Пан та собака
Пан та собака
(Казка)
На землю злізла ніч... Нігде ані шиширхне;<br /> Хіба то декуди скрізь сон що-небудь пирхне,<br /> Хоч в око стрель тобі, так темно надворі.<br /> Уклався місяць спать, нема ані зорі,<br /> І ледве, крадькома, яка маленька зірка<br /> З-за хмари вигляне, неначе миш з засіка.<br /> І небо, і земля — усе одпочива,<br /> Все ніч під чорною запаскою хова.<br /> Один Рябко, один, як палець, не дрімає,<br /> Худобу панську, мов брат рідний, доглядає,<br /> Бо дарма їсти хліб Рябко наш не любив:<br /> Їв за п'ятьох, але те їв, що заробив.<br /> Рябко на панському дворі не спить всю нічку.<br /> Коли б тобі на сміх було де видно свічку.<br /> Або в селі де на опічку<br /> Маячив каганець.<br /> Всі сплять, хропуть,<br /> А деякі сопуть,<br /> Уже і панотець,<br /> Прилізши із хрестин, до утрені попхався...<br /> А наш Рябко, кажу, все спатки не вкладався.<br /> Знай, неборак, ганя то в той, то в сей куток:<br /> То зазирне в курник, то дейко до свинок,<br /> Спита, чи всі таки живенькі поросятка,<br /> Індики та качки, курчатка й гусенятка;<br /> То звідтіль навпростець<br /> Махає до овець,<br /> До клуні, до стіжків, до стайні, до обори;<br /> То знов назад чимдуж, — щоб часом москалі<br /> (А їх тогді було до хріна на селі),<br /> Щоб москалі, мовляв, не вбрались до комори.<br /> Не спить Рябко, та все так гавка, скавучить,<br /> Що сучий син, коли аж в ухах не лящить,<br /> Все дума, як би то піддобриться під пана;<br /> Не зна ж, що не мине Рябка обрадована!<br /> Як гав, так гав, — поки свінуло надворі;<br /> Тогді Рябко простягсь, захріп в своїй норі.<br /> Чому ж Рябку не спать? чи знав він, що з ним буде?<br /> Заснув він смачно так, як сплять всі добрі люде,<br /> Що щиро стережуть добро своїх панів...<br /> Як ось — трус, галас, крик!.. — весь двір загомонів:<br /> "Цу-цу, Рябко!.. на-на!.. сюди Рябка кликніте!.. "<br /> "Ось-ось я, батечки!.. Чого ви там, скажіте?"<br /> Стриба Рябко, вертить хвостом,<br /> Неначе помелом,<br /> І знай, дурненький, скалить зуби<br /> Та лиже губи.<br /> "Уже ж, бач, — дума він, — не дурне це в дворі<br /> Од самої тобі зорі<br /> Всі панькаються коло мене.<br /> Мабуть, сам пан звелів віддать Рябку печене<br /> І, що осталося, варене,<br /> За те, що, бач, Рябко всю божу ніч не спав<br /> Та гавкав на весь рот, злодіїв одганяв".<br /> "Цу-цу, Рябко" — ще раз сказав один псяюха,<br /> Та й хап Рябка за уха!<br /> "Кладіть Рябка", — гукнув. Аж ось і пан прибіг.<br /> "Лупіть Рябка, — сказав, — чухрайте! ось батіг!" —<br /> "За що?.. — спитав Рябко, а пан кричить: "Чухрайте!"<br /> "Ой! йой! йой! йой! А пан їм каже: "Не вважайте!"<br /> "Не буду, батечку!.. За що ж це честь така?.. "<br /> "Не слухай, — пан кричить, — лупіть, деріть Рябка!.."<br /> Деруть Рябка, мов пір'я,<br /> На галас збіглась двірня.<br /> "Що?.. як?.. за що?.. про що?... — не знає ні один.<br /> "Пустіть!.. — кричить Рябко. — Не будь я песький син,<br /> Коли вже вдержу більш!.. " Рябко наш хоч не бреше,<br /> Так що ж? Явтух Рябка, знай, все по жижках чеше.<br /> "Пустіть, швидчій, пустіть!.." — пан на весь рот гукнув<br /> Та й з хати сам умкнув.<br /> "Пустіть, — гукнули всі. — Рябко вже вдовольнився!.. "<br /> "Чим, люде добрі, так оце я провинився?..<br /> За що ж глузуєте?.. — сказав наш неборак. —<br /> За що знущаєтесь ви надо мною так?<br /> За що?.. за що?.. " — сказав та й попустив патьоки...<br /> Патьоки гірких сліз, узявшися за боки.<br /> "За те, — сказав один Рябкові з наймитів, —<br /> Щоб не колошкав ти вночі своїх панів,<br /> За те... але... щось тут... ходім, Рябко, лиш з хати,<br /> Не дуже, бачу, рот тут можна роззявляти:<br /> Ходім, братко, надвір". Пішли. "Се не пусте, —<br /> Сказав Явтух Рябку, — оце тебе за те<br /> По жижках, бра Рябко, так гарно пошмагали,<br /> Що пан із панею сю цілу ніч не спали".<br /> "Чи винен я сьому?.. Чи ти, Явтух, здурів?"<br /> "Гай, гай!.. — сказав Явтух. — Рябко! ти знавіснів;<br /> Ти винен, бра Рябко, що ніччю розбрехався;<br /> Ти ж знав, що вчора наш у карти пан програвся;<br /> Ти ж знав:<br /> Що хто програв,<br /> Той чорта (не тепер на споминки!) здрімає,<br /> Той батька рідного, роасердившись, програє;<br /> Ти знав, кажу, Рябко, що пан не буде спати:<br /> До чого ж гавкав ти?.. нащо ж було гарчати?