Паломництво Чайльд Гарольда
Паломництво Чайльд Гарольда
Паломництво Чайльд Гарольда
(Уривок з поеми)
Прощай, прощай! Вже берег зник,<br /> Лиш мріє далина.<br /> I свист вітрів, і меви крик<br /> Над відхланню луна.<br /> Сідає сонце. Ми в той край<br /> Мчимо серед стихій.<br /> До завтра, сонця лик! Прощай!<br /> Добраніч, краю мій!
По ночі знову ти зійдеш,<br /> Народжуючи день.<br /> Побачу небо, даль без меж,<br /> Не Англію лишень.<br /> I стане пусткою мій дім,<br /> Жилий схолоне дух.<br /> I лиш на пустирі глухім<br /> Завиє пес — мій друг.
— О юний паже, що тобі?<br /> Не бійся, не тремти.<br /> Це шквал тебе ляка в плавбі<br /> Чи змерз під штормом ти?<br /> Не треба сліз. Наш корабель<br /> Міцний і знає шлях,-<br /> Він мчить між рифів і між скель,<br /> Мов сокіл в небесах.
— Хай шторм реве, гуркоче грім,<br /> Безодня хай кипить,-<br /> Та ж, пане Чайльд, біда не в тім,<br /> Не тим душа болить:<br /> Я неньку, батька серед слуг<br /> Покинув при дворі;<br /> Тепер зі всіх — лиш ви мій друг<br /> Та ще один — вгорі.
Благословив мене татусь,<br /> Сумуючи лиш мить,<br /> Матуся ж, доки не вернусь,<br /> Все буде сльози лить.<br /> — Мій любий хлопче, геть печаль,<br /> А сльози — й поготів!<br /> Я й сам би плакав, та, на жаль,<br /> Вже серцем скам'янів.
Мій латнику, іди сюди,<br /> Чого тремтиш отак?<br /> Чи ти від моря ждеш біди,<br /> Чи на вітрах закляк?<br /> — Негода, пане, не ляка,<br /> Стрічав я і біду,<br /> Та вдома кинув я синка,<br /> Дружину молоду.
Де замок ваш, озера й лан,<br /> Вони живуть сумні,<br /> Й на мене ждуть, кленуть талан<br /> I плачуть день при дні.<br /> — То правда, хлопче, та дарма,-<br /> Печаль свою забудь!<br /> Ось я один, то й жартома<br /> Пускаюся у путь.
Жіночі сльози — лиш мана,<br /> Облуди джерело:<br /> Нагляне іншого вона,-<br /> I сліз — як не було.<br /> Не жаль минулого мені,<br /> I море не страшить.<br /> Нема у рідній стороні<br /> За ким мені тужить.
Один! Один! Кругом вода,<br /> Вода без краю й меж...<br /> Ніхто мене там не згада,<br /> I я — нікого теж.<br /> Лиш пес завиє. А мине<br /> В розлуці кілька літ,-<br /> Він, вірний іншому, мене<br /> Порве біля воріт.
Вперед, корабле мій, лети,<br /> Морську глибінь долай!<br /> Примчи у будь-які світи,<br /> Але не в рідний край.<br /> Вітання шлю морським валам,<br /> А вдасться доплисти,-<br /> Чужим вітання берегам!<br /> О краю мій, прости!