Ангел з далекого вирію стояв край челюсті бараку, біля дверей, широко отворених, та споглядав на синяву поранного неба. Зблизька він чинився трепетливим жмутом проміння, готовим відлетіти за першим подувом з гір — здалеку ж стояв непорушний у ликах пасхальних риз, із бурею огнистих кучерів над очима, крилами сильними, як заліззя топорів, і твердим виразом уст, мов на старинній емалі.
В перемі...