<br /> Нехай би гавкав сам, а ти б уклавсь тихенько,<br /> Забравшись в ожеред, та й спав би там гарненько.<br /> Тепер ти бачиш сам, що мокрим він рядном<br /> Напався на тебе — і, знай, верзе притьмом:<br /> Що грошей вчора він проциндрив щось не трохи,<br /> Що паню через те всю ніч кусали блохи,<br /> Що буцім вчора він грать в карти б не сідав,<br /> Коли б сьогоднішню був ніч хоч закуняв;<br /> Що буцім ти, Рябко, так гавкав, як собака,<br /> Що буцім по тобі походить ще й ломака;<br /> Що, бачся, ти йому остив, надосолив,<br /> І, бачся, він тебе за те й прохворостив.<br /> А бач, Рябко, а бач!.. не гавкай, не ганяйсь;<br /> Ляж, хирний, та й мовчи і з паном не рівняйсь!<br /> Чого брехать? нехай наш пан здоровий буде:<br /> Він сам і без собак сю панщину одбуде".<br /> Послухав наш Рябко поради Явтуха.<br /> "Нехай тяжка йому година та лиха, —<br /> Сказав, — що за моє, як кажуть люди, жито<br /> Та ще й мене і бито!<br /> Коли моє невлад,<br /> То я з своїм назад.<br /> Чи баба з воза, — що ж? велика дуже вада!..<br /> Кобилі легший віз, сьому кобила й рада".<br /> Отак сердега наш Рябко помірковавсь,<br /> Та й спать на цілий день і цілу ніч попхавсь;<br /> Заснув Рябко, захріп, аж ожеред трясеться.<br /> Рябку й не сниться, не верзеться,<br /> Що вже москалики в коморі й на дворі —<br /> Скрізь нишпорять, мов тут вони й господарі,<br /> Що вовк ягнят, а тхір курчаток убирає.<br /> Аж тут і надворі туж-туж усе світає.<br /> "Цу-цу, Рябко!.. — тут всі, повибігавши з хат. —<br /> Цу-цу, Рябко!.. на-на!.. " — гукнули, як на гвалт.<br /> А наш Рябко тобі і усом не моргає,<br /> Хоч чує, та мов спить і мов недочуває.<br /> "Тепер-то, — дума він, — мій пан всю нічку спав,<br /> Бо не будив його Рябко і не брехав?<br /> Тепер-то він мені свою покаже дяку,<br /> Тепер уже не втре мені, як вчора, маку...<br /> Нехай цуцукають... Мене сим не зведуть,<br /> Поки самі сюди обід не принесуть;<br /> Та ще й тогді, не бійсь, поскачуть коло мене,<br /> Поки візьму я в рот хоч страву, хоч печене!"<br /> "Цу-цу!.. — сказав іще Рябкові тут Явтух. —<br /> Цу-цу!... — задихавшись, мов з його перло дух. —<br /> Ходім, Рябко!.." — "Еге? Ходім!.. — Не дуже квапся,<br /> Сам принеси сюди..." — Іди ж хутчій, не бався!.. "<br /> "Ба, не піду, Явтух!" — "Іди, бо кличе пан!.. "<br /> Сказав та й зашморгнув на шиї він аркан.<br /> "Чешіть Рябка!" — гукнув. Аж тут їх щось з десяток<br /> Вліпили з сотеньку київ Рябку в завдаток.<br /> "Лупіть Рябка!" — кричить тут пан, як навісний;<br /> Рябко ж наш тільки вже що теплий та живий.<br /> Разів із шість Рябка водою одливали<br /> І стільки ж раз його, одливши, знов шмагали,<br /> А потім перестали.<br /> Рябко спитать хотів, але Рябків язик<br /> Був в роті cпутаний, неначе путом з лик,<br /> І герготав щось, як на сідалі індик.<br /> "Постій, — сказав Явтух Рябкові, — не турбуйся,<br /> Я правду всю скажу: ото, Рябку, шануйся,<br /> Добра своїх панів, як ока, стережи,<br /> Зарання спать не квапсь, в солому не біжи,<br /> Злодіїв одганяй та гавкай на звірюку.<br /> Не гавкав ти, Рябко! За те ж ми, бач, в науку,<br /> Із ласки, з милості панів,<br /> Вліпили сотеньок із п'ять тобі київ".<br /> "Чорт би убив твого, Явтух, з панами батька,<br /> І дядину, і дядька<br /> За ласку їх!.. — сказав Рябко тут наодріз. —<br /> Нехай їм служить більш рябий в болоті біс!<br /> Той дурень, хто дурним іде панам служити,<br /> А більший дурень, хто їм дума угодити!<br /> Годив Рябко їм, мов болячці й чиряку,<br /> А що за те Рябку?<br /> Сяку мать та таку!<br /> А до того іще спороли батогами,<br /> А за вислугу палюгами,<br /> Чи гавкає Рябко, чи мовчки ніччю спить,<br /> Все випада-таки Рябка притьмом побить.<br /> Уже мені, бачу, чи то туди — високо,<br /> Чи то сюди — глибоко:<br /> Повернешся сюди — і тута гаряче,<br /> Повернешся туди — і там-то боляче!<br /> Хоч би я тісто вніс псяюсі із діжею,<br /> То б він розтовк і ту над спиною моєю.<br /> З ледачим все біда: хоч верть-круть, хоч круть-верть,<br /> Він найде все тобі хоч в черепочку смерть".
2 декабря 1818 г.