І
Там, де три плаї сходяться, хатку поклала, вапном підбілила, аби єї здалека видко, аби хата на газдів моргала.
Що воринка, то перелаз з усіх боків, аби ґаздам і легіням легко заходити та й виходити.
На перелазах днує, красно убрана, у лист nie, співанки співає, аж селом голос лігма стелиться. Регочеться на все село, в долоні плеще, по литках б'ється, аж гора дрожить.
Лице, як калина, малино...