ЧАСТИНА ПЕРША<br />
"Як у воді лице відбивається до лиця,<br />
так само серце людини—до людини."<br />
(Приповістки Соломона ХХУII, 19)<br />
ЗАСПІВ

З надзем'я— з суду! в села білі,<br />
про скорбі: грозовиці збігли.<br />
А став над крин, мов крилас, вечір,<br />
світанок—корабель над крин<br />
(долоні поклади на плечі,<br />
і шепіт в рідності: прилинь).<br />
Ні! горнеться, як океан, німа—<br />
глибінь розлуки; від зіниць росою,<br />
горючіша, ніж зірка, голубою:<br />
печаль спроміниться сама<br />
в бездонну самоту без краю.<br />
Любов—несмертна, і впізнаю:<br />
що біль, несвій! собі прийма.<br />
Прилинь, мов крильми, на дорозі,<br />
світучій від троянд пророчих.<br />
Залізна башта, як тюрма,<br />
з пташинами в гнізді—вітає,<br />
з терпільцями літучими двома,<br />
з дочасними, кому вісток немає,<br />
де сплеск від сяйва промина.<br />
Чи в берег квіткового зела,<br />
від тебе згадка, вся весела,<br />
з-над сонця рідного поластовіє?<br />
торкнися серця: знов, моя надіє!...<br />
З надмор'я, тихий привид, стань:<br />
крізь пурпур, день розкрию<br />
(ніч, над тумани, дочужіє—змію,<br />
з півмісяцями відцвітань).<br />
Там буду я, там будеш ти,<br />
люби—і все прости.

1949<br />
НАДРІЧЧЯ<br />
І.

Вже червін—світло, жар— кривав'я:<br />
мій смуток, люба, по тобі.<br />
І винограддя рясно! день стрічався;<br />
і рясно дах від голубів.

Чи ти де сонце не минеш без мене,<br />
воно, як лебідь, по Дунаю;<br />
без тебе ніжно сиплеться в зелене—<br />
дерев печаль, я не минаю.<br />
Чи там, де щастя: де стежинка в айстрах<br />
ласкається тобі до ніг,<br />
де ластівці від шелестіння настрах<br />
куща зірок,—ставок набіг.<br />
Це з вічности, як пил на ліліях леліє<br />
й метеликам на всім крилі—<br />
тобі шепчу: схилися, біла мріє,<br />
огненний шум гілок приліг.

Найближча серцю пташка, вся від райдуг,<br />
припурхне яблуні на квіт...<br />
і не відніме грім мою відраду<br />
до скорбі зоряній сові.

Це соняшник, що в ніч, при соннім розі<br />
серпа з-за хмар, дививсь на став...<br />
І поцілунок вірниці, і росний<br />
світанок зір причарував.

Сама бджола нам догуде в світлицю,<br />
світлиння повну квіткову<br />
та пахощу—й завіє білолицю<br />
й тебе, й мене, як день живу.<br />
Любов накликана з небесних пасік,<br />
і вся в ласкав'я полонила;<br />
з барвінком промовля в рожевім часі,<br />
де берег—арфа ластовина.

Тебе від церкви серце сповило,<br />
хоч і до блискавки лицем.<br />
Мене від серпня, в світляне село<br />
зустрівши—бліднула тихцем.

А вже не в паруснику серпня<br />
тебе голубив на стежках;<br />
і не ясминний місяць терпнув<br />
і мла зідхання нетяжка.

Як ти впізнала, для пелюсток біла,<br />
забились крильця в клітку серця.<br />
І чути: ніжно сонцю заболіло,<br />
що в грозах будеш невідверта.

Кому ж довірена докине стежка<br />
сердечне полум'я по стеблах?...<br />
де ти цілуєш—зірка нетутешня<br />
тремтить, як жайворонок, тепла.<br />
Передчуття: чи всіх любов покине? —<br />
їй холодно від верховіть...<br />
А божевілля болю солов'їне<br />
грудьми під хрестиком горить.

Прощай серед галузок горя красних,<br />
мені до серця приломила.<br />
Дощистим листям лиха й воплю в празник<br />
скривавиться співуча сила.<br />
Душа з могильним відсвітом сорочки<br />
грудьми до смерти припаде—<br />
німа плита, шо спалахнути хоче,<br />
камінна—не рида ніде.<br />
Та знову дужістю, що рідна зорям,<br />
в гріхах обпалена відрання,<br />
підніметься, бо неба непокора<br />
в квітках жива й росі ридання.

І тихо, бачачи біду осінню,<br />
завіяну в барвистий крик,<br />
благосвловлю, що ти жорстока, жінко,<br />
що я любитиму повік.<br />
Пробач нещастя, що тобі: жорстока! —<br />
сказав при заході, в зоряну;<br />
бо сяйва в поцілунку, при потоках,<br />
такого в айстер я не знаю.<br />
На голубиний блиск—від світла лілій<br />
я відійти на крок не смію.<br />
І серга місяця хай ночі цілі<br />
над пасмочком, нічнішим змію.<br />
Тобі пелюстка з яблуні на пристрасть<br />
крізь ніч шовкову забіліла;<br />
і до очей чорніла пташка бистра,<br />
що від води стріпнула крила.<br />
А майорану тінь, як дзвоник, гарна,<br />
без крапель ніжности завмерла.<br />
Спіткала дружок неминуча втрата,<br />
бо смерть і для рясних химерна.

Скрапне сльозинка з усміху, в жоржини,<br />
що сонце підняла з труни.<br />
Сузір галузко, місяць ворожила,<br />
до серця, гаснучи, збрини!<br />
Навкруг—ростина, в світочеві бджілок,<br />
цілує стрічних з надбережжя.<br />
Тут щастя від обличчя в зорях білих;<br />
бо добра й радістю безмежна.<br />
Крилом ріка гробниці не пригорне,<br />
та і від горя не втече—<br />
воно рясне і, як стихар, нечорне,<br />
до хвияь обсипалось плачем.

Тоді я, не впізнавши тінь обличчя<br />
на білій таємниці дня,<br />
при квітах, що не видно: тайних свічах:<br />
навіки ночі не прийняв.

І вже я не збратаю смерть і місяць,<br />
покинувшись до дна пилин.<br />
А груди знов березині примістять<br />
пташат, що досвіток пили.<br />
Не прокричу, знеможений коліном —<br />
на камені, де з кістки кров.<br />
Ти добрістю при небі янголино<br />
прихилиш сонце в хворий крок.

Це вже в останнє, ще не сніжним серцем<br />
тебе до поцілунку стріну.<br />
Не я—ласкав'ям хресним і несмертним<br />
сам берег заквітча промінну.

То буду вік рукавами благати,<br />
щоб янголя в зелений час<br />
від зір докликнулось тобі на втраті,<br />
не забуваючи ключа.<br />
Його, як спів, на світляній хустині<br />
до брами раю принесло;<br />
розкриються, мов крин, світи гостинні,<br />
де сяйво бризка на чоло.

Отам, доріжка де вже резедина<br />
і вулик добрости не дрібне,<br />
прошепче вікнами тобі хатина:<br />
все й грішникові хором рідне.

І я від іскор, де пропаще листя<br />
все покривавлює з ножа,<br />
тебе все кличу, радостями чиста,<br />
і, наче небо, нечужа.

17.Х.49<br />
ОСІННЯ ҐОТИЧНІСТЬ

Хоч ви, сторожа привида, промовте,<br />
ви—скрипок стрій і все дивинне.<br />
А серце ранено! подзвіння жовте<br />
півзіркою від гілки лине.<br />
Оцвітані жезли, і в сні музичні,<br />
і горлиці навкруг вінкові.<br />
А в вітрі несказанне—з гілки стрічі,<br />
кохана, спалахне до крови.<br />
Співзвуч підніжжя, витайнених—вірних,<br />
і почіп'я марюк химерить.<br />
А в вітрі день, золотоустий лірник;<br />
на плити смуток переддверні.

Не горлиці небес летать окремі,<br />
а скарбу соняшного пасма.<br />
Заходьмо в храм: трояндою в надзем'ї<br />
весільний грім, моя прекрасна!

19.Х.49<br />
ПЕРЕХІД ВЕСНИ<br />
І.

Це поведеш рукав на біле струння—<br />
співзвуччя в райдузі згучить.<br />
Ти—пролісок над горем світу, юна,<br />
блакитна свічкою вночі.<br />
Необережно, на прибої пташка,<br />
крізь день добризнула мені<br />
на груди—від вогню! в розлуку тяжко<br />
громада моря загримить.<br />
І словом загримить суворий янгол<br />
в останній брамі до суда.<br />
Верхів'я пісні, що мов мак, сіяло,<br />
росисто в смутку доцвіта.

Я грішник: ясенок, що—в чорне листя,<br />
й зубами місяцю скрипить.<br />
Але люблю, кохана, й помолися:<br />
волошкова сльоза в степи.<br />
Молися—клонний колосок на розсвіт<br />
і молодий світлисто в віях.<br />
Там крильцями на ниві джміль попросить<br />
за мене, й туча пожаліє.<br />
Бо став пісенним дзвоном літописець<br />
блакитним: віршів рушники.<br />
І слід твій ніжок на пелюстки тисне:<br />
мов дим від олтаря, легкі.<br />
Пташині мрії в шепоті фіялок<br />
до пальців місяця відкрились.<br />
Досвіття: листя зірки колихало;<br />
ти на квітневий вийшла крилас.<br />
Там камені—мов сніп стеблинок жита;<br />
вінечні в розкоші волошки...<br />
від свічки неба, церква сумовита—<br />
зернинок горя бризне трошки...<br />
Найвища вікнами надій блаженних,<br />
що коло янгола світліють.<br />
Приклонних на коліна—ніжно женить,<br />
троянду звавши білолицю.

Як я довірив серце,— ти, квітинко,<br />
ще ні одній бджолині краплю...<br />
В роменнім небі пожаліє дзвінко<br />
двоспів кричатий душу тратну.

Над мак новонароджений все серце<br />
причаєністю палахкотить.<br />
Від нього в насміх на цеглиння стерте<br />
негода згубить пелюстки...<br />
Під чарки глум до цокотух рожевих,<br />
тузів пихатих при ворітті.<br />
І ворон сонця дзвонить на деревах,<br />
що розеді могили риті.<br />
Всі речення аж на порозі гаю,<br />
прочитані тобі, відпурхнуть.<br />
Вінки, що з свічами! — я так благаю<br />
огніти в любу даль пурпурну.

Де церква сонця в хорах тополиних,<br />
не буду й ластівки прохати.<br />
Ні! бджілка в чорний страх не перелине,<br />
хоч пальці простяга нещастя.

Усі з зеленого заліза іскри,<br />
що на вінчатко ночі куті—<br />
в одвічних знаках стануть незловісних,<br />
бо я заворожу прелюті.

І одинокости чавунні двері<br />
від тебе в смуток зачиню.<br />
В чернечі ланцюги вдягнуся древні,<br />
молитву смолок спом'яну.<br />
Пожду, де крихта любленого світла<br />
впаде з небесного стола.<br />
Щоб, мов крізь дощ, кохана, ти не блідла,<br />
зіниці жовтень застила.<br />
Вже доля від кадил підводить крилля,<br />
від корогов чужих плачу...<br />
Між криком чайчиним тобі відкрила<br />
гортензії, що небо тчуть.

23.Х.49<br />
сон

Я до вікна без роз і рос постукав,<br />
і вийшла, шепотом —як грім...<br />
і я від нього при цвітинних муках<br />
схилявсь над рукавом твоїм.

А потім і гарячий ніж метнула<br />
мені—де б'ють провістя в серце;<br />
вкінець, ласкава пальцями зозуля,<br />
ще втиснула: хай смертю терпне.<br />
Лежу і губи сизий біль калічить,<br />
на них мій хрестик підлетів<br />
бджолинкою з грудей:—блаженний січень,<br />
мовчанням припечатав спів.

Бо ти дорогою порад сторонніх<br />
пішла до молодих криниць.<br />
Тополі тужать, що зустрічні кроки<br />
пов'яли на ромашках ниць.

І птиці, побратими щастю вірні,<br />
тоді злетілися карати.<br />
Коли з грудьми покатувала щирість,<br />
печаллю поплати за страти.

Як рукавом закривши личко в ранах<br />
вернулася мені до смерти —<br />
та поридала до ножа, розрадна,<br />
краплинками страждання стерти.<br />
Та ще як крицю з голубого болю<br />
відклала на хрещате листя—<br />
підвівся я в квітневий круг з тобою:<br />
—єдина! до грудей схилися!<br />
Рослини віщі—сясвом на стеблах<br />
до жайворонка в небі ставши,<br />
з долонь поклінно подають до тебе<br />
бальзам, у ворожбі найстарший.<br />
Від нього ластівка лицем стократи—<br />
гарніша, ніж була з колиски.<br />
Приткнула сонця дзеркало до хати,<br />
крилечком поправля зачіску.<br />
Ідем, над меч ріки, де башти—в з'яву,<br />
і птиці промені прядуть.<br />
Як вся земля—все небо, так кохаю,<br />
троянда заспіва в саду.

24.Х .49<br />
СУПЕРЕЧКА І ПРИЙДЕШНІЙ МИР<br />
І.

Через твою без берега жорстокість<br />
лілейного тремкого зла,<br />
що ти б могла і з голубом боротись,<br />
аби—як бранця, закляла:<br />
то чорний і від білих уст берези<br />
до тебе, мов дощем, докір.<br />
Чи я кляну, що в ніч необережний<br />
тобі збирав клечання зір?<br />
Тепер, під незвіренним ревом жовтня,<br />
присліплена біда здогнала—<br />
ні в квітці спомину, ні в росах жодна<br />
не гоїть іскорка від жала.<br />
Воно впилося в маківку, що серце<br />
стеблом пісенним підняло;<br />
і вже, і вже залізо в кров нестерпне,—<br />
з огню оковує чоло.<br />
І болем руки в вічне дзвоння скуті,<br />
я й до оси не простягну.<br />
Бреду, спіткавши камінь, і зідхнути<br />
не груди,—дорвано струну.<br />
Під смерчами, що з горя, гонять рядом,<br />
як до полону ще недавно,<br />
негода навіть відчиня нерадо<br />
віконний просвіт: промінь дано...<br />
Не так і гибіль, що невідступимо<br />
щодня в три роки нагрозилась,<br />
бо то війна, то бомбою розбило<br />
і в олтарі найстаршу милість.<br />
А тут же в грудях, де в'язав крицеве<br />
зусилля проти зору смерти,—<br />
лиш тиха нитка, що трава простеле<br />
і квітка крильця кине в тремти.<br />
Бо в берегах—біда, як птах прилітний,<br />
річками блискавок закрила...<br />
Але, молюся, чи немир терпіти,<br />
мов щастя, безкінечно мила.

Я йду й незлим тобі: прощай! з мовчання<br />
ні згортки хмар не ворухну...<br />
І наче скрипка, квітка незриданна,<br />
мов горлиця сердечна з сну:

листки простерла—там, де болю рана,—<br />
милус пахощем одну;<br />
а де отрута з жала вже остання:<br />
здійма устами від огню.<br />
Тоді, впокорений на бурі світла,<br />
як тінь, коліно преклоню<br />
і край одежі поцілую з квітня<br />
за радість від страждань ясну.

25. X. 49<br />
Це знов при сутінку з вершини<br />
в куток камінний самоти:<br />
ти наче в зірці станула шипшинній—<br />
мені до серця процвісти.

Не на Великдень райдужна росина<br />
горіла сергою троянді,—<br />
як ти ласкавістю від уст немінна,<br />
і до непам'яті ми раді...

Тобі неперестанно біля шибок<br />
промінні прядки туркотіли,<br />
що в сонця з рук, коли стріпнулась, риб<br />
на ніч примовкнули колісьми.

І кожен порух слова, що від тебе,<br />
хоч в льолі шепоту родилось,—<br />
в душі, мов солов'їна гілка неба<br />
від припурху гойдала сміло.

Любитиму тебе, хоч ніч, мов камінь,<br />
до серця в смерть мені повисне.<br />
І в море я впаду, блідий руками,<br />
на дно лежати ненависне.<br />
Чи на корі під ланцюги залізні<br />
відкрити дух під стріли з лука,<br />
то тільки прошепчу: "Від квітки бризни,<br />
сердечна річко,—спрага в муках!"<br />
Чи під склепіння суму з павуками,<br />
в іржавий морок від замка...<br />
кайдани в очі спогади б гуками<br />
про тебе, як огонь, тремка.<br />
То чую, що душа гіллясто в вічність<br />
всю світну силу голубину<br />
тобі на груди прикликає в стрічі,<br />
і кров'ю від палання згину.<br />
І навіть ворон світу—без зідхання,<br />
що вирива зоря в лілей,—<br />
нехай сіда на серце, бо, кохана,<br />
нап'ється він, забуде зле!<br />
Кохана, радости вінцем видима!...<br />
під шумом від берізок скромних,<br />
мені,— знеможена з огню очима,<br />
рукою проведе по скронях.

27.Х.49<br />
Увечорі надій галузка дальня,<br />
немов від ризи, все жаріла;<br />
й співаночку понад життя гойдала<br />
до нас вістунка білокрила.<br />
Ми на потоці ясности в дорозі,<br />
між яблунями тишини,<br />
за руки взявшись, айстри скрізь неросні,<br />
були при вечорі одні.<br />
А сонні пальці духів садівничих<br />
підпалювали плід на осінь,<br />
і враз—покинули: кохання свічі<br />
до нас причарували просинь.

Не так журитись незабудці серця,<br />
як косам яблунь до трави;<br />
подруго, ти не блискавкою сердься,<br />
що я скажу,— а згоду зви!

Ніде і на сузірний крок у світлі<br />
нема вже змій, де лист холоне;<br />
і поріднити сни несамовиті—<br />
як винограддя вже червоне.

І пташка щастя не зліта без тебе<br />
до сяєв, що в траві найвищі;<br />
бо впавши навзнак, і руками тепле,<br />
воно—голублення вже віще.<br />
Воно розметане косою в вічне,<br />
бо звідти виціловує життя—<br />
до льолі, що тебе з колиски кличе<br />
й єдине йде в незабуття.

Про це зіниці вже посвідчать тайно,<br />
як лиш твоє не спить вікно.<br />
І я нічого в сонця не спитаю,<br />
відпивши з уст усе вино.

І щира тишина відкрила в пристрасть<br />
барвінкові над вечір двері.<br />
Любов—росина в ліліях пречиста,<br />
слова, як горлиці, відерті...<br />
Вони на блиск відпурхнули крилатий—<br />
з топольних хмар: кружили тричі;<br />
прощання—і мені від сонця знати,<br />
що, вірна, вернешся з-за річки.

29.Х.49

НАДХІД

По сходах по гранітних—мідне горе,<br />
нечутне подрузі, гримить:<br />
його пташка в саду, чуттями хворе,<br />
як рану, відчува грудьми.<br />
І я, що серце від півоній дужих<br />
поломеніє до весни—<br />
шепчу: криваве листя з пекла кружиш,<br />
мені до болю доплесни!<br />
Бо й річка теж до каменя, немирна,<br />
нашіптує від скель нелюбе...<br />
що десь душа, все вірна, як сузір'я,<br />
тремтіти на вустах не буде.<br />
Мовчи, журбо, над ластівками синя,<br />
над айстрами, як тінь—мережка.<br />
Моя, і в зраді вечора безвинна,<br />
зоря прийшла небережна.

29.Х.49

зо<br />
МИНУЧІСТЬ

Не знаю вже, чи ніби листом красне<br />
та тихе деревце, зустріну—<br />
тебе, коли крізь ліс і небо гасне,<br />
як грядка без стрункого крину.

Не знаю, чи під крилля хмарне прийдеш,<br />
де церква сонце прийняла<br />
в вечірні двері, мов з колиски рідне<br />
і любе для твого чола.<br />
Як від скрипок, від сосон пригадаю<br />
до пристрасти тебе прихильну,—<br />
зідхну, немов гілля, що раптом з гаю<br />
все скорбне втратило в неділю.<br />
І в пам'яті, де наче в нетрах ватра,<br />
замріє між нешумних ризниць:<br />
надія, що тебе побачу завтра,<br />
серед думок зоріє різних.<br />
Усе, що до гілок рідніє, смертне;<br />
як навіть ворона крило...<br />
як чорнобривці навіть, коли смеркне,—<br />
над ранок іней привело;

І навіть, як моя до тебе стежка<br />
спішить, палаючи, мов свічка<br />
метеликів, що їм і ніч безмежна<br />
не так, над самогубство вічна.<br />
Ще може поцілунок твій помітять<br />
берези в місяці над сном:<br />
його крізь шепоти північні з квітня<br />
передадуть фіялки знов.

29.1.49<br />
ПРОЩАЛЬНИЙ ЧАС

При хмарі тихий місяця нарцис;<br />
недолю жарову минає...<br />
Де води не голублять рідний ліс,—<br />
мого шептання вже немає.<br />
Вже над березами рожев'я персня<br />
від пальців вечора—мов дим.<br />
Мовчу; хоч білий крик цвіте: збереться,<br />
і ніжности вінок вернім!

Але надій посліплене каміння<br />
ріка, затоплюючи, пестить.<br />
І молода могила, сміхом винна,<br />
дзеркалить, і як з вікон—хрестик.<br />
Отам я схоронив любов некротку,<br />
що вкинула кинджал до ставу...<br />
пташини неба і листки до кроку<br />
тоді в нещебеті згасають.<br />
Піду, пустельник, по дощах нещастя;<br />
спалають смутки в самоті.<br />
Вже небо м'ятне—хиляться прощати<br />
тобі тополі, як святі.

7.XI.49<br />
ПЕРЕБОРЕННЯ

Біля дверей нерідних більший біль,<br />
ніж серцю на стеблині квітній<br />
дозволено нести! а звідусіль—<br />
світає, мов я йду говіти.<br />
Ніж серцю, ще не повний день, і смерть,—<br />
рукою до кори березі<br />
прихилишся під мідяне саме<br />
ридання на стежки тверезі.<br />
Ні ти не кинеш ластівкою вістки,<br />
де тільки небо зве простити.<br />
В ліси мовчання, з хмарою зміїсті<br />
веде зневіра чорні сіті.<br />
Це все обернеться в біди столисник,<br />
бо папороттю крику сліпить.<br />
Камінні двері скорбі ненависні;<br />
з життя: бджола і цвіт—пилинник.

Прощай! твій поцілунок, помсти перстень,<br />
чуття до крапельки поранив.<br />
А серце стрепенуло з крил нестерпність,<br />
і слуха квітники від храмів.

8.XI.49<br />
РОЗРАДА

Орли від тебе сонце не несуть,<br />
бо ти забула вже про мене.<br />
До шляху світлість, мов небесний суд,<br />
і крукове крило скажене.<br />
Від тебе хмара в звістках не цвіте,<br />
вітрам—платок зелений ниви...<br />
все заполочинки мов: тремтите,<br />
озимі, й землю полонили!

Нема тебе, кохана, вже й не щебет;<br />
від уст голублені долоні.<br />
Берез олтарна білість, а до тебе<br />
листки, не ластівки! холодні.

Не шепіт вічности, що парус лодки —<br />
до скель невидимо в припливі.<br />
А кожен променя щільник солодкий<br />
всю душу, мов бджолу, щасливить.

12.XI.49<br />
ЗВАЖЕНІСТЬ

Не пожаліє птиця: в карне сонце,<br />
як мукою кого стемнила...<br />
І серце ранячи, зневажить конче,<br />
мовчатиме, собі не мила.<br />
Тоді на вітерці терпкого болю<br />
без чорноти, до всіх пчолин —<br />
під стріхою, що в неба, голубою,<br />
як щедрий соняшник, мовчи!

До зірки в найбільшому вінці<br />
опівдні серцем загорись.<br />
Уже: до річки крила навгінці,—<br />
вона, кигуча, буде скрізь.

Нехай через моря святі зозулі<br />
крізь смуток суджений літають.<br />
Не клич, душе! щоб небеса не чули—<br />
не прийде й не всміхнеться з гаю.

9.Х 11.49<br />
ЯК СОНЦЕ ЩЕ РОДИЛОСЯ

Як сонце ще родилося—давно,<br />
для серця ти була жадана:<br />
не голуб до колодязя, воно—<br />
до сплеску, до твого кохання.

Але ще вище, ніж погляне сонце,<br />
в долонях дарувати ласки.<br />
І в лілії з очей роса не тоне<br />
твоєї, що в труну не класти.

Не промине в огні мене не річка—<br />
любов, де квітнуть груди вишні.<br />
Як ластівка, лелінню неба стрічна,<br />
душа до тебе в дні північні.<br />
Твоє дихання доцвіта в дзвіночки<br />
блакитні—щастю на стеблинках.<br />
Б'є криллям несказанний чар жіночий<br />
від тебе в кров мені, єдина!<br />
Це в смерти щастя відберу квіточне<br />
спахне, мов келех—захлинеться;<br />
до серця стрепенеться й прошепоче<br />
субьба велика, як планета.

11.ХІІ.49<br />
РОЗЛУКА ДО КОРАБЛЯ<br />
І

Лиш дзвоном неба розбудився морок,<br />
і вже цвіте моє страждання—<br />
передсвітом я чую: скоро, скоро<br />
проплаче все, в розлуках дане.<br />
І білі ластівки, ласкаві руки<br />
коханої—заступить море,<br />
заступить стежку, де в шептаннях рути<br />
купається і сон поборе.

Як вірне сонце простилає хустку<br />
тобі до ніжок, не побачу.<br />
Як зірку де торкнеш пурпурноусту<br />
чи пташку сполохнеш дитячу.

Чи найбіліше небо в грудях стане<br />
по трепеті коханій, в стрічі<br />
То наше, рідне, ще душі незнане,<br />
ніжніє крилами на річці.

Грімкіш, ніж ланцюги на кораблях,<br />
воно єднає кров крізь радість:<br />
як вечір айстри в морі поглибля,<br />
до серця буде розгоратись.<br />
І рватись гілкою світань вселенських<br />
аж на життя дзвінких карнизах;<br />
гніздо небесних горлиць—білий плескіт,<br />
вітає вітер нивок пізніх.<br />
Над ними всі страждання перебігли<br />
без тебе, світку, несказанні,<br />
і вже катує душу вибух білий<br />
без тебе в димнім океані.<br />
Крізь нього, терплячи грудьми, прикличу<br />
на пристрасть присмерку до вишень—<br />
єдина! небо в глибину криничну<br />
згорає, і земля колише.

І причарує ніч, як річка, щира,<br />
між привиди всіх снів своїх.<br />
Під світляними кпинами сузір'я—<br />
нас повінчають солов'ї..

22.XII.49<br />
Це все, що йде—по передвістю йде,<br />
на озеро, на несмертельне...<br />
Це все жоржинне: сонцю не бліде:<br />
тут не забуде вже мене.<br />
Не темнене на зраді з океану,<br />
ласкаеться між нами зразу.<br />
Пташа біди в годину окаянну<br />
за смерчами синіє сказу...<br />
Розділено! і сплачуть неминучі<br />
потоки з вічного вулкання.<br />
Вишнева мрія при бджолиній тучі<br />
всміхатися ж не відвикала.<br />
І ти до неї в молодім віночку<br />
високого, мов день, кохання...<br />
На брамі зірки вже відкрити хочу<br />
ласкавість, що була остання.

На гріх проллється голубе прощення,<br />
невмисний, мов сновиддя птаха;<br />
безмежності в степах зірок привчена<br />
розвидниться душа при хатах.

І вже до тебе з-за серпа розлуки<br />
через морозну вічність горя,<br />
докрикне кров'ю,— хоч прибій не слуха,—<br />
ніяк ридання не прогорне.<br />
Біда це все журба, що я без тебе,—<br />
а де не без небес пройду,<br />
мов грядка добрих арфок—цвітом тепле,<br />
незнане промовля в саду.

То як же витерпіти, як не в ниві<br />
зеленого під снігом болю<br />
ключі згубити від зірок щасливих<br />
і в колосках знайти з тобою.

28.XII.49<br />
ОБНОВА ДНЯ

Тебе не бачать очі,— серце плаче,<br />
але й стражданнями радію:<br />
під громом соняшник німий неначе,<br />
росинку світить на неділю.

Як струми ясности крізь сизу хмару,<br />
недавні радості говорять.<br />
Часинку кожну, в пестощах немарну,<br />
навіки визволять від горя.

На грудях пахощами рідна вишні—<br />
недужа ніжністю душа.<br />
Це й не відвертість орхідеї грішна,<br />
як сонце ласку приспіша.

Хоч ніби орхідеїне з стеблини<br />
сіяння—пристрасть: як твоя—<br />
простерлася до уст мені і нині,<br />
стозір'я так не просія.

Вся тайна поривання в небі синя,<br />
і в тіні—ми в привітнім місті.<br />
Кривавлять губи гострого цвітіння,<br />
а серця скарб, як квітка, чистий.<br />
Дорогоцінність пристрасти пізнаю<br />
в цілунку, жадному без міри.<br />
Де сосна спомину прошепче з гаю,<br />
де чистий місяць їй довірить.<br />
Де дожене блаженне почуття—<br />
все серце, мов огонь від гаю.<br />
А зірка—трепету не прочита,<br />
бо день над нею повітаю...<br />
В соборі, що зо мною полюбила<br />
кохана,—станемо преклонні,<br />
де музики галузка голубина<br />
гуде до Божої долоні.

10.1.<br />
ОКЕАН

Уже за мною голубині сестри,<br />
кигичучи, мов сон, витають;<br />
як море все на віщім перехресті,<br />
та все спливає в сиву тайну.<br />
Чого це незриданні зграї кружать<br />
без сонця до мого чола?<br />
Нас доля—як не стали ще подружжя—<br />
вже океаном розвела...<br />
Вже досвітом на глибині відчаю,<br />
де риза пориває вічно;<br />
о, рідне серце! як я дожидаю,<br />
й чаїні втішення навіщо?

Бо тільки сонце з крови перекаже<br />
проз океан—мою біду,<br />
де білокрилля хмару й хвилю в'яже,<br />
де я до тебе не прийду...

де в персні неба ясність янголина,<br />
де левами вода веде,—<br />
вітання в руки сонця перелине<br />
зеленим димом доцвіте.<br />
Волошкове, навіки з грому візьме<br />
все огняне, все молоде!<br />
На божевілля вигляне, на грізне,<br />
сіяння з келії святе.<br />
І дзвони пісні, наче щастя, сняться,<br />
в чаїнії вінки вквітають.<br />
Хрещату щоглу, що в надсвіття знята,<br />
виводять з вишивки і гаю.

І крильцями твої думки кохані<br />
через розлуку синю кличуть—<br />
вона на серці: дужім океані:<br />
кричить нещастями на стрічу.<br />
Стань, ясна ясочко і цвітко вишні,<br />
бо спогади страждання будять,<br />
бо океан, гірку біду надпивши,<br />
мережку розрива на грудях.<br />
Без тебе крушить гори з завірюхи,<br />
кипить пожежею сідою.<br />
Над клавішами підкидає руки,<br />
щоб ти почула всю недолю.<br />
І музиці, мов кров—живій, схлинатись<br />
без тебе крізь огні свічані,<br />
де розпал і несамовиття натиск,<br />
як де на брамах бій мечами.

І день, мов дзеркало, розбито вдрузки,<br />
ні променя твого немає.<br />
І вже ніде пташиної галузки<br />
блакитна щирість не гойдає.<br />
Лиш сонце привіталося крізь скорбі,<br />
Черпнуло з вихору в долоню.<br />
За чайками шепочуть хвилі добрі<br />
без тебе в глибину холодну.<br />
Бо незабудками відкриє радість, леле!<br />
твоя над берегами тучі,<br />
і як на празник до ікон, простеле,<br />
турбуючись, грезет кипучий.

Дихання бризного безперестанку,<br />
грудьми, як скрипку, жду давно.<br />
Від хвилі шепоти навкруг не втануть;<br />
що люба кличе на вино.<br />
Як трепет океану, вся спромога<br />
пісенна—від грудей, що з горя<br />
вже кров'ю милого життя до Бога<br />
при всіх трояндах проговорять.

І на вуста нам свіжість ресказанна,<br />
бо квіткою в крові не сохне;<br />
але голубить кораблі кохання,<br />
зустрівш сизокриле сонце.<br />
Це все—не гріх, трояндне від любови,<br />
сама пелюстками священна.<br />
І лиш її роса жива оновить<br />
людське благання і прощення.<br />
Крізь них і спомини в вінках чаїних<br />
бринять, як океанські квіти,<br />
о, рідне серце! —все при тій святині,<br />
де я з тобою міг радіти.

25.1.50<br />
КРАЙ САМОТИ

Вже й не скажу—душа моя додолу,<br />
тополиного смутку повна,<br />
вітрам недолі, де й прибій! —спрокволу<br />
вклоняється не біля поля.

Не біля бризок білих від конвалій,—<br />
на віях тониками тихі...<br />
Все їх вітри від моря поривали<br />
з гіркого гуркоту, мов лихо.<br />
Але на самоті, при всій пожежі<br />
моєї скорбі—все без тебе...<br />
чого їй треба: долі, що безмежні<br />
мечі терпіння й небо темне.<br />
Ніде не муч ні крильми, ні очима,<br />
бо я вже на колінах жертва...<br />
І лиш любов, що їй моря відчинять,<br />
зорю,— втіша, над сонце щедра.

III.50<br />
СЬОГОДНІ

Сьогодні не посіє пелюстинку<br />
небесного ласкания—серцю:<br />
цей молодик! що з пломеня поринув<br />
розкрилено в глибінь несмертну.<br />
Вітрило—промінь, і мені, мов човен:<br />
останній на лазурі день.<br />
І рукава твого, як квіт, парчове<br />
крізь спомин сяєво пряде.<br />
Бо ти на золотій горі світання;<br />
довіє й хвиля поцілунок.<br />
Та чайка, смутками неперестанна;<br />
до гілки—в моря повно струнок.

І в серце, над труну, з троянд воскресне<br />
голублене: не дощ очей,—<br />
саме кохання! сонце там, як перстень,<br />
і небо до човна тече.

23.IV.50<br />
ДОЖИДАННЯ СТРІЧІ<br />
І.

Невже забуті небеса—в недолю<br />
похилено, щоб погасити?<br />
Чаїний жаль з грози, і молодою<br />
бідою хлюпає на світі.<br />
Я, каменіючи, весь трепет вип'ю<br />
новонароджений листочка...<br />
І хто ж, як сироту, бджолину липу,<br />
склинає? в сонці непорочна.<br />
Вона—зеленістю до хвилі свічка,<br />
самотна: до пташок ридання<br />
до гострокрилого! — сльоза ж несвітська<br />
на віях сонця поспадала.

Навколо без коханої, до моря<br />
журби галуззя неспиниме.<br />
Ні росяна, ні в грядці, наче вчора,<br />
вже біла радість не цвістиме.

10.IV.50<br />
Чи то життя: що ласки дзвін розквітлий<br />
вітрам навік відколихає.<br />
І не моїх грудей солодкі діти —<br />
відтіль, де забуття немає.

І зве крізь кров ласкаве нетерпіння<br />
зустріти знов тебе без тайни.<br />
І приймеш сонце, бо лілей княгиня,<br />
від нього тілу розквітати.

І щастя ще достотне до вікна,<br />
від пестощів роса спалає.<br />
І чиста думка, тепла, як весна<br />
цвіте, де ворогів немає.

Я ніжно жду її—як краплю, звану<br />
часинку, що з ріжка на крині...<br />
прекрасна! в радості шептати стану,<br />
любови болі білокрилі.

11.ІУ.50<br />
Все—самота; а де в душі вікно,<br />
все випадку гілля сліпуче.<br />
І сірі голоси біди в одно —<br />
від ночі, надбережна круче!<br />
Стремтить печалі—скрипка світляна,<br />
помріяна й за сонце біле:<br />
грудьми болівше, любе, повіта,<br />
чи колихала квіт, неділе?<br />
Кохання, при потокові з вербою,<br />
як розсипається коса:<br />
на пестощах, схрестивши з голубою<br />
росою руки— воскреса...

Ще місяць, мов на спомин серга красна,<br />
при березі твоїм застиг.<br />
І ти була вже квіт, що хилить казка<br />
біля зірок життя близьких.

13.IV.50<br />
З листка страждання порива краплину,<br />
а груди в свіжості—з вітрів.<br />
Галузки, що в розлуці, не покину;<br />
проти біди її зустрів.

І вже по безконечності відхмарить<br />
холодний сутінок за вишлю.<br />
Тоді це знов: соняшники немарні—<br />
як огнелиці,— вістку вишлю.<br />
А то нема мені й пилинки квіту<br />
при озері до самоти.<br />
Коханих рук зірками не зогріту<br />
схиляю душу доцвісти.<br />
І тільки в спомині на блискавиці,<br />
що з світу голосом безумна—<br />
про щастя при тополі, сном сповитій,<br />
віщує серце, мов зозуля.

16.IV.50<br />
Не спиниться вітрів'я рясновіте;<br />
як молодість, мина проз мене.<br />
Ви, чайки, найріднішу душу кличте,<br />
бо горе свіжістю шалене.<br />
Ти: вії свічки, де світа найвище—<br />
в пориві, через грози вірна.<br />
Як до грудей мені горіти: дише<br />
крило, що ластовинки ширять.<br />
Мов де квітуче сонце, враз обніме,<br />
коса мені завіє серце.<br />
І неспалиме, кров'ю вже скропиме.<br />
промовить щастя, все несмертне...

Все чисте: голубе, як дзвін—небесне,<br />
до нас на озері промовить.<br />
І лілія несе рожевий перстень<br />
тобі в заручини шовкові.

26.У.50<br />
Ще гірше світло в'яле, ніж отрута,<br />
де не тобі цвіте вікно,<br />
де не шепчу я: пташко! чи забута<br />
без болю ночі вже давно.<br />
Прокотиться, мов іскра грому, в думці:<br />
що доля квіткова погасла,<br />
що не бджолине вже життя медунці,<br />
і річка не розчеше пасма.<br />
І не зворушені зірки хрещаті<br />
за сном і сонцем дожидають.<br />
Не буде вже грудей мені кохати<br />
сопілка молода від гаю.

Вино нещастя бризне на могили;<br />
без жайворонків скорб обом.<br />
І листя крови в забуття нахилить,<br />
мов янголиний крин, любов.

5.VI.50<br />
БЕЗЛЮДНІСТЬ МОРЯ

Я — тінь, лежу на дальнім безграниччі;<br />
троянда, мов огонь, на грудях.<br />
Лежу, і небо, що ридає ввічі<br />
крізь рясноту: краса нелюдна.

І руки пронесло, не як убивець,<br />
між сонцем дерево і мною.<br />
Зелений шепіт! море полюбитись<br />
душею хоче голубою.

Я на шовку, що, земле, для недужих<br />
шумить, найнижчий, до сердець...<br />
де викохала і квітчаста будеш,<br />
де казку дерево пряде.

Лежу, бо вже, як птиця під грозою,<br />
при небі серце не стріпнеться.<br />
Розлука без квіток, і скорб загою,<br />
коли відхиляться тенета.

А їх же й море криллям кораблиним<br />
не розрива в чаїній скарзі.<br />
Кохана, ми до стрічі не прилинем,<br />
єдина—рідна, очі карі.<br />
То вже мені святі пелюстки сонця<br />
обсипляться крізь ніч навіки.<br />
І без зірок зоря, і все спросоння<br />
порушиться в зелені крики.<br />
Одно мені тепер—лежати в смерті,<br />
німа галузка серце мучить.<br />
І лиш лілеї, як любов, відверті,<br />
як сон, схиляються й співучі.

Вони біля хреста, на добрій грядці,<br />
де все безлюддя біля моря,—<br />
подивляться на скорб, і вітру раді,<br />
словами неба поговорять.

11.VI.50<br />
ЗАБУТТЯ

Не скаржуся! грудьми неніжне море—<br />
до грому рідне, мов до брата.<br />
Не в маків жаль; а в квіття безкольоре<br />
бджола бренить, немов несправжня.

Криваве листя, як моє нещастя,<br />
все в трепеті, все ластовине;<br />
все не до берега і вікна сняться,<br />
де ранок вишивки прокине.<br />
Бо ти над снами в горах забуття! —<br />
нерайдуга від вістки віє.<br />
При хмарі чайка в'ється: поспита,<br />
а море відмову не вміє...<br />
До дна з грози замучилося щире;<br />
кипучий біль, аж до каміння.<br />
Крізь бризки: лілій біла кров, як віра,<br />
горить і в горі безгомінна.

И.VI.50<br />
ЗЕМНА МИНУЧІСТЬ

Давно я знаю: рушники жіночі<br />
любіші, ніж зоря—землі.<br />
На площі бідна скрипка нещоночі<br />
горює, хто її жалів?<br />
При надбережжі відпочинок серця<br />
знайди з негоди! — на крутизні...<br />
Тут заміня зоря промінноперста—<br />
іржавину прияв залізних.

А голуба об корабель недоля<br />
при сонці вдариться, мов птах.<br />
Чи вже і тінь від парусів схолола,<br />
по хвилі в мрію не зліта?<br />
Прилинуть горлиці: з гілок дивитись;<br />
лиш іскра на воді невчасна.<br />
Прощай! нещастя все—шипшинок відсвіт,<br />
і постать, мов сузір'я, згасла.

18.VI.50<br />
ГОДИНА БОЛЮ

Німіший, ніж листок без бурі! в'яну;<br />
до голуба не обізвусь.<br />
Щодосвіта: подібного риданню:<br />
палає в сонця стогін з уст.

І світить смерть на ешафот зірчастий—<br />
душі, окутій до кісток.<br />
І ворону дозволено знущатись,<br />
жаліють мальвинки вшістьох.

Обвуглене все серце, з гіркоти—<br />
в безумній змореності вирву.<br />
Блакитні спомини в світах святих:<br />
їм клятву воскресити вірну.

При шибці—як думки—змовкали мирні,<br />
і знов побарвилися трави...<br />
о, вогняні надії по зневір'ї<br />
в душі квіток перетривали!

26.VI.50<br />
БЕЗСВІТНИЙ БЕРЕГ

В грозі нещастя ні бджолине серце<br />
невже при небі не здригнеться?<br />
Подруго! в час, як яблуня примеркне:<br />
відбуде—догорить планета.<br />
Погасне в нежитя листок останній<br />
надії! світло на труні.<br />
Подруга при морському колиханні<br />
надійде знов погомоніть.<br />
Про це мені, немов краплина, зірка,<br />
в бездонній погасавши скорбі,<br />
докрикнула, все жду—кохана вірна<br />
вітрила приспіша нескорі.<br />
Приходь! ніколи душу не кривавив<br />
такий відчай: як з моря рине.<br />
Бо вже ні сонце не знаходить правди,<br />
ні серце бджілки безневинне.

11.VII.50<br />
СПОДІВАННЯ КОРАБЛЯ

Відлюднений, де голуби і діти,<br />
не розізлившись ні на кого,—<br />
все жду: могла б на хмарі прилетіти<br />
із вирію із річкового.

Це вже мені солодке сонце шепче,<br />
лице обмивши в океані,<br />
що вкрай достраждане життя чернече<br />
і круки самоти останні.

Що ти на морі—корабель спішить<br />
розбити білим громом хвилю,<br />
а хвиля: "рідний вітер до душі,<br />
я сині скарби з скрині виллю."<br />
Весела й кароока! моря сестро,<br />
вже хусточка як довітрилить—<br />
вербена вся на березі безсмертно<br />
вквітатиметься в шепіт милий.

23.VII.50<br />
ПРИБУТТЯ<br />
І.

Тебе все жду; як чайка, мимо<br />
вже йде рожевий корабель.<br />
І я не знаю: океан вернімо,<br />
благаючи,— я жду тебе!<br />
Та чайка, доля, до життя байдужа,<br />
не спиниться і в синь кигиче.<br />
Ми вінчані стражданням і до мужа<br />
•прилинь, як щастя нечерниче...

до мене, де не страх—блакиття чорне—<br />
мечами з глибини кипить.<br />
Прилинь! не журавлина скорб огорне,<br />
мов квітку порох від копит.<br />
Стріча під сполох яблуневий птиця—<br />
зелений місяць, м'яті красний.<br />
Вітаючи, казатиму: "світися,<br />
лілеє!"—й океан не згасить.

8.VII.50<br />
Ще води ледве досвіт колихнули<br />
на твій чаїний корабель.<br />
Ні смерть його з жоржинами в минуле—<br />
ні з флейтами не погребе.<br />
Як не замучена земля з посухи:<br />
діждалася дощу на лоно.<br />
Недуже громом поле, як послухай!—<br />
веселку молить надпрестольну.

І мов зібравши крихти білі, лебідь:<br />
дрімає корабель, мов місяць.<br />
Я ніжно жду, і молодий молебень,<br />
що в сонця,— небеса не змістять.<br />
Завіси свічані: все світло їхнє<br />
зливається до маргариток.<br />
І серце при хресті в могилі стихне,<br />
як ластівака, зрадівши криком.

15.VIII.50<br />
На сірім острівці чайча небесне—<br />
так серце дожида тебе.<br />
Коли ж дощем на океані щезне<br />
нелюбе все в неголубе?<br />
Докрикне, наче немовля з колиски,<br />
кигуча скорб від острівця:<br />
так серце, чуючи біду, що близько,<br />
безодню сльозам обіця.

Вже всі, кому до світла—з корабля,<br />
прийшли на землю; не колише.<br />
Лиш квітки стрічі не приголубля<br />
душа моя: ніж кров, чорніше,—<br />
ніж, мов ревучий ворог—море, люто<br />
будівлю блідну відвело,<br />
при острівці розбити, щоб ні люди<br />
ні чайки не вінчали зло.

ЗО.VIII.50<br />
Негоди: в тінь сподіванку відхилять,<br />
і рані гірко защеміти.<br />
А дзвін рятунку не луна при хвилях<br />
блаженно—в невидимій міді.

Ріллею почорнів, жене в безмежне<br />
проз кручу океан, проз смуток.<br />
А в крапельки, а в крови сили менше,<br />
ніж іскри—з смерти не проснутись.

