Не знаю, чому ви завжди боялися<br />
божевільних і привидів.

Може, тому, що божевільний забагато<br />
розказував,<br />
знаючи про вас те, що самі не знали чи не<br />
хотіли,<br />
а привид перестрівав глупої ночі<br />
у найнесподіванішому місці.<br />
За своє життя я відучив вас<br />
боятися божевільних,<br />
а тепер помираю і в скорім часі<br />
відучу боятися привидів.

Страх ваш я збагнув тоді,<br />
коли мовчав, а ви говорили.

А потім я отверз уста<br />
на тридцять літ —<br />
я відправляв богослужіння<br />
у всіх автобусах на всіх дорогах Галичини.

Я зайшов у найперший автобус зі словом<br />
Божим,<br />
і ви почали вигадувати,<br />
що мене вигнали з духовної семінарії<br />
за несусвітені гріхи і я збожеволів.<br />
Різне вигадували ви,<br />
але без мене<br />
у 50-х не сідали в автобус на перевалі.<br />
Та цим я не тішився, бо добре знав,<br />
що заповів Спаситель.

Я підсів до нещасного чоловіка і сказав:<br />
"Я твій брат".

"Ось мій брат, — махнув той головою убік, —<br />
ось той, що вернувся вчора з далекого краю,<br />
і згадав, як нас тато поділив.

Ти помолися за нього,<br />
бо я буду просити панів,<br />
аби повезли його назад,<br />
віддам за це усі гроші й маржину".

Я підсів до того,<br />
якого мали вдруге вигнати,<br />
і сказав: "Я твій брат".

"А щоб тебе кров залляла, блаженний, —<br />
я на рідній землі, як між чужими".

Він був перший,<br />
хто поборов страх і прокляв мене.

Тоді я підсів до нещасної жінки,<br />
я хотів назвати її сестрою,<br />
але тільки поцілував<br />
і сказав: "Щоб тебе голова не боліла",<br />
бо в мене дуже боліла голова.

А ви почали усміхатися —<br />
ви більше не боялися божевільних.

А тепер, умираючи, кажу:<br />
браття і сестри,<br />
щоб ви не боялися і привидів,<br />
я приходитиму до вас при світлі дня.