— А що, вже прийшов з міста? — поспитав Стефан Лабій своєї жінки.
— Та прийшов.
— Приніс гроші?
— Ая, приніс! Казав, що за кілька днів вже напевно дістане.
— От і маєш, знов те саме! Кілько разів він вже то говорив? Якась кара божа спала на мене. Три місяці годую його своєю кервавицею і крейцара не виджу. Не доста мені своїх бахорів, а ту ще професорів утримуй...
— Та вже чекай, заким зафасує...