Я чую тяжко: крук, де хмарка красна,<br />
від корабля наблизить зустріч.<br />
Не витерпіти бур, душа погасла,<br />
і грім росинку з листя струсить.

І щоб не впасти, де плита не шепче<br />
до айстри карблені слова,<br />
щось кличе: в щастя відійди чернече! —<br />
мов море, світло приплива.

31.VIII.50<br />
Небуряне купання і прозірне<br />
на грудях сонця хлюпотить.<br />
Та не діждуся я, душа, що стріне—<br />
відтіль, крім вітру хрипоти...<br />
Він океан вітрилами і крильми<br />
кигучих—крис при бурунах.<br />
І то: печаль моя! дихання вийми,<br />
могило, з крови подарунок.

Чи до загибелі зірок постою —<br />
спадатимуть, як чайка в хвилю.<br />
Не йди, кохана,— не мені з тобою<br />
торкати вишню дня достиглу.

І це вже не твоя вина, останнє<br />
сердечне сонце угорі! —<br />
що при рукавах резеда зів'яне,<br />
як і метелик при корі.

7.IX.50<br />
Мережка вимріяна, мов з левкоїв,<br />
твоя—від корабля по східцях...<br />
жорстокий час! відміни час накоїв—<br />
зіниць полуцвітки, всміхніться!

Полуцвітки, в узорах чисто карих,<br />
та не таких:—мені зоріли.<br />
Мов океан труну несе на нарах,<br />
ховати сонце до могили.<br />
Це зустріч—не моя, це тінь не наша<br />
на скойками пісок різкий.<br />
Весь день погойдує припливу чаша<br />
блакить печалі крізь зірки.

Кохання, вже й від горя відсторонься,<br />
як соняшника дощ навчив.<br />
Ти не знайшло і в скарбівниці сонця,<br />
до серця не знайшло ключів.

4.IX.50<br />
То не пелюстка соняшника—парус:<br />
на хвилі в світляних вінцях.<br />
Колись і ми, мов птиці, парувались,<br />
де досвіт рушники простяг.

Але міцніше, ніж гора, минуле<br />
мовчить на згубленій доріжці.<br />
Лиш ніжні, як жоржин дихання, чули<br />
ми вікон спомини торішні.

Заборонило всім ридати море;<br />
мов зграйки голубів біжить.<br />
І арфа променя не проговорить<br />
до любих—поглядом чужих.

Усмішка вже твоя: листок берези,<br />
що полум'ям найвечоріший—<br />
мені погасне! й скарга не збереться,<br />
чаїна на морські доріжки.

5.IX.50<br />
Такі надії: плюскотлива пряжа<br />
на океановім піску.<br />
І спомин—берег, і чуття приляже<br />
у смугу з мушлями вузьку.

Та тільки слід ноги твоєї синій<br />
сипучу мертвоту порушить.<br />
Коли, як змії, водяні ростини<br />
розділять наші тихі душі.

А мрія—мов невиблагана сосна,<br />
що зірці й нам поворожила.<br />
Метнеться тінь підсвіття, ніби сонна<br />
сова де покалічить крила.<br />
Ми—чайки, не докликалися світу,<br />
біда кораблик віджене.<br />
Там тишу океанову зогріту,<br />
чуття рожевить неземне.

6.IX.50<br />
ГОДИНА РОЗЛУКИ

Не заніміє хвиля в тління смертне;<br />
блакитна ластівка, хлюпоче...<br />
Ми, як потеряні, аж поки смеркне<br />
весь берег—слухали: пророчу.

Та вже калина не прошепотіла<br />
до серця в світлянім дощі.<br />
Бо ти, розлуки нещаслива сило,<br />
зв'ялила, смуток ведучи.<br />
І привиди, мов кораблі, минали—<br />
мого пропащого кохання.<br />
Чужі слова: без крапельки з конвалій<br />
коли веселка в ній слухняна.

Я знаю, суджено з-над океану:<br />
що за любов'ю і грозою<br />
квітки палахкотять,— я тихо гляну,<br />
але вже горя не загою.

7.ІХ.50<br />
ІНША ЗУСТРІЧ

Немов нещастя—наша стріча ждана,<br />
хоч линув корабель, як сокіл.<br />
Тепло не бризне з серця майорана,<br />
не змовкне океан високий.

Нема коханню ні дороги в поле,<br />
ні смолка не поколихнеться.<br />
Все вірне, як вино—все сонця повне,<br />
ласкавилося і при нетлях.

І враз розвіяне по хвилях, стихне<br />
кругом на чайчиних слідах,<br />
що, мов листки—в пісок, мов лихо стигле,<br />
лягли: прибій не погойда.

Та не приспить ні скойки в синім ритмі,<br />
ні сивого ридання чайки.<br />
Бо скрізь твоє вітрило стане мріти,<br />
і спомини—його вінчати.

8.IX.50<br />
ПРОХОЛОДИ

Всі прохолоди в парку пролилися,<br />
від айстри і розлук смутніші.<br />
Не проклене мене кленове листя,<br />
що я без тебе, та й не втішить.

Крізь місто: дивовище другоствітне,<br />
де озії хмарину крають,—<br />
від мене йшла, й не усміхнеться в квітень,<br />
не стріне голубину зграю.<br />
Розлука знов, німіша, ніж крижина,<br />
що північ в океан відколе!...<br />
в крицев'я, в огнище вона, чужинна,<br />
веде,— в цілунки вже ніколи.<br />
По них, як спогад, щебет океанний<br />
при камені, де листя мерхле.<br />
Забуть про мене! вже сніжинку в танці<br />
ніхто від хвилі не відверне.

16.IX.50<br />
ОСВІТЛЕНИЙ ОСТРІВ

Покинули ми двовітрилля синє,<br />
і не чекає чайка чиста.<br />
Там серце вже до тебе не прилине<br />
моє,— листок, як передвістя.

Там ворон часто викряче нещастя;<br />
бурунами воно набризне.<br />
А тільки, де на дні морські дівчатка,<br />
жаліє серце незалізне.<br />
Не ми! залюблені на острівцеві,<br />
де скелям світло голубине:<br />
ласкаються, і море, звавши леви,<br />
проз сонце ризу перекине.<br />
А ми чужі: немов топольні тіні,<br />
що місяць приведе на айстри.<br />
Прощаємось, і чує серце нині:<br />
при дверах неба не стрічатись.

18.IX.50<br />
ВЕЧЕРІШНІСТЬ

Чи вирветься чуття недуже?—крильця<br />
хмаринок, ніби галка, сині.<br />
І в тихій осені мені журитись<br />
до книги моря, в самотині.<br />
Бо знов, де бідний день дозеленів,<br />
за острови вітрилом зник...<br />
розлука! — і нема в життя ланів:<br />
пройти, обнявшись, через них.<br />
Лиш вічність: нива щогол кораблиних,<br />
на океані, до блакиті.<br />
Чи пожаліє й сніжна смерть хвилини,—<br />
без поцілунку, в тьмі боліти.<br />
Та чи багаття з вітром переборе<br />
від сосни—ночі зло шалене.<br />
В свічадному мовчанні добре море<br />
мережить сон: іде до мене.

21.IX.50<br />
ТРАВИ МОРЯ

Не змучена вода до трав туркоче,<br />
мов спомин: я не слухав зроду,<br />
її дозвілля погойда охоче—<br />
відломок корабля, від споду.

Іржавий киль, підвалина в ручицях,<br />
просотана до скіпки сіллю.<br />
А хвиля, шепчучи, новітня, мчиться:<br />
"веселощі в пісок посію".

Того не буде, бо саме нещастя<br />
скарбує подарунок бідний.<br />
Душі—руїна корабля чи дасться<br />
як знак дороги в голубизні?

Чиєсь життя з молитвами—розбите;<br />
в морських не виплакане трав.<br />
Невже любов моя? останній квіте,<br />
для вікон неба я плекав.

24.IX.50<br />
КВІТКОВЕ СВІТЛО

Нам до ридання доля не ласкава;<br />
дощі пожовклі дріботять.<br />
І погасати айстра згадки стала<br />
за райдугою в забуття.

Березо, й до сніжинок доклонись,<br />
стремтівши сонячну сорочку.<br />
Ні горлиці до голубих криниць<br />
удосвіта не повуркочуть.

Тумани мріють, мов з кадил, незлісні;<br />
і по тобі журба бездонна.<br />
В коханні, в поцілунку при узліссі—<br />
конвалій бризки не проздвонять.

Це вересень: крізь хмари світло сиве,<br />
як мученик на ватрі, молить.<br />
Але троянда—крови не обсипле,<br />
де щастя не мина ніколи.

ЗО.IX.50<br />
ПРОЩАННЯ

В пташиній вишивці: в гаю притихла<br />
без тіні вже твоєї осінь.<br />
Зайшлось би вицвіття плачем від лиха;<br />
все неба—зірки напилося.

Знов дожидатиму, і вже—де море<br />
промовить серцем світляним,<br />
навчитися в вітрила: знов прогорне<br />
в зідханні хвилю! станьмо з ним.

Не при тобі жемчужну казку світить<br />
глибизна, мріючи до сонця.<br />
Десь ти: двокрилля чайок білі звідти<br />
і гаю лист, вино спросоння.

Проз світ хвилюють кораблі байдужі,<br />
проз острів сяйва: все дзеркалить.<br />
А кожен лист, що догорів, відчужить<br />
мене й тебе, як смерть, найдалі.

4.Х.50<br />
ПРИГАДАНИЙ ЧАС

Не йде не люблена до тебе стежка:<br />
тоді, як я минаю! — в зельне.<br />
І тихо, де вже ти не відгукнешся,<br />
в гаю зелений клич простеле.

З гілок просиплеться останній смуток<br />
зірками в сон-самотину.<br />
Все з поцілунками, мов птах, забуто—<br />
крилом блакитний крик майнув.

А десь під заворожене коріння—<br />
в життя, як ясенок без долі:<br />
захована хрещата з скарбом скриня,<br />
так промина любов поволі.

Коли сусідний океан прокаже,<br />
що чує все зідхання тихих:<br />
надійде в дзеркалі жоржинна пряжа,<br />
мов струнна, нагадає втіхи.

5.Х.50<br />
БІЛЯ ОСТРОВА

Я сам не знаю! з каменя німого<br />
пісок не процвіте в барвінок.<br />
І вже при скельнім острові до нього<br />
накличуся, де квіт не виник.<br />
Бо ти, єдина до розлук некрильних<br />
ще додала німу: це—зустріч!..<br />
Від неї, в небі мов, гаї горіли,<br />
мов ризні— при лазурнім люстрі.

Все набіга похмурість моря бризна,<br />
а сонця річ не перестане.<br />
Ох острів чайок: вісточок вітчизна,—<br />
і все без тебе не кохане.<br />
Та часом вітер приласкає серце,<br />
гілля без крови погойдавши.<br />
Це айстрове, чаїне, це—трисестре<br />
прощання з острова назавжди.

10.Х .50<br />
ПРИ САМОТІ

При самоті моїй: галуззя скине<br />
печаль огненну, й неживе...<br />
Хоч, мов стіною, світло—все блакитне,<br />
де димна глибина пливе.<br />
Тріпочеться листок, до крови кожний,<br />
та зілля доцвіта останнє.<br />
Уже тебе побачити не можна,<br />
хоч море гаснути не стане.

А листя: світлене, веселе—зорне,<br />
прогляне, спалахнувши в щирість.<br />
Така ж печаль мене тоді огорне,<br />
як берег шелестіння ширить.

Жалі, мов дощ, листками пролилися,<br />
коли до каменя наспів.<br />
Шукає серце щастя: це—як в лісі<br />
дитятко ловить голубів.

17.Х.50<br />
СНІГОПАДОВИЙ СПОКІЙ

Сніжинка, де сусідню бистро стріне,<br />
то квітик серця похиля:<br />
це не безлюдді любо безневинне,<br />
мов пальчиками немовля.<br />
Це голубиніше, ніж звати прийдуть<br />
крилаті, пурхнувши від тучі...<br />
Втішає сніг: я втратив душу рідну,<br />
не вернеться вже неминуче.<br />
Ніколи хустка при бальзамі не біліла<br />
солодша—на біду криваву,<br />
Ніж сніг мені, порошачи від зілля<br />
небесного, що віє в з'яву.<br />
Посіє—в ігри звісників примир'я,<br />
мені на серце ще недуже...<br />
привидиться: в світлицю вже сузірну<br />
полинем, голубе, мій друже!

25.Х .50<br />
НЕДОБРОЧАСНИЙ ДОЩ

Знов до хатини, вірної ключами,<br />
вернімся! соняшник досвітній.<br />
А в церкві інші, хто прийшли вінчатись:<br />
мов небу білому в гостині.

Чи з колосками згадку голубою<br />
надземний серп не перейма?<br />
Гроза: аж до пожежного прибою,<br />
розпалиться в саду сама.<br />
Чи, в огнищі з хмаринности, надбитий<br />
вістки розгубить корабель?<br />
А ніде грядок на дощі подіти,—<br />
і вишню до вікна приб'є.

Не тихне! пурпуровий голос бурхне<br />
на шибку—відплески під блиск.<br />
І розтерза діброву завірюха,<br />
де стріхи рідні розбрелись.

Огненні списи зломить грозовиця:<br />
в серця, чорніші і від галок...<br />
де річка, цвівши пилом, безневинна,<br />
сподівана: в туман зникала.<br />
І—скорб! і краснолистий день жорстокі<br />
марюки рвуться доконати.<br />
Чи скоро з досвіту докрикне сокіл,<br />
мов дзвін, лякаючи заклятих?

29.Х.50<br />
СПОДІВАНИЙ БЕРЕГ

Не тепле сяєво квіток, пороша<br />
померхтіла при грядках—<br />
і вже нема! від уст твоїх погожа<br />
на світі свіжість приника.

То з грунту, ніби думка, невмирущий<br />
вчарує птиць троянди корінь.<br />
І я листа від тебе жду! — їм кущик<br />
рожевістю життя впокорить.<br />
А небо так відкриється в пелюстках<br />
як до зідхань твоїх, кохане:<br />
де море крильми зірковими плюска,<br />
з гнізда камінного пристане.<br />
Я знаю знов, що брамка перевита<br />
гірляндою тобі в посвяті.<br />
І ввійдемо в родинний дворик літа,<br />
крізь промінь: долю попрохати.

30.ХІІІ.50<br />
НАДВЕЧІРНІСТЬ МОРЯ

Від глечика квітки, немов знічев'я,<br />
в вікно розпаляться просторне...<br />
Так тихо дожидає наречена,<br />
чи дохлюпне сердечне море.<br />
І дві високі свічки попросила<br />
мене з чужини чарувати.<br />
Мов нитка, що несе пташа: несива—<br />
від кіс твоїх мені до хати.<br />
На любі схилиш на долоні личко,<br />
при синьому вікна хресті.<br />
І смутком шите зілля невеличке<br />
почне на рукаві цвісти.<br />
А там жерделя, вся рожева хмарка,<br />
в вікно нашепчеться—відкрити.<br />
Ця доля тільки щирістю немарна,<br />
що з ніжности приносять діти.<br />
Не на сердитім океані сквилить—<br />
за щоглою,— не чайка вбога...<br />
Так до розлуки: місяць легкокрилий<br />
гніздо помостить без порога.

І не на берег схимництво погляне,<br />
де злотно хрестик свій засвітить.<br />
А вже не вмре, в любові несказанне;<br />
хто йде, цілуючись, крізь віти.<br />
Огонь його—що й дух життя: в принадну<br />
мету цвіте, де погляд людський...<br />
І в тім ладу збудовано троянду,<br />
світанно складено пелюстки.<br />
І в тім: готичне серце в нескінчення—<br />
співуче б'є та непоборне.<br />
До ночі дожидає наречена,<br />
їй зоряне приходить море.

16.XII.50<br />
СВІТАНКОВИЙ ВЕРЕГ

Невже мене не кличе з далини,<br />
з надій—з коханого серпанку?<br />
Як лілії, до серця пригорни<br />
долоні! вихори спитають.

Усе про тебе любо крильми віє<br />
рожеве сонце при листочках.<br />
Нехай хоч тінь твоя на камінь вийде,<br />
де хвиля ще не нам рокоче.

Де ще не смію проказати й сіре,<br />
неквітне слово, як зустріну...<br />
Але я зорями чуття не змірю,<br />
де зграя їхня в ранок рине.

То не пройди, мов зимне листя мучить,<br />
проз груди: бо тобі приклінні...<br />
бо огняне, бо вкриє всіх бризкуче<br />
небесне море,— болі спинить!

16.IV.51<br />
ПРИОКЕАННЯ —ЗАХІД

Чи журимося, поблукавши в птахи,<br />
а місяць руки розгорта.<br />
Зворушено: зірок хустина пахне<br />
конваліями серед трав.<br />
Дрімотно в очі, з тишини, під повів,<br />
сплеснувши, бризком прилилось.<br />
Над скойками і скорб свою знекровить—<br />
весь океан, як те село.

Проходьмо: не побачити, з призначень,<br />
кремінну долю! не проплач.<br />
Надмор'я вечора—мов кінь, де скаче,<br />
де болю гілка і пчола.<br />
Довіє світлість і печаллю сповнить,—<br />
зернинка радости вгорі.<br />
А ти, вже білим доторком безмовна,<br />
біля грудей мені зорій.

20.IV.51<br />
НЕСМУТОК

Чаїнка сквилить! блискавка, що згасла,—<br />
в сердитий вернеться приплив.<br />
Від тебе йде по надбережжю щастя,<br />
благаючи в фіялки слів.

А в сонця вже вулканове дихання,<br />
і океан, як лан сопілок.<br />
Я жду: твоя долоня не в останнє<br />
до уст мені від весен білих.

Від весел не в останнє сміх хвилює<br />
за чайкою перлистим слідом.<br />
І все, що—поцілунок, світлом любе,<br />
обвіє в проліски, де підем.<br />
Забудеться: не дзвін від дна позве:<br />
між ласками, і всі безмежні.<br />
Хоч зло камінний мінить острівець—<br />
мов чорний корабель з пожежі.<br />
Забудеться! і вінчик хвиль посвітить<br />
а спочуття з вітрилом кине.<br />
Рожевим вибухом розбризне віти<br />
нам деревце, що сиротинне.

1.У.51<br />
СПОДІВАННЯ СТРІЧІ

Без тебе, очі любі! вже не буде<br />
ні іскри усміху з глибин,<br />
де до прибою ні чаїнка чудо<br />
не буде голубе любить.<br />
Я все до білоустих лілій кликав,<br />
що сурмлять аж перед вівтар.<br />
Найросяніша ніжність на повіках<br />
від тебе болі відверта.

І спис грози не океану в грудях,—<br />
не проминай при нім ні рути!<br />
Ми знов, де камінь і весельце трудить,<br />
полинемо,— при сонці руки.<br />
Чоло не похилити в чорні трави,<br />
і віття ні на смерть не винне...<br />
і небо—тіней біля скойки збавить,<br />
як нас прибій зірок сповине.

8.У.51<br />
ОСВІТЛЕНИЙ ОСТРІВЕЦЬ

Піввічности згора,— тебе не видно,<br />
та з глибини душі корал<br />
не дужче кров'ю в течії поблідне,<br />
як образ: біль не покарав,<br />
І це—на острівці, де в кросно струнить<br />
неспокій з брижками впівкруг;<br />
нехай! відплететься з грудей отруйність,<br />
для тебе промінь приберу.<br />
Просипле огнищем вода під камінь,<br />
а наче все про тебе смуток...<br />
Чаїна в зграйці квилить, мов"тікаймо!" —<br />
хоч їй приплив'я ще не люте.

Як попрошу, з—за крилець доля гляне;<br />
бо й сонце ще не сизий череп.<br />
А море все дохлюпує, в ласкав'я,<br />
мов зірка,— світло невичерпне.

15.У.51<br />
НАДБЕРЕЖЖЯ

При воскресінні моря—в півдні жду:<br />
як місяця вогонь, прийди!<br />
Злітає птиця хвилям по сліду,<br />
проте не кличе до біди.

При глибині, прозоріше в любов,<br />
нас кличе зілля острівне...<br />
де потремтить, не бачачи обох,<br />
метелик темний та й мине.

Де жовтий сон кульбаб,— негоддя бідне<br />
чи знов стуманить океан?<br />
Так близько: неба радість голубіє,<br />
де будеш ти! прийди й поглянь...<br />
Шипшини, рідні їй, також кленки—<br />
аж вихряться з передчуття.<br />
Нам до любови—дзвін глибин тяжкий,<br />
а з нього серце все чита.

22.У.51<br />
ЖДАНА ЗУСТРІЧ

Щохвилі—світло до прибою скрикне,<br />
від захвату топаз розгубить.<br />
До тебе квіття, наче в серця з вікон,<br />
відкрилося! рожев'я любе.

Обтрусить сонце на безодню пір'я;<br />
а майоран росину вип'є...<br />
та не стрункіше він: як душі! вірять,<br />
кохаючи; де зло—невпинне.<br />
Чи в голубому сяйві, що крізь двері<br />
тойбічного, побачу з поля:<br />
єдину рідністю? на празник вербний—<br />
від бросток тінь не прохолола.<br />
Твій океан, як лебідь, суперечить;<br />
над камінь—крильми; мов сокоче.<br />
З шипшинних бризок, де чаїні втечі,<br />
в життя всміхнись! огнем високе.

5.VI.51<br />
ЖУРБА

Уже ні сонце, ніби серце темне,<br />
при хвилі не світнеться, каре.<br />
Недавнішя—нерідна нам ненене,<br />
бідо морська! бреду, як старець.

Немов пірце на сполох стрепенеться,<br />
так блиск пролитий не просох.<br />
До тебе згадка: кров'ю на тенетах;<br />
струна по дзеркалу—в пісок.

Чи не прилинеш? соняшник не сплаче<br />
по бризках море щебетуще!...<br />
де, росяний, де крапання найтяжче—<br />
торкає й вечір: синій кущик.

Щоб грім не в гибіль нахиляв вітрильце,<br />
як хусточку, до злої хвилі...<br />
бо, доле! бистрій глибині, сестрице! —<br />
вже й танці віддала весільні.

10.VII.51<br />
ТЯЖКІСТЬ

Несвітне ниже—зимне! я не можу,<br />
бо в грудях жаль коріння труїть.<br />
А з грозами, на просторінь порожню,<br />
всі чайки повідносив струмінь.

І я—жебрак; слідами не помолить<br />
огнем про мене амариліс.<br />
А радістю від скель світа поволі,<br />
де ми з тобою помирились.<br />
Квітуче звідти—чи провістя спурхне<br />
до моря і торкнеться лиха?.,<br />
бо блиска, хоч не бачимо, пурпурне—<br />
життя, як вечір нам на лиця.

Де пам'яті не ранить і солоне<br />
безум'я з моря, вже останнє.<br />
І тільки відповідь глибин простогне:<br />
нам горе! біля скель погасне.

11.VH.51<br />
човни

Човни вгортає в димовинні болі—<br />
розлука! острівок— збліднів.<br />
І голуба орда, як ще ніколи,<br />
кипить коліссям хвиль до ніг.

Якби ти вийшла! не в громи щоразу<br />
закутується камінь мокрий.<br />
Чи тяжко був човна твого образив—<br />
прибій? нещастя бризний окрик.

Чи південь сизий не навів зловісне<br />
дощів'я мов досаду дрібно?<br />
І птиці не з могильністю — а вісті,<br />
що руки простягає рідна.

Нема тебе і вже гілля поникле,<br />
і чорні голуби, крім двох.<br />
Хоч океан з труни на стежку крикне,<br />
не слухай! — лілії приводь!

12.VII.51<br />
ОКЕАН З КВІТКАМИ: ЩО НА ДНІ

Стурбований; мов звівши хрестик, свідчи<br />
торкає приструння гвоздичне.<br />
Тужу, бо ти від синіх снів, не звідти,<br />
де вірний стовітрильник: вічність.<br />
А до грудей твоїх, збілівши, дзвони —<br />
чуття в огненну ниву кличуть.<br />
Недольний дощик, за думками зовні<br />
відвіяно—в жемчужну стрічку.

В піщаній несходимості так тихо;<br />
і вибризнеться моря спомин.<br />
Під хмарне забуття, коли настигло<br />
скигичуть сивокрилки скромні.

Все океанове безмов'я в ласку<br />
схвильоване нам до сердець.<br />
Гвоздички дна, крізь бурю великанську,<br />
ви, добрі, небу віддастесь!

13.УН,51<br />
ВІТРЯНИЙ ВІДХІД

Збирається васильків цвіт, як скромні<br />
напливи з черги: в камінь битись.<br />
І знов помріє твій зелений комір,<br />
і коси,— видно з кручі звідси.

Розбурюються вибухи, і димний<br />
наведено піврух від айстрок.<br />
А відзвук: люба згадка, як ходили —<br />
ми, не губивши персня, часто.

А відзвук: тихо доплеснеться в рідність<br />
плачів і поцілунків—кожний...<br />
нам звізди кличучи з колючок кривди:<br />
нам сестри, на троянди схожі.

Майбутнє все над нами! де колодязь<br />
небес,—торкнутися до зірки...<br />
коли крізь вечір вісники дозволять<br />
проходити проз скелі грізні.

13.VII.51<br />
ПОСВІТЛЕНІСТЬ

Сьогодні мирне світло: все подвоїть<br />
при березі казок твоїх.<br />
Чернець несе, це океан! сувої,<br />
та блиск в літописі знайти...

і все про тебе, що коса осяйна<br />
мені на серце прихлюпнеться.<br />
А десь промінню в кораблів присяга;<br />
відходять до троянд похрестя.

Готичні привиди з квіток церковних<br />
крізь нашу дивляться самотність.<br />
І всі, і пристрасні, від хвиль докори,<br />
як весла, кинуто за мостик.

Тоді в ладу, що бистриться з посвідчень,<br />
стежки призначено крізь світло.<br />
Нам дано човен, де життя чаїне,—<br />
в вітрило місяця сповитий.

15.VII.51<br />
ВІДКРИТА НАПІВНЕГОДА

Від синьої скорботи з моря віє:<br />
в каміння, мов орли, руде.<br />
То може світло хрестоцвітих, вільне,<br />
тебе над вечір приведе.

Біда в жадобі виром не приверне—<br />
ні буревісника на острів.<br />
Скричиться в зграї спочуття липневе,<br />
над кораблі: співзвуччя гострі.<br />
При брамі дня—закляття в дожиданні<br />
моєму до твого плеча.<br />
І смуток: мов пісок відпливу давній,<br />
де море ключ не доруча...

Де стали замкнуті найглибше двері,<br />
його старої з небом мови.<br />
А діждеться, а буде крином жевріть<br />
світанок! і вікно наповнить.

17.VII.51<br />
ПРИБЕРЕЖНИЙ ДЕНЬ

По берегу світкого півдня рветься<br />
все в повіви: двоцвіття свіже!<br />
Хоч від бурунности морської в ревах—<br />
і мертва скойка крок проріже.<br />
І нив прозорости не перечислить:<br />
виручої, ні ввік! — вітрильник.<br />
Від нас і чайок найбіднішу кличність<br />
аж поза смертю доля схилить...<br />
Сама несіра, не як тіні пташі,<br />
вся усмішкою дня світне:<br />
де ми з надгір'я почали шептати<br />
про рідне небо несмутне.<br />
Жаліли звідти, липнями пресвітлі,<br />
з дитинства ринувши, дерева.<br />
Найглибші сонце закидає сіті,<br />
де риба—радість наша смертна.

20.VII.51<br />
СХІДНІЙ МІСЯЦЬ

Все повіваючи, від айстри мріє,<br />
все—ближча, як твоє дихання:<br />
мені в невидні очі, й морю рівна—<br />
журба між присмерками давня...

В мережці димрявій! не погасивши<br />
ні корабля: ліхтарний поблиск.<br />
Він захлинеться, до піску, мов віщий,<br />
де лихо скойками скололось.<br />
І загадкові брів твоїх пір'їнки—<br />
при вітрі вечора довкруг.<br />
З прибою чути: досвіт перестріньте! —<br />
цвісти барвінку та добру.<br />
Ти—гожа! привид ніжний, мов на шахах:<br />
з мініятюр горить індійських.<br />
Та ллється місяць від висот прощальних—<br />
до тебе і до хвиль подітись.

21.VII.51<br />
ПОВЕРНЕННЯ

В розорній синяві човни пливуть;<br />
ми поруч!—палення священне.<br />
Липневу пінність вип'є: півживу,<br />
не як твої гілки, черешне.<br />
При щоглі навскіс крилля лебедине:<br />
летить! недружня буря стеле.<br />
Вже ревніше кайданний страх обкине,<br />
ніж леви—в заростя примерле.<br />
Від обрію, поранені, зніміти<br />
вкривавлюються змії в бризкіт.<br />
А з світла, серед туч—мов подих квітки<br />
й знамена, в крик грози закриті.<br />
Сама безодня дозвіріє в нурті<br />
по сліду, мов замки рвонувши.<br />
Відходьмо! човен молитов звернути<br />
вітрилами в моря немрущі.

22.VII.51<br />
ДОЛЯ, ЩО З МОРЯ

Піщаний час нещастя змандрували,<br />
але тепло дріма над слідом.<br />
Та хвилі, мов діди: від релі—валик<br />
вискриплює: чи ми їх скривдим?

Бо в моря поруч і витворне квіття,<br />
з слонової неначе кости—<br />
лиш привид мерхлий! Ти з глибин облита,<br />
і поцілунок білість носить.

І присила вода пісок до лодки,<br />
в чергах мелодію прядучи.<br />
Коли і кроку слід твій, що проходить,<br />
від перламутру скойки дужчий.

І океан з біди кораблик лірний<br />
вруча в долоню острівця.<br />
А доля коло нього сон сповірить,<br />
вся—видністю: як небо, вся.

23.УІК51<br />
ВІДХІД БУРІ

Стомившися, нещастя: клонне в осінь,<br />
перехвилюється— прив'яне.<br />
І знов тобі провістя чайка вносить<br />
над грози: як волошка, славне.<br />
Біда, примружуючи блиски сірі,<br />
через каміння шерстю пінить.<br />
І вже кричить на сторони чотири<br />
з недолі грім: багристий скрипник.<br />
А в грудях наше зілля найсвіжіше—<br />
без тіні знатися неволить.<br />
Помалу древня, гнівом не відживши,<br />
відкочується буря в поле.

І при відгорнутій завісі в просвіт,<br />
де вироста квітник огненний,<br />
вже ми—спокутні! ранок душі зросить,<br />
обвихрені, як з ночі—нетлі.

24.VII.51<br />
ПРИОЗЕРНИЙ ОБРАЗ

Береза: хусткою сіяння—гарно<br />
тобі до сходу серги мила...<br />
Як ще ріллею не темнила, хмаро! —<br />
красніші, ніж проквітле зілля.

А руки—горлиця та лебедина<br />
збілили, плюскавши з криниці.<br />
Конвалія і роси спорядила<br />
світлисті: в радості вронитись.

Прозорі хвилі смарагдовість горне,<br />
миліші, ніж від снів,— проз ніжки.<br />
І спогаду твого знання повторне<br />
ясмин схиля до бджілок ближніх.

А бризки—холод на тепло трепеття,<br />
з високого припливу кинуть.<br />
У лузі блискавка з дощем креснеться—<br />
знайти зозулину калину.

25.VII.51<br />
НАПРОТИ НЕРАДІСНОГО

Зібралося мовчання грізно—сизе<br />
за мертвими за островами.<br />
А щастя: криник світлий, як з Ассізи,<br />
скромніє в грудях—не зірвати.

Притихло море, крилля низько мивши<br />
собі—як листя; нас покропить.<br />
І промені, мов стеблики колишні,<br />
жоржинні до бурунів скорих.

Ходім проз берег! барвами веселе<br />
зближає речення до кроків.<br />
Нехай згремиться вал, воно простеле<br />
разками в дожидання розкіш.

Гроза—як ворог колосковим свічам —<br />
кричить, що нам розлука! з гридні.<br />
А птиці моря, помахом сивішим,<br />
ніж дощ, розіб'ють смуток рідний.

27.VII.51<br />
ПРИХІД хвиль

Впаде, мов дим, і скориться, пожежне:<br />
аж коло щиколоток нам.<br />
Воно з казок і риб: луски безмежність;<br />
огонь від мітри відміня.

А в рух, де мужности залізна смуга:<br />
блакитниться пилок до щогли.<br />
Всміхнися! колосити сяйва мусять,<br />
а хмара не замкне нікого.<br />
Бо навіть забуття намітка сива,<br />
на небо віяна й чайкам,<br />
спада в пісок—як островів ростина,<br />
вся наша, в пінах приника.<br />
З—за туч розділено горіння квітне,<br />
немов твоєї ласки зміст.<br />
До подорожі всім шляхи розвине:<br />
в живих зірках його візьміть.

ЗО.VII.51<br />
ПОСТІЙНА ТРИВОГА

Як з бору: свіжістю зближа моряна<br />
(аж майорить по скроні волос!)—<br />
і борозни, в роменах сплеску, рання,<br />
перекида! з пісками зложить.

Крізь полум'я, за каменями синє,—<br />
тризвучна щоголок далекість.<br />
Тоді, від стану висоти, нестиме<br />
пір'їнки—сяйво, понад клекіт.

Про тебе: відчуттями, де холодна<br />
в пригір'ї хатка,—здогадатись.<br />
Гілками чорна, чи дарує доля<br />
нам пити пахощі багаті?

По променях прозорий круг обкрилить<br />
на скарзі чайка неталанна.<br />
А не від скель нам серце—в кров! від кривди,<br />
з пожежного колоссям лану.

31.VII.51<br />
ДОЧАСНІСТЬ

Чи втішнеє пташа розбризка хвилю,<br />
на ніжнім березі чи діжде?<br />
Він, синій, світиться його прихиллю,<br />
відкривши брам'я дивовижне.

І ти рідніш довірністю близька;<br />
і поцілунок: над журбу.<br />
Під теплим листям пам'яти, мов скарб,<br />
весь в іскрах вицвіт збережу.

Враз гуркотом сліпучий час навалить<br />
вино від глибини, й полоще.<br />
Та не погасить, кораблями дальній,<br />
ні згадки, хоч докине дощик.<br />
Свою долоню клала до моєї,<br />
вогкішу за світанок моря.<br />
Від нього подихи понад межею,<br />
і звістку паруси просторять.

1ЛЧІІ.51<br />
ОГНИК ПРИПЛИВУ

На несказанності, в світлиці, видно:<br />
як благовісницький як квітик.<br />
Повніють гусла голубі, посидьмо! —<br />
радіти до криниць відкритих.<br />
Вода: мов сплески васильків найменші,<br />
а їхню бризку заберуть—<br />
старі піски, пошелестівши в межі<br />
і горнучись до світла вкруг.

Чого не звіє полум'я, то—поле<br />
в просторах серця, кров'ю клонить.<br />
В живій зорі з морського півдня: повне<br />
пелюсток світла близь віконниць.

Там доля подарунком сонце зірве—<br />
з стеблинки, як горіння персня.<br />
Не причорнити ні замками вірне:<br />
до берега—життя хлюпнеться.

2.VIII.51

ВІДКРИТИЙ ВЕЧІР

Відчаю огник заболить не більше,<br />
ніж: накажу, й недимно зникне.<br />
Моя! з квітками моря все відбіжне<br />
шиття взелениться, в коснички.

Скрізь—тіні, без нікого, а високі;<br />
через пісок минуть, як думка.<br />
Невидний наша доля—сад, і сокіл,<br />
зустрівши, до зернин постука.

Від моря гомін серце все огорне;<br />
пелюстка згубиться з троянд.<br />
А не захмарить, горем похоронне,<br />
безчасся! іскорки роятй.<br />
Вже там, де відчиняються в незнаність<br />
одвічні через світло двері—<br />
лямпадка моря промовля за нами<br />
вечірня: про чуття немертві.

3.VIII.51<br />
ОКЕАН: ІНШИЙ

Чи знов, проти напасти, все прозір'я—<br />
твоїх і кіс не посвічадить?..<br />
Минаючи, зірчинки в танці ширять<br />
засівами—сліпучу радість.<br />
Лиш бразолінність нагорі: тримати<br />
хмарок шипшинний хід і стрій.<br />
Як зілля, горнеться вода до мавки,—<br />
і, сонце! віями зогрій.

Безумний нещасливець—вал, що кинувсь,<br />
роздроблюючи меч на блиски.<br />
Де поведу квіток моїх княгиню<br />
крізь вітер, при тополях бистрий.

Від буряности океан в ридання,<br />
як синя осінь, настрій мінить.<br />
Тоді—жемчужину надій останню<br />
прийма на дно, собі до скрині.

4.УІІІ.51<br />
ТОБІ

Чи діядемні сосонки, при скелях,<br />
відзеленяться в плесі бліднім?<br />
Але: що глибше, ніж сльоза воскресла<br />
від серця! — в погляді розділим.

Крізь синє чарівництво виду відсвіт<br />
твого, над сплесками зворушить.<br />
Що таємниця літня—поріднитись<br />
віщує вся в приплив до суші.

Крізь тишину і понад жнив'я страдне,<br />
із уст гірких ласкав'я шле.<br />
Погляньмо! слово світла виростає,<br />
як вишите як запашне.

Від нього щестикрильник на безмежні,<br />
на загадки—блакить відчинить.<br />
І стигне м'ятне полум'я до стежки:<br />
життя, твій подарунок чистий!

5.VIII.51<br />
ДЗЕРКАЛО МОРЯ

І.

Що—житніми покосами, що—далі,<br />
скипівши, наче гнів, відходить.<br />
І знов: чи не тобі сапфіри дані,<br />
де білий вуркіт по негоді?

Вся всвітлена і вбрана вся в трояндне,<br />
що душу з далечінню мирить:<br />
смутною! голубиний почет сяде<br />
на саркофаги мрій, де лірник.

Благословляє фіялкове сонце—<br />
хмаринок табори терплячі...<br />
і знов мандрівні скорбі; і схолоне,<br />
крізь їхню тінь! — вітрильник чалить.

Біда не скінчиться ні в крики крильні,<br />
де над пісками грім дрімає.<br />
Але з тобою став небес зустріли<br />
і моря пролісок немарне.<br />
На морі—дзеркалі, по всіх розлуках,<br />
дві повні радості вітрильні.<br />
Вертаються і найніжніші, слухай! —<br />
припливи в сплеск порожевіли.

Але не це—душі! в півсні—в просторі,<br />
від чого в грудях плач цвіте:<br />
тендітно, ніби фіміям престолів,<br />
через надгір'я пресвяте...<br />
І торкнутий, мов сосни тон, трищоглик,<br />
гінець майбутности: прийняв.<br />
І світло сповива стежки надморські<br />
ми—свідки, сонця сторона.<br />
І в парах креслена птахами мрія<br />
повториться в сновиддях красних.<br />
О, серця не згаси, кохана—вірна;<br />
щоб зірці в сніжну смерть не впасти.

7.VIII.51<br />
ВІДМІННІСТЬ

Нема вітрилець, а зате тумани—<br />
мов паруси, при щоглях горя.<br />
Стихарність вірна! світла не зламати<br />
в душі: магнолія прозора.<br />
Де сонце чайку кличе за собою,<br />
ти до безодні: не смутніша.<br />
Чи так пожежі корогву соборну:<br />
як тишину—навали нищать?

Проходять горлиці тобі проз ніжки,<br />
над смертю хвиль, і враз відпурхнуть.<br />
І знов з розлуки—грози, нам найближчі,<br />
вмуровують у хмарі урну.

А з-під павиного з-під крильця: денне<br />
тобі пророцтво усміхнеться.<br />
Похід свій море вершником відверне,<br />
зустрінувши дощу тенета.

9.VIII.53<br />
ВИСОКА ХВИЛЯ

Іще не будувалася в прадавні<br />
підвалини світів річна *<br />
вода: вже в погляді твоїм дрижали<br />
від вій—квіток передчуття.

І нам нема ні під корінням сонця,<br />
ні при його суцвітті сурмнім —<br />
відрадности, що прийме в рай часовня,<br />
живішої! розвіє сумнів.

Чи не повториться тепло глибоких<br />
колодязів зірок; без хмари?<br />
Зближається ласкати хвиля, доки —<br />
обличчя місяця приманить.

Усе, що мов магнітно, з квітки дише,<br />
тісніш ріднить, ніж ланцюги.<br />
Воно довіє з кораблів одвічне<br />
чуття: від зорів дорогих.

11.VIII.51<br />
ОСТРІВНИЙ КРАЙ

Усіх зелене сонце: на доріжку—<br />
пташинок! просить крізь дерева.<br />
Уже від нього радість найдружнішу<br />
відсвітять хвилі навперейми.<br />
А заводь: при озареннях подвійних,<br />
одягши камені, дріма.<br />
А заводь: голуба глибинність—віти<br />
втопила з чарами притьма.<br />
Для тебе світоч віями легкими,<br />
в березах острів розвидня.<br />
Хоч і до стіп твоїх і нив килимних—<br />
від хмари тінь, як новина.<br />
Приплив огненну вістку відколише,<br />
при зустрічі, в тремку прозорість.<br />
І не затон,— душа! ніж він, ще глибше<br />
зорю, як білий дзвін, повторить.

11.VIII.51<br />
ТЕЧІЙНІСТЬ

Світанковіша від дзеркал, приходить,<br />
притихши, течія в скелинки.<br />
На глибині твою лілейну вроду<br />
все коливає—не спинитись!<br />
Життя, як плитами могил: пломінне<br />
згримить, передаючи відсвіт...<br />
І вже в скляній пожежі, де нарине<br />
валами,— верби зміну свідчать.<br />
Тоді затон чарує від місточка:<br />
любов і нашу полонивши.<br />
А тишину надсвітню не розточать<br />
потоками ні звади зливні.

Спромінює чотири плеса суще:<br />
одно в однім! —і нам відкрити.<br />
Але на березі жаристий кущик<br />
неждано кров торкне, як пристрасть.

12.VIII.51<br />
ПРИБУТТЯ

Із тишини півчутно лодка входить<br />
на бризний, мов жемчуг, порив.<br />
Ти—там, і плаття: наче сонця подих<br />
квітинністю хмарки зогрів.<br />
Над острівець, грання тобі зчинили,<br />
мов сніжні ліхтарці: всі чайки.<br />
Мов тьмами тіні їх—брижини стрічні—<br />
до ніжок горнуться в свічадді.

І серце не відкрите так ні скрипці<br />
в мелодію, де зір'я ллється,—<br />
як тут! гостинна брама і перисті<br />
стоцвіття кличуть коло плеса.

Палає парус, і луна лазурна—<br />
з крайнеба! відблиск в океання.<br />
Де будеш ти: з незнаного безумства,<br />
троянди—кров, як жар, поранять.

13.VIII.51<br />
ПЕРЕДЧАС ОСЕНИ

Коли присмертно крини відпалають:<br />
нам знак до грізного страждання.<br />
Хоч радість крови їхню, непрокляту,<br />
берем! — свічками з неба дана.<br />
При ній примаряться органні храми —<br />
горючими грудьми звучать.<br />
Лілеї: сурми зверхнебес! програли<br />
від чуда, при його ключах.<br />
Відкрито стрій надземности врочистий:<br />
як свято й мирну тишину.<br />
А ми— безкрилі! й променя не вмістить<br />
нам серце: про любов одну.<br />
Нехай нахмариться в погрозу буйну<br />
від моря осени—жорстокість...<br />
Дарма! роковане з квіток, відбуду:<br />
їх правди нам і смерть не скосить.

14.VIII.51<br />
ДОЖИДАННЯ ОБНОВ

Як майоран, розхідно досвіт бризне:<br />
серпневий жар! коли й кохання—<br />
до тебе на огненну правду вірне,<br />
і в похорон земля не звана.

Розпломеніли в звід круги з обручки,<br />
мов шлюбної: з вином, з вінком.<br />
Потойбік дзвін обізветься—розбудить<br />
найближчі душі, стрічні знов.

В сердечній тихості сім'ю воскресну,<br />
всім наділивши світло, зладять...<br />
Забувши, хто кого образив спершу,<br />
забувши і змії нещаддя.

Свіжіє! сили джерело не спинить,<br />
і радість—від берези подув.<br />
На грядці зріст біліє, з квіття спільний,—<br />
і в ніч не прив'ядає зроду.

З тобою в степ—мов крилами напроти<br />
примари: де згаса бездітна...<br />
А океанний хід сузір'їв кормчих<br />
для всіх від суду спломениться.<br />
Із любістю лілеї, світ—святиня;<br />
мов церковця зогріє людність.<br />
В серця зворушеність невисловима<br />
звесніє: до братів звернутись.

16.VIII.51<br />
САМОТНІСТЬ<br />
Ь

Як дико в закутках душі моєї! —<br />
ще мамут голову підніме...<br />
а з хорами свічок "Четьї мінеї",<br />
і липи в обквіті над ними.

Тоді найдалі полохлива сарна<br />
біля ставка простір щовковий<br />
в росі зблукає: воля там безкарна—<br />
без лютости, що в стрілки ловить.

Галуззя сліпить свіжістю — безумне,<br />
мов з горя рветься почуття.<br />
Від згір'я колісницями насуне<br />
гроза, що з пам'яті чита.

Як блискавок минуть слова останні,<br />
відвівши дощик—сіру знайду,<br />
то здіймуть сяйво в небозвід фазани,<br />
над гніздами, що я не знаю.

16.VIII.51<br />
Чи звіється плачем тоді, чи сміхом,<br />
як зникнеш літа ряснота?<br />
Присутнє світло біле не притихло,<br />
прийми: над озером віта.<br />
За руки візьмемось, моя неділе! —<br />
вже море промовля коронне.<br />
До синьоцвіття хвилями врадіє,<br />
і серце, з пісні мов, пригорне.

Спалахкотить ліловість, як посвята,<br />
вся—готика, вся—надпрестольна.<br />
їй доторком огню не перестати<br />
при моря сповіді ніколи.

В гаю горіння, барвами рідніше,<br />
подивиться до джерела.<br />
Я знаю: нам, що сонцеве—не грішне,<br />
та що цвітинка прихиля.

