"І місяць мені наліво<br />
Й кота котила дорога,—<br />
Ну як тут заграть щасливо,<br />
Скажіте, на милість Бога?

Нехай би лиш це — та нащо<br />
Побажання ті зневчасна?<br />
О, роле моя пропаща,<br />
О, доле моя нещасна!.."

Та вийшло зовсім інакше —<br />
Ви грали над всі похвали...<br />
Як ясно цвіли і як же<br />
Пройнято Ви вболівали!

А та соромливість юна<br />
Її чистота-спокуса,<br />
Коли принесло драгуна,<br />
Що весь — гіпнотичні вуса!

Отож не треба бояться,<br />
В прикмету вірить котячу...<br />
Вчорашніх сто гратуляцій —<br />
І завтрашніх сто в додачу!

7.2.1938