І
— Ти вже йдеш?
— Іду, котику, йду. Не нудьгуй, я незабаром вернуся.
Дружина, напомаджена, наманікюрена, цмокнула його в щоку
і зацокотіла донизу по сходинах. А він, як був у трусах (зібрався ж спати), все ще стояв у дверях, проводжаючи її поглядом.
І раптом з-під ніг:
— Ня-ав!
Підскочив — ударився тім'ям в одвірок. Глянув донизу.
Киця! Біла як сніг, ще й очі блакитні. Тернулась об ноги, гос...