16.VIII.51<br />
з

До черевичків, повниться в кришталля—<br />
межа: де справжнє чи уявне.<br />
І ти до неї в надвечір'я стала,<br />
і ввік діброва не прив'яне.<br />
Немов замок межі—самотний камінь,<br />
чи дружні вернемось, і діжде?<br />
І все згада, але не віддзеркалить<br />
глибиння: в шепоті побіжне.<br />
Вітрам не відрида журба, ні вербна<br />
скорбота, глибша за струмок.<br />
Чи в громі суджено з дощами: треба<br />
відмін — кохання квіт примовк.<br />
З усім я попрощаюся при сосні:<br />
що тільки з річкою поділить<br />
від неба втішення, мов сльози—прості,<br />
мов голоси пісень весільних.

16.VIII.51<br />
Зеленість руток; буряности змова<br />
наміткою по морю пінить.<br />
Мов нива бджілок пролива медова,<br />
чи—ніби думи безупинні.

Нарадісна далечина! примертвить;<br />
а лан самотного чарує.<br />
Як напад—паруси; в потопі—меви;<br />
буруння приплива горюче.<br />
Вирує світний повів і полонить,<br />
обкинувши рукав довкола.<br />
Здається: дзвін від глибини солоний<br />
докочується проти поля.<br />
Над відплесками пустки — сонце з краю,<br />
в церковності; мов жар від леза.<br />
Трояндо! так до тебе поспішаю,<br />
твоя квітинка в світлі щезла.

17.VIII.51<br />
ПРИБЕРЕЖНИЙ ПІВКРУГ

Хмарніє море, м'ятністю примітне,—<br />
і вітряться від плаття згортки.<br />
Як спомин, рано полум'я тектиме:<br />
як мармур (арфний лебідь гордий).

Тобі до стрічі кораблі в затоці<br />
хустини косі прихиляють.<br />
Тривога зірветіся і огник точить<br />
при скелі в сплески —до відчаю.<br />
З прибою сполохи гуслисті завжди;<br />
скрізь кораблі: ялинна стрункість.<br />
І вітерець на комір, без відради,<br />
з коси листок огненний струсить.

Хоч пальці досвіту на кроснах дужих<br />
тчуть винограддя, що кривавить...<br />
але надіюся: до стежки в дружбі—<br />
несуть росу несмертні трави.

18.VII.51<br />
ВІДГОМІН МИНУЛОГО

Жемчужне огнище—відміни в'яже,<br />
мов стеблами, на голубизні.<br />
Відбиток паруса: покрилля справжнє,<br />
до мене втіхи не наблизить.

Відкрито мушлю згадок з океану—<br />
в ній ранок відшумиться твій...<br />
Нам зустріч вичаровує останню,<br />
де ладани туман відвів.<br />
Я втішуся, хай сивокрилі віють<br />
жалі, мов кружний дим кадильниць.<br />
Малює відсвіт лілій по дозвіллю,<br />
де срібні риби не збудились.<br />
Сіть моря сіра—гіркоту досмертя<br />
в непам'ять острова відносить.<br />
А часом серце страшно стрепенеться<br />
прийнявши в згадках дивний досвіт.

19.VIII.51<br />
ПРИКМЕТА ГРОЗОВИЦІ

У бурях так і ясенам не впасти,<br />
як це безоднею заграє.<br />
Не ми,— дві чайки! не човни рибальські,<br />
злетіли над каміння крайнє.<br />
Під хмарами, на дві правдавні палі<br />
пристали з трепетом пір'їним.<br />
Немов: аби ми вищих поспитали,<br />
чи в браму завтрішню поринем?

Чи скаже блискавка, чого це лихо—<br />
тужити зграйкам на безмежність.<br />
Чого світлинністю, як хрест, пролито<br />
в безодню — сонце? й мука жеврить.

Кохання з безнемірної образи<br />
отак заб'ється, збувши пам'ять.<br />
Над палі, хоч під ними злості крабів,—<br />
пташини мовчки в небо манять.

А вже дитятка—від ромашок мрії! —<br />
біжать на світляні розливи.<br />
Все море килим нагортає срібний;<br />
все: бавить, щоб були щасливі.

20.VIII.51<br />
ЗВЕРХНІСТЬ СВІТЛА

Що кондором горить, від сили п'яне:<br />
гойднути в сполох синій дзвін.<br />
Що мечеться в кинджал і не зів'яне,<br />
хоч смертним пориванням звіть.

Воно, ще ширше, ніж кінноті—тирса,<br />
прошелестить, до нас прийшовши.<br />
А, жевріючи, небокрай розлився,<br />
мов низько нахилили ковшик.

Повторне все й гримуче все в згасання<br />
сяющі саламандри зводить.<br />
А чайка жде,— немов горня, красавна! —<br />
з вином старим, вечірня врода.

Безмежно щира жертва пророста<br />
з життя вогню! барвінок барвить.<br />
Тоді воскресла в неземних устах,<br />
розбила пісня цвинтар хмарний.

21.VIII.51<br />
ІМЕНА КВІТОК І СТЕЖКА

В трикутнику не свічі всіх світів,<br />
де віщування душу ждуть.<br />
Ні: лан троянд несурмно сповістив<br />
про стежку в росянім сліду.

Кущами струнна, ніби зріст співзвуччя,<br />
вся "розквіт ночі": шлюбна жертва;<br />
вся—перша пристрасть на вустах жагучих,<br />
густа й жаданнями рожева.<br />
Та вірна світлість і страждань провістя,<br />
"офелія", в сльозах ні трішки.<br />
До бджілок божевілля, в сон назвися! —<br />
вінечний стрій тобі негрішній.

І найкоханіше "суцвіття серця"<br />
відверте, шепчеться нелунко;<br />
то-маківки рідня: і в смерть простерся<br />
з роси, і в спів її цілунок.

22.VIII.51<br />
ПОСТІЙНІСТЬ

Іде: живучістю мені крізь душу;<br />
не мовчки, як моє терпіння.<br />
Все як любов! що в вірність непорушну<br />
з коралами сіяння спільна.

В ряди намисто все несе веселе,<br />
куди, мов стріхи, пориває громик.<br />
Боліти—в серце вдаряться без весел<br />
і в камінь: голоси бездомні.

Над клявесинний зріст огонь гойдає<br />
і, співним сплеском, приголубить.<br />
Мов послано з часовень, як недавнє<br />
стосвіччя воскове до шлюбів.

Невимовлено й глибина грозиться,<br />
що нам квітки, як трупи, стратить...<br />
Що океан: могила в крик розрита,<br />
де звав любисток—сині трави.

Але проти нещастя зілля буде<br />
від кручі рідністю біліти.<br />
Все—любе! й над труною незабутнє:<br />
все—добре! в блискавку облите.

31.VIII.51<br />
БЕЗМІРНІСТЬ ВЕЧОРА

Від гір—мовчання в багрянизні димній;<br />
і відклику твого нема.<br />
Самі світила звістяться в долині,<br />
бо кожна грядка їх прийма.<br />
В неземності граніт куріє з мряки:<br />
між грозами—стрімкий жертовник.<br />
Ні айстрок до кохання не прибрати;<br />
розлуки берег! камінь чорний.

Нема в затоні зілля: квіт не вродить,<br />
а множиться світлиння ткане.<br />
Печаль смертельна! подих від негоди<br />
між нами: в скелях не зникає.

Журбою мучаться при видноколі<br />
ялини і в тойсвіття глянуть...<br />
їм промовля зірок ріка, відколи<br />
зросла над пітьму невблаганну.

2.IX.51<br />
ВИСОКА ОСІНЬ

Чи царське зілля, як ножі, кривавить—<br />
біля стежок, де ти пройшла?<br />
Зірниці не натомляться ласкаві<br />
злітати: блідний жар крила.<br />
Часовня сонця:—тиха! чиста; звідти<br />
прошепчуть пелюстки пророчі.<br />
Чи йдеш? оглянуся: порив свічнистий<br />
тополі воскові поточить.<br />
І "півники" в грядки огню зметнулись;<br />
їх розпали, мов пірця, зняті—<br />
до нас: навіяти блаженні смутки,<br />
а спомин синьоцвітно ткати.

Чи йдеш? потоками напроти скарги—<br />
стяжини світлоти падучі;<br />
і почуття небесне втіхи скарбить,<br />
і любить наші вбогі душі.

4.IX.51<br />
НАДВЕЧІР'Я ВЕРЕСНЯ

Нахилиться трисвічник легко з лугу:<br />
березовий! мов горлиць ніжність.<br />
І леготу уста—листок милують,<br />
росу п'ючи з ланів прибіжних.

Безмежжя поблакитнено надскельне;<br />
всім повно сонця, без боргів...<br />
Снагу дарує небо: хай воскресне<br />
життя в доріжці дорогій.

Рослинна, в зміст, палає книга учнів,<br />
печатки жар: мов бронза крапле.<br />
І озеро в багряності беззвучній,<br />
мов перстень, вірністю стократне.

Вселенська скойка, вся з пожеж розкрита,<br />
шляхи надхненні в зводи ширить.<br />
Тоді з пригір'я—ти; вінок від літа<br />
зближається і погляд щирий.

5.IX.51<br />
ВИРІШЕННЯ ОСЕНИ

Спливає: що палахкотіло! в тихість,<br />
мов птах; замкнулося довкруг.<br />
А, до спокути, досвіт крил пречистих—<br />
нам острів серця приторкнув.

Твій погляд, над палання вересневе,<br />
турбує любо: дивно чути...<br />
Коли за міст веселка зве до себе,<br />
вкріпивши піввінок на кручі.

А сірі кораблі в ланцюг надію<br />
взяли і острів полонили.<br />
Я сам: на синій квітик порадію,<br />
споріднений сльозам і ниві.

Відсвічення жене з грімкого ряду<br />
і струниться в покірний плескіт.<br />
Проте біду не зрушить нерозрадну,<br />
де втіха—тільки сонця хрестик...<br />
Там, де береза німо відтерпіла<br />
листки над сірою труною,—<br />
він: проти забуття в дощі безліття:<br />
приходить з кров'ю огняною.

9.Х.51<br />
РОЗЛУЧНИЦЯ —ОСІНЬ

Самотність! і зелена синь хлюпоче,<br />
де чайчин камінь не зупинить.<br />
А сяйво рук не розцвіте дівоче<br />
твоїх—при домовинах пінних.

Нехай на фосфор відпадає кленик:<br />
на сіру смерть припливів лютих...<br />
весь воплем золотим—коли пустельний,<br />
весь ліс, як серце, що в розлуках.

Чи відцвітання біла чи скорбота<br />
до хмари—як ватрак сирітський?..<br />
Схиляє в дощ галузка нетурботна<br />
весь біль! розбивши вітру ріки.

Коли душа, як хрест на роздоріжжі,<br />
спадає сонця лист відгаслий...<br />
все—сам, все—хвилі: як птахи нехижі<br />
прийшли до стежки! й моря айстра.

25.Х.51<br />
НЕТЕПЛИЙ ПРИПЛИВ<br />
І

Вулканової рани кров широка<br />
на грудях моря клекотить.<br />
І крильця нахиля, при дужих кроках<br />
швидкої хвилі,—чайка вмить.<br />
Де все світилля сповниться осіннє,<br />
як сяйво соку з крушини...<br />
вже нива голосного не докине<br />
ні шепоту, де й грім спинивсь.<br />
А кораблі, відходячи, поблідли;<br />
при свічниках, як до молитви.<br />
Любитимем стежинки наші бідні<br />
крізь цвинтарі, в грозу сповиті.

Бо й з ночі, зірки каганець не гасне,<br />
він—більший, ніж пустелі мертві...<br />
попалить громом нежиття дочасне,<br />
наблизившись: до грядки в серці.

XI.51<br />
Не пальці блискавок, до божевілля,<br />
півмертве листя рвуться брати...<br />
То—хвиля! то звістками найбіліша;<br />
від неба світлота в поради.

Добризкано і жеврій: понад горе,<br />
де ми пройшли, фіялки знавши.<br />
Мов грозовиця—звал огню догорне,<br />
нас розлучаючи назавжди.

Безслізно сім'ї мевок, сім'ї квилять,<br />
і від лісів турбота шумна.<br />
За нами журиться: проти невілля! —<br />
при небі дощик та при мушлях.

Руйнуються сліди в пісок і сніжність;<br />
під вибухи тюльпанні з моря.<br />
Єдина, мила! вічно ми найближчі,<br />
хоч бурі—лан зірок розорять.

XI.51<br />
ЗУСТРІЧ МІСЯЦЯ

Він: вітрова в сльозах, він: свічка синя —<br />
тихіша від журби моєї.<br />
А крила снігу чи торкнуть і спинять<br />
на серці хвилю, що від неї?

Де ластівчина звістка не потоне,<br />
і не схиляє сон вітрилець,—<br />
єдину стріньте, вишні, і невтомне<br />
медами квіття — їй відкрийте!<br />
Докличу щастя, як горіння гоже,<br />
що випили, серця не зчулись.<br />
І відбіжить бурун, а віти, може—<br />
мов спомини з сузірних вулиць.

Тоді до тебе, кобзою світившись,<br />
коло тополь промовить місяць.<br />
А океан, минаючи, в рідніший<br />
жаріє жаль: зірки примітять.

6.XII.51<br />
ГОДИНА БУРХЛИВОСТИ

Розмечеться на димний берег—ширше,<br />
ніж світляним піском згорить.<br />
І чайка воду п'є, над чистим віршем —<br />
з прибою: що любов не гріх,

не кара, небо! каменям засвітить<br />
рожевий усміх—зійде, в травність.<br />
І вигримлять пожежно з моря свідки,<br />
де журить місяць: не кривавить.

Я жду, і далі пурпуром, ніж вечір,<br />
докинеться з краплин печаль...<br />
важких, мов згадка—чайок нечернечих<br />
кричати в вічність признача.<br />
Прихилиться в приплив, над блиском болю,<br />
мов сподівання: корабель,<br />
і дзвінна пісня піною рябою<br />
обіллється—де в серце б'є.

І жди мене! нема в німу пустиню<br />
ні снів, а звізд вінок обвалить.<br />
Там, як вітрило: квіт вишневий кинувсь<br />
весіпьно—з моря, ніби званий.

7.XII.51<br />
РУЇНИ МОРЯ

Мені розлука відгомін розсіє<br />
в холми—через чаїни нетрі.<br />
І догорить мороз, і в лихо сіре<br />
порайдужиться равлик мертвий.<br />
Руїни моря коло зграй дозбірних,<br />
де ниви смутків невідкриті.<br />
Але в півскоєчках стоять: мов—тризні<br />
прохання з незриданних ритмів.<br />
Тоді—смерть ніжности; пісок застигне;<br />
розбиті видива в відпливі.<br />
І рідко з півдня з'явлення цвітинне<br />
про теб'е згадкою щасливить.

Не втомиться долонею гіркою<br />
благати в гілочки хоч відспів.<br />
Кипить світил верхів'я! — над корою<br />
про тебе зеленіють вісті.

11.XII.50<br />
ВРАНІШНЯ СВІТЛОТА

На звітрений пісок, на стежку пташу,<br />
до сивих смутків: де покрилять! —<br />
де й камінь, жду тебе; не перестануть<br />
відсвічення в прозорих ріллях.

На берег бігши, вал одягся в дощик,<br />
а блиск—як жито колоситься.<br />
Крайнебо коло рук твоїх хороших,<br />
мов скойка, в розсвіти розкрита.

Та—в вічності туман блакитний тоне,<br />
та—в ніжки чайці чудо плеще.<br />
Де ти прийшла, сіяння ллють коштовне<br />
сто скринь: і від ромашки легше.

Та зближуються пламенні пір'їнки<br />
від них,—сувора віє радість:<br />
і сутінок розлуки перемінить,<br />
мій цвіте! до човна збиратись.

19.11.52<br />
КАМЕНІ (їх найнетривалішість)

День: проз мої страждання: порокоче;<br />
до скель холодних відгоріти.<br />
А враз—провістя! білотою кротке;<br />
коли з прибою ржава гіркість.

День: найлюбіше напливе з дитинства,<br />
посвіченістю потремтить.<br />
І острів—спогад твій! і ненавмисна<br />
камінна низка з бризкоти.

І перебігши через груди моря,<br />
до скель розбурхалися в черги:<br />
блакить рожеву в дзеркалі нагорнуть,<br />
тобі на руки—хвилі стерплі.<br />
Тоді, що в безконечній сивій книзі<br />
небес! над розмир бурунів,—<br />
досвітяться, до пролісків найближчі,<br />
прощення: хто навік любив.

26.11.52<br />
ПЕРЕДКВІТНЕВЕ СВІТЛО

На течіях стрільчастих помалює,<br />
що суджено, по глибині.<br />
Пливучими птахами біле й любе—<br />
життя! й ожинник поніжнів.

Русява хмарка проступає в ясність,<br />
при голубих вікнинах зводів,<br />
де проз темноти пролилися в пасмі<br />
і діляться висвіття добрі.

З рожевістю бузковою відтоне<br />
на морі—відблиск, ніби в лузі.<br />
Клопіття мевок, з вітру непритомне! —<br />
минає серед сплесків грузлих

Згремиться звал на брили в зеленизні,<br />
руїну дзеркала розмече.<br />
Незримо: біла зірка ласку близить<br />
твоя—схиляючись до мене.

25.III.52<br />
ПРОЗЕЛЕНЬ ВЕСНИ

Чи, догримівши, крильно обвалитись<br />
орлові моря—в сонну сутінь?<br />
А досвіт, проз обриви, з хвиль безлистих,<br />
до нас: як галузки півчутні.

Ніде нема тебе! туман потопний<br />
під стріхами ялин проллється...<br />
проз нетрі сизі, світлоті напроти,—<br />
що з обрію, мов перехрестя.

Стеблинки палеві—ланки торішні! —<br />
розмовлять моря скорб живу.<br />
А в скелях меви сторожити вийшли:<br />
над нив'я іскор, що пливуть.

Як при колодязі в крайнебі—рідна<br />
зеленість: поласкатись хоче.<br />
Джерела в грудях течію розвиднять,<br />
відчувши світло непорочне.

7.IV.52<br />
ВИДНОКРУГ КВІТОК

Кістками пальців суховіття просять<br />
хоч краплю! змучаться до зойків.<br />
А смуток твій: зелений птах, і в гостях —<br />
де, як з молитви квіт високий...

То, аніж очі сонцеві, жаркіше—<br />
вродилося на шість пелюсток:<br />
посеред листя — болем не проріже,<br />
а сяйвом! серця не відпустить.

То в тайні, коло моря, стрепенулись,—<br />
від неба віщення зірчинні:<br />
з пломінних радостей, і ждуть зозулі;<br />
гроза в гробницю не зачинить.

Де небо світлотою недосяжне,<br />
почне свій поклик щебетлива.<br />
А світу святости не перекаже;<br />
до нього доцвіте молитва.

8.IV.52<br />
ЗРОСТАННЯ ВЕСНИ

Вже воля з висоти—збира світкими<br />
і камені, що вал скують.<br />
В мережаному громі не покинем<br />
човна при мертвому піску.<br />
І вимовлена звістка з поривання,<br />
від паруса, береться в мрію.<br />
Що рідність і твоя: що тайна справжня! —<br />
блакиттю небеса зогріють.

її розкрито: милість невичерпну,<br />
душа одну її сприйма.<br />
І поклик чайка вторить, проти смерчу,<br />
і, квіт живий! — любов моя.

Вже найгрізніша темрява безмовна;<br />
життя— порогами камінне.<br />
А грози неземні в світах: наповнять,<br />
позвавши, море! в суд тектиме.

8.IV.52<br />
ВІДРОДЖЕНІ КВІТИ

Ми бідні! сонце ж так розкрило серце,<br />
мов літургія, де первоцвіт;<br />
мов хорове гілля і мов наперсне—<br />
торкнувши небеса в пророцтві.

Над усміх і над плач, іще свіжіше<br />
воскресло по горбах: зворушить!<br />
І смуток весь, туман лісний, сколише,<br />
де родичі з травою — душі.<br />
І пробігає діямантик сурмний<br />
дзеркалячися, в струм'я рівне...<br />
прожевріє прозоро, свідок бурі,<br />
1 вже до дня лілей нарине.<br />
Потоками тепло веде казання<br />
про ласку, і квітки розтулить...<br />
як неба поворот! — що ти, кохана,<br />
в саду з провістями зозулі.

І море сизокриле приворожить<br />
билинки: з вітерцями тчуться.<br />
Під зорями зів'янути не зможе—<br />
як нам розквітнув: образ чуда.

16.IV.52<br />
НАША ВЕСНА

Воскрешено—таємністю незмінну,<br />
фіялку з грунту: в надбережжі.<br />
Вже поцілунками при ній німіють,—<br />
празничний кущик і не встежив.<br />
Обізветься: немов вино, гаряча<br />
грудьми — перебігуща пташка.<br />
Коли самі в ридання не призначать<br />
нещастя моря, рвавшись тяжко.<br />
І, при рудій турботі мурав'їній,<br />
пролито серебро крізь хмарність...<br />
посвідчиться: світи святі повинні<br />
прийти, як їх любов примарить...<br />
Нехай напроти—камінь, мов залізний,<br />
а вносить квітка східній взір.<br />
Мені, як кущик світить барвні ризки,<br />
ти сподівання знов сповір.

17.IV.52<br />
СВІТЛИЙ ВЕЧІР

Чи зглянемо? краси безмежна скойка<br />
розкрита огністю: на морі.<br />
Рожева течія, навік нескорбна,<br />
по краю відблиски просторить.

О, серце! вже над камінець наріжний,<br />
крізь вітер: чайчин сміх не плаче.<br />
А ниву болем неземним освіжить,<br />
при світочеві—море вдячне.

Ніде від бурі на далекій щоглі<br />
ще прагнення не рветься біле.<br />
Хоч вечора процесія поволі<br />
досвітлює, і нас обійме.<br />
Ні клич не рониться від скрипки в душу<br />
прозоро—з виспівами звістки,<br />
як сплеск! як вітер в очі! та порушу<br />
на грудях вишивку й відсвітить.

21.IV.52<br />
РОЗКВІТ МОРЯ

Засвічене, в прихід—провістя скаже,<br />
відрадою зірок близьке:<br />
все до твоїх слідів та все ласкавне! —<br />
злітаючи й над бересклет.<br />
До спомину мого з глибин прискорить<br />
мелодій килими:горнути.<br />
Знов невечірнє й несвітанне в морі<br />
найзеленіші ватри юрмить...<br />
Знов розвіваючи, над люстро, тихі—<br />
мов крейдяні, біліти: чайки.<br />
І нам від олтаря—в серця, по крихті,<br />
сіяння сіє, де стрічатись.<br />
Найближча! не кайдани острівців<br />
до сходу путь перегородять.<br />
Без гіяцинтів, океан розцвівсь,<br />
як вість: кому весіння згода.

21.IV.52<br />
КВІТНЕВА РОСЛИНА

Мені—світильничок: немов при стелі,<br />
в печері скарбности, святинко!<br />
З початків кликнуло любити: зельне<br />
й золотосердне; зве недзвінко.<br />
Немов при ноті, як відносить, жовта,<br />
над ніччю — зірка, ще гарніше.<br />
Окрасні відспівинки в відворотах —<br />
зав'ються: радість нам сколише.

Освятно виткана від духів дзвінка,<br />
в таємній чистоті, про нас—<br />
з надсвіття мріючи, неперемінна:<br />
твій шестиогничок прийнявсь.<br />
Відвертістю блаженною й чарує,<br />
де, з світла станувши, мов сниться...<br />
над час! — первоцвітку, мов сонце друге<br />
розпалено тобі в зіницях.

22.IV.52<br />
ПОДИХ КВІТНЯ<br />
І

На стеблах, ніби від пісенних речень,<br />
гойднеться коло мене в смутки —<br />
сповістя любої! та, безконечне,<br />
в дощинках потерпіти мусить.

Мов середзоряне, горіти вільне,—<br />
в струмках душі тепер торкнеться.<br />
Чи з берега розлуки не прилине<br />
рукав? крізь вітрові тенета.

Я жду! і кущ рожев'я, що розбив<br />
замкову ніч, хай сонце вип'є...<br />
Все—радість: ластівки з хаток тобі;<br />
все—квітне, денністю сповите.<br />
Зелена крапля, емеральд на перстень;<br />
і як прочанин, дощик босий.<br />
Душа, до річки всіх листків небесних,—<br />
мов голуб на доріжці, просить.

29.IV.52<br />
ПОДИХ КВІТНЯ<br />
II

Світаючи, зідхне і колихнеться,<br />
як повів джерела найдужчий.<br />
Безслівно вісничками в надпісенне—<br />
в знаття розкрилено ведучи.<br />
Що віддане для квітня, в зрості й сниться,<br />
зріднівши білістю мені;<br />
щасливити ж надія ненаситна,<br />
з пориву! —пелюстки зміцнить.

Та пахощами нетутешня й кров'ю,<br />
й гілками, коливає вишня.<br />
Це все, як вернешся,— то бджілку скромну,<br />
прийма: весільністю невтишна.

Чи нетлями чорніти тіням брів,<br />
як тіням пристрасти з вина?<br />
А найквітніший сполох полюбивсь;<br />
галузка небо наповня.

ЗО.IV.52<br />
ДОВІР'Я

Розвихрені півкружно в надбережжі,<br />
чаїни мчать! мов до святині.<br />
Світнуться сиво: з моря, обережні,—<br />
й з мого нещастя сповістились.

Усім похмурена біда, зібравшись,<br />
ласкав'я в світі скам'янить.<br />
Але смиренного братерства скарбність<br />
відкрий при колосках ланів!

Ти—зближеніша, ніж фіялок погляд,<br />
крізь пахощі! та небайдужна.<br />
Коли розлука—кров: як мальви сходять,<br />
огненно забирати здужа.

Що доля віддана в провісний празник,<br />
від моря промовля до рідних...<br />
Нам неминуче полум'я призначить—<br />
зрости при знайденій доріжці.

8.У.52<br />
ЗВІСТКА БУРІ

Чи місяць—вид свій: на чаїну скаргу,<br />
при небі смутку,—чи оберне?<br />
А ріллі, з музики й мережок, прагнуть,<br />
мов пір'я селезня, на берег.

Де трав'я вітерцями поклониме,<br />
розрилля дерева цвітуть.<br />
Не сірим каменем мартиник гримне<br />
з грози! в промінну самоту.

Мов папороть сузір'їв, силу стеле<br />
вода! і камені забрали.<br />
Тобі докине паруси притерпле<br />
чуття: пораненний кораблик.<br />
Де тіння з хмари й сяєво бузкове,—<br />
все золото горить, як смуга.<br />
Нам звістка тайни! нам жоржин віконце:<br />
до серця до свого послухай.

14.У.52<br />
ПТАШИНИЙ ГОМІН

Збіліє приструння: міжхмарне, наче—<br />
від кобзи—в пальці сироті.<br />
А чайок горе, з бурі необачне,<br />
різниться й, небеса, простіть!

Не викричано болю: всі заквилять<br />
від моря, кров'ю вороного;<br />
...прощай! сльозинки—голоси з стокрилля;<br />
чи двох пролинем біля нього?

Як сива зграя з-над валів жемчужних<br />
до сяйва, що забуло сосну:<br />
отак і в грудях, з течії потужить<br />
без тебе! на біду безсонну.<br />
Не сиза смерть, а все живе—в пожежі,<br />
по мріяному: хвилю множить.<br />
Орел пісень—нап'ється та пожеврить<br />
мені в журбі розлуки кожній.

22.У.52<br />
СВІТАНОК

Уже розкрилена зоря: в долину,<br />
іконку відкрива рожеву.<br />
Навіки—як дивлюся! як прилину,—<br />
мов променем скувала жертву.<br />
Між нами жарові мечі все гасить<br />
і світить свідчення глибоке.<br />
Все: мов огнем, обплаче громик красний,<br />
при камені, де повідь мовкне.<br />
Струнка: стеблинкою троянди вранці,<br />
ти—випростана серед іскор.<br />
А кожна зірка, що з кровинок, марить<br />
зійти в живому морі близько.

Вікно соняшникове знов провістить<br />
світанок над хмаринну втечу:<br />
любіш від хвиль, що—горлиці перлисті—<br />
прозорими словами шепчуть.

27.У.52<br />
НЕРАННІЙ РОЗКВІТ

До скойок райдужка з валів скипіла,<br />
й тобі до нігтиків блискучих.<br />
Скрипковий сонця поворот! —скрипіння,<br />
де кораблі безодня мучить.<br />
А брови—жайворончин припурх добрий:<br />
темніти над тернини карі.<br />
Мов огняна трава в гаю, приходить<br />
твій плаття шелест не до скарги.<br />
Схвилюється, й малює й з моря кида—<br />
грім! як на скатерть подарунок.<br />
Нам ласка в грудях, лілія лебідна,<br />
пливти через прибій подружить.<br />
Будує з тамариску місяць бистрий<br />
для нас ковчег понад недолю.<br />
Зійшла: як сполохи гілок! безмірність<br />
любови, від росин блідою.

28.У.52<br />
ТРИВОЖНИЙ БЕРЕГ

Прощальний час; повторно до надмор'я,<br />
мов жар, хвилюючи, сплива.<br />
Чи раз понарікаю? синню скора,<br />
журба сплеснеться до весла.

Але її забудуть гори в кригах,<br />
з грози до згадки посестрівши.<br />
Поклонами трава, мов плач, накрила—<br />
всі скойки, з вітром найстаріші.

І мов пірцем небесне, прибіліє<br />
і квіття! в шумі листя з тінню.<br />
Чи терен зіркою розрадить бідне<br />
в розлуку серце? жаль прокинувсь.<br />
Від свічників при вінчанні—мов гомін,<br />
так сонцю вал перепливти.<br />
Знов: подих ніжности, вінками скромний,<br />
внесли стеблинки з світлоти.

Несмертно—спокій; ніби флейти в збірці<br />
стремтять крізь сон! і спад краплин.<br />
Між бурями надпито маки рідні,<br />
де ми, обнявшись, перейшли.

2.VI.52<br />
ПРА-КРОТКІСТЬ (ВЕЧІР)

Близькі розгрімлює навали з блисків—<br />
немов скляні: на гладь піщану.<br />
Ми йдем купатися в бризкучій силі,<br />
де й сонця оклик, що: пристану!...<br />
Хоч море повіддю огнів скипілось,<br />
а спомин допрядає в межах:<br />
де проситься трава синеньким співом,<br />
при тихій тайні, як блаженна.<br />
Чи скоро свічі всіх світів—з печалі,<br />
пурпурної, в прибій сточити?...<br />
Мов душі неповинні: страх скричали —<br />
берези, трисестрінки чисті.

Та скеля, чуючи пташині втері,<br />
воді чорніє в ворожбу.<br />
Незримо з полум'я гілки середечні<br />
благословення бережуть.

З тобою стати, при дощі світкому,<br />
під церкву всесвіту пророчу...<br />
де бризки з моря розкида на скойку—<br />
дитя в святинному віночку.

З.УІ.52<br />
КРУГОДЕННІСТЬ ЛІТА

Бурун веселий, нігтями біжить;<br />
як флейті до сонати, вірний.<br />
Під кручами біди, рибин важких<br />
милує океан—комірник.<br />
А сіра невідомість німо ділить<br />
твій біль і мій—і кришить мушлі.<br />
Позабува пісок сліди в надії,<br />
коли вода, зідхнувши, рушить.

Посвітлена, коло блакиті тчеться,<br />
як від подруги—хустка, хмара.<br />
Я жду; потоки з скельного вінеччя:<br />
де грози—як сторожа брамна.

І мимо, згострена косою, доля<br />
летить, поранюючи місяць.<br />
Розлука! за вітрилами бездонна,<br />
де зорі чайку не помітять.<br />
Незнаний досвіт крильми, з кров'ю вдарить—<br />
звалити чорну заборону.<br />
Тоді з пелюсток приголубить радість<br />
бджолину, на молитві кротку.

6.VI.52<br />
ПОПЕРЕДЖЕННЯ МОРЯ

Помружить піврожевістю! відкрита<br />
вода: вітрил відбити поступ.<br />
А повінь сонцева—посеред листя —<br />
прозначуе доріжку просту.

В дитячій мові манить літо любе,<br />
викроюючи квіт з китайки.<br />
Приплив галузкою громів хвилює,<br />
де я коханій став казати.

До човника безодній голос пінить,<br />
буруння рушачи в розор.<br />
І острів, скорбности моєї спільник,<br />
мовчати з хмарами прийшов.

Як верхосвіття неба дивно в книзі—<br />
з горіння доброго розкрились.<br />
Спішім, дружино!—грізний перевізник,<br />
і знак весла: при сизокрилих.

7.VI.52<br />
ПУСТЕЛЯ

Пустеля! шепіт їй і сміх: мов сніг,<br />
розвіється в пилок сузірний.<br />
А від пшеничних блисків проясніть<br />
обніжкові, де станем, щирі.<br />
Примирені, з ланами, найнезліші;<br />
а хвиля бризка при скойчинці.<br />
Гвоздички спогаду твої понищить<br />
туман: серцям зірки зачинить.

І двоберізок—арфа шумом сплаче,<br />
де сяєво веселе рветься:<br />
де нитка діямантова, де, штате! —<br />
твій спів, не згубиться в трепеття.

Морська пустеля, без кохання мертва:<br />
від нього кров, як джерело—<br />
всьому! що немовля з трояндних темряв<br />
крізь двері сонця принесло.

7.VI.52<br />
НАБЛИЖЕННЯ СВІТЛА

Напливами огню обмиє ноги,<br />
сапфірними: ллючи столисник.<br />
Нам доброзичливости нивки множить—<br />
зрости! невтомно; і вклонитись.<br />
Засівами, при "Косарях" по луку,<br />
засвітиться: як зерно жнивне.<br />
Передбача зозуля з хмар нелюту<br />
грозу, шо берег нам прониже.<br />
Таїться поцілунок моря в м'яті—<br />
пригоїти ридання сиве.<br />
Не в серце з каменя—піски приймати;<br />
а жаль, і тінню кров сповине.<br />
Нам небокрай від спогадів примарно<br />
блакитниться до гаю, в стрічі.<br />
Там з глибини кораблик незабаром<br />
до нас прихилиться трисвічний.<br />
Свій образ музикою доля зводить<br />
по шовку вічних васильків...<br />
це для сердець, голубко! в тайній згоді;<br />
де з ниви місяць просвітлів.

10.VI.52<br />
ПОСИЛЕННЯ ПРИПЛИВУ

Печаль самотня в перехрестках збилась,<br />
між острівцями без коралів...<br />
Печаль: червневу ягоду від листя<br />
взяла—надкушено й кривавить.

Де пінять моря рушники, спинися:<br />
з безодні їх пісок прийма.<br />
А непокірні від гілок суцвіття<br />
рисунок виведуть вітрам.

Це—океан очима не схолонув:<br />
світкіш, ніж тисячний ліхтар.<br />
До надбережжя в золотофіолів<br />
тут громом уст не притиха.

Це—океан проз нас, моя подружко,<br />
знов кроком вітряків пройшов.<br />
Ромашка сонцева! дитя: розмружить<br />
вогненні вії, мов пророк.

17.VI.52<br />
НАБЛИЖЕННЯ МОРЯ

Будує гори при свічках весільних —<br />
до тучі, з сивости негоди.<br />
І димним, як по ораному, зіллям<br />
свою журбу в каміння зводить.<br />
З туману стогін прірви найгустіший;<br />
і круч тяжка височина.<br />
А враз: тобі в ялиночковій тиші<br />
довір'я просвіт відчиня.<br />
Синіючи, мільярдний моря "півник"<br />
до берега куріє з валу.<br />
Огонь згромаджено в припливі тьминний:<br />
мов наморозь траву власкала.<br />
А жаль сідий зриває з хвиль галузки<br />
і над обвалами не спинить.<br />
Як ми з тобою, дружня, як горнутись<br />
до згоди в цвітній полонині.

На груди скелля: ніж розлука! — легше,<br />
чи океану дно безхресне.<br />
А білокрила квітка прощебече:<br />
до сяйва любленого—серце.<br />
Тектимуть гори, голубі прибої;<br />
і світлий спогад при надмор'ї...<br />
Крізь вії в тебе, променями добрі,<br />
любов двох карих сонць—повторить.

23.VI.52<br />
РОЗБУРХАНИЙ СТАН

Повсюди прозелень і гнівна пінність;<br />
напроти меви: чи не в ремстві?<br />
Відчайні щирістю, розбиті! вкріпніть,<br />
сусіди,—ми терзання стерпим.

Мов палено, скорботний прапорцями,<br />
мов замок: зрив його з безодні.<br />
І понад палі вийшла переймати<br />
двох сірокрилок—буря зовні.<br />
Коли простерла блискавицю зверхня,<br />
сподібнена до тайни, хмара.<br />
Примирно близять голуби безсмертя,<br />
хоч глибина валами править.

Як пам'ятник, згори згляда чаїна<br />
готичний океан з відчаю.<br />
А ти, веселе серце! —не повинна<br />
минути, де човни причалять.

ЗО.VI.52<br />
ЛІТНЯ ЛІЛЕЯ<br />
І.

Ти донею при лузі народилась,<br />
моїй зорі: порум'яніти<br />
ріжечками, що ними—як світильна! —<br />
шістьма сурмити до невісти.<br />
І від глибинок виструнено красні<br />
пилкові стрілочки—збринять:<br />
що безталанню сірому припасти<br />
на їхнє радісне грання.<br />
Відтіль, обвіяне з огнів незримо:<br />
промовить віри джерело.<br />
Благаю, щоб до серця зорним крином<br />
його дихання припливло.<br />
Щоб ми з подружкою проз жар вінечний<br />
родини гойданого чуда,<br />
цілуючись, пройшли: кармінна ґречність<br />
лугів—присвічувати буде.<br />
Страхає від хмарин пір'їнна кружність<br />
шуліки, що на смерть зловісний.<br />
І пара пташок серденята скрушить,<br />
розорена: біля святині.<br />
А скрізь, де пестило, здіймавши груди,<br />
чуття шалене, крин розкрився.<br />
Тінистий! проситься: чи хто розбудить—<br />
із гробу сполотнілий місяць.

Так гожо вітрові, так безневинно<br />
колихані: від чаш кропити.<br />
Чарує рух! аж до грудних кровинок,<br />
мов поклик на весільній скрипці.<br />
Зідхне до сосен, ніби півживих,<br />
до хатки пташенят нечутних.<br />
І наші тіні, кинуті від жнив,<br />
проходять на огненній кручі.

23-24.VI.52<br />
ВІКНО

Розкрившись книгою, цвітинки вмістить,<br />
мов з корогви, в полях обох:<br />
зверхземної! чому й зоря—як вісник,<br />
пломінний поклик про любов.

З вікна спита пророцтво, ніби сурмне—<br />
устами світла всіх спита.<br />
Про віру, що і гори пересуне:<br />
як квіти, в храмових хустках.

Усім звіщаючи, здійма—надійні<br />
знаки врочисто при надмор'ї.<br />
Від неба в найкраснішому видінні<br />
виводячи суцвіття добрі.

Немов освячені ключі до серця —<br />
живі! скарбіються крізь тихість...<br />
в ній милость: галузкові тіні стерла,<br />
в ній—сонцева! сльозам проститись.

28.VI.52<br />
ДОСВІТНІЙ ДОКІР

Серед незгод: полонить повів кружний<br />
вже і тополю, як старчоту.<br />
Обвиднюється всесвіт! криник тужить,<br />
чи помиритись рідні схочуть?

Аж до вікна грядки припали зривні—<br />
росою іскру перебрати...<br />
чи самоцвітик знайдеться з травини<br />
значити зміну: в семибарві?

Ідуть сусідні нам і ходом хресним —<br />
жита (як прихожани милі).<br />
Твоя зворушеність, вінець берези;<br />
а хвилі білий мак настигли.

Вселенська тінь відмариться в затони*,<br />
коли вже розсвіт над ясмин —<br />
розп'яття сонця з полум'я підносить,<br />
відкривши небо: храм страсний.

1.УІІ.52<br />
СПРАВДЖЕННЯ ВОДОСПАДУ

Зібрав обурення за бідну радість,<br />
розбиту в спади! — і прегірко<br />
мордується і зводить незриданні<br />
на камінь заплачки про вирок.<br />
Чи без розлуки будем з тогобіччя,—<br />
найближча серцю! споглядати:<br />
як наші жалощі біля вербичок—<br />
полинно злиті, мов льодами?..<br />
Бо тут—межа! сама змертвівши в плитах,<br />
і хрещик сонця відбира.<br />
Відійдемо над зводи снів: пролито<br />
відтіль зорю в неберегах.

Передчуття її—мов липа впала<br />
від вихору через доріжку.<br />
Огляньмося: до пінного купання<br />
галузок, де іскризну діждуть.

Страшенно ридане—позве в пророцтві;<br />
а серед полум'я постане<br />
до серця вопль і милости попросить,<br />
спадаючи в життя останнє.

На бистрину врожаю — гриви звадять,<br />
пропливні, через напад звірський.<br />
Завіє пахощі видимі в ладан<br />
веселка: всіх вінечно зблизить.<br />
Біля берізки—мов слонів прокотять<br />
розбити срібло, все вулканне.<br />
Самітна, тиха! знак на високостях,<br />
сіянням добрий, не зникає.<br />
Добігла повінь; сполохом відмінить<br />
щоденність, як трава медова.<br />
І в громі—в яблуневих сферах димів—<br />
обізветься світобудова.

4.VII.52<br />
НАДГІР'Я

Життя: замисленістю, з кручі, скритне:<br />
в траві алмазик золотіє.<br />
Пелюсткою до рук твоїх не скрикне<br />
чуття, де самотиння тінне.<br />
Як човничок! метнеться щебетлива<br />
пташина в гущину по гаю.<br />
Луна: ні кров'ю, мов з гілок, не стліла,—<br />
дощинки по корі збігають.<br />
Спада струмок, жемчужинами точить<br />
казання любій нежурливе.<br />
Але—листків печаль понад місточок:<br />
бо рушником береза криє.<br />
Та в домовині, мов любови жертва,<br />
за світом сонце зацвіло.<br />
При білих флейтах крину, в сполох третій—<br />
воскресло! всім, як джерело.

13.VII.52<br />
ВИСОКА ХВИЛЯ

Весела: краплями, по серебринці,<br />
біду, скипівши, оббіжить...<br />
де, як мечі—не бліднуть примиритись,<br />
де—береги! й сонця важкі.

Чи сяйво з півночі, та повні надра<br />
скарбничні, звал зірок розгорнуть?<br />
Чи синь: обернена в видимість амбра,<br />
до нас догримлюючи з горна.

Вдев'яте спінився, згубивши відсвіт<br />
вітрилець і коси твоєї—<br />
весь океан! під мевин плач обсипавсь<br />
на вбогі скойки, мов камеї.<br />
Пожежі з борозен: від зривів сніжних<br />
живіші, де твої стокротки.<br />
Як вирвалося арфою в обніжки —<br />
проз тебе! й розквітами кропить.

1 5.VII.52<br />
КОРАБЕЛЬНИЙ КРАЙ

Живучий зліт: хлюпнеться білопілля<br />
з веселости його малюнків.<br />
Стрічати щебетом калина звикла,<br />
нас, кароока! — днів минули.<br />
Вітрильна нива в мрії непорушна,—<br />
чи роз'єднає зори наші?<br />
А так примружена ружиста круча<br />
хмаринок, жертву перейнявши.

З валів тойбічности біжуча білість,<br />
як чудо: в душу, все—до тебе.<br />
Довкруг орбітами з краплин розбилось,<br />
і книгу островів розстебне.<br />
Світанок знявся з-за могили ночі;<br />
і кораблина в світлі вірність.<br />
І правда сяйва: соняшник коштовний —<br />
між нами невидимо виріс.

20.VII.52<br />
ПОРИВНА ХВИЛЯ

Довіє: ніби синіми смичками<br />
з відради скрипалі докличуть.<br />
Жоржинну зоряницю й ми чекали,<br />
біля хатинок предковічну.

Збілівся океан, котивши рокіт,<br />
мов кожна вицвіт вишня творить.<br />
Сто сивих лебедів: скорбот пророчих:<br />
трояндо рідна! й грому дворик.<br />
Вся синява в надході, навіжена;<br />
мов сніжжя—візерунком княже...<br />
і мертво скинуться піски, де стежка<br />
коханню двічі не проляже.

А вишивка морська повечоріла,<br />
аж від самого дна квітчаста.<br />
І чистій блискавці дочка—чайчина,<br />
нап'ється з білого нещастя.

22.VII.52<br />
ЗУСТРІЧ РІЧКИ І МОРЯ

Зворушливо, по бідному риданню —<br />
дитячому! хлюпне, всміхнувшись:<br />
нам айстрової синьости прадавню<br />
намітку при листках минучих.

Там кадмієве полум'я поверне<br />
світлизну в строї камінців:<br />
з вином, чи терпкістю побризкав терен? —<br />
і сміх, мов майоран обцвів.<br />
Відпливну срібноту піску вернувши,<br />
біжить крильце до ніжок вогких.<br />
Відкриті й двері півдня: непорушні,<br />
що ввійдемо! — ясминний огник.<br />
Та відсвіт місяця, відкіль звелася<br />
береза: ківшик річка ловить.<br />
І згорточки твого, мов кущик, плаття<br />
завіються з скрипок святкових.

24.VII.52<br />
РОЗВИТОК ГРОЗИ

Як розмережить груди, ніби мармур,<br />
чи струганих дубів малюнок:<br />
в огонь гроза вируча! в сварку царську,<br />
на смугу скоєчок нелютих.

Сліди від наших квітнів зарівнялись<br />
піском — пливкою світлиною,<br />
де вториться гроза, мов зельна, в звали,<br />
ллючи і співанку скляною.

Тоді розплачеться пташиння сиве,<br />
в розбиту воду крилля впінить.<br />
І нам земна глибочина розсипле<br />
в гробках жадання божевільні.

Чи тільки круча хилиться в прощання<br />
та мох неквітні труни барвить...<br />
як палі: в смерчах вибілить найстарших<br />
незнана буря незабаром.<br />
Налита чаша моря від волошок,<br />
і зустрічають меви зграйні.<br />
Мій мир! мій бризк! мій огнищем ворожить,<br />
при скойках розлива з ліхтарні.

