В ботанічному саду. Париж. З невпинного ходіння мимо грат
у неї зір спустошився й стомився.
Здається їй, що стало більш в стократ
тих грат,— за ними, певне, світ кінчився. М'яка хода, та, сповнена снаги,
вона кружляє по вузькому колі.
Це — наче танець сили навкруги
могутньої, оглушеної волі. Коли вона з зіниць своїх заслін
одсуне враз,— в них образ світу врине,
крізь пружну тишу тіла пройде він
і в глибу серця врешті згине. 1902 Перекладач: Микола Бажан