Перед гробницею стою,<br />
Склонивши голову свою...<br />
Все спить навкруг; лише лампади<br />
Блищать у пітьмі золоті,<br />
Стовпів осяявши громади<br />
І давні прапори святі.

Під ними спить довічно він,<br />
Північних володар дружин,<br />
Могутній страж в землі державній,<br />
Смиритель буйних ворогів,<br />
Останній вождь у зграї славній<br />
Єкатерининських орлів.

Безсмертя у труні твоїй!<br />
Тут чути руський глас живий;<br />
В нім відгомін пори тієї,<br />
Коли народу віщий глас<br />
Воззвав до сивини твоєї:<br />
"Іди, спасай!" Ти встав — і спас.

Почуй же й нині вірний глас,<br />
Устань, рятуй царя і нас,<br />
О старче грізний! На хвилину<br />
У двері вийди гробові,<br />
З'явись, єднай в одну дружину<br />
Полки незрадні бойові!

З'явись, назнаменуй того,<br />
Хто годен взять меча твого,<br />
Твою успадкувати славу!<br />
Але безлюдний храм стоїть,<br />
Повитий в тишу величаву,<br />
У сон, з якого не збудить...