ЗО.VII.52<br />
БЛИЗКІСТЬ

Минати повноліття, біле—смирне,<br />
журбою любе з острівців.<br />
Височину, що бачить серце, зриє<br />
негода! прагнемо звідціль.

Не в самоцвітів спломеніє гранність,<br />
як тут посвітлено в щоглинок.<br />
А з ними—жаль: бо, сирота, пристане<br />
до нивок мева нещасливих.

Обіруч барву незабудок кинув<br />
шуміти в скелях берегів—<br />
нам океан: над гордість соколину,<br />
провістя з срібности зростив.

Але сердечніше та дужче з болю<br />
розлуки, в голубизні, мимо—<br />
вітрило: зветься сонцем і любовну<br />
журбу збирає! сповнить милость.

3.VIII.52<br />
ЧАЇНИЙ ЧАС

Завіє моря корогва грезетна,<br />
захоплюючи синьолистик.<br />
А берег неба, а лазурні зерна<br />
піску, як шовк, тобі всвітлились.

І пропливають хмар будівлі мрійні,<br />
грозу в скарбницях приберігши.<br />
Тоді потужим, бачачи в гремінні<br />
морському долю пташок грішних...<br />
Мов тіні наші в іспиті земному,<br />
де груди крізь біду кривавлять.<br />
Дихання сонця! не дозволь нікому<br />
померкнути в злоби в проваллях.

Мов полум'я з трояндних куряв ясне;<br />
сопілочок найтонший стогін.<br />
Злетить сповістя! в просвіті настане:<br />
ланами лірок бурю сповнить.

4.VIII.52<br />
СХВИЛЬОВАНІСТЬ МОРЯ

Наблизиться в легких обіймах біле<br />
палання, до щоки твоєї.<br />
Повніш від рушника—плече обіллє:<br />
під захвати, як від лілеї.

А рідну з іскор відчиняє землю,<br />
мов двері в димовиннях сивих.<br />
Чи—ниву бачиш, просинню півтемну? —<br />
мчить голосами на весіллі.

І акварель, кипучу, в бистрій зміні,<br />
пориви чергою несуть...<br />
коли розхідно пароси безмірні<br />
крізь хмару бризнули густу.

Скорбота голуба потоп музичний<br />
аж пінить, падаючи в мушлі.<br />
Вгорі зірки незримі: взнавши вічність,<br />
з любови йдуть, як з моря—мужні.

5.VIII.52<br />
ПРИБЕРЕЖНИЙ ВЕЧІР

Самотні сльози рвуться від піввітру,<br />
з гілок—на східці та поруччя.<br />
Згадаймо, рідна, церковцю відкриту:<br />
дверми від свічників горюча.

Хвилюється туман з очима крейди,<br />
а дзвін межу йому прозначить.<br />
І золотом каштан думок перейде;<br />
там вечір—огнерукий старчик.

Хоч котяться секунди, всі зелені,<br />
до моря їх коліс не чути.<br />
Берези жовті: привидів неземність! —<br />
проплачуть при пломіннім чуді.

Як смутно все власкавлене крізь присмерк,<br />
пташиний спомин тишу вишив.<br />
Що душі ждали, дзвіння ствердить бистре,<br />
і розквіти лампад найвищих.

6.VIII.52<br />
МАЛЮНОК НЕГОДИ

Ніжніше буря в орхідеях зійде,<br />
так хвилюватися відкрившись—<br />
моєму серцю! в крузі сонця ніде<br />
зникати свідкам: сполох віщий...

Ласкавістю в нестямній ватрі сквітне,<br />
пісенно вирости довкруг.<br />
І вії, при вогні щоки, завійте! —<br />
і роси неба заберуть.<br />
Чуття завихрене, немов гілками<br />
з грудей і пелюстками стрічне,<br />
і стане при вінці, крізь смерть скликати,<br />
над айстру в поцілунку прийме.

І море крильне! ніч відколихнути;<br />
розкрите з крови—бризк від маків.<br />
І щастя хмарки: де світила руки,<br />
в обійми місяць переймати.

7.VIII.52<br />
НЕМИНУЧА ВТРАТА

Жива, з грозою — моря багряниця,<br />
коли і в свічах надійшло.<br />
І, рано серця! від ножа звільнися,<br />
подужавши гіркий полон...

дотерплено, в пурпурній ночі, скорбі,<br />
де п'ють листочки з ліхтарів.<br />
Я скарблю спомини твої надморські:<br />
як цвітик від щоки горів.

Це океан вітрилиться з недолі<br />
і в ньому смертний стан воскресне.<br />
А чашу юности чи знов дозволить<br />
вести до уст і нам від весен?

Світила, ніби дзвони сяйва скриті,<br />
зустрінуться в твоє страждання.<br />
Зіходять скрізь! хоч поцілунку відсвіт<br />
доцвів: лілея згасла ждана.

9.VIII.52<br />
ЗАХІД

Чи звіє з луків світляних стрільніте<br />
проміття?—від фіялок тонкість.<br />
А згадки, де сплива життя колишнє —<br />
ненаші вже! нічнисті, змовкніть.<br />
Бо скоро будуть шатрами оранжів,<br />
останніх, що в журбі небесній:<br />
всі табори світил текти в згоранні,<br />
де вечір—мов кривавий хрестик.

Про це джерельця, в серці з дна, говорять,<br />
мов ангельські флейтинки стрівши.<br />
Чотирикрилля тьми з безодні—ворог,<br />
а тут: огнинок хори вищі.

І щиросонцевий узори ладить,<br />
споломенівши, чорнобривець—<br />
залюбленим, що в очі рідній правді<br />
із ним навіки подивились.

10.VIII.52<br />
ЛІТНЯ НАДБЕРЕЖНІСТЬ

Все—течії під кручами безвидні;<br />
а брижиться порив сліпучий.<br />
В саду зворушить голубина бідність,<br />
де вулик вічечка розплющив.

Все вичарувалося до рукав'я:<br />
твого, як хризолітик, плаття,<br />
Від моря, пальцями кобзарський, склався<br />
тропар; мов ярина кипляча.<br />
І знову жайворонків суголосся:<br />
над визрілістю жнив щасливить.<br />
До скелі горя любо прилилося<br />
провістя—крізь хмарки похилі.

А враз засвічений відбито вінчик—<br />
з височини, на біловоддя...<br />
Найближча! пахощем зоря звеличить<br />
серпневі смутки: хоч відходить.

11.УІІІ.32<br />
ПРИБЕРЕЖНИЙ КАМІНЬ

Зростає сонний камінь потойсвітно;<br />
довкруг: берізки в танководик.<br />
З огоню бегонії—приплив сповито<br />
мені на самоту холодний.

Знесли ненависти одежу труйну—<br />
ті, що схилилися і квітнуть.<br />
Я, з серця бравши іскорки, майструю,<br />
без скарбів: свічку непомітну.<br />
Крізь найгіркіші випари з коріння,<br />
де злість гадюча їх наситить,—<br />
мені стежина, тільки ждав, промінна<br />
трояндо! коло тебе в світі.<br />
Не сповіщає множина гілляста,<br />
ні дума дощова без вітру,<br />
ні ластівка: про зорі й серпик щастя,<br />
що я одній тобі повірю.

12.УІІІ.52<br />
ЖДАНИЙ ПЕРЕХІД

Барвистий океанів сміх привалить<br />
сліди з піску—завіє в димик...<br />
Мов сіть рибальську, голоси в прискаллях<br />
довівши: бігом невслідимі.

І поставля рожана круча вповні<br />
освітлий процвіт на крутизні.<br />
Кораблик радости! коли відновить<br />
вітрила?—від біди відрізнить...

Як на ріжечку крівлі з черепиці<br />
до яблунь сизокрилий відкрик.<br />
При молодому небі нам спинитись,<br />
коли земля сплива навіки.<br />
І терплячи тумани, хата моря—<br />
синіша від роси в фіялках.<br />
Відкрито: згадки наші знов промовлять<br />
з галузки—білістю ласкава.<br />
Та відгуки глибизна часу прийме,<br />
сердець криваві скорбі знісши —<br />
до міри: влити в світло незгасиме,<br />
де, зоре! будем найрідніші.

14.УІІІ.52<br />
ПЕРЕБУТТЯ

Всі світлокрилі спомини наблизив:<br />
як церква—океан; свічіє.<br />
Кохана! пестощів берізки в гибіль<br />
відходять: листя їх довічне...<br />
Збагріе в шелесті—обпасти, кружне,<br />
далекістю і поза сонцем.<br />
Боліють бурі біля кручі дуже,<br />
і скорб на кораблі приносять.<br />
І королівські лілії—надії,<br />
над пріргікми до скель розбиті...<br />
ми: вінчаних світанками! гляділи,<br />
а скрині моря — їм гробниці.<br />
І в чорній пам'яті земля тримає<br />
дощі плачу; в очах сліди.<br />
Згадається життя як непримарне:<br />
ромашки на зірках блідих.

Гроза довкружна завмира в байдужість,<br />
але—не біль тополь таємний:<br />
мов хор черничок від могили тужить,<br />
де океан спалив намети...<br />
Наводить безліч: вершництво надгробне;<br />
аж вихор, де буття озиме.<br />
Вже осінь звістку, галузкам на горе,<br />
як прапор, пломенем підніме.<br />
І птиця висвітлинки крил ведучи,<br />
зворушить, як ридання, птиця.<br />
А вечір, від небесних сліз найдужчих:<br />
з долонь трояндок розгориться.

1 9.VIII.52<br />
МОЛИТОВНИЙ РАНОК

Ланок—від маків, радісний! хвилює,<br />
мов немовлятко в ладки б'є.<br />
І віями палає квіття: любе—<br />
з молитви, квіття нетвоє.<br />
Від серпика до кручі: тиша в межах<br />
небесного з колоссям поля.<br />
А часом янголи, йдучи, постежать;<br />
і від зозулі вістка сповна.

Поволі крилля, що росу з сузір'я<br />
несло, порушилось до вікон:<br />
любов скропивши, де в розлуці вірна,—<br />
її троянди знати звикнем...

Досвітні, в шибці, де й світи вінкові<br />
на заставку прозоро стали.<br />
А сльозам смутку матері, в іконі! —<br />
вклонися: зорям над хрестами.

Знімію: бо вуста мої з землистих<br />
гріхів, не смію прошептати.<br />
Радітиму, що квітик—благовісник<br />
огніє, ніби серце пташки.<br />
А дзвоном, по невисловимих східцях,<br />
ведуть мою сліпу надію.<br />
Тоді—з мовчання, звідки я відбився,<br />
спокутні ланцюги надіну.

20.VIII.52<br />
ЧАС МЕДУЗ

Став океан: витрушуючи килим<br />
при палях, бризно! — й змеженіє.<br />
Тоді зусиллям точаться некрильним<br />
пливкі медузи в струм'я свіже.<br />
Чи пружаться в безкровну парасолю,<br />
чи вицідять струмки відметні...<br />
Крізь видність моря, мов верба, високу—<br />
поволі віються, й крізь темінь.<br />
А тонко повростали безколірні<br />
в глибизну—ниті, слідом вившись.<br />
Торкнися: вжалять! сторожа озвірність,<br />
мов кропива на кладовищі.<br />
Бо це—біди подіб'я, що прадавня,<br />
на кожній хвилі дожида.<br />
Аби не сон! прошепчемо з страждання<br />
хоч пісню: все-таки життя.

Із нього, від прибою, рута стеле<br />
стрункому світлу на розливі—<br />
стежки до мальвок, де дитя веселе<br />
ходити вчиться й листя хилить...<br />
Де в крузі кармазинних кров'ю, в згоді,<br />
палає голос, мов пророчий.<br />
Я втішуся: однаково, чи вродять<br />
медузи—в моря на сорочці.<br />
Однаково, чи й ніч! душа в ножевнях<br />
терпіти тьми потворства звикла.<br />
Але вино від сонця—ним блаженна<br />
і квітка снів: як місяць, квітка.

20.VIII.52<br />
ПЕРСТЕНЬ

Чи вимовиться океан, як гілка,<br />
як чаєчка до неба в очі?.,<br />
на палі вигріта, над хвилю вільна,<br />
коли і крильця не замочить.

Чи спогляда між берегами серця<br />
жемчужини непогасимі?<br />
Від неба синя радість розцвітеться,<br />
тебе ж не видно, до росинки.<br />
А ждатиму, хоч меви плач недомний<br />
віщує тучу з-за березок.<br />
Квітинка при вустах тримає промінь,<br />
блакитнячися обережно.<br />
Обручки золото! замок горючий —<br />
як сполох серця, що без краю...<br />
що світло чотирьох світів сполучить,<br />
коли в недолі зустрічаю.

21.VIII.52<br />
ЗМІННИЙ ОКЕАН

Приходять башти в хмарах висвітущі;<br />
їх океан собі відтворить.<br />
Він і листочки хвиль з пісками сушить,<br />
він—яблуня! і нетурботний.<br />
Аж під коріння впала скриня ржава<br />
з вітрильника мого, що згинув.<br />
Там і корона сподівань лежала:<br />
не знав, кладучи в домовину.

Смієтіся, грімний, не проси даремно:<br />
він промовля:—зневаж нещастя!<br />
Як мушлю, радість обвертає з ревом<br />
при зграї мевинок стрільчастих.<br />
І в стугоні, драконів звівши синіх,<br />
розбив! на зливища при скелі.<br />
Там завінчає спінену гробничність,<br />
на мить—веселка: в тиші теплій.

22.VIII.52<br />
ПОРТРЕТ РОСЛИНОК, ЩО ЦВІТУТЬ

То—синьости від хусточки благати,<br />
що Богоматері належить, вийшли:<br />
травини наші, росами багаті! —<br />
нести, мов крильця найсвіжіші.

Якби золотосніцар міг серіжки<br />
такі, мій світе, порізьбити!..<br />
Пелюстки дві, з крайнеба, блідні трішки,<br />
а в глибині—мов дим, обидві.

Під ними, піднятими відлетіти,—<br />
три зірочки: на віях жовті.<br />
Метелики кровинку там помітять,<br />
але з співців крилатих жодні.<br />
Востаннє—це для звуку полозочки,<br />
що з струнок котиться скрипичних.<br />
Саєтні заполочі стати хочуть,<br />
як східці при бджолиних стрічах.

Під квіткою: мов скойки для жемчужин —<br />
на дні в музичнім морі родять;<br />
чи то наспіване з дощу нездужа<br />
втекти й стоїть, як прохолода.<br />
Скарбіється на знахід полум'яне,<br />
в мережаному човенці:<br />
не дзвін,— це слово серця, що не в'яне<br />
з іскринками наприкінці.<br />
І в нім без порошини від нещирих,<br />
бо блискавкою народилось—<br />
бажання пісні: ти колись повіриш<br />
тій іскрі райдуги в неділю.

22.VIII.52<br />
НАДРІЧНИЙ ВЕЧІР

Жива, немов легкоблакитні айстри,<br />
на спомин жар хмаринок мірить—<br />
жива жемчужність! а спада пропасти<br />
їй чаєчка в сніжистім пір'ї.

Залізні три кущі, під барву хлібну,<br />
сухі,— дубові, з бурелому,<br />
де річка: "Я втомилась! я поблідну!" —<br />
а сонце—що іде додому.<br />
Тополі випростані, мов над хутір<br />
пурпурного перегорання.<br />
Ні звістки! ні вітрила не вернути;<br />
що ти забула; знов незнана.<br />
Садок відмайоріє, листя скине,<br />
повторюючи в крузі ріднім.<br />
І—зимне і огненно самотинне! —<br />
згасання тучок: "завтра прийдем".<br />
Зміцнився звід—надземний міст сузір'їв,<br />
над ріллями огнів потратних.<br />
А пітьму здужав, глибину прозрівши —<br />
сам місяць: як ліхтарик, прясти.

23.VIII.52<br />
СОНЯЧНИЙ ВОДОЗБІР

Погідно! жнуть побрижинку з батисту,<br />
в поверхні—леготи; що дружні.<br />
Стріча, при острівцях великолистя,<br />
лілея водяна, здригнувшись.

Червінкові навколо рибки: в блискіт<br />
луски пограються крізь хвилю.<br />
Докрилює, мов доля, підкормитись —<br />
лелека біла; дзьобик хилить.

На рибки—терпелива! підстерігши,<br />
метнулася й тримає жертву.<br />
З поважністю крилаток найстаріших<br />
обтрушує та...запиває смертну.

Перелетіла за квітник; і далі;<br />
постоявши, знялася в кручі...<br />
А рибки? Хто-зна, чи вони ридали,<br />
бо в танці при листках блискучих.<br />
Отак, під хвилями, в граннях коротких<br />
пробіжимо своє життя.<br />
Вгорі—непізнаного сонця кроки;<br />
небес квітник! щодня віта.<br />
А на тремкій межі холодна доля,<br />
караю чи неп роми сл енних...<br />
прицілиться, вогненним дзьобом довга,<br />
і крильми вдарить біля сплесків.<br />
То вибір нам — сама смиренність мужня<br />
й молитва з серця полум'яна.<br />
Розімкнеться межа над нами кружна,—<br />
зорю приймім: від чаші дана.

24.VIII.52<br />
ДЕРЕВО (в сторінці)

Буяєш! а чи рухаєшся тільки,<br />
рожаїсте, чи вже й чуттєвість —<br />
розпалена в тобі, як смолоскип: схотіти<br />
квіток, хай пахощі простелять?

Мов місяць—світло, що в тобі зглибіло;<br />
відчує океан: так нива<br />
колишеться без нашого боління —<br />
з собою чайку полонила.

Все—рідне, в хвилюванні свіже завжди,<br />
як смуток плектри, що в підпаска...<br />
Вкривавленому серцю втіху знайде,—<br />
клопочеться, без зла спіткавши.

Я сам; відбуто скорбі! порожнечу—<br />
німу, пісок горючий сточить.<br />
А тайно квіття в тишину чернечу,<br />
з гілок чуття, зроста святочне.

25.VIII.52<br />
ВИСОКОГРАННИК СТАРОВИНИ

Журавлик бочений, і троносидець тонко—<br />
підвладкові, мов див, прокаже.<br />
Зав'ються щипчики, чи ти, безсонко:<br />
сово! примаришся, де сажа?<br />
Все—загадки, що серце ними дише,<br />
до віршу кладучи в підструння.<br />
Проте й таємне сонце найдавніше<br />
йшло ясністю: як трунок, струмне.<br />
Сама відрізнена в намисто мовність<br />
із течії—життя позичить:<br />
як вірує в сусідство й страшно молить<br />
надземних, звавши коло річки.

Як викарбовує чуття на камінь,<br />
відколи чудо квітне в вічність.<br />
Круг себе в попели не замикає<br />
картинок мову, далі свідчить.

Стріло! прокляв би птиці, де неспівні,<br />
де від кохання не крилаті,<br />
не з кров'ю, де—не як сестриць зупинить<br />
су ір'я: в голоси приймати.

26.VIII.52<br />
МАЙБУТНЯ ЗГАДКА

В турботі—скора; мов розбивши крилля,<br />
зірниця в скелях неталанна!..<br />
зросла, як псальми: смолками взоріла,<br />
висока в небі від палання,<br />
що тільки в Баха з гомонів колонних,<br />
розподіливши хід огню,<br />
над зграї здійметься, над смерть полонить —<br />
всю душу в ниву голосну.<br />
І нашу глухість, відгорілий вугіль,<br />
розсипавши по несвітах,<br />
немов звучання по веселці другій,<br />
хвилює течія свята.

З прозір'я теплого безвинний звисне<br />
світ—місяць і зворушить, серпик!..<br />
Рідня—шипшин: сіяння благовісне;<br />
вінечно тчеться в милосердність.

Вішує—нам первоцвіт, по росинках,<br />
як скарб, свічіння не міня.<br />
Гроза не згасить, хоч мечами синя;<br />
любов моя, зійшла земна.

28.VIII.52<br />
ПОРИВНИЙ ПРИПЛИВ

Знедолене весілля! на дитячій,<br />
до наших сліз, на пісковій —<br />
безжурності, безвинним сплеском сплаче,<br />
аж південь просячи: сповий.<br />
І свіжістю воно—рибини доторк,<br />
леліяне з вітрів, на грудях.<br />
До тебе колоски сіяння доти<br />
склоня: нехай печаль відбудуть.

Само ласканиями—блакитно льонне;<br />
хоч бурі мичуть хмару в гребінь.<br />
Нуртує! руки ломить і холоне,<br />
як згаснути надії треба.<br />
Усе спішить: по приструнках розбивши—<br />
страждання, як на росах іскри.<br />
Біля двокрилих будемо найближчі,<br />
аж сонця паруси зустріти.

Там білі маки серпня: там з часовні,—<br />
в затоні; тиша прохолодна.<br />
А голоси, мов океан, високі:<br />
з тобою, добра, нас відводять.

29.VIII.52<br />
ВІДЧУТТЯ З ПЕРЕДГРОЗЗЯ

Ми в лодці поряд: з весел відкидає<br />
вода—розсипану світлинку.<br />
При хаті явір журиться, і ждане<br />
від нас далеко! — бурі линуть.

Далеко парус: білосвітний виспів;<br />
відважний, піднято в відході...<br />
До нивок щастя й горя, нам незвісних,<br />
на морі борозну знаходить.

Загубим напрямок, і лихо! згине<br />
поміж криваві нетрі в пітьмі—<br />
із місяцем сузір'я журавлине:<br />
хто біля мшистих паль примітить?

На морі—мов тенета неспокою,<br />
та полум'я з грози зідхає.<br />
А теплістю, в довір'я! квітковою<br />
вже серце зблизиться кохане.

29.VIII.52<br />
НАДБЕРЕЖНА ГРЯДКА

Берези вбрали з полум'я сорочку,<br />
при океані огник сіють.<br />
Журба мені! але в жоржин щокроку<br />
свідкую світлому весіллю.<br />
І щиру, наче з ризи на іконах,<br />
жаризну чорнобривці ладять...<br />
Єдина, в їхній висвіт—одинока,<br />
прийшла: моєму сонцю рада.<br />
Немов від дзвону відгомін прорветься:<br />
над овид бризк палахкотить.<br />
Моя—дивинок нива, мати хресна—<br />
казками в межах вікових.

Тут океан прозірно фіялковий,<br />
що й пилом рушиться на берег.<br />
Шляхи течуть: про стрічу місяць молить,<br />
обличчя до троянд оберне.

І ти—моя; негоди йдуть на грядку,<br />
там відгорять круги пелюсток.<br />
Але і смерть ні відкрику не вкраде,<br />
як серце, мов цвітинне, любить.

1.ІХ.52<br />
ПОГРОЗА ХУРТОВИНИ

Сніжиста вістка по землі, до кого? —<br />
збіжить: мов крейда, понад стріху...<br />
Гвоздички, з берега річок гіркого,<br />
злякати! хай, святі, потихнуть.<br />
Ані! посіяно в нещасну темність<br />
зернинку крізь землисті зойки.<br />
Чи ластівка, що від світил, відмертвить<br />
твоє прохання з снів глибоких?

Надії зірка: в слові чи в гранчастій<br />
зернині розцвіта, мов доня.<br />
Бо в простір тайний—сполохи з надчасся<br />
її, мов крильцями придобрять.

І все: струмує від огню молодше,<br />
прозірністю, мов дно свічадне!..<br />
Куди—страждання корені полоще,<br />
а місяць вінчик позичає.

Росток позвав: крізь помирання в зерен,<br />
поривами від грядки бившись.<br />
При віддзвонах капличок надозерних<br />
все небо відкрива обійми.<br />
І серцем сонця до глухих звернулось—<br />
спасти життя, над мертвий камінь:<br />
до вишень білих із світильних вулиць,<br />
де бджоли в холод не зникають.<br />
А він дохлюпується скрізь на листя —<br />
закрити в сніг скорботний острів:<br />
де згадки—вбогі привиди, зійшлися<br />
з розлуки на доріжках гострих.

Завіси моря іскрами доткались—<br />
німому кроку в скойках мертвих.<br />
Берізка: крізь негоду й сон: ласкавість<br />
роня листки, як пламінь жертви.

4.IX.52<br />
ДЖЕРЕЛО БІЛЯ ЧАСОВНІ

Сліпучі хмари крізь сновидний обрис<br />
приходять з грозами мінитись—<br />
до гаю: теплістю і тінню добрий,<br />
і тишина сплива, мов ниви.<br />
А там, дорожчу від кришталів, скарбність<br />
і над бажання плином бистру,<br />
побачити у скелі з уст: бо справді—<br />
джерелового повні змісту.<br />
Бринить його зідхання: весь—морозний;<br />
чуття, як хто напивсь, відновить.<br />
І так пашіннями прокажуть рози<br />
коло каплички щиру сповідь.<br />
Глядять! хто цілий день стежинку чесно<br />
(свою впокорюючи гордість)<br />
шукав, до джерела на перехресті,<br />
що з серця світового родить...<br />
Хто бідні болі взяв собі в частини,<br />
хто від любови, мов від горя,<br />
тому: в Мадонни біля стіп, щасливі<br />
троянди—й скорбі в зорі вгорнуть.

7.IX.52<br />
ЧАЇНИЙ ВІРШ

Чуття—мов сполохи від стінок скойки,<br />
зриваються, в горіння йдучи.<br />
Уже хоч клич, не вернуться ніколи<br />
рікою з спогадів найдужчих.

Немов дзеркала ожили, зідхнувши:<br />
чаїнку віднести тужливу.<br />
Там стануть небеса, рожева дужність,<br />
кигучу брати до відпливу.<br />
Домайоріє мла бузків потойбік;<br />
гордившись, корабель відпінить.<br />
Скорботу в попільних валах потопить<br />
і скаргу в сонцевих терпіннях.

Проте, як вільна, сівши—крильця довго<br />
над хвилю підніма: дві пісні...<br />
отак і серце! з неба молодого<br />
їй полум'я живе провістить.<br />
9.IX.52<br />
НАДВЕЧІРНІСТЬ

Поволі мерхнути в провалля пада,<br />
а пораділо нам, як світло.<br />
Малює мла в доріжках виноградна;<br />
ви, щільники жаринок, стійте!<br />
Бо все відходить, як прощання мертве,<br />
й листки з тобою — мчать далеко.<br />
Вже лебединий корабель померкне,<br />
минувши місяцеве лезо.<br />
Застигнув спомин, рівний кам'яному<br />
при церкві в трунному дворі.<br />
Печаль моя—мов дивина при ньому—<br />
скрапа, де напис відгорів.<br />
Все буде добрістю з біди зростати<br />
смиренному, як чайка, серцю.<br />
Багріє заграва, з терпінь—хрестами<br />
на стежку ведучи несмертну.

11.IX.52<br />
ТРИВОЖНИЙ БЕРЕГ

Піски, струмуючи, аж димно—мертві:<br />
по незабутих по слідах.<br />
І згода в нас; але примари нетрів<br />
на грізних островах сидять.<br />
Що сплескує зміїсто з неспокою,<br />
примириться до ніг пташинці.<br />
Бо добрість висвітлена і живою<br />
біліє: розпач відшумиться.<br />
Вже голубіші від кадил вівтарних<br />
озера неба—при хмарині.<br />
І звідти поклик сяйва струнно вдарив<br />
до вікон моря: жеврій мінить.

Завіється, мов пил фіялок чистий,<br />
аж понад скелями в безмежність.<br />
А короговки щогол присвятились:<br />
вітрила волі! мева стежить.

16.IX.52<br />
ЖИТТЯ ДОЛИНИ

Біжить: безумно щире, з надбережжя<br />
дошелестіти в груди хоче.<br />
Привітно й любо! мов твоя безмежна<br />
до мене загадка дівоча.

Не вистигне, як трави зором гріє,<br />
а в ігри тінь перебирає.<br />
Тоді з берізок похиля, негрішне,<br />
галузки в стрій таночку, й раде.

Не божевільне, ні! гойдання кружне<br />
з відчайного чуття, що рветься.<br />
А світло—груди вже довір'ям дуже<br />
покріплені, прийнявши хрестик.<br />
І зводи зберегли в хмаринок віще<br />
прочанство мрії з голубизни.<br />
Звеліло криком сонце,— не сколише,<br />
на розпач, крови в нас не візьме.

Де станем, неба світляне джерельце<br />
присестрює вербу немарну.<br />
Рясніє річка і в життя женеться;<br />
метелик—свічка, що від храму.

16.ІХ.52<br />
тополя

Дитя склада долоні до молитви,<br />
і шепіт звернено в надземність:<br />
отак тополя наша! похилити<br />
турботи з блисками зелені.

Не скрикне, коренями підступивши,<br />
чуття! галузками— безумність.<br />
На звадах: видно серцю, ще свіжіше<br />
не билося, слізьми не змучить.

Це тільки наше, не зридати й вічно<br />
ні вірности його, ні листу.<br />
Злітають болі в вулик сонця, в вічко,<br />
як випито біду велику.

Спитають, нащо? — світлену крізь клопіт<br />
вітрів: сторожницю, без зойку...<br />
як раниться і в ланцюгах покропить! —<br />
невисловлену кров високу.

Краснішого в блаженстві вже нема,<br />
приносити з палких хмаринок...<br />
крізь смутки промінь до грудей прийма,<br />
ріднитись! — і рукав докине.

17.IX.52<br />
ПЕРЕДСНІЖНИЙ НАСТРІЙ

Зболіле листя, з приморозків бідне,<br />
злітає мовчки через вечір.<br />
А смуток сальвії—від сліз відійде;<br />
при брамі ліхтарі: предтечі.<br />
І вікнами чатує! місто бачить,<br />
чого біда з гілок кричить;<br />
кого, немов закон, присудять башти,<br />
до зіркових замкнуть ключів.<br />
Квітник заморений на стежку сіє —<br />
між килимки, плачі зірчасті.<br />
В час пламенности відбулось осіннє<br />
причастя: дожаріє в айстрок.<br />
їх рід, прощаючи, і нас почує —<br />
в безвиннім дожиданні добрих.<br />
Таке приречення! листком світуче,<br />
коли при ньому сніг загрозить.<br />
Знов холод таємницю снів доправить<br />
на край лісів найнеквітніший.<br />
І світло—на хрестах соборів давніх:<br />
в розлуці нашій пограничить.

20.ІХ.52<br />
ЛИСТОПАД

Переліта життя! в пурпурну втому;<br />
без повіву до рук твоїх.<br />
Розсіяли гілки ридання: тонуть,<br />
а сонце, мов чернець, стоїть.<br />
І не власкавить ластовиних брів<br />
твоїх—ні серця, з літом ближча.<br />
До тихого згорання сліз: болів<br />
і квітам холодок в обличчя.<br />
Почути знов: між силами світильних,<br />
мов мак, пожежинок небесних,<br />
галузка вівтаря, як згубить листя—<br />
його журба, зібравши, пестить.

Але, на книзі світла найсвятіший,<br />
від вікон сонця образ ляже—<br />
того, чия зоря незримо втішить<br />
дитя землі, що нерозважне...

де мимо мчить життя, та не до мене,<br />
коли травинку хвилі зірвуть.<br />
Але воно—як крик! як навіжене,<br />
що любить: кров'ю чую й вірю.

29.IX.52<br />
ОСІННІСТЬ

Пожуриться! огнями незабудки<br />
непочислимо добіжить.<br />
Байдуже сплеском,— як без тебе бути? —<br />
вже біля скойок нечужих.

Тобі світнеться: мов рибина блисне;<br />
і шепіт хвиль тобі приносить.<br />
Над місяць вірить, ніжно особисте<br />
передчуття, крилом несонне.<br />
І що мені сказати? море сизе<br />
душі моєї все без скарги.<br />
Зріднитися—росинку правди візьме<br />
світлішу, ніж лілея стратить.<br />
Якби ти біля мене! біла радість—<br />
і листя, мов жертовне, зблизить.<br />
Дарохранильниця, що в сонця, красні<br />
посвятить скорбі всіх берізок.

ЗО.IX.52<br />
ЗИМІЄ ОКЕАН

Докинуто: мов льодовців прозір'я;<br />
сплесне—до щербленої кручі...<br />
сестринські чайки! крізь біду прорвіться;<br />
тут посвічадив жар болючий.

Добігши з невідомости, рядами —<br />
дзвіниці догримлять розлитись.<br />
Чи ми—над пелюстками грому справді,<br />
що в зілля грозового ближчі?

Кружок вишневий, з кров'ю: світоч неба! —<br />
як листя, відблиски прибарвить.<br />
Так і примара з холоду жовтнева<br />
багрянить галузки відрадні.

Взяв океан—шипшини одіж; зверне<br />
свій зір до хмарної приміти.<br />
Все йде самотнє! пташе! милосердне—<br />
в безодні кроснами шуміти.

6.Х.52<br />
БЕРЕЗА

Хоч лілія: журба на серці! — вірно<br />
відведена земля коханню.<br />
Як смертний відголос, як з болю звірми,<br />
горять гілки та притихають.

Дощі—квітинку спочуття закриють,<br />
мов свічку кармазинну: в сірість...<br />
мов душу мучити чию ж, безкрилу,<br />
по хвилях повели, бо вірить?<br />
А, побиваючись, ломити пальці в небі,<br />
корою крейдяна, зосталась:<br />
береза—свідок! і посіє шепіт,<br />
посіє сльози жовті жалість.<br />
Що зойки півзірок безтямно губить<br />
блакитній вірності при грудях,<br />
хоч буря щастя—до крила голубки<br />
моєї, мов тюльпан, потрубить.

21.Х.52<br />
В ЛІТУЧІЙ ЛИСТКАМИ КНИЖЦІ

Скривавлюється кущик на дорозі;<br />
в "морозках" вії смутно мріють.<br />
Тоді крізь ніч прозорістю попросить<br />
ріка ласкава: крізь безмірну.<br />
Словами, що пророкові скипілись<br />
з майбутности в святе прокляття—<br />
там: огняна зоря ридання! в білість<br />
безумне сонце крик покрапа.<br />
В досмертне безгоміння погляд палить,<br />
як, дожидаючи, з надсвічних —<br />
при воскресінні, всіх сузір! ти в платті<br />
морському йди і день посвідчить.

І вірно, над вітри світильні, вища<br />
злетіла щогла в синій долі.<br />
Привіє парус радости! де свіччя<br />
цвітинних—поломінно молить.

Минеться скорб гілок, по кризі, рівно—<br />
з кругами красного шептання.<br />
Любов, прозора огнищем: птахів сторінко,<br />
відходь! як океан—як тайна.

28.Х.52<br />
ВІДМІНА ГЛИБОЧИНИ

Ви—вільністю течій, шляхи сузірні,<br />
по рідному верніться плесу!<br />
Без каменя горючі, та без сірки;<br />
а мов свічок пелюстка пестить.

Тоді з рясної журботи розпалять<br />
ліси—жароту риз безмежну.<br />
Так океан рушає ткати пам'ять<br />
про стежку, квіткову пожежу.

Розбилося в рибинки мирно гратись<br />
і духом синіти, відбігши.<br />
Я кличу—вістку, з крапель виноградних:<br />
хоч вогником пройди, з тойбічних.

Вона: в щодення, берегом недимне,<br />
йдучи, припливами досниться.<br />
Дотерпівши, грезет берез надіне<br />
і океан з блакитних ниток.

7.XI.52<br />
ВЕЧІР ЧАЙОК

Поверне дзьобик, погостивши—сива,<br />
і літерами біг пов'яже.<br />
До вікон океанові веде весілля<br />
вже не твоє! вже сонце жваве.<br />
Але сьогодні дзвоник запалила<br />
моя надія з сяйва взявши—<br />
аж від палання, що мов іскор злива,<br />
при молодому громі завжди.

Воно чорніш від зору вороного<br />
орла—з руїни фосфор водить.<br />
Як ніготь скойка: впала стороною<br />
з лататтями під сивий подих.

І знати в небі значення гвоздичок:<br />
врочисті! на відхід пожежі.<br />
З жаринок моря милосердя скличе<br />
останні розпали і встежить.

Мені єдина—ти, й лілеї снитись;<br />
вгорі, проти тканинок хмарних—<br />
знов розвиток огню! тисячолисник<br />
веселими вінками марить.

12.XI.52<br />
ПРИСМЕРК МОРЯ

Розміриться від чаші, як вишнев'я:<br />
згоріти! — жертви вечір судний.<br />
А чаєчка, в живий прибій, знічев'я<br />
зневажить грому білий будень...<br />
дарма, що в палю з бризку полюбився<br />
кипіти: ніби в ніжку крісла.<br />
Навала з вицвітами килимів'я,<br />
при зустрічі вгорта, зориста.<br />
Та—любо, та тростинки ночі в вічність<br />
ростуть; а скронями торкнутись.<br />
Зірки розміщені: вже тайну вивчить<br />
від них чуття, як повів рути.<br />
Останній кубок моря, догримівши,<br />
персні обкрапав світляні.<br />
А, меви, в сизих присмерках примітьте<br />
мій скарб—і, хвилі, закляніть!

14.XI.52<br />
ПО КРУГУ тишини

Від серафимового від крила<br />
прилебедіє всюди світлість.<br />
Та полум'я: щомрію розділя<br />
й хвилює в серці кожен листик.<br />
Посвітить музика—зориста пір'ям,<br />
по східцях моря відпливає.<br />
Душа ж, хоч хмари їй крізь груди, вірить<br />
і сонце привіта біляве.<br />
Розсиплеться в тисячокрилля гомін<br />
зверх острівця, з моєї стрічі.<br />
І вляжеться: ланок живий, натомить —<br />
пшеничний плач ґнотів вечірніх.<br />
Лиш лебеді, мов мармурові, горді<br />
в лілових люстеринах линуть.<br />
На тихості—знов спалах! скойка вродить<br />
відради світляну зернинку.

18.XI.52<br />
ГЛИБОКА ОСІНЬ

Земля: ні журавлів журби не видно;<br />
на похорон згоряє небо.<br />
Моє, в труні! згоряє сонце: вбито<br />
його серед гілок погребних.

І чорні корогви дощів надходять<br />
над лісовою кров'ю в бурю.<br />
Нам нивку кораблів збива негода,<br />
нам—чи свічки страсні прибудуть?

З безодень ревами драконні пащі—<br />
нам рушать хатку: скорбну білість.<br />
Де палить блискавка, до серця впавши,<br />
чи маки розцвітуть найближчі?<br />
Земля—мов кармазин! від горя трепет;<br />
з огню завіси неба страдні.<br />
Завії суджено: терпіти треба,<br />
де й річка почина ридати.

25.XI.52<br />
ОСТАННИЙ ЛИСТОК

Переліта листок від кленів любих,<br />
по полю грудня—мов з дитинства.<br />
Трава червона: до псалмів побути<br />
в окрасу, ак з вогню, рідниться.<br />
Сувора мова! свіжість грізна: з вістря—<br />
від списів вітру, моа дружинних.<br />
Та радости рукава білі світять<br />
снігами—в береги, в спочинок.

Як раптом чайки найчистіші звіють<br />
родинами з безумства пустки.<br />
Там ревний попіл моря, рівний звірю,<br />
з руїни до казок відступить.<br />
Жалію тихо, ти—світанків серце<br />
минула, йдучи проз лілеї.<br />
Листок крізь сніжну повість пронесеться,<br />
як тінь від серги від твоєї.

2.XII.52<br />
ПЕРЕМІНА ЗИМИ

Знов океан: поволі думи сплячі<br />
розбуджуючи, ніч оскаржить.<br />
Як не забути ні вікна з плачами—<br />
в розлуках, при нарузі вражій.

Ми бальзамину милости до звістки<br />
ждемо, огонь безгнівний звучи...<br />
до тебе в процвіті з листків посвідчить,<br />
крізь кригу відімкнувши учти.

Доквилить з'явцями посмертя сніжне,<br />
де й чайки з ними посвітнулись;<br />
де ожива,— все надбережжя діжде! —<br />
знов океан: мов зводить клуні.

Власкавляться в лугах, через блакитність,<br />
первоцвіти, відкриті з грозок.<br />
Та буде церква неба в спів свічіти<br />
над зорями,—що серце просить.

20.ХІІ52<br />
ДОЖИДАННЯ ВЕСНИ<br />
І.

Досвіття—воду, в розпали беручи,<br />
як вишитий рушник, накотить.<br />
І про черешню спомини квітучі<br />
відізвуться: над сніг жорстокий.<br />
По морю ходить парусів лебіддя:<br />
з печалями—втішати душу.<br />
Відколи блискавка безслідно збігла<br />
за ниву, в холоді недужу.

В піски—вся мила! вся безгрішно свіжа<br />
прозорість на узор приходить.<br />
А з криги зойк листків: застигли в брижах,<br />
мов знаки до замків загробних.

Мороз; янтарний океан змережив<br />
прислон чаїнок: призьбу горя.<br />
І вечір вій твоїх—мов безбережний! —<br />
і серця гілочка негорда.

3.1.53<br />
ДОЖИДАННЯ ВЕСНИ<br />
II.

Зідхне земля; їй процвісти в надію<br />
призначено при всій доріжці.<br />
Вістить: "Я світло діядем надіну,<br />
як витерплю ридання рідні!..

колиску підведу в південня строге,<br />
де в ній відплачеться пелюстка".<br />
Стань, ліліє—розрадничко! стань, госте,<br />
де моря біль: мов гори ллються.

Довіку віритиму в знак лампадки —<br />
бо мир від посвітів блаженних.<br />
Нам—берег вербний! де хатки згадати,<br />
і празники і райдуг жеврій.<br />
А моря голоси в музичній скриньці—<br />
з валів: тойбічну силу кличуть.<br />
І скоро шестикрильці півдня сині<br />
освятять молоду цвітинку.

17.1.53<br />
зимовий дощ

То—сиві сіті! косі; їх минаю;<br />
їх проліски крізь сніг почують:<br />
їх шуми тяжчі, ніж із водограю,—<br />
над скаргу глибини біжучу.<br />
І від пустельности зими, в тіснотах,<br />
вітрів'я хвилю сірокрильну<br />
крізь сіті зливи з поблиску приносять:<br />
сточити прибережну кригу.<br />
Там забуття пройшло по всіх травинах,<br />
оплакане ченцями лісу.<br />
А знов зелені голоси повинні<br />
зійти в годину передвісну.<br />
Тоді розіб'ється біда відчайна—<br />
при острові об корабель.<br />
У просвіт пара чайок прокричала,<br />
де вість—віконце голубе.

24.1.53<br />
ГОРІННЯ ГІЛОК

Крайнебо жевріє, мов кров троянди,<br />
скрапаючи на течію.<br />
Дві іскри, зверх берізок непорадних,<br />
мою несуть весну й твою.<br />
Як ніжно наостанок гілка ближня<br />
прощатися від ночі спинить.<br />
Коли мені, мов хуртовина, зблідла<br />
розлуки тінь—де скель спочинок.

Відклонить холод посивілий килим<br />
від вікон квітня з небокраю.<br />
Як зірка, двійками хлюпне й похилить<br />
конвалія—світучу краплю.

То буде знак мені, бо пташка добра<br />
обізветься в життя безгрімне.<br />
Мов тайна соняшна, мов правди образ,<br />
надсвітня свічка з нею мріє.

29.1.53<br />
ПЕРЕДВЕСІННЯ СВІЖІСТЬ

Земля німа; але цвітиння дуже<br />
ввижається над гибель справжню.<br />
Бо трави в сні: собі світило дружнє<br />
крізь сніг причарувати прагнуть.

Хоч і солоний бризк і рев жорстокий<br />
від прірви з бурунів згрозився...<br />
Крізь сніг: чи вдариться об кручі сокіл<br />
грудьми, шукаючи верхів'я?<br />
А в свіжості—рукава квіт оббризка,<br />
з полян пробуджений до тебе.<br />
Вже і тополя шепче: не барися! —<br />
де море в льон високостебле.<br />
Принесено намітку, в бубнах брану,<br />
з огню весільного найближчу.<br />
І свічі: стрілками лілей: відразу,<br />
над смертю, океан пронижуть.

31.1.53<br />
НАДІЯ —ПРОТИ ЗИМИ

Приплив розкида килими, сплеснувши,<br />
під скелі; скойок гострота.<br />
Десь, посеред стовпів огню, послушник,—<br />
чуття моє: весни спита.<br />
Що смерти страх? біднішому від чайок;<br />
аби діждати з неба ласки.<br />
Твою стежину верби зустрічають,<br />
і нитям сонця в воду впасти.

Прозоро; мов кіннота моря котить,<br />
свій найсиніший збір довівши.<br />
Жадання, що розпалить кров крізь розцвіт,<br />
збирається з твоєї вишні.

І південь бурунами повирує<br />
дихання в сплесках божевільне.<br />
Неждано, з ластівками, білоруке<br />
від тебе щастя в двері ввійде.

6.II.53<br />
ПРИБЕРЕЖЖЯ ОСТРОВІВ

Пустеля та костер; туман глухий;<br />
і сам сирітський просвіт мовкне.<br />
Коли розвидняться живі луги? —<br />
не як розвалля скойок мокре.<br />
Полонені в любов; помучить сум —<br />
вузлами змій до кроку в'ється.<br />
І море гнівне без вітрил чомусь,<br />
без відклику від світла в веслах.

Чиясь душа збирає острови,<br />
всміхнувшись: лагідно, як діти.<br />
Жду! проліски терпіння—ти зірви,<br />
дочасні, в тихості недільній.

Хто, стрівшися, про світочі спита? —<br />
одні в часовнях не померкнуть.<br />
Безмовність моря! чайка, як свята;<br />
проз мирну проліта вечерю.<br />
Як вернеться, ні на зелений камінь,<br />
ні в мушлю океан не гримне.<br />
І ніби хустка—з сяйвом над листками,<br />
вітрилить хмара: в поле рідне.

7.II.53<br />
ОКРИЛЕНИЙ ОСТРІВ

Чого темніти, острове чаїний,<br />
при хвилях зривного нещастя.<br />
Єдина—скриньку сонця чи відчинить,<br />
і спогад про любов допрясти?

Вітри, сопілочками болю чисті,<br />
жаліються, від хмар примеркши.<br />
А сполохові півдня не скінчитись—<br />
над вишивкою вод найлегших.

