Верби старі похилилися там,<br />
В хвилях купаються віти;<br />
Сонячним пишним промінням з небес<br />
Річка й дерева облиті.

Кладка під вербами; бачу на їй<br />
Дівчина там молодая,<br />
В хвилях полоще вона полотно,<br />
Бризками воду збиває.

Все в тії дівчини любе таке,<br />
Все і вродливе, і пишне:<br />
Карії очі — мов зорі з небес;<br />
Губи — червоная вишня.

Хвилі волосся спадають униз;<br />
Дужі й малі рученята...<br />
Дівчино! хто вже побачив тебе,<br />
Той не здола не кохати!

1885