Побратались пан з Іваном,<br />
По світі мандрують,<br />
Разом їдять, розмовляють.<br />
Разом і ночують&hellip;

На кожному через плечі<br />
Висить по торбині;<br />
Лиш пан таки у чемерці,<br />
Іван у свитині&hellip;

Ідуть вони дорогою,<br />
Стали ночувати,<br />
Аж задумав пан поганий<br />
Хлопа ошукати&hellip;

Та й говорить до Івана<br />
"Знаєш що, Іване?<br />
То нам варто б попоїсти!.."<br />
"То що ж? Їжмо, пане!.."

"Але знаєш що, Іване?<br />
Починаймо з твої!<br />
А як твоя спорожніє,<br />
То тоді до мої!"

"Добре, пане!" &ndash; Іван каже,<br />
Зняв свою торбину,<br />
На травиці зеленії<br />
Постелив свитину.

Попоїли таки добре:<br />
Комара здушили&hellip;<br />
Рано встали, до снідання<br />
Торбину кінчили.

Прийшов вечір. Знов у полі<br />
Стали ночувати.<br />
Вже панову отсе б торбу<br />
Треба починати.

Але пан про те ні слова,<br />
На землі лягає,<br />
Кладе торбу під голови,<br />
Хлопа замовляє:

"Що би ти робив, Іване, &ndash;<br />
Став його питати, &ndash;<br />
Якби тобі довелося<br />
Таке поле мати?.."

"А що ж, пане, я орав би,<br />
Хлібом засівав би<br />
Та ходив би до Адесу,<br />
Сіль і гроші мав би&hellip;"

"А що я &ndash; не так робив би, &ndash;<br />
Пан почав казати: &ndash;<br />
Я казав би на сім полі<br />
Місто збудувати&hellip;

Там би в мене стояв палац,<br />
Там підряд крамниці,<br />
Там перекупки з булками,<br />
А тут дві різниці&hellip;

Отоді приходь, Іване,<br />
В мене балювати!.."<br />
"Ет, спасибі, &ndash; Іван каже, &ndash;<br />
Лучче будем спати!.."

Незабаром на все горло<br />
Став Іван хропіти,<br />
Незабаром коло него<br />
Став і пан сопіти&hellip;

Тілько що пан заснув добре,<br />
Іван підійнявся<br />
Та до панської торбини<br />
Як сам присотався&hellip;

То і курку, і печеню,<br />
І кавалок кишки &ndash;<br />
Все, що було у торбині,<br />
Стеребив до кришки.

Пробудився пан раненько.<br />
Пропаща година!<br />
І сам, бідний, хоче їсти,<br />
І пуста торбина&hellip;

Розбуджає він Івана<br />
Та й його питає.<br />
А Іван стиснув плечима<br />
Та й одповідає:

"А що ж, пане, та ж ви вчора<br />
Місто будували:<br />
Тут стояли дві різниці,<br />
Там булки стояли!&hellip;

А по місті, звісне діло,<br />
Собаки ходили!..<br />
То вони-то вашу торбу,<br />
Певне, стеребили!"

Посвистав пан по торбині,<br />
Нічого діяти!..<br />
"Вставай, &ndash; каже, &ndash; вже Іване!<br />
Пора мандрувати".

Пішли вони, ідуть степом,<br />
Тяженько зморились&hellip;<br />
Аж насилу перед вечір<br />
До села прибились.

Відчиняють коловорот,<br />
Аж блукає гуска.<br />
Іван гуску &ndash; та в торбину:<br />
Є вже і закуска&hellip;

Повернули в пусту хату,<br />
Гуску спорядили:<br />
Общипали, обшмалили,<br />
У піч посадили&hellip;

Але пан гадає знову<br />
Хлопа ошукати,<br />
"Знаєш, &ndash; каже, &ndash; що, Іване?<br />
Ми лягаймо спати!

Та кому із нас присниться<br />
Кращая закуска,<br />
То вже ціла тому взавтра<br />
Достанеться гуска!.."

"Та як спати, то і спати,<br />
Не батька питати!"<br />
Постелив Іван свитину<br />
Та й лягає спати&hellip;

Але рівно вопівночі<br />
Іван пробудився,<br />
Із'їв собі цілу гуску<br />
Та й знов положився.

Встає рано й пан голодний<br />
Та й давай казати,<br />
Як то він во сні до бога<br />
Ходив балювати,

Та якії там потрави<br />
Йому подавали,<br />
Як його й самі святії<br />
Їсти припрошали&hellip;

"Ані слова! &ndash; Іван каже: &ndash;<br />
Ваша правда, пане!<br />
Я сам бачив, як ви їли<br />
Якісь марципани&hellip;

Та й дивлюсь, що не голодні,<br />
Маєте закуску,<br />
Та до печі помаленьку,<br />
Та й стеребив гуску!.."<br />
"Чи ж то правда? &ndash; пан питає. &ndash;<br />
Всю із'їв, Іване?"<br />
"Та аби я так здоров був,<br />
Як всю із'їв, пане!.."

Димом здимів пан із хати,<br />
А Іван озвався:<br />
"Хтів пан когось ошукати,<br />
Та й сам ошукався!.."

15 апреля [1858].