Тобі десятисвічник пісні сніжний<br />
до надбережжя з тайни світить.<br />
Та горнуться через пісків поріжки<br />
фіялки моря, як провісні.<br />
А слідом і корона камник виллє,<br />
підпалюючи хвилю в радість.<br />
На квіття—знов при острові невільне—<br />
душі з вітрилами збиратись.

14.11.53<br />
СОНЦЕ І ДОЛЯ

Всміхнулося в труні, досвітнє! рідне,<br />
з могили сліз; я довго ждав.<br />
Ви—вірне серце від снігів зогрійте,<br />
фіялки! хоч ножів нужда.

Вже приливається, життя освятне:<br />
немов вино,— трава ворожить.<br />
Тоді ні казка моря не зів'яне,<br />
гуртки зірок при ній погожі...

тобі: в останній чайчин плач: весела,<br />
засвітить ставники від лісу.<br />
І слово сонця на квітник поселить:<br />
при бурунах, що з смутку блиснуть.<br />
Крізь нього доля, матінка фіялок,<br />
на воскресіннях на горючих—<br />
як свідок, спочування любо з'явить<br />
і душі в круг перснів заручить.

23.III.53<br />
ВИСОЧИНА ВЕСНИ

Відвіяно—немає тіні! вільна,<br />
відкрила квітка навзліт крильця:<br />
тоді до стрічі зіркова новина,—<br />
під білим вітром покориться.

Вже короговно збарвився, без крови—<br />
бузок, мов смолоскип, димівши;<br />
до стрічі посвітами всім промовить,<br />
поколихнувшись наймиліший.

Пташки, грудьми дзвенющі, при хустинці<br />
весни, немов сестри, заводять.<br />
І усміхами, теплі, сповістились<br />
грядки; як знак; нетлінна врода.<br />
Вже мимо дзвонів, тишина пливтиме,<br />
відрадністю від зілля повна.<br />
З помріяного—й сонце нестемниме<br />
покличе пахощами: з поля.

25.111.53<br />
ВЕСНА САДІВ

Зіходить огник, безгомінно, з листу! —<br />
а мов благословення шепче:<br />
тобі на стежку, світлістю облиту,<br />
хоч тіння приторкає плечі.<br />
Від воскресіння світоч вірно любить,<br />
іде в горючім стихарі.<br />
Знов олеандрів виголос прилюдний<br />
почався! — як скрипки, зрости.

І ніби прихожан громада дружня:<br />
стоять похрещені тюльпани.<br />
Біля криниці неба всі заждуться—<br />
блакитного життя спитати.

З верхів'я квітня всім непокориме<br />
зворушення: в серцях причасне—<br />
над вічний камінь церкви, над дверима,<br />
де з гілки горлиця стрічає.

1 1 .IV.53<br />
НЕСПОКІЙ ВЕСНИ

Відстраждує туман холодне горе;<br />
за сосни, за обрив прощатись.<br />
А океан—гримучий присок згорне:<br />
мов з тисячі печей горщаті.

І нам, добігши безлічами стрічок,<br />
обмиє ноги: в стежку добру.<br />
Зозулина верба вдовує вічно!—<br />
на відсвіти вронила вроду.

Спитає щирий дощ, кому ридати? —<br />
святкам бузків краплини губить.<br />
Мов чистий плач, прийшла весіння радість,<br />
поіскриться з суцвітків любих...

мов з вугілля кадильного пашіти<br />
від верхотрав'я по саду.<br />
Завіса невидима! їй пташини<br />
на взори—спогади складуть.

1 2.IV.53<br />
ВІКНО ВАШІНҐТОНА

Як небо промовляє про безвинних!—<br />
від чаші сонця скрізь говій.<br />
Ялина—сосна і при ній барвінок:<br />
неначе знаки в корогві.<br />
І знов розкрилюється голуб мовчки;<br />
любови промінь до стокроток.<br />
Хоч і до серця з гілочок дівочих<br />
печалями дощі покроплять.

Але не зглянути ні річку долі,<br />
ні визорити з квітня ризу.<br />
Подвижник—як живий, над нею й досі,<br />
де зорі в колосок добризнуть.<br />
Крізь полум'я приніс рисунок правди<br />
і чести покріпив світильник,<br />
що земель течію навік принадить<br />
аж до вікна, як до святині.<br />
І знов безсмертник неба: звістка чиста<br />
з намету хмарного—білява.<br />
Село моє! мов сивий птах від листя;<br />
кадильниці черешень славлять.

1 2.VI.53<br />
ВІДНОВА БЕРЕГА<br />
І.

Чи звісткою живою знов прилине<br />
вітрильце—як від тебе хустка?<br />
Довір'я колосків біжить поклінне,<br />
а води болем не зметнуться.

Що зміна вірна, ми пізнали з бризку;<br />
як кров, тепло по бростях крапле.<br />
Весну відсвітить, грозами негрізну,—<br />
клопочеться буруння красне.

Проти недолі океан знаходить<br />
віночок неба й віщу свічку.<br />
Роменам білої не буде згоди,<br />
коли без них весну покличуть.

Відчує серце, ніби птах, сумирне:<br />
як промовля життя з погреб'я.<br />
Вже блискавок прибій найближче рине—<br />
до пролісків збудити берег.<br />
ВІДНОВА БЕРЕГА<br />
II.

Посвідчать камені, ладами кріпкі:<br />
як з моря встали для соборів!<br />
А там ні в мармур груди не закрити;<br />
всіх дзвони кликатимуть скорі.<br />
Чи проти смерти напрям чайка врадить,<br />
хоч—колоски світил минувши?<br />
А в спомині, зеленому риданні,<br />
порушиться шипшини кущик.<br />
Мов з моря молоді дороги плинуть;<br />
сопілка променя рожевна.<br />
Невже вікно та квітку неповинну<br />
забути, що в негоді—жертва?<br />
Хатки, мов горлиці: туркочуть, сиві,<br />
далекій райдузі в віночок.<br />
Поклич! де кобзарями на весіллі,<br />
смутні моря втішати хочуть.

ІУ.53<br />
ПЕРЕМІННІСТЬ

Невже довір'я крилами розбилось<br />
огню блакитного: навіки?...<br />
Як з ворожби біжать сліди рибинок,—<br />
сузір'я віють морю в вікна.

А вранці правда лебедина—з сонця<br />
співучу хусточку відгорне.<br />
Гуртками лілій розсвіта часовня;<br />
чи серця вже твоє негорде?<br />
Помилиться веселка, скелі снившись:<br />
без розквіту чуття минуче.<br />
Мені: від персня яблуні квітніший,<br />
твій сон! ні каменем не мучить.<br />
Страждання моря. Бурі ниву зводять,<br />
з гримучими ключами йдучи...<br />
при рідній—скарби радости; колодязь,<br />
де бджоли п'ють, від горя дужчі.

8.VI.53<br />
НАДГІРНИЙ РАНОК

Вершини ширяться: мов синій голуб;<br />
ліси в росі! — туман стомивсь.<br />
А жеврій неба зсипано додолу:<br />
до кореня тополь самих.

Скелиння все—мов гнів орлиний, дике;<br />
а світлота смиренна свідчить:<br />
від обрію до огнища гвоздичок,<br />
між нами, з далечин одвічних.

До сизости безодняної, кроткий,<br />
в обрив струмок проливсь, як глечик.<br />
А знов негода встигла побороти<br />
стежинку вбогу! трави злеглі.<br />
Де ж ти? далеко, грозове нещастя<br />
пташину голубу скидає.<br />
Коли в руїнах днів—річкам кричати<br />
про горе, кригою кайданне.

Але вже милосердна свічка сходить,<br />
і полум'я щільник—крізь листя...<br />
Приклонимось назавжди: душу подих<br />
надсвітнього життя очистить.

5.VII.53<br />
ВЕЧІР ПЕРЕДЧУТТЯ

Пораненого крик у чорнім зіллі;<br />
так покривавить горе сонця<br />
(де ми сповидний скарб не розділили!)—<br />
по глибині води внеслося.

Куди не глянути: мов клятва мертва;<br />
дохлюпає під острів судний.<br />
Жаринне божевілля, хмар химери;<br />
чи вернемось? росинок чудо.

А марить по крутизні, з'ява марить,<br />
німуща; де орел без корму.<br />
І грозова рибина—бризки в радість<br />
не кида з течії нікому.<br />
До стежки серебро зелене стеле<br />
руїна моря, грізно зрісши...<br />
біжить моя біда! як плити склепів,<br />
вали: від споминів скоріші.<br />
А галузок ридання, звіку звичне,<br />
дитячу хвилю з ниви прийме.<br />
Чи вернемось? їй скорбі не скінчити,<br />
де з кров'ю все горіння рівне.

1 1 .VII.53<br />
НАДІЯ БЕРЕГА

Склопотано: як полум'я і пташка,—<br />
над скойчинками буря кружить;<br />
як дзвін, чи кинеться квіток питати<br />
твоїх, де зберегтися дружбі?

Чи зернами з грози не зблисне камінь,<br />
горівши до води? й до тебе—<br />
чи ластівки надії не змовкали,<br />
хоч поле й смолками нестерпне?...

Німа, мов тінь від сосни; нежорстока,<br />
нам зірка голубів падуча.<br />
Та доки голосів завіса, доки? —<br />
чи вже навік свічки розлучать...

Іде! запалюючи псальми: в ризі<br />
лілей, що з сліз, іде прощення.<br />
Вже течія його крізь грім розрізнить<br />
і нас, огнем неізреченна.

1 7.VII.53<br />
НЕТИХИЙ ОКЕАН

Мов із пожеж іруну піскам дарує! —<br />
оповідаючи страждання...<br />
чи ранені голубить квіти вдруге:<br />
із воплем, що душа не ждала.

На вибух: спінено відшаленіти<br />
(мов землетрус хатки зневажить).<br />
У мушлях—краплями плачі налиті,<br />
їх досвітляє південь жвавий.<br />
Побавиться дитя в одежці збрижній,<br />
від хвиль розвалених відбігши...<br />
Уже від прірви грім йому не змінить<br />
розваг—крім дому, найлюбіших.

А звуглившися, паля, ніби сторож:<br />
без галузок, стерпля в'язничність.<br />
Млин океанів! і жорстоке жорно—<br />
як свідок голодів чаїних.

1 8.VII.53<br />
БУРЯ

Не змориться! все—в пристрасті, зелене,<br />
прозір'я з бризком не згоря.<br />
Ображене: як гримне келех, ледве<br />
й рибина й райдуги сестра...<br />
А скелю, мов утопленою поїть —<br />
захлинутися в хвилю лиха!<br />
Колишеться мені сльозами повість<br />
на грудях, сплесками прилита.

І кружиться по крові, воплем бивши,<br />
вкидаючи в ридання сонце:<br />
воно, кохана, крізь туман, любіше,—<br />
дозріє з моря! в зілля сонне.<br />
І розкувавшися, шкодує гірко,<br />
де тиші від гробів не скрушить:<br />
де ти, лілеє, ти—вітрів сирітко! —<br />
до скриньки нарікань бризкучих.

19.VII.53<br />
ТУРБОТА

— На розсуд світла вийди! пожаліє<br />
розбита до краплинки доля.<br />
Збіліє збір'я берегів залізне,<br />
від хвилі: з валунів недовга.<br />
Зміліла! в гребінці плачі розчешуть,<br />
і ти не чутимеш біліших:<br />
вони до вівтаря зірок причетну<br />
ведуть мережку при обличчі...<br />
чаровану, як нива! зелень крови<br />
і мальву в хаток колихають.<br />
Дихання каменя і тьма—ні трохи<br />
з негоди не торкнуть кохану.

Тоді любов—як сон; і все тривожне,<br />
все тебо поблагає грішник...<br />
і море, золоте ридання, може<br />
до чайки на піску горіти.

26.VII.53<br />
МАЙБУТНІ РОСЛИНИ

Що зором голубині, чисті—віщі,<br />
прихиляться на свято в руки...<br />
барвітимуть, розкривши небо, ввічі,<br />
як подих досвіту порушить.

Він найбезвинніших збирає мирно,<br />
притінених крізь сірі будні:<br />
святою кров'я розцвітати в ірмос,<br />
і ластівки твої розбудить.<br />
Небесне море, в тайності, без болю,<br />
з жоржинного життя—обходить...<br />
торкнутися до синіх крил дозволить<br />
галузочкам душі сьогодні.<br />
Вечірні, зібрані на росах свідки,<br />
прихиляться в спокутній грядці:<br />
побачивши, як жар, як жаль несвітський<br />
в зіницях сонця розгорявся.

Уже ні бджілці не минути любо,<br />
ні нам з тобою стрій суцвіття...<br />
розпалить суд! і сколихнуться люди,<br />
травинками на грім дивитись.

31 .VII.53<br />
ЖАЛЬ

Любови муки—мов річки існують<br />
без снігу: перед очі добрі...<br />
відбили скелю світленого смутку—<br />
саму, де в сонці чайка бродить.

Стріпнеться, прагнучи живого сяйва:<br />
нести і вірно поріднити.<br />
Далекі зорі з'єднує присяга,<br />
незнана! як промінні ниті.<br />
А туга; ніби грози з кораблями,<br />
зросла, до прибережжя бившись...<br />
Пташини бистрі з блискавки—минали<br />
квітинку в грядках найбідніших.<br />
І хвиля, як вікно, розбита! вслідна,<br />
що скойки з криком похоронить.<br />
А море: синє відліта весілля,—<br />
вітрила спомину в полоні.

1 .VIII.53<br />
ПОГРОЗЗЯ ОКЕАНУ

Погомонить, мов ліс, до болю! злою<br />
примарою не знає хати.<br />
Мов кинеться нещастя, над тобою —<br />
крилато, відшумить зникати.

Розбризкану, як сніжна кров, мережку,<br />
зриває, в леви перебігши,<br />
де ревом доженуть необережну—<br />
схвильовану і чайку, ближчі.

І смуток кружений, без хвиль надії,<br />
обвалиться в грозу димучу...<br />
де все ясмини, де гілки недільні;<br />
моє прощання; ждати мушу.

Та не забудеться блакитне горе<br />
горіти сіллю, з світу рвавшись.<br />
Об берег серця б'є! змовка, просторе,<br />
коло вікна церков назавжди.

5.VIII.53<br />
ПЕРЕХІДНИЙ БЕРЕГ

На покаяння, серед смерти, парус<br />
посвічено при щоглі серпня.<br />
Всі—до човнів життя: в нещасті прагнуть,<br />
де резеда вітрів небесна.

І кожне серце побажає звістки,<br />
що—світла: як дверми часовня.<br />
Обпінить океан окрилля звідси,<br />
де в острова поріг знайшовся...<br />
та в соняшника жеврить сто сльозинок;<br />
та ластівкам на схід звернутись.<br />
Жасминик радости до райдуг близько,<br />
хоч кораблі на дні—як труни.<br />
Та при джерелах світляних береза,<br />
відстраждуючи, біль розвіє.<br />
Прокличе сурма! і, душе, зберешся<br />
на воскресіння моря вірне.

9Л/ІІІ.53<br />
НАДВЕЧІР'Я

Гірка палає хмара—побагрянить,<br />
по віяному божевіллю.<br />
Коли комиш, очей зневаги вартий<br />
людських, буяє: "шепіт виллю" —

на виведену лиштву, по річному,<br />
де світляній тополі рватись.<br />
Чому душі твоїй, мов бранці—човну,<br />
згасати при останній айстрі?

Наблизиться зелена мрія й, луже,<br />
зустрінь, рукавами скипівши...<br />
як до життя, як травами найдужче,<br />
де голуби в стежках неспішні.

А сонце крізь гілки, мов плач огню,<br />
не вмре—прокинеться з колиски.<br />
Коли, трояндо, від чужин вернусь<br />
до джерела твого схилитись?

22.VIII.53<br />
ПІСОК

Поголубіла, бігши, тінь по втомі—<br />
сухого посвіту, що гріє.<br />
Отак чуття! піщинками надломить<br />
йому кришталь—нещастя різне.

І мертва музика, жорстокість сіра,<br />
просиплеться в степи стихати.<br />
Тоді кричи, як чайка: чи повірять<br />
німій хоч равликовій хатці?

Блискочучи, мов льон сузірний, збірно,<br />
в сліди пісок прошелестів.<br />
А з моря бризками свічок прибігло<br />
сповістя—про птахів святих.

Проквилять біля повороту неба<br />
та й підуть на біду сипучу.<br />
Що стерпимо в житті, з піском минеться,<br />
як береги страждань сполучить.

22.VIII.53<br />
ІСПИТ

Погнівається: мов ножі залізні<br />
та зойк відчаю кида в скелі.<br />
На подих соняшника нас не візьме;<br />
все синяву нежурну стеле.<br />
Все—берег люблячи; а очі дикі:<br />
все—божеволіє до блиску...<br />
все—сном прокинеться! тобі ж ходити<br />
дозволить, де мов дзвін розбився.

Все—тужачи: прозорі груди в листя,<br />
чи в сині ланцюги кривавить;<br />
все скорб'ю до гранітів мшистих литись,<br />
до світла, що зійшло з коралів.

І поспитає, з плеску лебедине,<br />
до зелені, в гостину квітну:<br />
чи любимо?—тоді на камінь кине<br />
корони: виблискані з вітру.

23.VIII.53<br />
НАБЛИЖЕННЯ

Мов голосно вино сполум'яніло:<br />
глибоке горе виноградне.<br />
Над сяєво північчя—вище! й вільно<br />
любов благає в неба правди.

А чудо пурпурове всюди крапле<br />
з галузки на кремінну кривду.<br />
Чуття скипить, світучістю стократне;<br />
проз береги—вали докрикнуть

Осяяні від часослова наче,<br />
лілеї з доцвітання сурмлять.<br />
Провістя ллється, крильми з грому, наше—<br />
по каменях, помшілих юрмах.

А на прощання хвилі фіялкові<br />
пожевріли крізь тінь стрімчасту.<br />
То море входить! не згаса ж ніколи —<br />
де промені росток стрічають.

23.VIII.53<br />
ТИШИНА

Пташина тишина; і руки сліплять<br />
березині—в досвітній розквіт.<br />
А з сну загублена росинка літня<br />
забути про нещастя просить.<br />
Забути про байдужість! охри огник,<br />
промовлений тобі до крови.<br />
Самотні: при живих медах: простогнуть<br />
джмелі, мов манастирські—кроткі.<br />
А від жаризни сонця ткана казка—<br />
гойдається посеред моря.<br />
Призначена: в зелений шлях позвати,<br />
де горя голоси заморять.<br />
Навкруг розкрита сива таємниця<br />
ключами співними—про всіх.<br />
Березо, з хмари до життя горнися,<br />
де океан ридання стих!

26.VIII.53<br />
ПРОХОДИТЬ воля

Проходить воля короговок біла,<br />
забута серед хвиль тобою.<br />
А буря: ніби листик, полюбила<br />
кружити меву молодою.<br />
В мелодію ясминову скипівши —<br />
тенето ночі розривала.<br />
Чи скорбі втопить, мов травинки співні,—<br />
при березі прозора ватра?<br />
Як жнив'я до хатинок і тополі:<br />
бурунний лан відколиває.<br />
Тоді—довір'я, мов вітрила повні<br />
під блискавкою, некриваве—<br />
вродилось! дужче від зірок: довір'я,<br />
споріднюючи наші душі.<br />
Святки: хто рідністою трояндок зміря,<br />
як прийдуть радостями дужчі?

Алмаз розіллє в скойки—вголубіє<br />
життя, через поріг зірвавшись.<br />
Мій парус: відклик від сновиддя! бідне—<br />
світання зви, як птах найдальший.

29. VIII.53<br />
ВЕЧІР ОСЕНИ

Жива вода—перлинно проминає,<br />
і я впізнав тебе, не ждавши.<br />
Лице: від загадки квіток принадне,<br />
посвітиться любити завжди.

Ласкавіше не вийде зірка рідна<br />
покликати з порога ночі.<br />
І навіть айстрова співа сторінка<br />
до серця, де кохана хоче.

Чи біг вітрило по кришталю змінить<br />
при таємниці: в світло з'явне?<br />
Як жду тебе, і смутку лан самітний,<br />
і листя моря не зів'яне.

Де серебро синіє—нам почути:<br />
мов колоски до скель приллються.<br />
Відійдемо! берези звуть несмутно,<br />
і в сонця не згорять пелюстки.

2.IX.53<br />
НАПРОТИ НЕГОДИ

Обвіє острів; гомонить: без флейти<br />
весільної,— сизіє чорно.<br />
І хвилю крилами з країв далеких<br />
розкидає, як страшно зморить.

Найвишу скаргу: співанку жемчужну:<br />
кому на променях доткати?<br />
Нещастя—глибина до грому скружить,<br />
і спінить скатертинки хатні.

Обвіє; музику, як плач, розбивши<br />
в покришене каміння житнє.<br />
А скрикне сяйво! горем голубіші<br />
могили в полі не тужили.<br />
Клопочеться в малюнок гордий; просить<br />
і через чайку перекаже:<br />
— спішіть! відкрилося при щоглі гострій<br />
вітрило, від пожеж відважне.

З.ІХ.53<br />
ТИХИЙ ВЕЧІР

Ти—звістка від фіялок, вишино,<br />
і шепіт: що відрада прийде.<br />
Негоду в дзеркалі біди віднось,<br />
де бризнеться злочасся рибне.

Притемнена роса на дні "дзвіночків";<br />
стежини любі: непримітні.<br />
З кіоту сонця—роза непорочна<br />
розсіє іскри потремтіти.<br />
Та відколишеться високий спокій;<br />
дотчуться рушнички світучі...<br />
на захід огністю зростати, поки,<br />
відбившись в океан, заручать.<br />
Несвітний берег; щебет перелинув,<br />
мов ниткою крізь килим пітьми.<br />
І в небокраї,— ніби сльози в ниві,<br />
тернинки скрізь: за нас терпіти.

І.Х.53<br />
ОКЕАНІЧНИЙ ХІД

Несамовиття війн, зірок пелюстки —<br />
на міріяди гроз приносить.<br />
З неволі сині клавіші відпустить,<br />
а трудиться на пінних кроснах...<br />
Будує: в гуркоти доткавши сяйво,<br />
і омофор гойдає в мушлях...<br />
моя далека! звістка воскресає,<br />
як громовиця, мчати мусить.<br />
І чайчина печаль не буде сивим<br />
крізь промінь пориванням битись.<br />
Малюнок полум'я з біжучим схилом<br />
валів: віщує, мов любисток.<br />
І скойка, сирота в пісках самотніх,<br />
погаслого ридання повна,<br />
зернинки неба позбира сьогодні—<br />
вродити, наче зірку, спомин.

2.Х.53<br />
МОГУТНІСТЬ

0 молодість, палання келех свідчить,<br />
де в сутінку—драконня глибне.<br />
Але галузка волі вся навіки<br />
тебе кохає й не загине.<br />
На зривних межах океан і в змісті<br />
блаженному: мов кобзи котить.<br />
Пожевріє в сновиддя ненавмисні,<br />
чаїнку вбризкавши до кости.<br />
Але стріпнеться, рада: крильми—хвиля,<br />
крім сонця не шукає свічки.<br />
Усіх до вічности вітрила звільнять<br />
блакитні: в світлі розговітись!

1 по дорозі дзвони при безодні,<br />
мов лук, помножуючи гомін...<br />
що всім любов! що Божа воля зводить<br />
світи святі й волошки скромні.

З.Х.53<br />
ВОСКРЕСІННЯ СОНЦЯ

Доснилось небуття! світанок стеле,<br />
ворожачи, в лампадки лине:<br />
все—від вінця, і серце вже веселе<br />
проміння розкидає миле.<br />
Все—від вінця, що просіяє вище,<br />
ніж квітка до кохання кожна,<br />
ніж казка й візерунок!—море віще<br />
споглянути з огню не можна.<br />
Чи мріє вбогий птах, де заблукає,<br />
обличчя неба відшукати?<br />
Нам: не гординя! не брання лукаве,<br />
а погляд праведний до хатки.

Все—від огню, що розкриває ранок,<br />
до милосердя душі кличе.<br />
І сполохи з свічад збирає гарно,<br />
і течію веде світліше.

З.Х.53<br />
НЕСАМОВИТІСТЬ

Р

Мов дух життя жаріє й прибігає,<br />
ведучи в гніві сивих левів.<br />
Провістя з скарбу півдня недоганне,<br />
промовить при біді лілейній.

Прозорим громом пролетить проз палі,<br />
немов котивши гостру зброю.<br />
А в скорбі—пітьми білих лір припали<br />
під пальці низкою швидкою.

Перебирає їх: чи то страждання,<br />
щоб піною скипіти знову?<br />
Сяючістю думок громада давня—<br />
хмаринна, сходить надо мною.

Але зелена гіркота недолі<br />
катується, огнем повніє.<br />
Смиренний птах сопілочкам доволі<br />
радів: де світлення нетлінне.<br />
Як блискавка, споломенить могутність<br />
валів—димуча, що від нетрів...<br />
летить! завісу сонця рве, вгорнутись—<br />
немов страждання в спів несмертний.

8.Х.53<br />
ПРИБІЙ ХОЛОДНИЙ

Це—потяг срібла перекине з бігу<br />
і спалить на піску: в кипучість.<br />
Тоді мелодію ланів побідну<br />
пограє, мов рояль найдужчий.

А птиця промені шовкові звірить,<br />
на кросні між водою й небом.<br />
Диміє час по кучугурах сірих<br />
пісків! і скоєчка де-небудь.<br />
І нива йде за нивою: тривожна,<br />
а враз відчинить сонце двері.<br />
То не радіти вже тобі не можна,<br />
як небеса навік відверті.<br />
Немов фіялки нагадає хвиля,<br />
і розгорится добрим сміхом.<br />
І що було святе, єдина—мила,<br />
благословлю в казанні тихім.

Пророчити з свічада буде море,<br />
в нім до краплинки долю видно.<br />
Це—камені горять і вже не змовкне<br />
грози бажання висповідне.

8.Х.53<br />
РОЗСВІТ МОРЯ

Відкіль: мов кондорами князювала<br />
спокуса, зверх новин припливна?<br />
Мов—цвинтарна, докинувшись, навала<br />
промовила з морського лиха.<br />
А нетерпляча думка в дожиданні:<br />
до правди, що найближча церкві...<br />
Де в ранах—світлення хреста всевладні<br />
позвати: крізь відчай простерлись.

Та в літургійний зріст при грізнім горі<br />
світліє втішення недільне.<br />
І морю згірклому про зміст говорить,<br />
і чайці, що віддаленіє.

Одвічне чудо, видністю найвище,<br />
в біді знаходить кожен човен.<br />
Святе терпіння—нам серця збудивши,<br />
на білій течії відновить.

8.Х.53<br />
ПРИБЕРЕЖНИЙ ДОСВІТ

Все наростає розбиття тривожне;<br />
все збіднюється квіття любе.<br />
А вибухи глибин минуться може? —<br />
хоч море, як пожар, хвилює.

Розвинув досвіт корогви роздільні,<br />
з благословення: звід торкають.<br />
Коли знедолено живі надії,<br />
а хижості ростуть без краю.

Горить пророцтво: погляд, весь блаженний,<br />
мов над іконостас приходить.<br />
Знов голубіє усміх трав—не стемнить<br />
півмертва хмарка при негоді.<br />
Будує воскресіння цвіт свій! свідок—<br />
життя: шляхи від нього витче.<br />
З престолу, як залічим біль сусідній,<br />
нам сонце перстень дасть, предвічне.

8.Х.53<br />
ПОЧАТОК ЗИМИ

Холмами вихори домчаться жовті;<br />
десь відійшла душа: від будня.<br />
Одна, високий пристанок знайшовши,<br />
при сході моря звала, люба.<br />
А сніжні тучі сунуть подорожні—<br />
до саможертви, що в деревах.<br />
Там поломінність шепоти примножить;<br />
від віття скружується, стерпла.<br />
При острові негода барву в'яже,<br />
що на руках лісів—і впасти.<br />
Висоти щирі: їх крило відважне,<br />
привча терпіти при нещасті.

Земля примерзла, і легкі сніжинки<br />
мандрують рідко! вістка скромна.<br />
А монастир ялин прийшов служити:<br />
молитва над труною моря.

11.Х.53<br />
ГОРІННЯ ЖУРБИ

Зустрівся втомлений туман травинці<br />
(де листя шелестить об камінь);<br />
він з пурпуру й вина й огню навислі—<br />
торкає шатинки: не сплямить.

їх свічено, мов з бігунів, звидніти,<br />
з галузок жалю непорушно.<br />
Відтіль прозоре полум'я, без кривди,<br />
очиститься і прийде в душу.

Без смутку, зміни океан звіщає,<br />
прийнявши образ неба дужий.<br />
І в тиші, понад гробище піщане,<br />
літає пташка, спів прядучи.<br />
А часом барва листкова, мов крапля,<br />
покине дерево надхненне.<br />
Надія сонця: голосами красна,<br />
минає сосну біля мене.

24.Х.53<br />
ПЕРЕДВЕЧІР'Я

Одна неголуба, мов чайка, тайна—<br />
від світоча від огняного.<br />
Коло його вікна душа спитала,<br />
чи горя від розлук надовго?<br />
Бо збір'я грозиться, грудьми хмаринне,<br />
пролитись найбліднішим снігом...<br />
А просвіт ниву щогол не покине,<br />
як мрія: при нещасті їхнім.<br />
І вже суперник домовині водній —<br />
жаріє ясенок і втішить.<br />
Хоч білий човен звісток не приводить<br />
твоїх, при хвилях найсивіших.

Одна присвічена з троянди тайна<br />
на крилах вечора, диміє.<br />
Зелене чудо неба! — і спитала<br />
душа: де відплива безмірне...<br />
Діброви журяться, і гострі птиці<br />
при небі вгадують незнане.<br />
Що—любимо: з барвінків освятити,<br />
де доля з весен знов погляне.

24.Х.53<br />
ОБЛИЧЧЯ МІСЯЦЯ

Пір'їни в хмарі—не домів'я пташе;<br />
та хризантемовий віночок...<br />
що променитись до прибою стане,<br />
як серебро скорбот жіночих.

Але, не хліб святити, скибка сяйва—<br />
сумує та навколо й терен.<br />
Немов чоло, страждаючи, й осанна<br />
знедоленого! рани стерпить.

А що провістить, невідомо зірці:<br />
як фіялкова іскра, журить!...<br />
і скрізь живими краплями зогрітись<br />
дозволить серцю — вогник дружній.

Я знаю: захистити небо хоче<br />
галузки крови, що розквітнуть.<br />
І тчеться слово світла непорочне<br />
до моря, в течію відкриту.

26.Х.53<br />
ВІДХІД

Кому повірити? півсвітлий берег;<br />
і сонце на пустелю сплаче.<br />
Мов вихор полум'я рідке оберне:<br />
так трав'я моря, все терпляче.

Остання айстра впала в хресне світло;<br />
а хвилю смутків—чує камінь!<br />
З вечір'я, при мартинах незловісних,<br />
огонь до скойки замикати.

Перлисту тишу океан напоїть,<br />
одягшися в димучі барви...<br />
де чайки, мов за свічку, за тополі<br />
злітали: привидами братись.

Від простору світкого сизокрила<br />
сплеснула глибина й стихає.<br />
Ми ж сірими словами докорили<br />
обличчя сонця біля хяти.

Сховалось! білого життя зніміла,<br />
куріючи, безмірна мрія.<br />
І зірка скорби, де темніє зілля,<br />
кривавим криком догоріла.

21.XI.53<br />
НІЧ

Скорботний світоч: мов чаїне серце;<br />
від заходу проститись вірно!<br />
Вгорі сузір'я молитов, триперсне<br />
народиться, немов з кровинок.

А в ватрі спомин ожива; минутись<br />
при моря голосі, до кручі.<br />
Вже грядка не загубить ні пелюстки—<br />
до диму бурунів горючих.

Провістя визоріє з ночі болю<br />
та з досвіту садів, без крику.<br />
Над лілією долі голубою —<br />
від сонця чутиму довіку.<br />
Надхідна хвиля мов батист розіллє<br />
на скелі та в піску відкотить.<br />
А зерно неба, полум'ям осіннє,—<br />
мов дощ, понакрапає в скойки.

29.XI.53<br />
ПЕРЕРСВІТАНОК

Де—щастя сну? вікно читає Тору,<br />
бо вже видніє семисвічник.<br />
А смутно, бо ні голосу! прозору<br />
сльозу діжди, що вжалить міцно.

Будинки ночі в скорпіони корчить<br />
по щілинах біда без жалю.<br />
Як крик—сам квіт, на грудях до сорочки,<br />
мов океан огню зближають.

Та без волосся скрипок, рівно тужать<br />
зірки сусідні над порогом.<br />
І вся стіна плачу небесного недужа<br />
при догоранні горя вбогих.

Ми—без зеленого дихання ниви<br />
від правди, що на берег віє.<br />
Мов грому хліб скривавлений! —безвинні,<br />
серця спаси, моя надіє...

11.ХІІ.53<br />
СТИХІЯ МОРЯ

Від неї—зазорівши, ніби хрестик,—<br />
ласкає льон: живий з припливу.<br />
Ялини скорбі! сніжну хмару стерплять,<br />
чаїну чуючи сопілку.

І рокітливі груди бурі дуже<br />
до неї дихають, при хвилі.<br />
Трава: мов персня золото подружнє! —<br />
синіючи, вода похилить.

А світлота з вінця—повеселіти<br />
бурунному велить риданню.<br />
Незримо: прокричали зорі в сіті<br />
морські, мов жалобу неждану.<br />
І вихбри в валах блискучих зводять<br />
множини сплесків, ніби листя.<br />
На зелень каменя—квіток неволя:<br />
скрапає в плач поломенистий.

11.XII.53<br />
НАДБЕРЕЖНА ЗАВІЯ

На гори—хуртовиння непроглядне;<br />
як при тобі: в ліси набігши.<br />
Безумний сніг під похорони вдягне<br />
ялини, звівши в світі білі.

Перелітає в поспіхи сипучі,<br />
коли сховав ключі від грому.<br />
Але ворота моря спинять, звучи—<br />
впадати в горі голосному.

Скрізь неозоро сіються зірчини,<br />
вгорнули меву! в силу спрядну.<br />
Свій найгіркіший збіг вода відчинить:<br />
мов коні спінено по ряду.<br />
А втомне серце в зустріч миру просить,—<br />
до променів чоло ріднити.<br />
Нап'ється чайка! з бурі—іскор розсип:<br />
над прірву, мов з квіток, тендітний.

13.XII.53<br />
ЛЬОДОВИЙ ПРИПЛИВ

Добурхнеться на покрижілий камінь,<br />
де—мов кайданний бризк морозить.<br />
Вже море, як двірець: не відмикати,<br />
й віконниці його в розорі.

Зроста крижина: смерти породілля,<br />
що й крабові розіб'є груди.<br />
Труна нещастя! в стужах зледеніла;<br />
від моря гробовизна всюди.

Обмиється істота в хресний стогін,<br />
до самоцвітности на персні.<br />
Мов з келеха кадильничного—огність<br />
приходить сива:тління стерти.

І прикликає дух лілей пребілий,<br />
кривий поріг біди зірвавши;<br />
хоч віються сніги плачем боліти—<br />
в тополях, смутками найважчих.

20.XII.53<br />
ПЕРЕДБУР'Я

Я відпливти крізь сяйво чи зумію —<br />
від острова, що зіллям трутний?<br />
А самоцвіт святого смутку звіють<br />
пориви моря—на довкружність.<br />
Тенета смерти в мерехтах нажеврих<br />
ворожать на плиту жорстоку.<br />
Тоді: вовчиці зойк, як кров ножеві,<br />
та—як пісок морозний в горстку.<br />
Нема ні колоска зірок, ні нитки<br />
горючої! світанки сквітнуть:<br />
без погляду лілей, що гомоніти—<br />
з росою, в хвилю непомітну.

Сплива печаль; відходить, ніби човен,<br />
і місяць: посвітивши щирість.<br />
А ти під райдугу життя нічого<br />
не жди, де гніву камінь грішний.

22.XII.53<br />
ВТІШЕННЯ

Вночі віконний з'явець поглядає<br />
між морем молодим і мною.<br />
І—кущик сяйва привіває дальнє<br />
сповістя, пошептавши знову.

Відносить місяць при німому мості—<br />
всі через хвилю, тіні вбогі.<br />
Горить з грудей, росою й листям просить,<br />
при серці притулившись, огник.

Але вкріпляються кайдани мертві—<br />
в склепіння думці побряжчати.<br />
Нехай остання нитка нервів стерпить,<br />
і вийди з-під замка напасти.

В глибокім небі гілочка надсвіття<br />
присвітиться, мов правда рідна.<br />
Сама, з сонцями служить! в скорб сповита<br />
душа; й вікно прозріє ридма.

26.XII.53<br />
ПОЛОНЕНІСТЬ І НАДІЯ

Настигла океан—біда сторука:<br />
він, з огнища вітрів холодних,<br />
мені й тобі зліта в зелених круках,<br />
крізь сніг! як від двора льодовні.

Зніміла місяця мана лебідна,<br />
а сонця мед розлився в бурю.<br />
І нам стежину чайка перебігла,<br />
проз решту променів виручу.<br />
На розставанні гіркота зневіри;<br />
з пісками фуга допрядеться.<br />
А сонця коренів ніхто не вирве,<br />
мов з кузні їх снага південна.<br />
І ми повірмо білосердній птиці<br />
при жорні бурунів заклятих.<br />
Вона: провісного тепла напитись<br />
летить над сніг і очі хатки.

27.XII.53<br />
СНІГ

Життя—на смерть ображене, без скарги! —<br />
в гірку рослинку полеліє...<br />
її листок спада, мов камінь: карий,<br />
де комишиння все уклінне.

Життя залюблене в безвинну білість;<br />
а з скатертинки місяць зійде.<br />
Від завірюх нещастями розбилось,<br />
для лілії весілля блідне.<br />
Мороз! — кара безжалісно, в'язничник;<br />
в цимбали хуртовин додзвонить.<br />
І рідні нам привидяться, самітні:<br />
крізь морок, душі, з хмар холодних.<br />
Пригашено високий звід, над сосни<br />
і над сади: де сяйво бігло,<br />
кохаючи, цілуючи! — і птах приносить<br />
від моря звісту, хоч невільну.<br />
На терезах зірок: мов смуток зважать,<br />
розвіяти між нами чистий...<br />
під білу скелю неба, де назавжди<br />
відходять і квітки спочити.

11.1.54<br />
ЗИМОВА ПТАШКА

Понад холмами — чи коло фіялок,<br />
пташинко, голос твій скрипалить?<br />
При камені морозному зів'яло<br />
життя під бистрими серпами.

Де мертве дзеркало, що дочорніло,<br />
де моря дно: не буде звістки!<br />
А сизі сплески з жевріями бризок<br />
на скойку радісно пролиті.

Та біля неба визоріла з горя—<br />
надія над закляття сніжне.<br />
Мов нитку діямантову відтворять<br />
всі ластівки: пустеля діжде.<br />
Докинеться в скрипковий гомін любе—<br />
провіщення благословенне.<br />
На чорній грядці воскресати буде<br />
вже квіття карооке в мене.<br />
ТРАВИ З ВЕЧІРНЬОГО ПРИБОЮ

Стеблинки кротости! ридання ваше<br />
переболіє—в тихе слово.<br />
І моря грім жнивами перев'яже<br />
при тіні чайки, в сніп шовковий.

При шепоті пісків, проз палі смольні,<br />
пожуриться на цвинтар скойок.<br />
Тоді—мелодія, мов голуб, молить<br />
з конвалією світляною.

А пристрасті, всі смолоскипно злиті<br />
й соняшниково, з моря—змерхли:<br />
Не свічка перлямутрова в несвітті,<br />
то місяць снів, де меви ревні.

Його приріднюючи, хвилля стрічне<br />
дивинним димом прибіжить.<br />
І, зірко, світячи в сніги! сестрице,<br />
спинись на трав'яній межі.

20.1.54<br />
ПРАВДА МОРЯ

В далечині живого світла, скарбний,<br />
кораблик мріється без мови.<br />
А на пісок, серед наміння кари,<br />
помшілого.мороз листкові.

Спада, мов з крейди, сплеск! по надбереж<br />
проти снігів, життя дочасне.<br />
Вкруг іскорка крізь тінь необережну<br />
при глибині морській не гасне.

Мов при рукавах неба—скорб нагідки<br />
горить— з надсвітних сліз кривавить...<br />
до хвиль землі та до піщинок бідних,<br />
де в смерті—неповинний равлик.

Вінець лямпадки: полум'яна правда<br />
по сизому безмов'ю віє...<br />
до всіх з лілейного дзеркалля вбрана!—<br />
й надходить море солов'їне.

1.11.54<br />
СВІТЛО

Барвіє дим із райдуги, від бурі,<br />
що без прокльону рветься, свіжа...<br />
мов—припадати до грудей: не журить,<br />
краплинами жагуча з квіття.<br />
Бо творено і океан, як вогник,<br />
як сизокриле серце в співі.<br />
Під зводи доцвіте або достотне,<br />
в обрив чуття розбивши мистиві.<br />
Розкуто берегів кайдани—в сяйво,<br />
де воскресає небо творче.<br />
І нам, супутна пташко, з хвиль назвалось<br />
горіння, до грудей сорочки.

Давно—до квітня огняного лану<br />
і шепоту зірок навколо,—<br />
призначено, як долю, несказанну<br />
жоржину в молодому полі.

5.II.54<br />
ВІДТВОРЕННЯ МОРЯ

Віджити, діється! зернини чуда<br />
з могили в воскресіння вносить...<br />
на східцях світла—крок його почути,<br />
де світить проліскова просинь.<br />
І від зіниць твоїх: зірчин розкрильних,<br />
вістки ласкавлять, як з весілля.<br />
Напливи моря—громик повторили,<br />
а камінь в іскрах пожалівся.

Жаристий знак первоцвіту нетайно<br />
розвидниться в безлюдній тіні:<br />
де ниті з прядки сонця долітають<br />
між пальцями берез бростинних.

Обличчя моря часом натемніє—<br />
-журбою: як грозить недоля.<br />
Проти страждання взяти парус ніде,<br />
хоч і вітрів долоня добра.

І сум: височина чола небесна—<br />
горить; ридання чайки витчуть.<br />
Мов—біла буря, з серця, біля тебе<br />
галузку мучить споконвічну.

7.IV.54<br />
ПЕРВОЦВІТОК

Мовчить первоцвіток, як між глухими-<br />
тендітний дзоник! ледь відкрився.<br />
Не скаже чайка, чи недужа? хилить,<br />
віднесена з вітрами, крильця.

І вже не буде, як рибина, бігти<br />
рабиня біля: скарга з серця.<br />
Що в сонця прядено, то, хвилі бідні—<br />
спинитися в туман не стерплять.

Ні мрія, що любитимеш, не тоне<br />
на темноту, де в гуслі скине—<br />
кипуче хвилля, від перлин коштовне<br />
і не від ночі соколине.<br />
Без снів каміння гомоніло німо,<br />
де ми первоцвіток минули.<br />
Але байдужий чайка плач підніме<br />
і небо розгорить, як вулик.

1 4.IV.54<br />
ВЕЛИКДЕНЬ

Хоч—темрява, й не можна відкликати:<br />
годин! а сонце з домовини —<br />
розбило, вставши, ніч безодні, й камінь<br />
відкочено в окресток видний.<br />
Події скрізь глухі: мов чумна туча<br />
проходить серед гір до моря...<br />
Але—вже досвіт вишень не потушать,<br />
хоч і сваволя невгамовна.<br />
Гілки аж покипіли! вкруг—рожев'я:<br />
розкрито в сміх, та бджіл гойдає...<br />
зірок рідня, безвинністю блаженна,<br />
чуття з дитинства некайданне.<br />
Лиш океан—розділеність жахлива,—<br />
між нами: всі стежини стерлись.<br />
А вже, над тлінністю й замками лиха,<br />
зустрінем чашу! — цвіт без смерти.

25.IV.64<br />
ПОГРОЗА НОЧІ

Низинами, через неволю вовчу,<br />
розляжеться від хмари—зблисне:<br />
як крик з ножа! й піски сточити хочуть<br />
ростиння пусток небарвисте.<br />
В немісячності ящірка жорстока<br />
проквітлий кактус пограбує.<br />
А камінь пітьми, мов громи покотять,<br />
насунеться крізь горе буднє.<br />
Тоді тонкі єхидни пританцюють;<br />
злорада скорпіони зниже.<br />
Та навіть привида, як волоцюгу,<br />
комаство покуса прехиже.<br />
Мов річка таємнича, вмить кажання<br />
під небо вирветься з печери.<br />
І вже вампір на скатерті крижавій<br />
живою кров'ю повечеря.<br />
4.У.54<br />
ПРИКМЕТА ТРАВНЯ

Ми живемо при загадці! всвітліє<br />
коронними краями в веснах...<br />
і знову з тайни погляда неслівне<br />
єство її—здаля всміхнеться.

На згір'ї приласкавлений туманик—<br />
в сади: мов димлення живлюще;<br />
там подощів'я в сльози не поранить,<br />
а голуб крильми похвилює.<br />
Ніде палання дике не збереться<br />
пролитись карою! куріє—<br />
небесна смирна при квітинних жертвах;<br />
все—в загадці, навіки рідне.<br />
Бо суджено в сім'ю, крізь смерть, збрататись,<br />
круги тернів стерпівши вповні.<br />
Лілейний світоч сходить над світами,<br />
де з моря—напрямок пророків.

4.У.54<br />
РАННІЙ ЧАС

Далекі парусники: буря здвиже;<br />
фіялка відцвіте без мене.<br />
А кличе свідок—океан! ніжніше,<br />
ніж серце меви неіменне:

переддосвітній—мов бузками гляне,<br />
гіллясто жевріючи в подих.<br />
Хмаринок нив'я й зілля осіянне<br />
в огненній скойці неба сходить.<br />
Скрізь переміни: в місяці і тканях<br />
зірок, і сонцевих горниллях.<br />
Пройти, плечима—поруч, де спіткала<br />
гроза і рута пробарвіла.<br />
А заздриться на наші вікна скромні—<br />
біда: вулканністю струсити.<br />
Чи сиву вишню доля охоронить? —<br />
клонитися тобі в гостину.

