Олег Трійченко, учень 6-го класу, чорнявий, хвацький хлопчина, що курив уже не тільки "Труд", а навіть "Катюшу", а іноді й "Казбека", зустрівся з приятелем своїм, учнем 6-го класу, тільки з другої школи, Ігорем П'ятьорським. Ігор П'ятьорський запитав Олега Трійченка: — Ну, як діла з іспитами? Ось-ось уже! — На большой! — відповів Олег. — Готовий? — Як з пушки! Ти знаєш — уже два тижні я ворожу, чи попадеться мені з геометрії перший білет, кручу палець круг пальця і щоразу пальцем у палець попадаю. І вже встиг піддивитися, як білети лежатимуть! Де перші номери, а де останні... Перший номер — і "п'ять". А в тебе як? — запитав Олег у Ігоря. — Працюю. Хоч у мене з геометрії "п'ять", проте все повторюю, щоб як слід бути готовим. — Пхе! Повторюю... А я так мало не щодня в Пуща-Водиці. Ох і красота! — Та я знаю, що красота, та хай уже після іспитів. — Чудно! Іспити в нас "на ять" будуть. Аж ось і іспит з геометрії. Олег Трійченко ще раз покрутив пальцем круг пальця, розвів широко руками, хоробро ті руки звів знову — палець об палець тільки — стук. — Lсть! Складу! — аж підскочив Олег. Упевнено підійшов він до столу, хоробро взяв білет, глянув — і зблід... Щось у його всередині похололо і посунулось аж туди-туди, а там тільки: тень-тень-тень — затенькало. — Двадцять три! "Що ж воно там таке?" — затрусився Олег. Глянув у білет: паралелепіпед. "Що воно таке?" — думає з жахом Олег. — Ну, Трійченко, який у тебе білет? — запитує Олена Василівна, вчителька геометрії. А тут круг стола члени комісії, і всі вони на Олега дивляться, чекають. — Двадцять третій, Олено Василівно. — Що там у двадцять третім? — Ралелопопопід. — Як-як? Що ти сказав? — Паралелеопі-пі... — Ну-ну?.. — ПІ... пі... пі... Уже й члени комісії почали усміхатися, а Олена Василівна вся почервоніла, а Олег стоїть та все: — Пі... пі... пі... Розгнівалася Олена Василівна, похитала головою: — Не "пікай" ти краще, мов те курча! Іди собі, не страмись сам і не страми мене. Восени складатимеш, а літо попрацюй як слід. Повернувся од столу Олег, глянув на товаришів, а вони губи кусають, щоб уголос не розреготатися. Проходить на своє місце, а вже хтось збоку: — Пі-пі-пі. З того часу Олег так і звався в школі: Паралелепіпед. А Ігор П'ятьорський склав іспит на "п'ять". Після іспитів Олег геометрію вчив, а Ігор у Пущі-Водиці в ставку купався та рибу вудив. 1955