Ох і зимно, й гаряче,<br />
I знобить мене, й пече!

Крихнуть, трухнуть мої кості,<br />
Рани ниють аж до млості,

Горе крижам і ногам,<br />
Щастя й радість ворогам!

Серце, голова, нутроба —<br />
Все суціль одна хвороба...

Що це тут? Чистилище?<br />
В пекло нє вмістили ще?

Ні, мабуть-таки, вже пекло,<br />
Бо мордує так запекло...

— Ти караєшся в біді<br />
З волі вишнього Судді;

Той Суддя нелицемірний,<br />
Не такий, як ти, невірний,

Він, суворий і благий,<br />
Хрест послав тобі важкий.

Щоб ти духом просвітився<br />
I стражданням присвятився.

Всі твої приниження —<br />
До Христа наближення,

А тяжка твоя знемога —<br />
То небес пересторога:

Не впадай же у відчай,<br />
Ці ознаки помічай.

Ворогів не зви лихими,<br />
То насправді серафими,

Адже їх у всіх ділах<br />
Направляє той, хто благ.

Возлюби свій хрест і язви —<br />
Це здоров'я інші назви,

Не стогни і не ридай,<br />
А хвалу за гнів воздай:

Маєш тіло, в біль закуте,<br />
Для спасіння, для покути,

У вогні й морозі ти<br />
Бога мусиш віднайти.