30.У.54<br />
СОНЦЕ

Святе і хризантемне, розсилає<br />
пилок палання від сліпучих,<br />
від кучерів: як німб шумить! русяве,<br />
і жалощі в собі сполучить.<br />
Розкриє хмар крилату скойку: чиста,<br />
з завіс рожевістю родилась —<br />
перлина—квіткова зіниця! вчися,<br />
тінисте серце, смутку зілля.<br />
Поставлено навік провістя Боже—<br />
приносити дихання правди.<br />
Гілля думок, де процвіте, спроможне<br />
і вовчу кров вітрів прорвати.

Прообраз горній — люстра, що в світлиці,<br />
малюнок духа: пташка сіє<br />
сіяння, звідки барвами пролиті—<br />
барвінки крізь тепло весіннє.<br />
Блаженний голуб розвіва потоки,<br />
мов сурмок голоси при небі:<br />
з блакиттю — в океан журби, аж доки<br />
зберуться розквіти червневі.<br />
В затон приклониться любити смертне,<br />
де зморена трояндок риза.<br />
Його вінець ні в трунах не померкне,<br />
ні вишні скрапати наблизять.

Само в небеснім серці, в світнім складі,<br />
як іскра: з милосердя родить;<br />
пророче джерело! зустріне раде<br />
дитя, що заспіва сьогодні.

1 .VI.54

зоз<br />
ВОДОСПАД

Порив—несамовитий! Він корінню<br />
пораненому миє кості,<br />
і гоїть! і громаду соколину<br />
над лев'ячий огонь відносить.<br />
А бризок зерно сиплеться доснитись<br />
мов сльози грозові, крізь бурю,<br />
де мідяні тюлпани від дзвіниці—<br />
і каменя на суд розбудять.

Враз кучеряві блискавки найглибше<br />
в тумани звалено: на вістря,<br />
де серед скелля—вихорами дише<br />
геєнна звірів, гнівом бистра.

А витерпівши, вірно в Брамса й яблунь,<br />
небесний візерунок рушить.<br />
Там: душі в сивім полум'ї об'являть—<br />
живу веселку пройдуть душі.

5.VI.54<br />
МАК

Найчервоніший сполох від тонкого<br />
стебла поклониться пташаті.<br />
Бо, як і місяць, славить коло нього —<br />
незримих: кличучи втішати.

У затишку свічіє, рідний вірі<br />
з причасного благословення.<br />
Мов рана, теплий, мов любов, горіти:<br />
дарує ниточка зелена.<br />
Мов жертву, що з хустинки сяйва, в душах,<br />
відкрилась по вечірній хвилі.<br />
Мов огник церкви, що змію подужа—<br />
гримучу, і неволю схилить.<br />
Бриніти в крузі радости крізь тишу<br />
нечутно, як плянет сопілки.<br />
Огненністю зійти, нехай колишуть—<br />
грози рукава! подих вільний.

Між нивами, в росі передсвітанку,<br />
скупаються, свічки квітучі;<br />
тоді—в вулканний стрій вінків! і стануть<br />
рости на потойбічних кручах.

7.VI.54<br />
НИВА

В полоні нива! вкруг— блискуче зілля<br />
натискується в межі: часто.<br />
А невимовний камінь зупинила<br />
тополя,— досвітів початок.

І любить співанку синички добру,<br />
і білий мак на водах любить—<br />
і всю, пшеницю: дорогішу вроду,<br />
ніж серга в учті многолюдній.

Мов рушники злотисті, з городенства<br />
простелено: землі, при серці,<br />
І маківка, красою осередна,<br />
прийма пчолу! грабунок стерпить.

Снага, розлившись половіє, стигла—<br />
під гостроту серпа скоритись:<br />
мов мірро, і розп'яття плоть, і стигма<br />
життя, жертовного до крихти.

Вся нива безневинна тихо служить,<br />
долоні вигріті зложивши.<br />
Аж — місяць висвітлив лілейну дужку:<br />
торкнути соняшник найвищий.<br />
6.VII.54<br />
ВЕРБИЧКА

Темніє океан: проз камінь бродить,<br />
де, від століть вина—помшів.<br />
І, некривава вербо! дощик добрий<br />
перешумить до комишин.

Душа не стане втішної сопілки<br />
між горлицями моря звати.<br />
Примружена з смарагду, вербо! скрикни,<br />
аж до гвоздичків біля хати.

Там побуяс при доріжці гілка<br />
і пташка перстень пересипле.<br />
А пестощі твої життя прихилять—<br />
і сонце, як дитя трисвітле.<br />
Хай з'явиться проти завіс негоди,<br />
радіючи тобі, самотній.<br />
Воно: мелодії огню проводить,<br />
при світі—при кленовім мості.

1 8.VI.54<br />
ГРОЗОВИЙ ЗАХІД

З тривоги зграйки серед скель звістились;<br />
і межі океан розбив!...<br />
і голки блискавок—троянд безлистих —<br />
пронизують імлу з грози.

І вороний, між круки, грім проскаче,<br />
стремено кинувши бризкуче—<br />
на жнив'я бурунів, на необачне:<br />
їм колоски пісок примучить.<br />
Коли вже сонце течію поверне<br />
в блакить біля гранітів чистих?...<br />
як ластовине серце! все—смиренне,<br />
що бризок розпалу не числить.

А вирветься з полону—ще святіше:<br />
над хвилю свіченої пряжі.<br />
Горіти морю! дзвони скрізь сколише,<br />
та в біле вінчання прокаже.

24.VII.54<br />
ПОРУШЕНА ХВИЛЯ

На полі чайка вдосвіта спіткає<br />
півсонний соняшник з росою;<br />
так море зводить голубіння ткане<br />
до сходу—стрічею світкою.

Від ночі погойдає човен з кругу,<br />
на берег крила в піні зносить.<br />
Пораниться! до скелі погорює,<br />
де впала блискавка на сосни.

Як нива вітрена: перебирає<br />
повтори блиску в грі-терплячій...<br />
І ніби крізь фіялки, некриваве,<br />
крізь хмари сяєво стрічати.

Вішус згоду ластівка сусідня;<br />
зприпливу мов сльоза струмує.<br />
Дотерплено біду: йдучи в надіях,<br />
горить мечами море мужнє.

31 .VII.54<br />
ТУРБОТНИЙ ОКЕАН<br />
І.

Хвилює, доторкнувши мох,—свіжіші,<br />
ніж сніг, уста, що посіріли.<br />
Де побудує вал,об брилу знищить,<br />
аж зірка спалахнула з сіллю.

На східці, ніби до комор, розіллє<br />
прозору пряжу, в блисках персня.<br />
Коли рушає в небо кармазинне<br />
сам смолоскипник від безсмертя.

А сполохом рукав піднявши, вірить,<br />
крізь бурю океан при тучах.<br />
І думка добіга до круч, як звірів<br />
іржавих, що веселку змучать.

І синістю спішить і гірко б'ється<br />
об окрай скойки неземної<br />
А рану: струм бальзамний з піднебесся,<br />
ллючися, в просвіті, загоїть.

І небо все спроміниться іконне,<br />
де—голуб: при світучих грудях.<br />
Гінці морські, відходячи за сонце,<br />
до рідної душі потрублять.

1 .VIII.54<br />
Собі роз'ятрив серце! в хмарах муки:<br />
наш океан, рвучись до сяйва.<br />
Але, вмиравши в каменях пекучих,<br />
при дверях сонця відживає.

Коли, в вінці світів—сам Агнець чистий:<br />
стежки дарує від блакиття.<br />
Світлити кров; крізь грози сполучити:<br />
одна сім'я свята—надсвітня.<br />
Скрізь творчістю чуття правічне святить,<br />
лампадки світячи в молитву.<br />
Ми—бджоли: скарби з соняшника взяти<br />
до вулика, в комірню милу.<br />
Не буде берега в негоди! бийся<br />
кривавими грудьми, об тлінне—<br />
до дня, як блискавка страждання бистра<br />
окрилить—океан прилине.<br />
І далечі його навіки згідне<br />
двосвіччя віддзеркалять з хати.<br />
Тоді фіялок шлях над хвилі зійде<br />
і стане стовп огню співати.

8.VIII.54<br />
ПІДЗЕМ'Я ДИВОВИЖ

Печера: в краплях: на тисячоліття! —<br />
збирає розчин та будує.<br />
Аж нанизу і зверху в роги злита,<br />
згрозилась каменизна дуже.<br />
Глибисті ніші виродів морозних,<br />
рудіючи, в ряди сполучить,<br />
їм довисає змій, мов бич, на розліт,<br />
з вапнини звивами блискучий.

Пекельна, в серці—аж на дні, печера:<br />
взірець драконового житла.<br />
Ляльками на спокусу прибереться,<br />
і душі прикайданить, хижа.

Провалить до огненного недоння —<br />
в довічні болі воплем битись.<br />
Мовчить! без жилки з крівцею, злопомна,<br />
в присудженість і тьму грабіжців.

Нема пощади; німище безсердне:<br />
й "чепіги" зіркові розладить.<br />
Поволі, адовина в труни ствердне,<br />
хоч вигляди квіток складавши.<br />
Без теплоти, що і в пташиних дзьобів<br />
дихання вжизнює до дружби.<br />
А тільки лютість крижана позлобить<br />
на вбивстві: в павутині ждучи.

22.VIII.5<br />
СЕРПНЕВИЙ ПОЛУДЕНЬ

Церковна папороть окрасить гору,<br />
де ти була, і сад близький<br />
(Цефеєве світлиння все в погожу<br />
траву застигло, як разки).

Гіллястими капличками чатинні<br />
спиняються аж біля лану,<br />
І тиша, мов з криниці! мов гостинець,<br />
наслухана,— журавки глянуть.

До зводів: до відкритої часовні,<br />
тополі йдуть, ставок зберігши.<br />
Свячені роси! тільки крук півсонний<br />
викрякує з байраків грішних...

Віщує лихо, де коріння смертне<br />
пручас з пекла: в груди мрячні.<br />
А джерело, а шестилисник—серце,<br />
очиститься, і змій не ранить.

25.VIII.54<br />
ДОРОГОЦІННІСТЬ ПОЛЯ

Судилося: огненністю в надпростір,<br />
і добрістю в надчас горіти —<br />
хай ця билина, порадівши, просить<br />
від неба! від землі: в корінні.

Свою корону з рисочок рожевих<br />
крізь блідність викружить зірчасто.<br />
І пахощ віє, бравши обережність<br />
бджоли: життя собі вінчати.

Мов зірки дно, в розводини барвисті—<br />
всміхнеться, хоч не прощебече.<br />
А випромінить радість! і повинні<br />
почути колоски чернечі...<br />
безгрішні, наче звіяні від скрипки,<br />
світити в межі на неволі.<br />
Буяють! вірять: ні на скрик не скривдять<br />
до смерти і роси живої.

26.VIII.54<br />
ПЕРЕДВІСТЯ

Розсипано з хмарин: як від покосів<br />
переддощових—світло тихе.<br />
Помножилось! хоч ворон зойк приносить:<br />
від прірви світу ненаситець.<br />
А не зруйнується грання органне,<br />
в незримому соборі—щедре.<br />
Проти негоди, голубівши, стане<br />
повніти: розпачі відверне.

На серці моря, на свічадній книжці,—<br />
чуття: що небеса читають.<br />
Воно, як немовля, до них найближче:<br />
при свічах—висловити тайну.<br />
Крилате зло кістками перетліє,<br />
списами скрушене навіки.<br />
А в часослові нивок—нетужливе<br />
життя розвидниться, не зникне.<br />
Лілея пламінь келехів прихилить —<br />
з надхнення, проти тьми, біліти.<br />
Спитайтеся: що діється з лихими,<br />
крякучими серцями в світі?

26.VIII.54<br />
НЕВИЧЕРПНІСТЬ

Нам закричить вулкан і хату вдарить,<br />
бо, душами глухі, не чули:<br />
як з неба медик світляної правди<br />
вже назбирали бджоли в вулик.

І що моря ножів? їх розпал слуха—<br />
все чорта, не голубку в висях.<br />
Вірніша від орди гармат, заслуга<br />
огню, що в вівтарі відкрився.

Ромени на горі таємні й чисті:<br />
мов віск свічний—перекрапати...<br />
де ми від злоби можемо спочити<br />
своєї! при річках багатих.

Душа не змій, не погордіє в домі<br />
безгрішному, при дзвонах дужих.<br />
І джерела, вівтарного не стомить<br />
спокута всіх!—сіяти, ждучи.

Престольний діє провид: з колосками,<br />
в сьозах дощів (ланок поклонець).<br />
Все: до рятунку в істині скликати,<br />
і вінчик неба не схолоне.

26.VIII.54<br />
СТЕЖКА СЕРПНЯ

Прозначується в винограді справжнє<br />
єство життя: барвить, повніє!...<br />
Між душами повторено—чи в празник<br />
воно чи в похорон сповите.<br />
Що добротворчий дух і світла стежі—<br />
в крові приявлені назавжди:<br />
відчуємо, коли душа обмежить<br />
жадобу і подужа звади.<br />
Ідем нагору; стрінув хрест;а далі<br />
білиста, через мох, трава—<br />
сама вінками знявшись, поглядає;<br />
і мертві камінці вкрива.<br />
Над нею найдрібніший, мов бджолиння,—<br />
і фіолетний, став на південь:<br />
каганчик став! і процвіта в служіння<br />
забуте, а для неба рідне.

28.VIII.54<br />
KBIT

Легкозелена дужка і вгорі<br />
чотири чашечки в росинах...<br />
Розквітли повно! їм в огні згорніть —<br />
нитки свічні, то не розсиплять.

А далі, невиданно в світнім місці,<br />
жаринка жевріє опівдні.<br />
Леліє з стрілами поломениста,<br />
як мерехтіння—ледве видно.

Як іскор курява через безодню,<br />
що значення з'являє судне...<br />
що—символи чуття прийдешні вводить,<br />
здобуті в запашній посуді.

Навколо порадіє небо тайне,<br />
прообраз крови'дарувавши;<br />
в пелюсти пурпурові—кружма стане<br />
і скрикне! щастя в очах ваших.

28.VIII.54<br />
СВІТОВА ЗОРЯ

Ось—поле, переоране в сторінку<br />
скорботну! й скаменіли ріллі.<br />
Ось—море: лебедині сім'ї ринуть;<br />
а смолки надбережжя вкрили.<br />
Хмарки, як димний нард і вовна чиста,<br />
розметана при синій стелі.<br />
Проносять сосни від пророцтва—віття,<br />
де скатертинки жита теплі.

Вінок прощення! двері в передвічне<br />
при нім світають і не згинуть.<br />
Нехай душа спокутна іскру кличе,<br />
в розп'ятті знаючи тернинку.

Бо не звеличення шукати в брата,<br />
що—гордощі чадні й іржаві.<br />
Ось, на правиці неба: в сяйво взяті,<br />
наближено живі скрижалі.

28.VIII.54<br />
НАДЗЕМНА ДОРОГА, ЩО —вночі

Барвинники з левад сама збратала,<br />
в галуззя всвічена! і кадить.<br />
Мов курява цвітиности з багаття;<br />
розсіяна мовчазно—в ладі.

І в притчі з діямантів на безмежжя,<br />
мов міст господар добрий зводить:<br />
посіє фосфор—супроводи жеврять,<br />
і креслиться журби колодязь.

І викрапано з колоска зоріти<br />
зернини, вінчані югою.<br />
Сторіки розгорілася круг мітри<br />
світлинню рясту дорогою.<br />
І мерехтять, разками в зводі ставши,<br />
мінити без числа жаризну.<br />
Височина собору: на посвяті—<br />
мов льон, стосвічники помріють.

29.VIII.54<br />
ДЕРЕВО

Прибралося у прапори страшного<br />
страждання, клонячи до шляху.<br />
Так душі босі стануть при часовнях:<br />
відплакати погибель скляту.<br />
З вина й огню китайки посвітлившись,<br />
листок спадає: мов півзірки...<br />
Нешумністю серед нещасть миліший<br />
для місяця, що зміг прозріти.

Галузка, як рукав, тоді до болю —<br />
нахилена під небом, тішить.<br />
Кому сузірні течії з собою<br />
приносять спокій найсвітліший.

Як міри здійсняться непроминучі<br />
при іспитах живих, то прийдуть—<br />
земні дерева: справедливий чути<br />
собі на сурмах сонця присуд.

29.VIII.54<br />
ПЕРЕДСВІТ

Завіяли негоди й полонили<br />
в біду кайданів олив'яну.<br />
Як привиди німі—від скель ялини,<br />
що натемніли проти лану.

Дощина: в погримучі грозки звідси,<br />
блищить, від повноти зірвавшись...<br />
Відкрапує через галузки — східці<br />
в "морозок"; до землі назавжди.<br />
Удосвіта ще не хлюпне колосся,<br />
ще в снах блакиття голубине...<br />
А вже коло берези розлилося<br />
в жнива примарні; серпик блисне.<br />
Ще між тополями грядки сповняє<br />
куріння, димлячи від ночі.<br />
А вже, де виднота на листя м'ятне,<br />
джерела гомонять пророчі.

ЗО.VIII.54<br />
ПРИСМИРЕНА ХИЖІСТЬ

Пурпурна ящірка: двійня невзора—<br />
для давнього дракона! ходить...<br />
по листу мерхлому, де прикро вчора<br />
береза зверглася в негоді.

Гляди, при глинищі сховалось кволе<br />
створіння, і джмелям негрізне.<br />
Його не спис, але чатинка вколе;<br />
з дощу до норки, тихе, лізе.

Вже не руїна замкова сіріє<br />
для вершників, що кривду вирвуть.<br />
Коло дракончика від пня—нерівне<br />
трухлинисько: на мжичку збридлу.

Проповзують, ховаючись, подалі<br />
звірки, мов демоники кмітні.<br />
І ллється смуток від віків прадавніх —<br />
при вигляді потвор нг( тіні.<br />
Духовний меч руша!—злокровки мовкнуть<br />
від дій, що виіскрені з леза.<br />
Замісто безсердеччя нетрів мокрих,<br />
скрізь—проскомідія зелена.

ЗО.VIII.54<br />
САМОТНЯ СОСНА

До заходу погроза відпливає,<br />
за лан—в іконостасний зводик...<br />
за ясенки і сіяння безладне<br />
дощу: мов з рушничинок вогких.

Вікно між хмарами тихоблакитне<br />
і смутками глибоке зійде.<br />
Крізь нього, дожидаючи прокине<br />
димучий погляд сонце блідне.<br />
Насіння мжички воронів розлучить,<br />
в обрив спадаючи до сосни,<br />
що з голок бронзи—повів шарахкучий,<br />
притихши, в лан не переносить.<br />
А ладна до пожертви: в грози зливні,<br />
де галки позичають світло.<br />
Журний струмок її коріння живить<br />
понад пісками: в мох сповите.<br />
Мовчать розбиті камені! трилисник<br />
тривожиться, як кров, при ґрунті.<br />
А їй—проказані в огнях, провісні<br />
сторінки з бурею горнути.

31 .VIII.54<br />
СВІТАНКОВИЙ ЛАН

Як хрестик від грудей, скарбчинка рідна:<br />
злотіє колоскова щирість.<br />
Бо, серцю найсвітліша! вже дозріла—<br />
в блаженній жертві всіх примирить.<br />
Нам виблагана; бо шалені діти<br />
вчиняють братогубство здавна.<br />
Щільник життя—з ікони неба свідчить,<br />
розливши жеврій мов ридання.

А димні йдуть події над холмами,<br />
і через просвіт сонце віє.<br />
Коли мені—вікно все думку манить,<br />
де шепчеться галуззя вірне...<br />
Що мучиться душа моя при краплях<br />
з лілового, при скелі, квіту.<br />
Що з громом вересня вже очі тратять<br />
і айстрове життя привітне.<br />
А ні в сонатах так скрипкові ручки<br />
не стануть строями врочисто,<br />
як росяні ялини! і як зрушить<br />
голубокрилля з них ячіти.<br />
Десь на доріжці, в серце моря, сипле<br />
від зоряних ґнотів пшениця.<br />
І сам господар—в небо колосисте<br />
виходить: з розпачу звільнити.

І.IX.54

ОСІННІЙ ПРИБІЙ

Жалітиметься чайка біля мене,<br />
навії терплячи незносні.<br />
Вже коси розвива життя огненне,<br />
де набігає з хвилі стогін.<br />
А привид і потужить, і не сміє<br />
озватися! сльоза—з печалля.<br />
І очі при могилі моря вмиє<br />
з туманами, як біль почався.

Все скошене проміння ллється в душу<br />
від мертвої грози: де привид.<br />
Скорботу меви, від веселки дужчу,<br />
на прибережжі доля скривдить.

Безчасся! та поріг пожежі: сива<br />
покосами, і пальці палять.<br />
Надійде в крушення, де смерчів нива<br />
розіб'є колоски при звалах.

А біле сонце коло краю скаже<br />
провістя, хоч негода вихрить.<br />
Що зміну море принесе ласкаве<br />
з туману—під камінні стріхи.

ззо<br />
Не буде вже проклятости: до краплі<br />
кривавитися в рані—з вістря...<br />
Воскресне світло! скойчини прекрасні<br />
наповнить, і птахам говіти.

1954<br />
ПРАГНЕННЯ РАНКІВ

Знов—море: грозові мечі до дзеркал<br />
згостривши, в стихарі збіліє.<br />
А милосердя лілія далека:<br />
де світло стріхи голубине.<br />
Знов—море: переймає пряжу тучі,<br />
в пломінній силі, ніби з крови.<br />
При дверях блискавки й пісків почути:<br />
чаїні переходи скропить.

Стрічаючи світанки з нивок рідних,<br />
обкинеться в грання вінечне.<br />
То я прийму, що від троянд—горіти,<br />
де лиштву голубу розмече.<br />
Зоря надземна в рутах воскресає,<br />
мов наречена при свічаді...<br />
при свічниках досвітніх: в несказане<br />
ступає в поле—повінчатись.

4.IX.54<br />
ТЕПЛО

Тепло блаженности приносить серце,<br />
що й ангелам — олтар! крилате;<br />
що списом терзане і в смерть простерте,<br />
рятуючи, шептало: "брате..."<br />
Замучена свідомість світла—з гробу<br />
встає, несмертно всіх любити;<br />
не привид! Князь, що в осередку зроду<br />
царює святістю, над битви.

Хто вірує, краплину неба прийме<br />
від ран Його: над ніччю, спасся...<br />
над каменем, де буря! незбориме<br />
життя палахкотить, як ласка.

Скрізь океани змріються з росою,<br />
з травою споминами згаснуть,<br />
Але сіяння чашу хвиль високу<br />
злива над скоєчками часу.

5.IX.54<br />
НОВИННИЙ ПРИПЛИВ

Вино з травинок буря поколише<br />
і, в ниті гобелен, роздрібнить.<br />
А хижі крила вбризка голубіше,<br />
веселки полюбивши рибні.

Одвіку птиці прип'яті при палях<br />
промінного порядку: рвуться.<br />
І в силі клекоту—вербену спалять,<br />
хоч до грудей вирує скрута.<br />
Чи вернуться кістки і чорно ляжуть<br />
на полоскання, в іскри, власне?<br />
А чаєчки престольні пісню справжню<br />
піднімуть, над гріхами прясти.

Бо лембик між обвалами вже скинувсь! —<br />
і перламутрова долоня<br />
приносить роси: в світляну святиню,<br />
де соняшник не прохолоне.

5.IX.54<br />
МОВА МОРЯ

То жайворонки моря сірокрилі:<br />
перебіжать, пісок сточити.<br />
І мушля сиві гуркоти відмірить—<br />
до слуху принести врочисто.<br />
Чи з полинами в райдужину шибку,<br />
задихавшись прибій загляне?<br />
А хвилі кинуто в пташину швидкість,<br />
неначе по тканинах лану.<br />
Все обертає псальма в древній релі—<br />
жалі прозоріші, як жито.<br />
Від димлених фіялок пальці ревні<br />
прийшли—з кадилами служити.

Намітку гейзерів, немов тополю —<br />
об кручу зруйнувати, зірве.<br />
Чуття, як синій мед: щільник напоїть,<br />
князівство бджіл—збіжить, зориме.

5.IX.54<br />
Помайоріли журавлі при ниві<br />
що хилиться, в могилах сизих.<br />
Там предки! з кіньми сонця боронились,<br />
від кручі викляті, мов схизми.

Без листа, як вісон поткавши —далі,<br />
навала в грі допроменілась.<br />
А при камінні, руки дожидали,<br />
збираючи з громів коріння.

Та чаєня поранене, при бурі,<br />
мина руїни мушель гострі.<br />
Не зойкне мати! під обвал забуті—<br />
сльозини: найбіліші брості.

Вже сестри до крайнеба потріпочуть<br />
пір'їнами в розкритій казці.<br />
А світляними кроснами сорочку<br />
не перестане море ткати.

6.IX.54<br />
Палатиме в шипшинний виблиск хвиля,<br />
коли височина світанків—<br />
як церква: де ми дітьми ще говіди,<br />
і серце вернеться спитати.<br />
За чайчин місяць і вітрило дальнє<br />
"морозки" глянуть без розпуки.<br />
А море—бежевілля з снів скидає,<br />
мов прядиво в пісок сипучий.<br />
Скрізь: свічення вінця, трисвітле в сплесках,<br />
скрізь: на горі за нас розп'яте,<br />
що кров, до терну—вмерла і воскресла,<br />
скрапаючи, в рятунок звати.

І роджений з морського горя, ходить,<br />
мов лев волошковий по струнах:<br />
квіт— бразолінник! хоче неба подих<br />
на грядку радости вернути.

6.IX.54<br />
ПРИХІД

Затоплена в трояндний трунок, скойка<br />
підпалиться! мов серце бідне.<br />
Вже—смертні розпачі в пісок прокотять,<br />
і парус голубий надійде.

Гірка турбота і руїна чорна,<br />
і камінь, як скарбниця смутку—<br />
відкривсь! а розгорить крізь кров просфорка<br />
святого сонця в темінь люту.

Докличеться забута правда: близько,<br />
де з гроз облита чайка сплаче.<br />
А сонце руки, наче хрест, розрізнить,<br />
і вінчик світлиться дитячий.

Тоді предвічне милосердя стане<br />
в лілейному, мов сльози, морі—<br />
і всіх торкне квітучими устами,<br />
співучими, де світло творить.

13.Х.54<br />
СПОМИН ПРО ТИХИЙ ОКЕАН

Самотний мевами! і образ вишень<br />
прибрав, ридання відгремівши.<br />
Не буде мучити: в піски віддише;<br />
мов, терплячи недолю, грішник.<br />
Мов гори! що горять, що з горя—з диму;<br />
нерадісно розбившись, бризне.<br />
Всю мрію дня, вітрилом несходиму,<br />
приймає небо білоризе.<br />
І зору карого жорстокість мила<br />
і безсердеччя ніжне—пройде<br />
проз книгу синю: чайка прошуміла,<br />
рвучи проміння нехолодне.<br />
І клонить скорбі колосок від сонця—<br />
на сивий шлях; розлуки голос.<br />
Відходь,єдина, скойки хай схоронять,<br />
що, цвівши, з райдуг відкололось.

Але не спомин мій! любов незбута<br />
крило біля каміння ранить.<br />
І зве, і мучиться: в грози в спокутах—<br />
підкине келех океанів.<br />
1 5.VI.55<br />
ЗМІСТ

ЗАСПІВ<br />
НАДРІЧЧЯ<br />
ОСІННЯ ҐОСТИЧНІСТЬ<br />
ПЕРЕХІД ВЕСНИ<br />
СОН<br />
СУПЕРЕЧКА І ПРИЙДЕШНІЙ МИР<br />
НАДХІД<br />
МИНУЧІСТЬ<br />
ПРОЩАЛЬНИЙ ЧАСЬ<br />
ПЕРЕБОРЕННЯ<br />
РОЗРАДА<br />
ЗВАЖЕНІСТЬ<br />
ЯК СОНЦЕ ЩЕ РОДИЛОСЯ<br />
РОЗЛУКА ДО КОРАБЛЯ<br />
ОБНОВА ДНЯ<br />
ОКЕАН<br />
КРАЙ САМОТИ<br />
СЬОГОДНІ<br />
ДОЖИДАННЯ СТРІЧІ<br />
БЕЗЛЮДНІСТЬ МОРЯ<br />
ЗАБУТТЯ<br />
ЗЕМНА МИНУЧІСТЬ<br />
ГОДИНА БОЛЮ<br />
БЕЗСВІТНИЙ БЕРЕГ<br />
СПОДІВАННЯ КОРАБЛЯ<br />
ПРИБУТТЯ<br />
ГОДИНА РОЗЛУКИ<br />
ІНША ЗУСТРІЧ<br />
ПРОХОЛОДИ<br />
ОСВІТЛЕНИЙ ОСТРІВ<br />
ВЕЧЕРІШНІСТЬ<br />
ТРАВИ МОРЯ<br />
КВІТКОВЕ СВІТЛО<br />
ПРОЩАННЯ<br />
ПРИГАДАНИЙ ЧАС

БІЛЯ ОСТРОВА<br />
ПРИ САМОТІ<br />
СНІГОПАДОВИЙ СПОКІЙ<br />
НЕДОБРОЧАСНИЙ ДОЩ<br />
СПОДІВАНИЙ БЕРЕГ<br />
НАДВЕЧІРНІСТЬ МОРЯ<br />
СВІТАНКОВИЙ ВЕРЕГ<br />
ПРИОКЕАННЯ—ЗАХІД<br />
НЕСМУТОК<br />
СПОДІВАННЯ СТРІЧІ<br />
ОСВІТЛЕНИЙ ОСТРІВЕЦЬ<br />
НАДБЕРЕЖЖЯ<br />
ЖДАНА ЗУСТРІЧ<br />
ЖУРБА<br />
ТЯЖКІСТЬ<br />
ЧОВНИ<br />
ОКЕАН З КВІТКАМИ: ЩО НА ДНІ ....<br />
ВІТРЯНИЙ ВІДХІД<br />
ПОСВІТЛЕНІСТЬ<br />
ВІДКРИТА НАПІВНЕГОДА<br />
ПРИБЕРЕЖНИЙ ДЕНЬ<br />
СХІДНІЙ МІСЯЦЬ<br />
ПОВЕРНЕННЯ<br />
ДОЛЯ, ЩО З МОРЯ<br />
ВІДХІД БУРІ<br />
ПРИОЗЕРНИЙ ОБРАЗ<br />
НАПРОТИ НЕРАДІСНОГО<br />
ПРИХІД ХВИЛЬ<br />
ПОСТІЙНА ТРИВОГА<br />
ДОЧАСНІСТЬ<br />
ОГНИК ПРИПЛИВУ<br />
ВІДКРИТИЙ ВЕЧІР<br />
ОКЕАН: ІНШИЙ<br />
ТОБІ<br />
ДЗЕРКАЛО МОРЯ<br />
ВІДМІННІСТЬ<br />
ВИСОКА хвиля<br />
ОСТРІВНИЙ КРАЙ<br />
ТЕЧІЙНІСТЬ<br />
ПРИБУТТЯ<br />
ПЕРЕДЧАС ОСЕНИ<br />
ДОЖИДАННЯ ОБНОВ<br />
САМОТНІСТЬ<br />
ПРИБЕРЕЖНИЙ ПІВКРУГ<br />
ВІДГОМІН МИНУЛОГО<br />
ПРИКМЕТА ГРОЗОВИЦІ<br />
ЗВЕРХНІСТЬ СВІТЛА<br />
ІМЕНА КВІТОК І СТЕЖКА<br />
ПОСТІЙНІСТЬ<br />
БЕЗМІРНІСТЬ ВЕЧОРА<br />
ВИСОКА ОСІНЬ<br />
НАДВЕЧІР'Я ВЕРЕСНЯ<br />
ВИРІШЕННЯ ОСЕНИ<br />
РОЗЛУЧНИЦЯ—ОСІНЬ<br />
НЕТЕПЛИЙ ПРИПЛИВ<br />
ЗУСТРІЧ МІСЦЯ<br />
ГОДИНА БУРХЛИВОСТИ<br />
РУЇНИ МОРЯ<br />
ВРАНІШНЯ СВІТЛОТА<br />
КАМЕНІ (їх найнетривалішість) ...<br />
ПЕРЕДКВІТНЕВЕ СВІТЛО<br />
ПРОЗЕЛЕНЬ ВЕСНИ<br />
ВИДНОКРУГ КВІТОК<br />
ЗРОСТАННЯ ВЕСНИ<br />
ВІДРОДЖЕНІ КВІТИ<br />
НАША ВЕСНА<br />
СВІТЛИЙ ВЕЧІР<br />
РОЗКВІТ МОРЯ<br />
КВІТНЕВА РОСЛИНА<br />
ПОДИХ КВІТНЯ<br />
ДОВІР'Я<br />
ЗВІСТКА БУРІ<br />
ПТАШИНИЙ ГОМІН<br />
СВІТАНОК<br />
НЕРАННІЙ РОЗКВІТ<br />
ТРИВОЖНИЙ БЕРЕГ<br />
ПРА-КРОТКІСТЬ (Вечір)<br />
КРУГОДЕННІСТЬ ЛІТА<br />
ПОПЕРЕДЖЕННЯ МОРЯ<br />
ПУСТЕЛЯ<br />
НАБЛИЖЕННЯ СВІТЛА<br />
ПОСИЛЕННЯ ПРИПЛИВУ<br />
НАБЛИЖЕННЯ МОРЯ<br />
РОЗБУРХАНИЙ СТАН<br />
ЛІТНЯ ЛІЛЕЯ<br />
ВІКНО<br />
ДОСВІТНІЙ ДОКІР<br />
СПРАВДЖЕННЯ ВОДОСПАДУ....<br />
НАДГІР'Я<br />
ВИСОКА ХВИЛЯ<br />
КОРАБЕЛЬНИЙ КРАЙ<br />
ПОРИВНА ХВИЛЯ<br />
ЗУСТРІЧ РІЧКИ І МОРЯ<br />
РОЗВИТОК ГРОЗИ<br />
БЛИЗКІСТЬ<br />
ЧАЇНИЙ ЧАС<br />
СХВИЛЬОВАНІСТЬ МОРЯ<br />
ПРИБЕРЕЖНИЙ ВЕЧІР<br />
МАЛЮНОК НЕГОДИ<br />
НЕМИНУЧА ВТРАТА<br />
ЗАХІД<br />
ЛІТНЯ НАДБЕРЕЖНІСТЬ<br />
ПРИБЕРЕЖНИЙ КАМІНЬ<br />
ЖДАНИЙ ПЕРЕХІД<br />
ПЕРЕБУТТЯ<br />
МОЛИТОВНИЙ РАНОК<br />
ЧАС МЕДУЗ<br />
ПЕРСТЕНЬ<br />
ЗМІННИЙ ОКЕАН<br />
ПОРТРЕТ РОСЛИНОК, ЩО ЦВІТУТЬ . .<br />
НАДРІЧНИЙ ВЕЧІР<br />
СОНЯЧНИЙ ВОДОЗБІР<br />
ДЕРЕВО (в сторінці)<br />
ВИСОКОГРАННИК СТАРОВИНИ<br />
МАЙБУТНЯ ЗГАДКА<br />
ПОРИВНИЙ ПРИПЛИВ<br />
ВІДЧУТТЯ З ПЕРЕДГРОЗЗЯ<br />
НАДБЕРЕЖНА ГРЯДКА<br />
ПОГРОЗА ХУРТОВИНИ<br />
ДЖЕРЕЛО БІЛЯ ЧАСОВНІ<br />
ЧАЇНИЙ ВІРШ<br />
НАДВЕЧІРНІСТЬ<br />
ТРИВОЖНИЙ БЕРЕГ<br />
ЖИТТЯ ДОЛИНИ<br />
ТОПОЛЯ<br />
ПЕРЕДСНІЖНИЙ НАСТРІЙ<br />
ЛИСТОПАД<br />
ОСІННІСТЬ<br />
ЗИМІЄ ОКЕАН<br />
БЕРЕЗА<br />
В ЛІТУЧІЙ ЛИСТКАМИ КНИЖЦІ<br />
ВІДМІНА ГЛИБОЧИНИ<br />
ВЕЧІР ЧАЙОК<br />
ПРИСМЕРК МОРЯ<br />
ПО КРУГУ ТИШИНИ<br />
ГЛИБОКА ОСІНЬ<br />
ОСТАННИЙ ЛИСТОК<br />
ПЕРЕМІНА ЗИМИ<br />
ДОЖИДАННЯ ВЕСНИ<br />
ЗИМОВИЙ ДОЩ

ГОРІННЯ ГІЛОК<br />
ПЕРЕДВЕСІННЯ СВІЖІСТЬ<br />
НАДІЯ—ПРОТИ ЗИМИ<br />
ПРИБЕРЕЖЖЯ ОСТРОВІВ<br />
ОКРИЛЕНИЙ ОСТРІВ<br />
СОНЦЕ ІДОЛЯ<br />
ВИСОЧИНА ВЕСНИ<br />
ВЕСНА САДІВ<br />
НЕСПОКІЙ ВЕСНИ<br />
ВІКНО ВАШІНҐТОНА<br />
ВІДНОВА БЕРЕГА<br />
ПЕРЕМІННІСТЬ<br />
НАДГІРНИЙ РАНОК<br />
ВЕЧІР ПЕРЕДЧУТТЯ<br />
НАДІЯ БЕРЕГА<br />
НЕТИХИЙ ОКЕАН<br />
БУРЯ<br />
ТУРБОТА<br />
МАЙБУТНІ РОСЛИНИ<br />
ЖАЛЬ<br />
ПОГРОЗЗЯ ОКЕАНУ<br />
ПЕРЕХІДНИЙ БЕРЕГ<br />
НАДВЕЧІР'Я<br />
ПІСОК<br />
ІСПИТ<br />
НАБЛИЖЕННЯ<br />
ТИШИНА<br />
ПРОХОДИТЬ ВОЛЯ<br />
ВЕЧІР ОСЕНИ<br />
НАПРОТИ НЕГОДИ<br />
ТИХИЙ ВЕЧІР<br />
ОКЕАНІЧНИЙ ХІД<br />
МОГУТНІСТЬ<br />
ВОСКРЕСІННЯ СОНЦЯ<br />
НЕСАМОВИТІСТЬ<br />
ПРИБІЙ ХОЛОДНИЙ<br />
РОЗСВІТ МОРЯ<br />
ПРИБЕРЕЖНИЙ ДОСВІТ<br />
ПОЧАТОК ЗИМИ<br />
ГОРІННЯ ЖУРБИ<br />
ПЕРЕДВЕЧІР'Я<br />
ОБЛИЧЧЯ МІСЯЦЯ<br />
ВІДХІД<br />
НІЧ<br />
ПЕРЕРСВІТАНОК<br />
СТИХІЯ МОРЯ<br />
НАДБЕРЕЖНА ЗАВІЯ<br />
ЛЬОДОВИЙ ПРИПЛИВ<br />
ПЕРЕДБУР'Я<br />
ВТІШЕННЯ<br />
ПОЛОНЕНІСТЬ І НАДІЯ<br />
СНІГ<br />
ЗИМОВА ПТАШКА<br />
ТРАВИ З ВЕЧІРНЬОГО ПРИБОЮ ..<br />
ПРАВДА МОРЯ<br />
СВІТЛО<br />
ВІДТВОРЕННЯ МОРЯ<br />
ПЕРВОЦВІТОК<br />
ВЕЛИКДЕНЬ<br />
ПОГРОЗА НОЧІ<br />
ПРИКМЕТА ТРАВНЯ<br />
РАННІЙ ЧАС<br />
СОНЦЕ<br />
ВОДОСПАД<br />
МАК<br />
ПОЧАТОК ПЕРЕБОРЕННЯ<br />
ЛЕБЕДІ МОРЯ<br />
НИВА<br />
ВЕРБИЧКА<br />
ГРОЗОВИЙ ЗАХІД<br />
ПОРУШЕНА ХВИЛЯ<br />
ТУРБОТНИЙ ОКЕАН<br />
ПІДЗЕМ'Я ДИВОВИЖ<br />
СЕРПНЕВИЙ ПОЛУДЕНЬ<br />
ДОРОГОЦІННІСТЬ ПОЛЯ<br />
ПЕРЕДВІСТЯ<br />
НЕВИЧЕРПНІСТЬ<br />
СТЕЖКА СЕРПНЯ<br />
КВІТ<br />
СВІТОВА ЗОРЯ<br />
НАДЗЕМНА ДОРОГА, ЩО—вночі . ,<br />
ДЕРЕВО<br />
ПЕРЕДСВІТ<br />
ПРИСМИРЕНА ХИЖІСТЬ<br />
САМОТНЯ СОСНА<br />
СВІТАНКОВИЙ ЛАН<br />
ОСІННІЙ ПРИБІЙ<br />
ПРАГНЕННЯ РАНКІВ<br />
ТЕПЛО<br />
НОВИННИЙ ПРИПЛИВ<br />
МОВА МОРЯ<br />
ПРИХІД<br />
СПОМИН ПРО ТИХИЙ ОКЕАН. . .

ЧАСТИНА ДРУГА

"Бачите нині, бачите, що це Я,—і<br />
нема Бога, крім мене. Я умертвляю<br />
і оживляю, Я поражаю і Я сціляю,<br />
і ніхто не вибавить від руки Моєї".<br />
(Второзакония 32:39)

НЕВІДОМИЙ ВІДХІД

Ти в тойсвітті! серце недосяжне<br />
посмутніє з білих снів.<br />
Чи від надвіконня спомин згасне? —<br />
вже в світильній стороні.

Мов до стрічі: лан дівочний, любий! —<br />
з поля кличучи, в сім'ю:<br />
легіт—лан конвалій приголубить,<br />
і сколише в тінь твою.

Чи істота рідна, з бурі чайка,<br />
близиться в обвал зірок?..<br />
Де з ночей пожежа нескричанна—<br />
мчить: від звірів чотирьох.

Невидимо,—чути кров'ю в листі<br />
до пташин, як відсвіт, чути! —<br />
блискавки на плечах пломенистих<br />
рушать нари через тучі.

Там любов мина, на груди склавши<br />
згаслі руки: галузки...<br />
Щестикрилля горличинок, з ласки,<br />
відведуть огонь близький.<br />
Чи з години горя, чисту згадку<br />
в книгу океан склада...<br />
Чи забуто душу неспоглядну? —<br />
що пройшла, в страшних садах.<br />
16,23.V.64

з<br />
ВІСТКА НЕПОГОДИ

Поруйнований ребром, на морок —<br />
бідний корабель поблід.<br />
І в негоді доцвітавши кротко,<br />
не озветься вишня вслід.

Складені, як сном, труна замкнула<br />
неживі на грудях руки.<br />
Не погляне скарга, й крізь безум'я,<br />
зором тиха! біль спокутний.

Марево до мене пломінь водить:<br />
біля каменя розлити,—<br />
мучиться від смутку; спогад жодний<br />
зойком не замовкне в зіллі...

проситься, всивівши, в час нещастя,<br />
й душу з таємиці кличе:<br />
море скорбне! почина ячати,<br />
в кручі вдариться найближче.<br />
29.У.64<br />
ПЕРЕМІНА СМУТКУ

Зелениться скеля—мшисто вбрана,<br />
розбива з припливу блиски.<br />
Знов безодню моря, в свіжих ранах,<br />
зрушено від болю звідкись.<br />
Після жертви в сплеск течій сліпучих,<br />
движеться: як ріллі й ризи.<br />
Стрічних— синню, ніби спис, розлучить<br />
доля біля східців грізних.

Серце, самотою згіркле серце: —<br />
до замків труни миритись.<br />
Проти моря на біді померкне<br />
твій квітник, слізьми краплистиій.<br />
Звідси сполохи відмечуть повні—<br />
перстень: ти згубила в днях.<br />
А окрайчик райдуги промовить<br />
добрістю, що скорб зміня.<br />
30.У.64<br />
ЖЕРТОВНИЙ ЧАС

Ми не знали, де благословиться<br />
на холмі навік надія:<br />
в огнищі, відкіль—як віття з липня,<br />
іспит мукою завіяв.

Де не згледіти біди нікому,<br />
вся спалахкотіла в південь;<br />
де кладуться в терні війковому<br />
рани, і терзання ввійдуть.

Де за тебе хресно і за мене<br />
в храмі всіх небес, до жнив—<br />
жертвою огню життя священне<br />
внесено! і пломенить.<br />
Так: на кров безгрішного заколють<br />
агнця—за ціну провин,<br />
що зложили ми, ворожі полю<br />
правди в колосків живих.

А воскресне серце неба, з смерти,<br />
всвітлює до сонця—зміст:<br />
пурпуром, як бризний вінчик терній! —<br />
пітьму подолати зміг.

І зверхзоряні звесніли кручі:<br />
в знак, що з-над могил не втратять<br />
згадки! до ясминних сліз зворушить<br />
і, як віск, жаріє крапля.<br />
І збагрівши, океан з терпіння<br />
в розсвіт крилами боронить,<br />
де кривавиться ціна безмірна—<br />
викупити кожен гробик.<br />
Де—в любов, офіру—цар предвічний:<br />
з виплати заліз пестерпних,<br />
як з огню, на смерть прибитий тричі! —<br />
сповнює: первосвященик.<br />
5.VI.64<br />
НАДІЯ МИНУЧИХ

Корабель чи вквітчано гіллястий:<br />
вирости в сузір'я любі? —<br />
і через розбурхану проклятість,<br />
хоч і місяць ниті губить.<br />
Чи з прощання привид не померкне?<br />
мов браслетний сплеск, примор'я...<br />
І журбою журавлини, в серпень,<br />
просвіти з грози говорять:<br />
де, на протисмертному затоні,<br />
паруси вести безмовно,—<br />
безгоміння тайною полонить<br />
бідних, за кленком і мостом.

А з холма небес, огнем незриме,<br />
над сліпими могилками,<br />
мучиться! жаліє! кров'ю йтиме—<br />
сонце, від хреста, скликавши...

