Первоквіт
Первоквіт
Продавала первоквіти<br /> Дівчинонька молода,<br /> В неї очи – тепле літо<br /> Ще й хустина голуба.
Заманило місто степ<br /> На панелі чорні…<br /> Ах, знайоме слово неп,<br /> Не знайомий корінь.
Пов’язала у пучечки<br /> Перші паростки весни<br /> І летять думки далеко:<br /> – Де ви, села, ліс, кущі?
Не продам сьогодні квіти,<br /> Бідна моя голова.<br /> – За пучок п’ятачок, —<br /> Отакі були слова.
А у вечорі, о, зорі,<br /> Ліхтарі сумні,<br /> Розгубила первоквіти<br /> Першої весни.
Якусь подругу зустріла<br /> – Ох, порада п’яна… —<br /> І дівчину напоїла<br /> Міста чорна слава.
Ах, роса, роса і сум…<br /> На твого хустину<br /> Теплі очи на снігу<br /> Нічка розгубила.