Ось голос Гордості — гримить, немов труба,<br />
А чийсь кривавий меч кольчугу й щит руба;<br />
Біжиш навспотички крізь дим і згар пожежі,<br />
I десь іздалеку відлунює труба.

Ось голос Заздрості — мов дзвін в морськім безмежжі;<br />
Життя жахається і важко, по-ведмежи,<br />
Тіка від холоду, що до душі пройма,<br />
I глухне, тихне дзвін у дальньому безмежжі.

Ось голос Хтивості — розпалена юрма,<br />
Всім п'яно й весело, здається, та дарма! —<br />
Усі бредуть кудись, немов непритаманні,<br />
I скоро здиміє утомлена юрма.

Ось інші голоси, неначе у тумані,<br />
Торги і весілля, видовища оманні,<br />
Цивілізації дешевий балаган —<br />
Усе під музику щезає у тумані.

I гнів, і жаль, і біль, і страсті ураган,-<br />
Ми вам корилися, тепер, як ворогам,<br />
З душі противимось, рішучіше чимдалі,-<br />
I гнів, і жаль, і біль, і страсті ураган...

Вмирущі голоси, вмирайте дружно далі!<br />
Сентенції плиткі, метафори невдалі,<br />
Уся розвінчана риторика гріхів —<br />
Вмирущі голоси, вмирайте дружно далі!

Ми вже не ті, ми вас навік здали в архів,<br />
Ми просвітилися від низу до верхів,<br />
Доволі вже спокус і дикої гонитви,<br />
Ми вже не ті, ми вас навік здали в архів!

Вмирайте ж, голоси, у голосі Молитви,<br />
Бо праведний Глагол вас зміг на полі битви,<br />
Бо благісний Стратег вас чесно поборов;<br />
Вмирайте, голоси, у голосі Молитви,-

Нехай покриє вас могутняя Любов!