звідти й квіття, пахощем невтомне,<br />
зводить—коло хвиль простерти.<br />
На безодні гробик не потоне<br />
при його пресвітлім серці.<br />
6. VI.64

ВСЕЛЕНСЬКА ОБОРОНА

Віється тобі листок відчаю<br />
по ріллі течій смутних.<br />
А крізь сон і явори читають<br />
з блиску—про святий світник.

Бо труну від поривання звіра<br />
при безодні ватрок сизих,<br />
потурбовану, мов човен вирвавсь!—<br />
дужі зберігають Жизни:<br />
Жизни! в пламінь крильми лебедині<br />
при будівлі, що не вмре,<br />
а на три господи розгодинить,<br />
висотою: в білий хрест.

Він основою над смерть постанув,<br />
аж до поля зорениць—<br />
від неспомного від океану<br />
з прірви, де горіти зріс.

Та від перекладини—руками<br />
сили неба невидимі<br />
хресно просіяли! й розмикати—<br />
смертників кайдани з міді.

При верхів'ї розсуд просвітлівся:<br />
при істотах, що з огню —<br />
повіваючи в три пари крилля,<br />
зором нас не проминуть.<br />
7,VI.64<br />
ПОСТІЙНИЙ СВІТЛОКРУГ

Де тремтить нестерпна зірковиця,<br />
збігши на вали безодні,—<br />
непорушно в сон труна сповита,<br />
в спокій! мов кораблик зовні.

Хай чорнотами зловісні брили<br />
покришила смерть, як хліб.<br />
Коло берега в припливи милі<br />
бризнеться і сонце вслід...

Гляне ласкою на домовину,<br />
з гілки викличе, з небес,<br />
не зорю падучу! — дзвоном дзвінну<br />
пташку: втішити тебе.<br />
Відсвітивши в чисті повноводдя<br />
від чола вишневу кров,<br />
подарує, де рідня недомна—<br />
з вечора свячений корм.

Скоро зійде, безконечно блідний,<br />
в просинь скорбі—молодик:<br />
наче брат, жаліти з гір! бо звідти<br />
до життя й струмок збудивсь.<br />
11.VI.64<br />
МІСЯЧНИЙ ВЕЧІР

Горнуться тумани й сповивають<br />
сон безвинний твій, твій гробик.<br />
Помира пурпурністю без краю<br />
вечір: вечір добрий, добрий!

На фіялках скатерті морської—<br />
місяцева скибка хлібна:<br />
в поминання дар! вінець подвоїть<br />
при воді, що в смерть поблідла.<br />
Ждатиму, аж доки знак небесний<br />
з блисками почне скликати.<br />
І в нетлінній течії присестрить<br />
голуб, світністю крилатий.<br />
Все при невзоримій глибочіні<br />
ждатиму німіш від скелі:<br />
звідси двері в зустрічі розчинить<br />
погляд сонця—двері теплі.<br />
20.VI.64<br />
БУРХЛИВИЙ ЗАХІД

Множена, як і тривожна, входить,<br />
розливаючи згорання—<br />
воля моря! коло тебе в подих<br />
повені, мов зелень, звана...

Відкриваючи й твої недавні<br />
спогади, що перейшли.<br />
Я не чув, бо з кручами найдалі<br />
розділя пожар ялин.

І тепер—неначе скеля стигне<br />
в мох! то домовина в горе...<br />
Де привиддя вічно негостинне,<br />
мечеться, з негоди зморне.

Раптом чайка, крильцями висока,<br />
в трепеті спадає, з тайни —<br />
провіщаючи: твій сон в оковах<br />
весь лампадками рознятий.<br />
28.VI.64<br />
ВЕЧІР ВЕСНИ

Небо—гніт засвітить, зором кротке;<br />
жар при лісі голубім.<br />
З дітьми попрощається наокрест<br />
і призначить вік тобі.

Де замок, що блискавки чотири,<br />
з полум'я ключів одвічних:<br />
на труну—на віко, в смерть закрили! —<br />
вже любов твоя посвідчить.

Дохлюпнеться й найрідніший шепіт,<br />
де ліхтарний мріє міст.<br />
Мирно в смерті—проліски найперші,<br />
з криги: до грудей візьміть.<br />
Це—даровано напроти болів,<br />
з воскресіння: знаком хресне.<br />
Небо! тільки твій приплив дозволить<br />
відновити сяйво з весен.<br />
28.VI.64<br />
ЧИСТА ПРИБЕРЕЖНІСТЬ

По карнизах світла— дощик ходить,<br />
сизими руками сіє...<br />
Випити ж, душе! згубивши гордість,—<br />
зілля моря невесільне.<br />
Все—злетить, над жовчну зеленизну,<br />
вибух сивий: розбивати,<br />
ніби в кару, кручу серця бідну,<br />
з болями через обвали.

Всюди твій несплаканий пристанок<br />
видно над ланами моря,<br />
серед огнища плачів, що брано—<br />
з бурі: в грудях відговорять.<br />
І повтори кружністю поткались,<br />
бігши—скойку заливати.<br />
До гробів горить небесна жалість:<br />
обмива в собор посвятний.<br />
3.VII.64<br />
ОКЕАНОВЕ ДОСВІТТЯ

Доля найбіліший гнів пророчить,<br />
зводячи долоні з бризку,<br />
де руїну від каміння ночі,<br />
сіру: розпали закриють.

А в сусідстві спочуття кривавне<br />
б'ється з блиску течією...<br />
ні! мов сірка, зеляно не в'яне—<br />
мчати чергою своєю.

Береже з біди незнаний острів,<br />
як часовню мідних трун:<br />
там—вістки, метеличинки прості,<br />
небо в полум'я вберуть.

І не мучитиме смертна стужа<br />
від пісків—забуте серце:<br />
без зірок забуте! де подужа<br />
біль, аж поки кров воскресне.

Десь: останні, з берегів не згиньте<br />
спомини від юних стріч!...<br />
все—в свічадності вино розлите,<br />
все, немов стихар, стремтить.<br />
4. VII.64<br />
НЕЗНАНИЙ ПЕРЕХІД

Глибина: в грозу, як пряжу, вбрана,<br />
як в ожинник, і синіша,<br />
розділила! з липня чайок зграя—<br />
при біді твоїй страшиться.

І прокинувши гілля далеке,<br />
в сторону, де вмерла юність:<br />
ти погас, мов ґнотик, білоклене! —<br />
серед змій, вінцем отруйних.

Розділила: з книги хвиль значити<br />
межі смерти, як і моря,<br />
де душа згадає сни в'язничні,<br />
а кістяк гріхи розорять.

Звідси, загубивши жовклий череп,—<br />
линути без крил на тойбік.<br />
І великій схимі все чернече<br />
скорбництво себе вподобить.

Вернуті на сплески світла кличні:<br />
до потлілих трун, всі—вдруге,<br />
здіймуться з воскресної каплички,<br />
відболівши море трудне.<br />
Вал димить, як бразолінні печі,<br />
звівши серебро в ікону.<br />
Вечір; і твоя коса полегшить—<br />
смутки: на плечі світкому.<br />
5. VII. 64<br />
НАПРЯМОК ВЕЧОРА

Шлях—збирає огнища розлиті:<br />
в коливання скиб вишневих.<br />
Доле моя! з моря, як з молитви,<br />
зводяться в кадильність меви.<br />
А не відсвітити перстень свідчий,<br />
де він: чи з труни скотивсь?<br />
Крильми сизий вечір на відхідді<br />
в прірві спалить острівки.<br />
І сповивши крепом проти ночі,<br />
десь, при громі неземнім:<br />
похорон—плечей і снів жіночих,<br />
не зрида дощів над ним.<br />
Доля моя, тиха і невчасна:<br />
через океан, як плач—<br />
полум'ям і чайками звінчався<br />
шлях, що душі розлуча.

Протечуть сузір'я в обрис кутий,<br />
зріючи: гвоздичок ватри.<br />
Не для мене серпик! зійде з пустки—<br />
сині колоски зібрати.<br />
11.VII.64<br />
ПРИМАРНІСТЬ

Мріється, що тихо ти до мене<br />
стала при швидкому вітрі.<br />
Море: мов ялини в незміренне<br />
поривання звалить литись.

І від місяцевих ти мирніша<br />
від вінків: їх цвітів сім.<br />
Дні травневі, з-між гілок верніться<br />
і при розпачі своїм...

Там: як лірникові пальці вбогі<br />
рельне струння в пітьмі рвуть.<br />
Поруч ти, ласкава, проти болів,<br />
брала руту білоруч.

Свідок біля неба—тільки світоч,<br />
виткавши рукав: спалати...<br />
через світниці! там жар пролито—<br />
з хвиль, як маки мимо хатки.

Зводяться вали — прозорі скелі,<br />
жаль розбити свій навіки:<br />
в повів, з кров'ю громовою —вельми,<br />
до грядок на синій виклик.<br />
Тільки тойбік, мов скарбистий розсип—<br />
від човнів! коло віконниць,<br />
віє, та з долонь, сльозами росних,<br />
зірка—дивину наклонить.<br />
18.VII.64<br />
ЖАЛЬ

Вкруг заморено в замкову строгість<br />
біле речення сердечне...<br />
Бо, схмарнівши, звичай семирогий<br />
кине в страм і в сміхи вмече.

Проти нього: квітчик моря змовчить;<br />
від грудей, мов чайка навзліт...<br />
Не признаємось ні в рідні очі:<br />
при гордині—кручі ржавій.

Тільки, аж страшна завіса пройде,<br />
і не стрінемось ніколи,—<br />
душі бачать: як життя холодне<br />
змарнували в мертвім полі.<br />
Пустка стане! ні річками айстри<br />
не погасять муки серця,<br />
а рвемось між ірії найстарші,<br />
там: куди мороз не вдерся.<br />
І жалі з невороття докликнуть<br />
легіт і комусь присниться:<br />
поривати скрізь вишневу гілку,<br />
сиплячи росою в лиця.<br />
23.VII.64

ГОДИНА НЕГОДИ

Доганя, в ридання забирати:<br />
камінь смерти, косий череп,<br />
на потоп розбившися по втраті! —<br />
надвечір'я невичерпне.

А в грозьбі звірніючи руками,<br />
розрива криваві сосни —<br />
через скелю і громами спрямить:<br />
сніжністю розливши в поспіх.

Відкриває, від гріхів невтішні,<br />
ребра та з валами здвиже.<br />
Женучи, мов кречети, наспішить<br />
гнів! під неземелля нижче.<br />
Димне з гробівця грудей пророчить<br />
горе: місяців забудець,—<br />
навіть ниви в передсмертні корчі<br />
котить, як виття прилюдне.

І на скатерть розкида скипіти<br />
гнів, гіркіший від труни:<br />
кружачи під голосіння в плити—<br />
цвинтаря, де біль приник.

Все напроти тебе: в пітьмі сивій,<br />
де стежки огню замкнули.<br />
Тільки вісників крилата милость<br />
визволя в надзір'я—з смутків.<br />
25.VII.64<br />
ПРИБЕРЕЖНИЙ ГОЛОС

Міряється в громі строга правда—<br />
в білому: що й гілка яблунь.<br />
Чи впокорена їй зграя страдна<br />
чайок, де суди проглянуть?<br />
Я не знаю, чи пташки тихіші—<br />
дві, що в парі прилетіли:<br />
скрито звістять, по піску пробігши,<br />
про жалі! не роси милі.<br />
їх не вернемо, кущів рожевих,<br />
до вікна—звести багаття;<br />
ні туманів при горі: бо в жеврій,<br />
мов з іконостасів знята.<br />
Пронесуть рисунок горя—ризи,<br />
палені в пісок по скойках.<br />
Там і голубий обвал наблизить<br />
спогади до болів кротких.

Коливаються безмежно й вінця<br />
моря, зметані за сонце...<br />
де—в недень:до мене відкликнися! —<br />
зійде квіття високосне.<br />
Все до безгоміння мимо мене—<br />
зілля: все прозоре, лившись,<br />
німо сплаче, відсвітом надземне,<br />
з грядки згадок найлюбіших.<br />
26.VII.<br />
ПРИПЛИВНА ХВИЛЯ

Скружена, як рельний вал, негода:<br />
старчикові сонця в клопіт.<br />
Котять голосні безодні! сходять,<br />
сиві, до пожеж потопних.

Понад їхнім димом коло пальців,<br />
що біжать, перекипівши,<br />
мева: сирота злетить припасти<br />
до грудей крайнеба щирих.<br />
Розгоряється в пломінну пряжу<br />
блискавок, на зорах смерти—<br />
синява могильна, звідки в'яжуть<br />
берег: тінню серця мерхлий.

Складено не в наші зорі тайну,<br />
при віках—як вал, прилитих,—<br />
де тобі спочити! де впадають<br />
різно думи: всі трилистки.

Жеврій сплесками коси від гробу<br />
литиметься через любі—<br />
черги моря: в долю безборонну,<br />
що хреста свого не згубить.<br />
26.VII.64<br />
ВІДХІД НЕГОДИ

Палено ланами з надвечір'я —<br />
звали, де дитя втече:<br />
налякалося! бо бризком вітрять<br />
звірі сині на плече.

Щире—рідне, в слові не сказати! —<br />
світлиться від сонця з кручі:<br />
що, як мати, станувши на захід,<br />
гляне до валів ревучих.<br />
Бережися, шире! грізні гриви<br />
мечуться з ланів на камінь.<br />
Бо недоля, леви покоривши,<br />
зводить—як прибій вулканний.

З віолетної, мов шлюбний ірис,<br />
браний до світлиці в глечик —<br />
з глибочіні скісся смерти мірить<br />
тінями: від змій не легші.

Чорністю і джмелик грому гасне<br />
в смутку, потканому з півдня...<br />
де— надсмертний дзвін, де вже ні ясен,<br />
світний, щебету не звіда.<br />
Тільки милісто в ріллі немерклій —<br />
вії сонцеві, з освяти,<br />
як торкнули твій рукав, крізь межі,<br />
впали в згір'я неба згаслі.<br />
Дожидатиметься думка, взнавши досвіт,<br />
при вікні; тополь подружжя.<br />
І розбивсь пожар! плачі відносить<br />
сніжні—нива хвиль найдужа.<br />
2.VIII.64<br />
НЕЗНАНИЙ ПРИПЛИВ

Смертні савани змиває з волі—<br />
на розрив, до скель ростучи;<br />
скрізь летить! із мірри славословить:<br />
розпал стотисячоустий.

Пригадаю комірець в узорі,<br />
в папороті жовтня з гір...<br />
і твоя коса: огненник добрий—<br />
з ним, струмуючи, горів.<br />
І живим, як мак, світанком глянуть<br />
очі карі; снів двозір'я.<br />
Знов із моря синій голос лану<br />
входить, мов пожежа бистра:<br />
тут і поридає гірко—в спомин,<br />
кинутий з біди твоєї!<br />
В грудях дзвони носить похоронні<br />
море—до труни й лілеї...<br />
тут їй скрапати слізьми в самітну<br />
мову сонця і загоїть—<br />
скорб: чернець прийма велику схиму,<br />
в скит між колоски з грозою.<br />
Ватри валяться в планетні плити,<br />
біжучи, де скатерть горне.<br />
Братство! — чару принесуть напитись,<br />
і згоря чуття гріховне.<br />
З моря вершники рокочуть бистрі,<br />
вороного поля сточать.<br />
Бідна чайко, чайко вбога! виспів<br />
ткати при могильних скойках...<br />
Він мережками з кругів проллється,<br />
проти хмари—домовини.<br />
Чистий висвіт: наче рана хресна,<br />
серце з горя відновити.<br />
З.У111.64<br />
БІЛІ ЖИЗНИ

І

На сторожі трону: висповідні,—<br />
четверо молебень правлять.<br />
І ні поступами блискавиці<br />
не змістити їх крилатість.

І не спиниться на мить, не стихне<br />
серце, в славлення палавши:<br />
милостю, мов смолоскип, світильне—<br />
до недолі душ болящих.

Невгасиме над морями часу<br />
і живим огнем безсонне,<br />
знає чашу від Отця причасну,<br />
скрізь їх серце—богоносець.<br />
Чисту в груди беручи потужність,<br />
мов магнолії при морі,<br />
лібединням крил зверхсвітно рушить<br />
кожна: в благості соборній.<br />
3.VIII.64<br />
Відмикаються моря в дорозі—<br />
де четвірний крильник бистрий.<br />
Тлін землі ні тінню не погрозить<br />
бігти на хрещатий листик.<br />
їм лазур'я в людській долі зморній<br />
знизу мриться: шатра шиті.<br />
І зворушить, проказавши, громик—<br />
з незабудками при житі!<br />
І нетлінний семибарвних чуда<br />
креслиться в олтар при службі.<br />
В степ стихіру радісну доручать,<br />
вівши з океанів, любі.<br />
Зорів повні в зірковій істоті—<br />
вкруг, і повні: з храмин серця;<br />
білі Жизни від країв престольних<br />
землю в сполохи похрестять:

Крильми в пошестірний помах кружний<br />
шлях для ангелів провівши.<br />
Кубки присудів—зорями, в служність! —<br />
їм яскрять, нести: як віщі.<br />
3.VIII.64<br />
ПРОБУДЖЕННЯ

Скорбі мої, скорбі! вкруг—вітрильні,<br />
з блисками вістки ведучи...<br />
Проліскова в храмі синь, приливши,<br />
думи прибира димучі.

Біля скроні в тебе: над погрози,<br />
вже семицвітинник дійде.<br />
Скружений, ні згадки не розорить—<br />
про ласкав'я, зірці рідне.<br />
Зводи: світлі, як найстарша правда;<br />
чергами чуття проходять.<br />
Тільки з моря повінь виноградна<br />
в камінь пінить біловоддя.

Сонце! повели, щоб знак почався<br />
в замкнутім, як гробик, морі.<br />
Піднеси і дискос до причастя,<br />
в пальцях світла: збір накормить.<br />
4.VIII.64<br />
НАПРОТИ НЕГОДДЯ

Чи власкавлено орлів синіших,<br />
аніж клич волошки в берег?<br />
Трублять! а вона ні снів не стишить<br />
від труни в надсвіття вербне.<br />
Бо сповіщено про дні прийдешні,<br />
серед смерти: йдуть вітрильця—<br />
з бурі, де, завісою роздершись,<br />
лоно в білі птиці вкрила.<br />
Зводять на склепіння до малюнків—<br />
звіт про серце: при жалобі.<br />
Острів—там ні круків не кленучи,<br />
скриньок не замкнули жодних.<br />
Полеліє, прогорнувши в ніжність,<br />
полум'я лідеї! — згладить<br />
По піску лазур'ю з нив свіжівши,<br />
відплива на люстро далі.

Досвітля прозору згадку й тоне;<br />
враз відсеребриться в мерхіт.<br />
Відплеск! як печаль: коли тривожне<br />
відгорить гілля—примерти.

Острів: значеннями повні з'яви<br />
від життя ланів тойбічних.<br />
Бо душі в кайдани не зв'язали<br />
звірі, від глибин прибігши.<br />
5.VIII.64<br />
ПОРИВНІСТЬ

Побудує в згір'я і приносить<br />
грозові покоси з м'яти:<br />
мевам і лампадкам суголосні,<br />
разом звалить—розбиватись.

Скрізь розсіє: з ворожби, до ризок,<br />
молочай могил припливний.<br />
І пожежине обличчя низько<br />
сплаче огняні краплини.

Леви неба, сторожкі на водах,<br />
вісники від райдуг—з варти.<br />
Мчать круги рятунку і знаходять<br />
потопельників стобратніх.

Черги значаться в ткання свячене,<br />
з гречки: найчистіші черги.<br />
Нацвіте і вибухами змече<br />
жаль від скрипок невичерпний.<br />
6.VIII.64<br />
ВИСОКА НАДІЯ

Ніч навісила замків чотири—<br />
чорно, в світові кінці.<br />
Мов з віконця в'язневого мріти<br />
місяць віями зміцнів.

І повиростала скорбна зелень,<br />
іриси іскряться з моря.<br />
Все, при смолоскипах незліченне,<br />
де щити не посоромлять...

барвлено герби на них небесні,<br />
і від списів погримлять.<br />
Сполох, як на церкві в семихресті,<br />
внесено в надсмертний шлях.

І полки: владичні, з охорони—<br />
кожному, в спокутній скорбі.<br />
Движний океан огню промовив<br />
і крізь камені надгробні.

Ліліє труни в правиці сонця,<br />
збудишся на берег любий!.,<br />
і вдочерять вірних і всиновлять<br />
небеса в сузірних бурях.<br />
7.VIII.64<br />
ДВОКРИЛЕЦЬ МОРЯ

Не замориться і не притане<br />
кров'ю в глиняну байдужість:<br />
голуб! доле моя, він відчайне<br />
свідчення веде і служить.

Бо життя, немов пелюстка з воску<br />
й з нитки—пломенить, як пурпур:<br />
згинути, б'ючи стрілками в млосну<br />
мертвоту й трутизну трупну.<br />
Хто, коли в дими кострів, склинавши,<br />
до стовпа ганьби прив'яжуть:<br />
не зміня думок на скарби навіть,<br />
вибравши зорю найважчу!<br />
Хоч калічено в неволі здавна<br />
каменем невір і цепом:<br />
і чуття і очі між тумання—<br />
в гріх! до ребер серце стерплось.

Вирвана криваво з демонизни,<br />
через двері смерти й чуда,<br />
вже диханням і слізьми відрізнить<br />
зерно дня—душа відлюдна.

Бо життя щораз: як жертва справжня,<br />
терплячи від іклів—ревів...<br />
на каміннім крузі в лютих стражнях —<br />
страх при хижості царевій.<br />
Поряд поспіша вертати грішних —<br />
нестомима сила, в спокій;<br />
крізь негоду—просвіти приливши,<br />
тлін ромашкою потопить.<br />
8.VIII.64<br />
ЗОРЯНИЙ ПРИПЛИВ

Море—як в іконі: неба повне,<br />
чергами світніє в чуді.<br />
Поклонімось, гості всіх часовень,<br />
звідки хресний хід почути.<br />
Творче, із світлиці правди Отче! —<br />
движеш кораблі світів;<br />
кожне море кобзами рокоче,<br />
славлячи, з ключів твоїх.

Від крила сузірників неспішних<br />
до страшин, де й квіт на дні,—<br />
при твоїх знаменнях пада грішник,<br />
бо в невірстві зголоднів.<br />
Воля: знов перлинно проколосить,<br />
кіньми скотить голубими.<br />
А до серця—стовп огню, й крізь осінь<br />
віє семибарвно димик.

Зоряного колеса крізь ночі—<br />
хід над океан дзеркальний:<br />
аж до ниви, де журба причорнить<br />
косу, й журавлів скликати.<br />
9.VIII.64<br />
ЗНАК НЕЗАБУТИХ

І

Від стрімчастого лиця відтоки —<br />
в острова, з очей, на плечі:<br />
слідом мідного ридання — досі:<br />
заберуть піски притерплі.

Розрива погребну свиту, з бризок—<br />
нитями від скель скипати.<br />
Поболіє в камінці, що дрібно,<br />
як сльоза: гримлять між пальці.

Грозовиці дикий льон повергли;<br />
найдимнішу барву тратить.<br />
Мов сторінку світла з книги мертвих<br />
прочитати в хмарній хаті.

Човен самоти! в безодні човен:<br />
гойдано з огненних травок.<br />
Небо псалтиря, все—хоруговне,<br />
в кіновар трояндну вбрано.<br />
Під склепіння: в пароси гойдатись,<br />
небо! допусти і гробик;<br />
і зогріється проти лампадки,<br />
шепчучи—прощення просить.<br />
11.VIII.64<br />
Світоч миру! в небі тайни, зглянься:<br />
на рабу, на тінь убогу;<br />
в дворик до надзоряного вбранства<br />
глянути дозволь без боргу.<br />
В сон—півмісяць нивовий схилявся<br />
серповинкою збагріти:<br />
в сон, від найбризкучішого вала<br />
мідних колісниць при вітрі.

Море—келія; свічнить святиня<br />
і приймає сонця паску—<br />
з храму! де крізь пахощі ясниться<br />
горлиця в снагу посвятну.

Вкруг розлуками зросла звіщати<br />
бистрина пожеж безмежна;<br />
а дитя піднесено до чаші<br />
в черешневій зливі неба.<br />
12.VIII.64<br />
ПЕРЕМІННІСТЬ МОРЯ

І

Зблизивши дим'янки в сині схили,<br />
спалює жага надлюдська.<br />
Це—як смертний скрик з могили вилив<br />
муки сну: рядами збудять.

Враз аж до жорстокого підніжжя<br />
порвано, в лану страждати —<br />
жалощів квітки! що й звіра ніжать,<br />
за краплинку неба вдячні.

Мислі моря на дзеркальній скрипці;<br />
сіє в борозни недонні.<br />
Не відстане й спомин покипіти<br />
в біль, обкрапавши долоні.

А сама журбою проти хмар'я<br />
з острова скружила клична —<br />
чайка! й соняшник небес прорвався:<br />
в бризки воску з кругосвіччя.<br />
До прощення поклики спокутні—<br />
в блідну стежку при негодах.<br />
Ніби сироти голодні з пустки<br />
попід хатою проходять.<br />
13.VIII.64<br />
Ти, мов тінь, чаїно! немаєтна:<br />
харч на буруні збирати.<br />
Жаровими море не минеться<br />
в пил колесами—без брами.

А бідніша і від тебе вбогість,<br />
як—метеликова! в зливі:<br />
ніби взорчасту пелюстку гонить<br />
буря, від троянди звівши.

Він злидніший! ні гнізда, як птиця,—<br />
не придбає в скромну поміч.<br />
І минеться, мов з огню стремтіти<br />
в повороті сонця мовчки.

Вип'є слід на кремені—від краплі:<br />
часом при ліхтарні квітки.<br />
Через прірву долю відкривати,<br />
над вітрильця! й розговітись.

А вже видно: кров'ю від крайнеба,<br />
червонять грози легені.<br />
Збігла й громовиця гребінцева,<br />
чешучи моря липневі.

Чи постріти смерть на роздоріжжі,<br />
де про суд громи говорять:<br />
буде правда! і сповістя свіжі—<br />
з голосних воріт надмор'я.<br />
Там присвічено знамення волі,<br />
крильця до псалма спахнуть:<br />
як співатиметься в спів престольний,<br />
чашу славлячи страсну.<br />
14.VIII.64<br />
ПОВНИЙ ЧАС

Море—чайкою піднявши дзьобик,<br />
напилося в сході, в руднях...<br />
празникус з миру! скелю дробить;<br />
гріє дзеркальця надгрудні.

І врожевіла кора берези—<br />
ширена в гаї надземні...<br />
Ткань хмаристу відгорта на безмір<br />
немовля з вікна в щоденність.

А проривно радістю влилися<br />
з пряжами свічин, почати:<br />
всі сліпучі пасма в добровістя —<br />
мов з амвона при читанні...<br />
Там і мевок семеро, мов сніжні,<br />
з'єднано в незриму сіть—<br />
мчаться глибочінню, без обніжків;<br />
мур огню на дні стоїть.<br />
14.VIII.64<br />
РОСЯНІСТЬ

Раптом: тиша! білиться в крайнебі,<br />
з ліркою бджоли легкої;<br />
свят-Іванів цвіт і всі серпневі<br />
півголосся ліс присвоїв.<br />
А пребагряніші рани краплють:<br />
від гілок і на щирицю.<br />
Скрізь розпалено терпіння в спраглу<br />
росок—глибину гористу.

Свячено собор тісних ялинок,<br />
їм суцвітини не згірчать:<br />
мов офіра, в білостан приливно<br />
зібрані на взір сузір'я...

Мов—самі від крейди чистотою<br />
привиди в причілків хатніх.<br />
Із проквітненістю пилковою<br />
в судній правді не стихати.<br />
17.VIII.64<br />
ВИСОКИЙ ПОТІК

З грозовинности, від нетрів сильних,<br />
проз колібрі з олтарів:<br />
голосний! на скелянисті схили —<br />
струмовизник пролетів.<br />
Через пропасті та перекати,<br />
мимо скрушених соснин,<br />
де орелля припада скликати:<br />
хто з дрімотности звільнивсь?

Поміж камнеспади з бурелому,<br />
дужчаючи в кров громів...<br />
на небрамний океан додому:<br />
шаблик місяця повів.

Квіт споріднено в стежині стати,<br />
позбира престольна добрість;<br />
як до перемог села з хрестами<br />
ВІДНОВИТИСЯ СПОДОбиТЬ. VIII ,

СВІДЧЕННЯ КВІТІВ

На нитині—на струні найтоншій,<br />
від червінця колір бравши:<br />
вірно тайну саквеня хоронить,<br />
зміряну в значки скарлатні.<br />
Знизу два, від півдня пурпурові,<br />
на поріжок звати,— крильця.<br />
Згадку про єпітрахіль відновить<br />
барва їх пилків жариста.<br />
їх дашок вершить жовтогарячість<br />
і під ним ліхтарик блідний;<br />
і ні зливний попіл не потратить<br />
стежки: через тінь до східців.<br />
А джерел посланник добромовний,<br />
океанові при учті—<br />
сповістив про квітковинний домик,<br />
де з дощу про нього чути...

Бо на мшистому обриві в розплив,<br />
як по найдревнішій міді,<br />
розбиває сім течій перлових—<br />
пасмами в каскади ділить.<br />
Збоку мшіє острівцева гряда,<br />
з каменя, в дитячу травність.<br />
Там: як свічничок, билина врядна<br />
цвітністю молебень править.<br />
18.УІИ.6<br />
БЛИЗЬКІСТЬ

Чи приносить сонце з синіх нетрів—<br />
хрест палання в двері вбогі,<br />
то прикмета! від небес простерті<br />
руки: визволити гробик.<br />
Чи струмок приведено з вершиння:<br />
при іконці нас напоїть...<br />
знак! що зорі чашу всім відчинять;<br />
всім в олтар,—з біди сліпої.

Чи вітає світло шестикрильне,<br />
в церкві, як провісток перший,<br />
то прикмета: до безсмертя кличе<br />
серце—від розп'яття в жертві.

Від розп'яття з терну знов галузка,<br />
в збір сузір'їв, квіт—кривавець.<br />
Над світами з цвяхів краплі ллються;<br />
хрест, що небо відкриває.<br />
20.VIII.64<br />
ВЕРХОГІРНИЙ НАПРЯМОК

Півбезумна стежка вгору в'ється,<br />
в скельні сходи—в ритми мшисті,<br />
в стукоти замореного серця! —<br />
гіркота себе не стишить.<br />
Брили звітрено: маризни в обкруг<br />
стали, мов дими криласті.<br />
Під вороноту склепіння вогку<br />
лист могли понаскладати.<br />
Полозами корені з обривів<br />
аж до зойку камінь душать.<br />
Навіть кручі, ребер не вберігши,<br />
стогонами рвуться пущах.<br />
Круто! в'ється стежка несходима;<br />
кров дорожньому натомить.<br />
Аж перемандрує дощик ридма<br />
цвинтарями вітроломів.<br />
При обривах, жевріючи, круглі,<br />
тяжко ягоди синіють.<br />
І надгір'я— мов прихмарні груди<br />
вкрито в мантію огнисту.<br />
Часто карані грозою сосни—<br />
зустрічаються страждати:<br />
чорно, з вугілля сльозинок гострих,<br />
значаться гріхи недавні.<br />
Брили на півкрок притьма здригнуться,<br />
погрозивши серцюв зморі.<br />
Близько, блискавши, з вершин могутня<br />
діядема охоронить.<br />
21-22. VIII.64

ТРУДНИЙ ПЕРЕХІД

Дошик сивий: з торбою, мов хмара! —<br />
десь дверима загремить...<br />
просячи хоч крихот, що не стратять<br />
світлости сільських хрестин.

І мольбою покропля пороги,<br />
в сині, з кручами палаци—<br />
прошептавши: сонце вже нестроге<br />
старцеві борги заплатить.<br />
І димучим горем став кадити,<br />
звавши, як черниці—сосни,<br />
де на глинищі зірник тендітний<br />
проти спраги бризку просить.

Дощ! він борошно негоди сіє<br />
просяне—через галуззя.<br />
Світло з білістю смичків: сусіднє,<br />
мшисті скелі не розлучать.<br />
Люблячи його, потоки скорі<br />
скрикнули проз камінь брамок:<br />
мов прозріннями з огню пророки —<br />
братні, до сердець немарно.

Поряд, звалені, мов книгозбірня,<br />
брана від сліпців духовних:<br />
мертво камені зіницю ширять,<br />
горді! з горя на відході. _ __ттт л<br />
ПРИМІТИ жовтня

Зводить очі океан, добігши<br />
до могил, але не врадить.<br />
Сірі! мук розп'ятого найближчих<br />
ми не пожаліли справді.<br />
Тяжко, падаючи, вкрай заслонять<br />
пасма винограду—камінь:<br />
горючи з багризни, мов на скронях<br />
сонця—в скорбі нескричанній.

Любі небесам, як немовлята,<br />
ниви, з поклику безвинні—<br />
так зеленими слізьми димляться<br />
спочувати! день розвиднив.<br />
Змучився, розкривши пальці блідні<br />
в игертву з воскресіння повну—<br />
спогад гробовий: Хто кротко свідчить,<br />
на залізі вмерши кров'ю.<br />
Пробудився в зверхнебесній страді,<br />
сходячи між ниви хресні.<br />
Голосами в колосках прибратись<br />
тайні! — зв'язана, як перстень.<br />
24,25.Х.64<br />
СЕДЬМИРИЦЯ

їх серця з любови, зверхбвітами,<br />
рвуться, висповідь ведучи:<br />
що Отець наш Бог,— і відмикати,<br />
з ланцюгів підсвіття, душі.<br />
До всезем'я їх провістя завжди,<br />
в сонмі духів короговних:<br />
линуть! мрії, що, небесно справжні,<br />
з олтаря огонь оновить.<br />
Там, промінячи в жаринній ризі—<br />
раною грудей і кров'ю,<br />
сходить на престол Суддя: розкрити<br />
книгу з хресністю живою.<br />
Сім перед очима: сім найближчих<br />
звісників, при брамі церкви;<br />
їх серця в палких високосвіччях,<br />
виспівами невичерпні.

Там обличчя: ввік незаходиме:<br />
світоч скіній надвселенських.<br />
І до нього славлення ростиме—<br />
океан лілей при скелях.

Над святими кручами світанків<br />
і річками трунних жнив,<br />
біла літургія в несказанних<br />
тайнах чаші—світ снажить.<br />
Сторожі—сповідниками в царствах,<br />
пламенними! сім: глядять;<br />
і не стихне правда світлодарча,<br />
з ними в жизняних садах.<br />
27-29. VIII.64<br />
СИЛИ ДОЖИДАННЯ

Ми присуджені в круги при громі;<br />
тяжко грішних розділяють.<br />
А з огненних пальців сонце кормить<br />
океан, мов сизу чайку.

Він обкинувся в найзеленішу<br />
одіж: до плеча, з пориву.<br />
І, в хрещатій, діяманти впишуть<br />
знак— цро тишину розкриту.

Миро в склянчинці несуть пречисте—<br />
з хвиль прочани, в біль спокути:<br />
тільки полюбіть! і тільки кличте<br />
враз до серця сколихнутись.<br />
Невидимі йдуть вітрила в світі,<br />
вістячи з грози, на розсвіт —<br />
тронний вирок: про серця, сповиті<br />
в небо, над гроби морозні.

Бо вгорі навік тернова гілка<br />
через світ, як меч простерта—<br />
в слово блискавки, і смертно згіркла:<br />
до чола при грізник дверях.

Страшно море сліпить, грима страшно<br />
в синю мідь коло гробниці,<br />
звідки,— серце преднебес найстарше! —<br />
сходиш: дітьми приріднити.<br />
Як моря з святою течією,<br />
близиться в круги життя—<br />
вічність! айстрістю росить своєю:<br />
всіх до чаші дожида.<br />
21,27.IX.64<br />
ВІДНОВЛЕНИЙ ВІК

Добра! що ділило з гіркотою,<br />
промина при стрічі в дверях.<br />
Слід образи зник перед тобою:<br />
в просвіті—як вітка мертва.<br />
Чужости листок згорів найлегший<br />
без докорів і без гніву.<br />
Згода в денній, що лилась на плечі,<br />
в ясності: зближа незмінну.

Недовір'я з накипу на морі<br />
скинуто в піски назавжди.<br />
Мирні ми; сердечністю промовить<br />
дощ—понад прибій, діждавши.

Чисто! що між нами тільки знане,<br />
збереглося в тихій тайні.<br />
Так огненна білість не зів'яне—<br />
пелюсткова, й не спитатись.

Ти—первоцвіток, любов єдина;<br />
ти—двозір'я знов знайшов.<br />
Бо з полону голуба неділя<br />
вирвала: з гілок, як кров.<br />
Нам любов—світильниця несмертних,<br />
а розвага: іскра в трунність.<br />
Над гробничний дощ, навіки меви! —<br />
відлітати в круг спокутний.<br />
НАПРОТИ ЗИМИ

Біля сонця перейшли, обнявшись,<br />
пари: зріднені, без смерти.<br />
Там до грядки радощі, мов наші,<br />
горнуть пальці хризантемні.

Де моя порада? в межі люті<br />
вбризкано залізо скарги.<br />
Бо замкнули згадку—в сніг розлуки,<br />
в кістяки квіток підкарних.

Кличу в гори, без відмови кличу,<br />
серцем на прощання блідна...<br />
Вже: сестрою! в зірку вже найближчу—<br />
звістку засвіти на східцях.<br />
Чути в борі з темністю верхів'я<br />
від снігів дихання строге.<br />
Чистий голос! рукави відхилять<br />
від вікна—огненне горе.<br />
29.IX.64<br />
ОСІННІЙ ХІД

Вже і осінь: пурпур від галузки—<br />
спалить, віяний листками.<br />
І в тривозі душі нерозлучні,<br />
почали грози лякатись.

Знов до жарової став криниці<br />
жовтень! — воскова жалоба.<br />
Ллють волошки з моря блиск: мов снитись;<br />
привиди в дощі ворожать.

Ніби пари шлюбні на доріжках,<br />
діти в почеті ведучи...<br />
Там —жоржинністю, з туманів, ближча—<br />
наречена: в слід медунки.<br />
З моря, як дзвіницями, розсвіття;<br />
чути смуток невичерпний.<br />
І в стовпи горить вода правічна,<br />
проти скелі при чернецтві.

Світоч твердо в полум'ї посвяти,<br />
на лазурність несходиму—<br />
підніма й хрестами бору ставить<br />
знаки про довічну схиму.<br />
З.Х.64<br />
З'ЯВА

Вкруг отрутами злоба димить<br />
над руїною: рудими.<br />
Вкруг—яа мідь стара, сердита мідь:<br />
день без милости відмірить.

Перетерплюй, серце! не скорися<br />
на піски до скорпіонів.<br />
Бо і ризницями кольориста<br />
осінь до стіни полонить.

Осінь! горе нам спадає в груди,<br />
і крилатий крик, злетівши,<br />
ранить: бистриною крик нелюдський<br />
через міст і човник тиші.

А ПОИГООНУТЬсиві, а поигоонуть.<br />
лившись хвилі: мимо лившись.<br />
Мов прозору—усмішку прозору<br />
світять немовлята милі.

Що жемужні, любі! все повторять,<br />
хлюпаючи: в світні речі,—<br />
повів добрий над прогірклість горя,<br />
де ще квітик не почерствів.<br />
А черленістю листки зотліли—<br />
поміж камені, що пінять.<br />
І під вихор—болі підневільні<br />
трав: мов розридалась пісня...<br />
Зір, притоплена валами, клонить,<br />
а не гине в жовту кривду.<br />
Десь доріжка: біля гроз сокольних,<br />
дожида! і зерна зійдуть.

Серце моє, хворе в сплеск нещастя,<br />
ти, серед примар скажених,<br />
стерплюй! привид соняшника знявся—<br />
в димі моря, ніби жертва.<br />
9.Х.64<br />
ПЕРЕДВІСТЯ ЗУСТРІЧІ

З надвечір'я— змученість вишнев'я;<br />
ллється в схрещення віконне.<br />
Морем змірена біда на дев'ять<br />
голубих валів: не змовкне...

а напроти, небозвід відкривши<br />
огністю громів збіліти:<br />
прийде Цар—суддя навік! кровини<br />
хрест несмертний пересвітлить.

З незахідности знамен небесних,<br />
всім предвічне серце видно;<br />
серед янголів, брати і сестри! —<br />
хто за правду в поєдинок.<br />
Мов душа на схрещення прибита,<br />
дерево: про тебе, жде—<br />
в тьмі молитись! вістку з верховіття<br />
провеснить крізь кривду вдень.

І тоді, тойбічніша, ніж місяць,<br />
але ближча і від братки:<br />
вже посвідчиш вірно несамітна—<br />
звідки всім навік стрічатись.<br />
10.Х.64<br />
МЕЖА ПРИБОЮ

Чи синіша ніч: магнітну звівши<br />
силу з бігуна світитись? —<br />
ніж біда в пориви восьмизвірні<br />
звалиться на сиві свитки.

І печаль тоді нечутно стисне,<br />
скине серце! з гіркотою.<br />
Проз дев'яте зло пройшла осіннє,<br />
чиста правда—мов чужою.

Бо невгадана була завчасна,<br />
на містку життя глухому.<br />
Безліч лебедів над ниву мчаться—<br />
голосну, з біди, додому.<br />
Там: де вічність, льодовець нескрушний,<br />
крильми зблиснуть, спокій пивши...<br />
Любо! мимойдучи, сонця кущик<br />
найблаженніш віє в тиші.

Тут і кроки квіткова могутність<br />
відміря, з грози проллється...<br />
будем, як веселку, поклик чути<br />
скоро—з воскресіння серця.<br />
ЗО.Х.64<br />
ВІДСВІТ ОСЕНИ

Склониться чоло в багрянці: рани—<br />
вкружні, сточували довго...<br />
від кровин скипатися, від браних<br />
вістрям терну війкового.<br />
аж дотчеться терпкісто намітка<br />
сіра—часта: по обличчю.<br />
Вже росою смертною обмита—<br />
з поту понад тьму найближчу.<br />
І не зміряти жарою в зорях<br />
ні—що з сонця: прірви болю —<br />
в терзаного на хресті! як морять<br />
муки, склавши тінь глибоку.<br />
Жили на руках і стопах рвавши—<br />
скровленому в ніч безрадну.<br />
І прибитому на хрест найважчий:<br />
платою за всіх—до краю.

В найзвірнішу зведено погибіль<br />
плоть пориту, доки в ребра<br />
внизано і спис—чи серце, вбитий—<br />
не зберіг? роздерти треба.

Вже звершилось! кров'ю і водою<br />
свідчить, мертве—перед злими:<br />
серце, що пломінністю живою<br />
всіх веде, збудивши з глини.<br />
Всіх любило без кінця, прещедре;<br />
стануло! і небо з жаху—<br />
вмить світильними світами меркне:<br />
ринучи в біду неждану.<br />
І здригнулось до підвалин вічних,<br />
в грозові удари з ночі...<br />
мов—звалили Божий семисвічник—<br />
в олтарі: до слів пророчих.<br />
І обпалить материнські груди—<br />
кара, ніби меч злочинців.<br />
Що злопомсти їх, як скель, нікуди<br />
не минути! скель в'язничних.

І довічно, поки в небі сходить<br />
мов сторіки, день безсмертний,<br />
буде смуток матері, крізь спогад,<br />
терпнути: огню не зменшить.

Поклонімось, до зорі припавши,<br />
просячи—в хресті простити:<br />
ми! порушники його пропащі—<br />
ним відкуплені в досвітність.<br />
ТЕРПКІСТЬ МОРЯ

І

Оніміє день і не прокаже<br />
променя при силі—в осінь!<br />
Море не почує, мов несправжнє;<br />
сітку смерти переносить...

покриває верби, зримі вдруге:<br />
з глибини вінцем погребні.<br />
Мов чуття брижіє все горюче—<br />
втопленицьгміж дим на берег.

Тільки видно, де і наймолодші,<br />
в блиску радости на свята:<br />
діти граються, скали дійшовши—<br />
красно вся, мов храмик, знята.

Близко ні труна не взеленіє,<br />
замкнута з огню в печатки.<br />
Ні кермек не зацвіте скорбніше:<br />
свідок ясирів дівчачих.<br />
7.XI.64<br />
Знов ключів'я чайок, налякавшись<br />
відгрому в руїнах тучі,—<br />
крильністю від завірюхи кращі,<br />
кружаться, і смутки чути.

Чи в спокуті душі потойбічні<br />
так неспоглядимо в скаргу—<br />
з дожидання до святої стрічі,<br />
квилячи, над пітьму прагнуть?

А печатка місяця прищербна:<br />
схиленою в сизий розпач—<br />
мерхне смертю черепів при дверях,<br />
де ліси жебрущі просять.

Все—в скорботі, по страшнім відході,<br />
на хресті! залізо гостре.<br />
В глибині, де смерть кайдани зводить,<br />
ні кровина не простогне.

З перекладини, що вічно святить,<br />
брали, в окрик неба блідний:<br />
вірні—збагреного в судні цвяхи,<br />
брали князя білих свідків.<br />
14.XI.64<br />
Дощ посіяно в туман озерний,<br />
від берези ще блідніте:<br />
краплями з повік самої смерти,<br />
над прозоре кладовище.<br />
Лебедів безвинна світить вічність<br />
при сторожі коло гробу.<br />
Ні скрапання вже не перелічить<br />
небо в зорях, вірне зроду.<br />
Вже, скорбото! стати на коліна,<br />
все—прощення в серце ждучи<br />
(простягається правиця млітна:<br />
жебракова в суд найдужчий).

Милости, через безодню строгу—<br />
крихти в стогін покаянний:<br />
звати від воскресного чертогу,<br />
між погребними свічками.

