок і зорі у вільну годину<br />
Створив я для власної насолоди.

4

Почав я творити цей світ чудовий —<br />
За тиждень скінчилася праця моя,<br />
Але ж проект світобудови<br />
Тисячоліття виношував я.

Робота — дрібнота, саме творіння<br />
Не вельми обтяжує творця.<br />
Ми тільки з задуму, з плану, з уміння<br />
Бачимо справжню вартість митця.

Мені довелося років із триста<br />
Робити безліч дрібних відкрить,<br />
Щоб з бруду і твані зліпити юриста<br />
І найпосліднішу блішку створить.

5

Так сказав творець в день шостий:<br />
— Ось уже я й довершив<br />
Це величне сотворіння<br />
Й ніби гарно все зробив.

Як це сонце променисто<br />
Вистеляє в морі путь!<br />
Як дерева зеленіють,<br />
Мов мальовані, живуть!

Чи ж не білі, мов з любайстру,<br />
Ген овечки серед нив?<br />
Чи ж не гарно, не природно<br />
Я природу сотворив?

І земля і небо повні<br />
Вщерть пишнотою творця,-<br />
Тож мене хвалити будуть<br />
З віку в вік людські серця!

6

Поезії матеріал і плоть<br />
Не висмокчеш з пальця, де там!<br />
З нічого світу не створив господь, —<br />
Це важко й земним поетам.

Я з випадкового добра<br />
Зліпив чоловіка — з глини,<br />
А потім прекрасну з його ребра<br />
Жінку створив для людини.

З болота я небо воздвиг своє,<br />
Була то важкенька спробка!<br />
Цінність матеріалу дає<br />
Тільки мистецька обробка.

7

Чому я, власне, сотворив<br />
Цей світ — я залюбки відкрию:<br />
В душі, відчув я, пломеніє,<br />
Мов безум, творчості порив.

Недужості нестерпний гніт,<br />
Оце й увесь тобі трапунок,-<br />
Лиш в творчості був порятунок,<br />
І зціливсь я, створивши світ.