Посадили ми вдвох при дорозі<br />
Ще малими дві парості віт.<br />
Пахло літо в яснім передгроззі,<br />
Наша яблуня кинула цвіт.

Розцвіла — не боїться туману<br />
І красується плодом в саду!<br />
Ми зросли, ми змужніли, Оксано,<br />
Розійшлись — і тебе не знайду.

Я на хвилю й під небо злітаю,<br />
В гаряч літа і в холод ночей,<br />
Ти ж далеко із рідного краю<br />
Світиш вогником добрих очей.

Я тебе відшукаю у світі,<br />
Наші ж думи в одному злились.<br />
Ти, мов яблуня, будеш у цвіті,<br />
Та, що ми посадили колись...