Не рідше й не частіш являється шедевр,<br />
аніж для цього час приспіє та накаже.

Поліпшення душі не діється щодень,<br />
а то б ми всі давно змінилися на краще.

Жуєш ласкавий хліб, а й натяку на злам!<br />
На світі ти жилець аж надто довговічний.<br />
Неначе залюбки без ліку та числа<br />
тобі літа кує зозуля механічна.

Невже не надійде такий прегарний день —<br />
закінчиться завод, а ключик пропаде?..

Духовності прошу! Як в погребі — вікна.<br />
Покращання душі залеясить і від нас.

Об мармур наших душ обламано долот!<br />
Спрацьовано долонь, проллято поту — ріки…<br />
Шедеври — упідряд? Такого не було.<br />
В цеху ремісників Пігмаліони рідкість.

Тож сподіваймося: взірцево-визначне<br />
з конвейєрів іти ніколи не почне!

Це страшно й уявить: гряде, гряде, гряде<br />
суцільна тиснява ожилих Галатей…