Нам озвуться голоси сирітські<br />
мевок—невидимо в небі.<br />
І туман прибрамний ждуть відкрити—<br />
сестри з озера служебні.<br />
Там ридати в листя вмить спинився,<br />
в листя, смутками нестямне—<br />
дощ: на горах, де горить гробниця<br />
сонцем і не перестане.<br />
СИВИЙ ДЕНЬ

Все з тінизни—сніжністю закрите,<br />
все: закрите, біле, біле...<br />
Серця сестро! горе ще гіркіше—<br />
від жарин, де жертви хлібець.

Видно—з неба льон, при наречених;<br />
а в озерах ніч холодна.<br />
Хлібець неньчиного сонця з печі—<br />
подарунок на долонях.

Чи барилось неминуче горе<br />
з мертвими листками в пам'ять? —<br />
жовті! та тернин терпіння гостре:<br />
в місяця чоло обпалять.

Тихе поле—як твоє тойсвіття,<br />
де родині до розлуки<br />
білі ластівки зірок—сповістять<br />
шестикрило: в стогін людський.

Та крізь найблідніший морок смерти,<br />
над ялини днів, над безліч:<br />
ближчає, з огню кровин притерплих,<br />
вінчик на хресті—в молебень.<br />
20.XII.64<br />
МОЛИТОВНИЙ ВЕЧІР

Вечір: мов ікони жар відкритий—<br />
скелями живого блиску.<br />
Всі в розхіддя! чи й кузнечні ріки<br />
спалять суєту землисту?

Так блаженного на площі церква—<br />
так проти завій негорда:<br />
в обсвіті возвістями вбереться;<br />
мов зірок огненна згода.

Зберегли тебе в несніжній шатрі,<br />
як склепіння сплесків добрих,—<br />
шестикрильні птиці світла старші;<br />
їхній зіркокруг приходить.

Приклонімося в молитву боржну! —<br />
о моя жона: не буде<br />
воплів горя—прощені любов'ю,<br />
станемо на море судне.<br />
24.1.65<br />
ВЕЧІРНЯ ТИХІСТЬ

І

Димними руками доля в зводи—<br />
з полум'я квітник складала.<br />
Як при гробі: чайок сім'ї добрі;<br />
а лани сузірно ждані.

Чи забуде, в спомини сестринські<br />
(над росою, що без краю)<br />
вся сповита: з гілкою склонитись—<br />
і душа? коли впізнаю?

Річка вечора без мір осяйна,<br />
вся—жемчуг з мечів тече:<br />
біля скелля! та де мріти стала<br />
чебрецем коса з плечей.

А потоп карміну і небесне<br />
ллється спочування в присмерк.<br />
З висоти: як серця край до весен<br />
молодик, оживши, стріне.<br />
Що, левади жнучи сизі, вістить<br />
німістю жаринно в груди...<br />
ми не рани ждем! а вже з надсвіття<br />
огнище лілей розсудить.<br />
7.III.65<br />
Чи відкрито з тайністю скарбонки—<br />
з'явлення про диво смерти?...<br />
без ваги ридання, що з різьбою<br />
вбрало в плитах тіні хресні.

Ні! воскрешено спішити в кличне<br />
віщення, чого не взнали,<br />
хоч і від скрипок грози ще ближче—<br />
слово: витерпівши з нами.<br />
Це—про видноту, сліпим сліпучу,<br />
де розлита через берег.<br />
Чи безодня, як замкнула чутку,<br />
човен домовини верне?..<br />
Що зодягнено в огонь мовчання<br />
весь і сон його! —як хатка,<br />
хатка сніжна: небесам причасна,<br />
зоряно в прощення взята.<br />
13.III.65<br />
ПРОТИВАГА СМЕРТІ

Біле, проситься в сто рук! деревце—<br />
з смерти, до тепла, й сплючи.<br />
Вже завія від мостів поверне<br />
в круг некрижані ключі.<br />
Проситься, як ми: куди недальня<br />
мова не дозойкне в розпач.<br />
Скоро іскри з неба перепалять<br />
думу в мертвоті й спрозорять.

А від жалю проти дощок чорних,<br />
вийде побиватись в груди:<br />
вже з дощем на березневій скроні<br />
сонце, слізьми неосудне.<br />
Вже не втоне в голосну загибель<br />
гілка, квітом неминуча—<br />
рідна гілка: в невидим'я глибне:<br />
ти! душе, де не домучать.

Добрістю, про що сузір'я знають,<br />
вічний день—на кров, як сполох,<br />
подаровано з розп'яття в тайну:<br />
над орлами келех повний.

Ти ж не менша, ніж пчолі послужать<br />
яблуні з придвер'я скелі;<br />
ти—де сходить місяцева дружба<br />
в правді неба надвселенській.<br />
ПЕРЕДЧУТТЯ ВЕСНИ

Виткано із блискавиці острів—<br />
і застиг морозно: в схилі.<br />
Тінь ялинкою твоя погостить<br />
знов, як хуртовини стихли.

Зеленіє чисто на пустелі<br />
в сивому огні снігів.<br />
Чи гробницю полуденник степлить? —<br />
крильми в розсипи наспів.<br />
Десь від віхоли блідніте мріє<br />
в сні обличчя без сльози...<br />
в сні гірському! — крізь надріччя рідне<br />
помста льодовця грозить.

Десь блідніше в біднім сні обличчя—<br />
і від свічкового краю,<br />
звідки крапля рветься, смутком вічна;<br />
коси, як гвоздик, спадають.

Безграниччя віє на холодні<br />
вії замкнуті! Все—сине.<br />
Близько крильми арф'яними в сході<br />
радість і гроза нарине.<br />
21.111.65<br />
ВИСОКА МИЛОСТЬ

Смертний в океані взяв трищоглик<br />
молоду труну безсвічну.<br />
Біля круч—поривами широкі<br />
огнища біди і листу.

Слідом і твоє німотне серце<br />
з гробу маківкою гляне<br />
під вінеччя неба білохресне:<br />
світові—над зірку, дальнє.

Звідти вже до тебе світляніше,<br />
вінчиком білопромінна,<br />
лілія лілей, Мадонна вишле<br />
звістку росяну: мов місяць.

До чола сплива тканистий іскрик:<br />
з гробу мертвоту збороти.<br />
Вже могили моря, вже розиті<br />
заступами сонця—в розбризк.

Порозкривано до круч, як весни,<br />
вічности дзеркальні вікна...<br />
жди, єдина!—висвіт меву пестить,<br />
грім коло тополь покликав.<br />
4.IV .64<br />
НЕЗМІННА ДІЯ

На холмі з високістю амвонів—<br />
голоси гілок: як бростки.<br />
Всі ми вдержані в кругах безмовних:<br />
з тайни,— що весна просторить.

І не міг ні місяць прияснити,<br />
падавши чолом на трави:<br />
звідки флейтик? цвітністю жарини—<br />
в силу часослова вбрались.<br />
Де і розцвіту молочний кухоль<br />
злито в хвилля невблаганне.<br />
Бурею недвижною не вщухне<br />
з блиску й росок голуб'янець.

Звергнувши безум'я в дно найглибше,<br />
зупиняє вибух смерти:<br />
скрізь—рука, що семибарви движе,<br />
ніби браму в звіздний Жеврій.<br />
Поряд помандрує моря старчик,<br />
м'яту з синіх скринь відкрити...<br />
Всім! ключами світла, в семикратні<br />
добрістю —живі сторінки. І.У.65<br />
ЖИЗНЯНІСТЬ НАДБЕРЕЖЖЯ

І

Всім: вінечник церкви прибирати:<br />
на святки, хай зло розорять;<br />
на серпневе воскресіння страдних—<br />
з прірви, від землянок горя.<br />
Всім світити корогви зелені—<br />
мирности: в двори розвивши.<br />
Спів твій, схід твій! квітнув красноденник,<br />
звіщеністю найтихіший.

Там спроміниться до незабутниць<br />
усміхами—воля! з моря—<br />
в білу богослужбу всі розбудить<br />
очі: згадками безмовна.<br />
В тінь шипшини втішення не згасне<br />
серед змій, зубами сірих;<br />
ні! аж приогніє—п'ятичасне,<br />
медяний зберігши збірик.

Хоч і валить хвиля безбережна<br />
на гробницю, що—земля.<br />
Проти смерти: сили від ковчежця—<br />
в час присяг допроменять.<br />
Ми на мості горлицю згубили,<br />
де промчався громик чалий.<br />
Це—не виплаче ні зірка в зіллі,<br />
повна росами з печалі.

Вже і повів обернувся другий<br />
хлібик місяця спалити:<br />
в океан, що пригорта на груди—<br />
галузки журби багристі...

Він і кораблі прозорокрилі<br />
в огнищах небес приземив.<br />
Знати: цвяхи домовин дозріли<br />
пролісками в очі смерти.

Чаєчка при скелях моря стала,<br />
чуючи: шумить, як жнець;<br />
там і фіялкова квітне тайна—<br />
долю з неба стереже.<br />
5.У.65<br />
ВЕЧІР МОРЯ

Корабель біди і слід печалі:<br />
в сірі кості, борозенний;<br />
скарга—над весь вік її скричати! —<br />
чайка, серпик при надзем'ї.

Серед тюрем темряви гіркої,<br />
з пасік неба—жар бджолиний.<br />
Похорон чоло тобі знекровив,<br />
як пройшли вітрил обжинки.

А весна будується без краю<br />
в голубиний круг соборів.<br />
І припливи васильків торкають<br />
косу: гілку бронзи в гробі.<br />
Дальній дзвін: відкіль берізок свіччя,<br />
і над місяць—крейди подих:<br />
так неспоглядимо дзвін розрісся,<br />
і труна зірок проходить.<br />
15.У.65<br />
ЗНАХІДКА ГРОЗИ

Звіститься з небесністю тривога<br />
близько до дверей гробничих,<br />
де, на варті—бровами багрова—<br />
грозовиця страту зичить.

Дожидаю; чи жону забути,<br />
в морі німости минавши? —<br />
де пригадкою про серце бурі<br />
сторожі продзвонять з башти...

де відлунює стопа разюча<br />
смерти—при одвірках криги.<br />
Враз вербенкові уста озвуться:<br />
мова моря! хвилі встигли.

Порясніли, сіллю всі запікшись:<br />
"не забудь і горем згадуй! —<br />
ми, і за листки берез гіркіші,<br />
вічно прядемо пораду;<br />
то—сліпці, хто чатниці боїться,<br />
пострічавши маки в обліт.<br />
Бо, в крові, зупинена при східцях,<br />
вернеться душа натойбік...

запиши судьбу пером чаїним,<br />
знахідку грози згостривши:<br />
— тільки біля леза смерти вічність<br />
видно в смолоскипній тиші".<br />
Змовкли! а перебарвивши поряд<br />
пам'ять грому, як фіялку,—<br />
палений полин хмаркого моря<br />
зметами курить без краю.

Вийди, хоч як зірочна приява,<br />
на сліпучі стати скойки:<br />
вічно рідна, подихами м'ятна,<br />
з моря ждана в одинокість.<br />
12.VI.65<br />
НЕЗНАНА ТЕЧІЯ

Чи роса палкіша—з діяманту<br />
впавши серед свіч на люстро:<br />
ніж ріка? хоч промовля помалу,<br />
як роменна нива, любо.

Звіяна в лебідчині гребінки,<br />
течія, мов річ дотчеться:<br />
"—Я слуга! на далечі розбіжні<br />
тисячами—йду, дочерня...<br />
Згляну на почини всі предсвітні:<br />
там веселка—неня дневі".<br />
Ввік, біліючи, престол аж сліпить<br />
меви і орли огненні.<br />
Дух царює; в стихарі сповірся,<br />
небо і земля, з поклонів.<br />
Він трисвітла зірка—зірка—зірка—<br />
світ в окрилля ризи лонить.<br />
Дух царює ввік: як кров горюча,<br />
найпломінніша яскравість.<br />
І весну сердечну з крил доручать<br />
вікнам —вічники вівтарні.<br />
І круги могутности всезверхні,<br />
всі: вгорі! над подум людський.<br />
Хто на білому престолі,—в церкві<br />
позбира дітей, що любить.<br />
Всі зітхання, всі—невисловимі—<br />
про земелля в кривді людське.<br />
Хто на білому престолі, змінить<br />
океанами найдужче.<br />
Не відстати від орлиних весен,<br />
церкві скрізь: устами в псальмі:<br />
так прославить Отчі мислі! й хресний<br />
квіт тернини так прославить.

Вже, де сяйво храмових посудин,<br />
свідчить серце добромовне:<br />
Хто на білому престолі, судить—<br />
все! й тисячокриле море.<br />
З м'ятою, що материнська, віє<br />
мирно крізь вечірні смутки —<br />
річка: блискавчине слово вільне<br />
пропливає в жар нескутий.<br />
6.VI.16.VII.65<br />
ПРИБЕРЕЖНИЙ КОМИШ

Всюди сіяне з пломінок поле:<br />
океан! — могили стерпить.<br />
А в печаль, як дерево безплотне,<br />
привид міниться! посмертник.<br />
Жарова спішить пташина зліва;<br />
справа— свічністю найдужча:<br />
чиста, мов леліяна лелія<br />
при віконці неба в кругах.

І питає привид, мирний снами:<br />
— звідки вклінністю потрійна,<br />
на тростинник туга? їй минатись:<br />
палева! як полку вістря.<br />
Вже береза ближча, в звід, трикірій<br />
воском білим розгалузить:<br />
збірка грозовичок, блиск відкривши,<br />
над комиш — береза в лузі.<br />
16.VI.<br />
ГОДИНА ГРОЗИ

Над обриви грозова розмова<br />
догромаджена в обвалах.<br />
Мов по смерті, за гробами, ловлять<br />
змія—ангели, і палять.

Звільнено дощі: птахи тюрем'я,<br />
помахами зливні в пір'ї—<br />
кожен камінь розбудити з мертвих,<br />
ніби серце, тінню вкритий.<br />
Раптом віти всесвіту найдовші,<br />
в сполох стелені, аж сліплять.<br />
З плесками розбився звід недолі,—<br />
сизий попіл на століття.

Трудиться при скелі сивоокий<br />
океан: доткати скатерть.<br />
І приплив, як скрипка скорбна, скотить<br />
стогін! — бризком поторкатись.

Вбоге серце та невсильне стане<br />
жебраком негоди в моря.<br />
Тільки знов надія, що ласкавне<br />
небо! й нива животворна.<br />
18.VII.65<br />
СУДНА ДОРОГА

І

Дві неділі, дві вінечні долі,<br />
над гризню гармат рідніли.<br />
Хоч від гілки віолет медовий<br />
близько брався до одвірків.<br />
Грішник, де з навал незваник танків<br />
близять розблиски в розбої,—<br />
став: стріляйте! а не згоден знати<br />
тьми з неправди гробової.

І калікою з обжинків крови,<br />
дотерпівши смерть, як прірву,<br />
звівся—кривду ночі відвороти:<br />
в знаках дикістю звірину.

Вибийся з тенет: мов олень рани,<br />
огняної—в плечі хворі.<br />
По крижинах моря, в вибух браних,<br />
вийди крізь метіль безкормиць...

Тінню непривітною, а встати —<br />
з праху, з пастки навернувшись:<br />
тінню Савла—на поріг останній,<br />
де досвітлюються душі.

Нивами обнов, де й горе кожне,<br />
множиться на грізний сполох:<br />
до джерел, як птах з пожеж, чи зможе<br />
перейти душа поволі?<br />
Дві неділі—дві любові: в крузі<br />
сонцюй місяця взоріли,<br />
обіходячи, аж море скрушить<br />
гріх і посклада зернини.<br />
24.VII.65<br />
Дві неділі,—де не змовкне в ярмах<br />
океан! (і гори чули);<br />
що одна світанний вінчик брала,<br />
друга з полудня палючий.

Подаровано не мідну скриню,<br />
а сердечну правду в денність.<br />
Знов галузками садів наринуть,<br />
пінячись, вали квітневі.

Все, що зріднене від серця—вічне;<br />
понад океанний розпач:<br />
буде все біліти! в зірці скличе—<br />
жити, де зійшла, дівоча.

На безмежності по димній смузі,<br />
переходячи,вітрильце—<br />
свідчить, свічкове! хоч вітер змучив:<br />
півпелюстки з бурі бризне.

Нам розділено стежки пропащі—<br />
з вибухів, при злих руїнах...<br />
скрізь війна: світопожежний ящер<br />
пекла! — до країв куріла.

Морок стінами біди з безодні<br />
від зірок стежки відрізав—<br />
хоч трояндні відсвіти назовні<br />
в хмарі, що пашить, залізна.<br />
Вже ізгой—на другім боці ночі—<br />
до пророцтва зміг припасти...<br />
мирний океан! стокрилля множить:<br />
з горами, біліш від айстри.<br />
Друга на порозі перестріла,<br />
від його човнів і серпня,<br />
витканого з блискавки—неділя<br />
друга: криник! милосердна.<br />
25. VII. 65<br />
ВЕЧІРНІЙ ВІДХІД

Серпик звиснув! серпик найніжніший;<br />
вкруг—мов вії немовляти.<br />
Звиснув серпик.мовою пшениці<br />
до волошок проливатись...<br />
З ними крівля стала, мов гранітна,<br />
крівля мшиста на гробниці.<br />
Хоч і, відгади ланів, ленійте! —<br />
стала: горем відгремиться.

Скоро попросилися з рясноти,<br />
грядкової—рути любі:<br />
жевріти! мов ляля в церкві вносить,<br />
близько до пірця голубки.

Гонять горові багатства в черзі,—<br />
моря прозелень прозора.<br />
Чи розмечуться в обрив, де вчерствів,<br />
трунний! — і вали розорять?<br />
26.VII.65<br />
ЗАБУТА ЗГАДКА

Мрія океанова без краю,<br />
ризою рвучись об скелі—<br />
дужча від могильного відчаю:<br />
звала зорі з іхніх келій.

Вийдуть—книгу винесуть пломінну,<br />
і читатимеш, мов з грому:<br />
що в омані хуртовин покинув,<br />
божевільний, згадку скромну.<br />
І на самоту твою поверглась<br />
буря з полум'ям і цвітом...<br />
мука! кріпкістю пісень і персня<br />
полонила непримітно.<br />
Пурпуром палання сонце повне<br />
зупинилося при небі:<br />
бившися, як серце з болю — сонце,<br />
чисте в грудях яблуневих.<br />
19, 29.VII.65<br />
БЛИЗЬКИЙ ЗАХІД

Від пророцтва позов не притихне,<br />
з верхогірости, при морі—<br />
ближько, де оскарження чатинне<br />
відгрім по грозі повторить.

Не примовкне білою струною,<br />
в бризк набігши проти чайки...<br />
враз розіб'ється і над тобою<br />
в димі дужчик семичасний.<br />
З книг надхмарних світляні обличчя<br />
стережуть вечірній спокій;<br />
і над скелями і скорб каплична<br />
з маківок росу покропить.<br />
Через воддя, що відзеленіє,<br />
де лани примар з югою:<br />
посвічнить! —мов свідчення безгнівне<br />
над полинню гробовою.<br />
В груди вже провістя, вже загравне:<br />
з вечора; розлука звідти.<br />
А поранений вулкан згоряє,<br />
руки в небосвіт підвівши.<br />
2.VIII.65<br />
СКОРИЙ РОЗСУД

Дарувалася неділя з неба,<br />
понад смерть—її первоцвіт.<br />
Нащо ж ми, склопотані, знічев'я<br />
змарнували й сад витворний?

При надії, скрізь віконце сіре<br />
врізане в стіні, як хрестик...<br />
Серце—мовою пожежі згіркле! —<br />
вбогі рукави простерлись.

Чи сестринське вигасне вітрильце:<br />
чайчиною самотою.<br />
В синій саван, океани, вкрийте<br />
гробик—з мукою тремкою.

Котить ватрами на непорадні<br />
кладовища скойок мерхлих,—<br />
ні! то шлях чумацький погромадив<br />
зорениці вічні з смерти.

Відплива тяжке скелетне поле<br />
при межі валів світимих...<br />
з ночі—не скричалися в потопне<br />
горе: хоче і грім змістили.

І коли всесила незабарна<br />
при лямпаді дня приходить,—<br />
поряд від гортензій тиха барва<br />
мріється в незнаний подвиг.<br />
Суд наближено! і ждуть могили,<br />
до хреста плачами впавши.<br />
Добіліє з хвилями благими<br />
знак огню до рідних наших. ^ З.УІІІ.65<br />
ДОЖИДАННЯ ВСІХ

Знов поткалися: прибрати образ —<br />
ризи в смірнії прегожі.<br />
їх, злетівши, білокрила просьба<br />
до престольних свят приложить.

Знов—душа: мов на стихар пурпурний<br />
"сонечко" з травини бравши...<br />
підожди, і снами після бурі<br />
усміхнуться мальви старші.

Близько стерегтимуть горе трунне<br />
і розбудять, і з росою —<br />
їх палання вдруге подарує<br />
вість, як лепестки, живою.

А на березі турбот, проз мене,<br />
в день ікон спокута дзвонить.<br />
І відкрито всім життя безмежне—<br />
в церкві білих небозводів.<br />
З.УІІІ.65<br />
СВІТУЧИЙ ВЕЧІР

До грудей не припливали краще<br />
хвилі з горна зіркового,—<br />
як відкрилося палання пташе,<br />
не забувши ні про кого.

Море, з колоска пилок зелений! —<br />
розливається при громі;<br />
маківки від неба не притемнить:<br />
крови цвіту, що безмовний.

Хоч мов човен за тополі тоне,<br />
в огнище, на захід бігши:<br />
зійде і ніщо не більш коштовне! —<br />
між серцями сполох білий.

Спокій річки, загубивши пам'ять,<br />
ти колись, як бранець, кинув.<br />
Провинився! й каменуйте в мряках,<br />
ви, закони, взявши книгу.<br />
З.УІІІ.65<br />
ОГНЕННИЙ РАНОК

Хто—ізгой, обшарпаний дощами<br />
(з нічиїх хмарин розшиті):<br />
киньте кременем! огнем нещадним! —<br />
бо збезумів з вітру вишні.<br />
І замкніть на ланцюги підзем'я,<br />
бо рабом з війни підпався,<br />
взнавши ранами, що смерть кремезна,<br />
мов при зміях—пітьми пастка.<br />
Близько: білістю чаїних крилець<br />
нам зоря відкрила груди,<br />
вісничка, чиє світуче—кринне<br />
серце в покаяння будить.<br />
Після кутні вечора в багризні,<br />
після шибениці ночі<br />
та туманів, що до кости вгризлись,<br />
нам світанок смирну точить.

І твої долоні—сірі скойки —<br />
сповнено жалів бризкучих:<br />
поблагали в сонця! як ніколи<br />
при вікні лілейний кущик.

Від досвіття—голоси, під вибух:<br />
пламенний, мов перші гори —<br />
коло хвиль, куди і птиці зблиснуть;<br />
з ними громик правди скорий.<br />
Втоплений полон, і постать звідти<br />
мариться з вінця веселки...<br />
о, зірки мої, очима рідні! —<br />
коло вас ясмин поселить.<br />
4.УІІІ.65<br />
ДЗВІНИЧНА НЕДІЛЯ

Віддалівши від оман тенетних,<br />
критих вовчими квітками,<br />
станьмо мирно: колосковий ченчик:<br />
вірити в сузір'я брамні.<br />
Ближчати до них по плитах східців,<br />
що скружає вежа древня.<br />
В обрисі камінних лілій звідкись—<br />
книги, повні грому, жеврять.

Гостями до дзвонового серця<br />
сходити з тобою поруч.<br />
Клич, мов річка мідна, пронесеться,<br />
значачи спокутну прощу.<br />
А тополі наші засвітивши,—<br />
осінь при кіоті ставить.<br />
Скоро в тіні їхній найсинішій<br />
нам вернутися назавжди.

Вдариться крильце совине в шибку<br />
місячній часовні—з пущі.<br />
Тайну горя, від негоди швидшу,<br />
чули айстри: нам шепнути.<br />
4.VIII.65<br />
ПРИРЕЧЕННЯ ЗМІНИ

Довіває, мов димами з грядки<br />
пил красолі, на всемир'я.<br />
Туга самоти моєї в радість—<br />
пориваннями нестримна.

А з орлиного підхмар'я морить<br />
непогода, оком темна...<br />
до розлуки! кораблі, як хорик,<br />
викличуть обох на ймення.

Знаю: згрішиться кохання щире,<br />
як собою світ замінить.<br />
Буря вцвітаний ланцюг розірве<br />
і поклонить серце в німість.

Бо в законі океанів скорих<br />
числять крок зозулі віщі:<br />
зняти гордість нашу! на порозі<br />
сонцевого віку в тиші.<br />
5.УІІІ.65<br />
ІСПИТ ЩОДЕННОСТИ

По неділі стали непогоди:<br />
в хвилі сірі, як паркан.<br />
Вибухи, чи вербна кров підводить?—<br />
зеленіючи, й зника.<br />
Чесані від вітру, коси—в черзі,<br />
крейдяними гребінцями.<br />
І морській, мов чайка, нареченій<br />
вінчик сяйва обіцяти.<br />
Кресляться на пагорбах піщаних<br />
речення травин з пориву.<br />
Де—сліди? де наші? на прощанні<br />
зірку бачили сповірну.<br />
Дві долоні вітру, шарудівши,<br />
зарівняли й не дізнати.<br />
Десь іскринка! знак одвічних свідків<br />
з неба до відчаїв наших.<br />
5.УІІІ.65

БЕЗСМЕРТЯ СЕРЦЯ

Ми тужити станемо потойбік—<br />
про вечір'я браток звичних...<br />
Повелілось: кров до їх подоби<br />
вже очистити на відчит.

Доп'янивши, жар іржу зоставив<br />
на лади чуття текучі—<br />
в серці: скарбівниці неба тайній,<br />
що до вічности прилучить.<br />
Серце—океан; річки жоржинні<br />
повертаються з відбігу.<br />
В течіях душа домує, жити—<br />
жертву сповнити обітну.<br />
В течіях кровин, в іскризні кращій,<br />
ніж летить зірчаний розсип:<br />
все—в прибої, сполохами вбравшись,<br />
все—домує, з сонця росить.<br />
Все— в біжучих зореничках теплих,<br />
кладених, як моря бризки;<br />
все—домує! все, як потопельник! —<br />
до хлібини сонця близить.<br />
І призначено: в зіницях братки<br />
повторити світлотою;<br />
все— в багатті! без гордині втратних,—<br />
де човни життя не тонуть.<br />
5.УІІІ.65<br />
НЕРОЗГАДНА ПРИКМЕТА

Горнеться, немов слідами гробу—<br />
голос океанний віє.<br />
Яблуне! тебе, гілками добру,<br />
кличе в світло заповітне...<br />
Де півмісяцева скибка встежить<br />
білий профіль,—від напасти.<br />
Щастя наше: вогняний ковчежик<br />
відпливає в безум клятий.

Тільки скибка винозірна дужче<br />
думу з блідности чарує.<br />
Ми на ниву неба, серце дружнє,<br />
на блакитну станьмо вдруге...<br />
Близиться завіса! не прогляну,<br />
чайка прорізає ридма:<br />
крильми вівши згадку полум'яну—<br />
з каменя до семизір'я.<br />
6.УІІІ.65<br />
НАЙВИЩИЙ ПРИПЛИВ

Борозни біжать! мов жар, несучи,<br />
свічені з могил розритих—<br />
молоді вінці та скрізь обручки:<br />
до дзеркалля в красні ритми.<br />
Там і в нас любов коронувалась<br />
досвітами білоцвітів.<br />
Слід від зіркового покривала,<br />
розгорівши, в сплески звітривсь.<br />
І від персня на лілейні пальці<br />
висвіток спливав, на вічність.<br />
Все—погасло; і скарбизни впали<br />
в глибину гробниць безсвітних.<br />
А саме знеквітнене трепеття<br />
скинеться край серця в скойки.<br />
Часом хвиля: дуже, дуже тепла<br />
згадку з іскрою прикотить.<br />
6.VIII.65<br />
ВІДГОМІН життя

Мертво грають перламутри з мушлі<br />
(звій—мов кружні хуртовинки).<br />
Без покійників, а спомин смутків<br />
з моря повниться донині.<br />
Бурі пам'ятник: про взнану радість—<br />
відшум замкнуто від неї...<br />
від живого моря, що принадить<br />
меви до жаги своєї.<br />
Крильми не відірвуться летівши,<br />
клонені грозою в скарзі.<br />
Прагнув бранець берега безслівний —<br />
до очей радіти карих.<br />
Ланцюги—міцніші, аніж держать<br />
корабель до дна при кітві.<br />
Хоч валами левів надбережна<br />
буря відрива, вкотившись.<br />
Ніби тінь, найзалізніша ланка—<br />
відзнача кровину в поклик.<br />
З півдня яблунями захлиналась<br />
повнота зірчат високих.<br />
Мушля мертва з побризку здригнеться,<br />
шуми беручи на відгук;<br />
і програє семибарва серпня<br />
в перламутрі! роси зійдуть.<br />
Так розбуджено примерлий клавіш<br />
кликати в живе ридання:<br />
важко від роялю моря згравши,<br />
з мушлями горить відрана.<br />
6.VIII.65<br />
ПРИЗНАЧЕННЯ ЧАЙОК

Від планет веселі або скорбні<br />
криком випрядали долю:<br />
в дружбу чи кохання, чи при гробі,<br />
як і в празники додому.<br />
Скеля з моря, як подвійня віка<br />
сірої труни, і плачуть<br />
чайки в речення пісень, бо скликав<br />
місяць від біди з початку...

і доквітнувши в пелюстки східні<br />
при вікні—твоєму горі,<br />
німо: ластівці слова і рибці<br />
випломінює церковні.<br />
І про нас, поткавши в сльози вінчик,<br />
мальви стерегти спинився...<br />
доки в релях океан докінчить<br />
мову, що вогнем — як нива.<br />
6.VIII.65<br />
БІЛА ІКОНА

Славний, мов гілками в скелях склався—<br />
бігши, океан горючий:<br />
де рай-цвіт кіоту, неба ласка;<br />
до Мадонни кличуть учні.<br />
А долоні в дві зірниці сходять;<br />
мирно ластівки нап'ються.<br />
Клонить місяць, ключаний колодязь—<br />
повен збірик, ніби люстра.<br />
Звід розвидниться життя вінчати;<br />
і над празник шестикрилий—<br />
лілія лілей з небес причасних:<br />
Богоматір—зір прихилить.<br />
Вік молитви про кайданні душі<br />
від її сльози промисливсь.<br />
І сузір'я всіх кадил найдужчих<br />
звістять про блаженну милість.<br />
Ниви моря; з ними схід просторить<br />
білоцвіт розп'ятих тернів.<br />
Від лампадок неба вкруг корони—<br />
їй весніє день безсмертний.<br />
7.VIII.65<br />
ПРОСВІЧЕННЯ НОЧІ

Цвинтар моря чорнотою зрушив<br />
цвіт і плити над гробами.<br />
Де сліди? через пісок, вирущі,<br />
в каменях вали забрали.<br />
їм напроти прозерніла іскра<br />
сиротою в полі-небі...<br />
розгорися! з колоска розсійся<br />
в ріллі темряви серпневі.<br />
Скибку яблука: збілілий місяць,<br />
врізано з неділі в гостях.<br />
Він і в прозолочінь подимівся,<br />
бравши брилик—світло сповна.<br />
З ківшика від нього в добросердність<br />
на безодню шлях пролитий.<br />
Знов багаття від грудей відвертих<br />
моря—до ікон молитви.<br />
7.VIII.65<br />
НАБЛИЖЕННЯ РОЗСУДІВ

Звалює двірці вино зелене—<br />
празниковістю гудучі.<br />
Вже і кружево в чаїний лемент<br />
гірко спінюється йдучи.

Скеля вечора червінна в кварцах;<br />
кров проллється з самородків...<br />
І найближча жеврість моря ватрить,—<br />
скойки, як долоні добрі.<br />
Скеля: вірно вцарення відбити<br />
світочеві в згадку ждану.<br />
Там турботу, коло вікон бідних! —<br />
променем зірки одягнуть.<br />
Серце, і тобі, як мушлі в чуді,<br />
ждати правду до насліддя;<br />
в смолоскипну ніч, де хати людські,—<br />
їх підкрадці грізно скривдять.<br />
Часто ми самі в закляття гострі<br />
повертаємо кермами,<br />
братні груди ранячи до кости,<br />
а блакитний намір брали.<br />
8.VIII.65<br />
БЕЗМОВ'Я ВДОСВІТА

Тишина, і чути: серце вдарить<br />
в ребрах місяця прозорих.<br />
Ми б мирилися, самі, найдалі—<br />
від зневаги і розорів.<br />
Для причастя поряд правда:збрати<br />
часточку огню, при чаші.<br />
Чи згадаєм гіркоту з образи,<br />
що була? при вікнах наших.<br />
Гори: сині, бережуть престольність<br />
над огнистий цвіт Іванів.<br />
Душі—чи прийшли з грози достойні,<br />
чи криві, як доля в'язнів?<br />
Туга топить гайворонів кархіт,<br />
як стара дзвіниця тінню.<br />
І тополя стала: приласкати—<br />
зоряницю з рос невтішну.<br />
10.VIII.65<br />
ВЕЧІРНЯ ЗВІТНІСТЬ

Зійдемо на судну гору: трудно!—<br />
бо рогами брили вадять.<br />
Стежка рветься з камінця і грудки,<br />
круто коло прірви в спадах.<br />
Хмурний круг; а розбиває зверху<br />
яснота листків яскрава.<br />
І прийшли б ми разом, як у церкву;<br />
смолик сосен слізьми скрапав.

А без сварок і незгод пробути<br />
ми могли: годину добру.<br />
В згоді довго, без дражливих буднів! —<br />
біля храмового бору.<br />
Вечір глибний: маревини гаснуть;<br />
верхогір'я з них найдалі—<br />
бліднучи в громаду океанську<br />
зводяться і ждуть рядами.<br />
З небозводу мак змовка в розливи,<br />
а ґноти спахнуть окремі.<br />
Вже з гілок, що блискавка зломила,<br />
місяць виплив—підмаренник.

Смутно до душі згасати й гарно—<br />
горам! повіви навкружні<br />
А тривога з ними, ніби в ґанок<br />
дзвонами при гробі журить.<br />
Бо хоч і забутись думка хоче,<br />
все ж проходять висотою<br />
давні згадки про лице жіноче,<br />
ставши з видністю світкою.<br />
Воронів розлуки ніч відкине<br />
до ялин, як судді, строгих.<br />
Хоч на відсвіті надгір'я дике<br />
важко зводиться в надгробник.<br />
Глянув місяць, нерозгадна ясність,<br />
мов із схованки дитя.<br />
Нас утішити в незгоді частій,<br />
з миру снів—зірки летять.<br />
10,II.VIII.65<br />
ПЛОМЕНІ ВЕЧОРА

Рвуться невслідимі руки ватри<br />
в крузі каменя—з обстроїв.<br />
А згадавши, нам погорювати:<br />
чом, дружино, їй не гості?<br />
Зарево з поляни; вкруг ялинник;<br />
і смутна беріз вечірність.<br />
А помалу храмний звід орлиний<br />
всі стозір'я—всі відчинить.<br />
Часом би приходили тропою<br />
ми примирно в теплі двері:<br />
по крутих, над прірвою сліпою —<br />
сходах через мох рудезний.<br />
Стрінуться струмки рвучкі з прислону,<br />
посвітами ластовисті.<br />
Важко краплі в квітняву неросну<br />
з ребер бриляних нависли.<br />
Сосни карано з грози щокроку,<br />
в схилі ягід найгіркіших.<br />
І прибравши вогняну сорочку,<br />
місяць хлібну скибку кришить...

і розподіля, як віск церковний,<br />
посвічніти в любий спомин.<br />
Скільки ж, кароока, скорбних років<br />
ми терпіли! берег повний.<br />
Мариться: при морі, рвавши чорність,<br />
заповіт зірок поткався.<br />
Там проказує жалі жіночі<br />
в схід синьовіконна хатка.<br />
12-13.VIII.65<br />
ДЖЕРЕЛЬНІСТЬ ВЕРХОГІР'Я

Серед папороті, з ямок скельних,<br />
на помшілу тінь обривів,<br />
точиться: мов невидимий глечик<br />
сховано—жагу добрити.<br />
Що давно, натруджені стежками,<br />
без розлуки як подружжя,<br />
проминали ви надморський камінь,<br />
де стерпіти грози здужав...<br />
А, палючий! — висушити подих<br />
брався: синя піч, моривши.<br />
До гіркущого терпіння зводить<br />
кров і крок на стрімовищі.

Ось, коло бескиддя, стрічки косі<br />
в дзеркальце води між листя —<br />
линуть і ленять! і ви, в спекоті<br />
вимучені, напилися.<br />
Навіть і дрібна тоді незгода,<br />
що схопилася: про напрям,—<br />
згасла! прядка сонця придорожна<br />
нитку миру зразу спряла.<br />
Горяч і спраготу змито зморну —<br />
в сміх цілющого джерельця.<br />
Вгору ви помандрували, вгору,<br />
хоч темнити грім береться.<br />
А сьогодні, де мара покряче,<br />
згадуймо життя на згір'ї,<br />
взнавши джерело безмірно краще:<br />
всіх після гробів помирить.<br />
13.VIII.65<br />
ПІСЛЯ ГРОЗОВИЦІ

Повиривано з прислонів мокрих—<br />
плити в звал! шеол відкрився...<br />
чи на Суд прокинутись: на оклик,<br />
із-під гробового віка?<br />
Зморять напрямки поміж химерні<br />
з кручі—адові прочвари:<br />
стрепети та яшури! мов смерчі<br />
ставлено, де змана мрячить.

І стерзає страхами крутизна,<br />
збивши в стежку без підпори.<br />
Зірветься притьма громада бризна<br />
каменів—грозу відтворить.<br />
Падають потоки посіділі,<br />
а ростини сергу поруч:<br />
із рожевого палання звідси—<br />
росяну, несуть нагору.<br />
14.VIII.65<br />
СУДНИЙ ПРОВИД

Горобина ніч надгір'я морить,<br />
кидані в огонь літучий.<br />
Повені при рокітному борі<br />
безлічами з бурі ллються.<br />
Враз—мов трони і фарфорні шафи,<br />
від палаців по сусідству,<br />
розбиваються, в безодню впавши! —<br />
до пломінности без сліду.<br />
Град: зубцями білої пшенички<br />
сиплеться непочислимо...<br />
обстріл крижаний! — на смерть поникли<br />
квіти кволі до ялинок.

І горизна всіяна скарбіє<br />
зимами з досвіття серпня:<br />
в келехове серебро—в тарільне,<br />
загромаджена, проснеться.<br />
Скрізь, окрившися в привиддя, злива<br />
з блисками ліси бичує.<br />
Під ярмо негоди похилився<br />
"ключоцвіт": життя нечутне.

Мечуться потоки напрям брати<br />
з папороті й перегрому:<br />
на провалля, скелями ребрасті,<br />
в грохоті, як на звіроту.<br />
І гординя споглядає людська—<br />
руку в господарстві неба:<br />
всеогненно дужу при оруддях,<br />
що—як справа корабельна.<br />
Нам переливає враз мільярди,<br />
під бальзам огненний, струмів:<br />
до низин, безводдями неврадних! —<br />
де вже спрага не замучить.<br />
14.VIII.65<br />
ВИСОКИЙ ЛУГ І ХРЕСТ

Віє загадковістю між віття:<br />
в мир—квітинник фіялковий.<br />
І колібрі вдосвіта навістять,<br />
не звучи війни ніколи.<br />
Лютість людську в гробове бескеття<br />
замкнуто на круг нічний.<br />
Навіть гриб, що "ангел смерти" зветься,<br />
пробілівши, чин скінчив.<br />
Від світилень горличиних серпня,<br />
луг—колірний стрій відновить...<br />
княжик, схимна! в тисячорамення<br />
бранчик осени жертовний.<br />
З верхогір'я, вістячи над море,<br />
в зельній церкві на землі—<br />
незгасимий хрест: він ключ! відгорне<br />
смертну хворість від калік...<br />
Він один безумства всіх безчасні<br />
жаром зірковим дотерпить.<br />
І від нього в квітковинній чаші—<br />
дар на множину смиренних.

Скрізь істота в іскрові рисунки<br />
змінена з його страждання<br />
і довічно в спочуття ростучи,<br />
з процвіту—плодами вдячна.

Всі висоти димністю вдяглися,<br />
їм грядки життя рожевить—<br />
при ялинах сонцева колиска,<br />
що й труні відзначить межі.<br />
А струмків ні камені не стомлять—<br />
в океання бігти рідне.<br />
Квіти сиві: очі богомольця;<br />
із часовні місяць вийде.<br />
15. УІІІ. 65<br />
МІСТОК НАДІЙ

Я не знаю, де родились круки,<br />
що дорогу нам звістили.<br />
Над потік повержено сторуких<br />
велетнів: місток безлистий.<br />
Так надії скинуто пропащі<br />
з берегів, де ми любились.<br />
Листя жовтістю, без цвіту й пташки,<br />
відпливає серед блисків.

Просвітку нема, хоч поридайте<br />
вії зливи в кругосвіті.<br />
А привіє крилля благодатне—<br />
шестипламенне: з святині.

І дозволить на містку ступити —<br />
нам, при ластовиній стрічі.<br />
Через мертвий, спомином сповитий,<br />
перейдіть, хоч і огірчить.

Це не наша воля! нам благати<br />
небо про відкриту долю.<br />
З віку: з клавішів, потік багатий<br />
сходить в океан додому.<br />
16.VIII.65<br />
НАДОЗЕР'Я, ЩО ДНІЄ

Озеро внизу; а церква біла—<br />
на холмі серед ялин<br />
Луговинки —легіт скрізь обвіяв,<br />
з півдня пасмами льняний.

Далі: димно голубі громади<br />
в дугах поверхами ждуть.<br />
А хвилини, скарбом нестриманні,<br />
сходять! відтінь по сліду.

В них—зірчина хризантемна в кожній;<br />
піднято розхідні пальці.<br />
І зогрів найсонячніший огник,<br />
розкриваючись палати.<br />
Розвидняє взори сонні всюди! —<br />
в обрис, горами півзримий.<br />
Зміст: як блискавка тополю збудить;<br />
відчиняймо вікна в мирі...<br />
з гостями при озері та сосні,<br />
хто зустрівши пожаліє<br />
кожне горе! в пастиря попросить<br />
милости, де зло залізне.<br />
А неволя вся: в цвіткій гордечі,<br />
і досилена зверх дому,<br />
як багатозмінна смерть, одержить<br />
присуд на біду бездонну.<br />
ВОЛЯ —ОКЕАН

Він живий: аж ліс! аж сині нетрі;<br />
папороттю приливає.<br />
Спіриться, як з пітьми півні треті—<br />
гнати демонство левадне.<br />
Вся кора розрита бурунами,<br />
і листвіє гілка блисків,<br />
кинута до грановин брунатних—<br />
з розпачу квіток облитись.<br />
А в гущавині павич ночує,<br />
криляно підводить ранок...<br />
де хмаристе рушення нечутне—<br />
спломеніється стократно.

Вдень вірганними грудьми згриміти<br />
палко журботу надгробну;<br />
розгорівши в незліченні мітри<br />
поміж вікнами собору.

Пташе сходу! оком негасимий;<br />
не покинь сіроми—старця,<br />
де і камінь днів його посивів,<br />
і його стежина стратна.<br />
Від неділі при зелених дверях<br />
рельникові в руку брати—<br />
хоч скоринку, що вогнем одверта,<br />
з приповістки: біля радість.<br />
20-21.VIII.65<br />
СПОГАДАННЯ ВЕСНИ

Збігла згадка, шепотами давня,<br />
гіркнучи, і чутно з моря...<br />
Движеться кобзарська кладь, що ждала<br />
в грудях—болем нерозорна.

Вечір пересвітлено, мов усміх;<br />
колоситься жар по чергах.<br />
Чи образу розвівати мусить —<br />
синява: грозі причетна?

Десь, від клавесинности в розливи,<br />
між димами став здіймати<br />
подих півдня—мрії журавлині,<br />
та хустки з німої хатки.<br />
Оранку турботи грізно—сизу<br />
десь помінено на розпач...<br />
ні пір'їни мевині не знижуть,—<br />
мушля не збере порожня.<br />
А докочується звал знадучий<br />
розривати гілку кружма:<br />
що—на серці, в спогади кладучи,<br />
ткала вся весна подружня.<br />
21.VIII.65<br />
СТЕПНИЙ ВІСНИК

Я, любивши степ до божевілля,<br />
згадую щодня в примор'ї:<br />
скрізь керея нивок половіла,<br />
і волошок очі повні.<br />
І кипів, як цей, вали котивши,<br />
океан: билини в вінцях.<br />
Я —на березі, пастух колишій;<br />
кінські гриви в вітрі пінять.<br />
А на сірій скосині, послушник,<br />
"сонечко" від степу тихих...<br />
відпочинь, бо громовинник злющий<br />
нагрозився захватити.<br />
Посвітивши скрушено на крильцях<br />
кіновар книжок церковних:<br />
ти вернися—до межі вернися,<br />
сповістити колоскові.

Глянути на степ, коли без мене:<br />
біл ох марністю вітрильні,<br />
помандрують в океання зельне<br />
скорбно кораблі—могили:<br />
кораблі сплюндровані й забуті,<br />
а з глибин огню воскреснуть—<br />
короговне світло їх, від буднів,<br />
скличе в істину несмертну.<br />
І вона, квітнивши неба парус,<br />
на хресті, пломінній щоглі:<br />
розів'ється крізь біду сірчану<br />
і серця спасе голодні.

Там і ти, комашко, спозарання<br />
пролети при вікнах людських...<br />
може: пригадають і вигнанця,<br />
хто братерство з поля будить.<br />
23-23.VIII.65<br />
ДВІ ПРИЯВИ

Хто достерігав як наймит коні? —<br />
мариться в степів одно:<br />
десь на горах маківки церковні<br />
видно, мов свічний вінок.

І ввижається за ними море<br />
з півдня в поклики м'ятежні:<br />
красно—вал, як з музики, догорне,<br />
в пальцях білої пожежі.

І вітрильника крильце відхідне<br />
борозну веде в причерпі—<br />
серед островів, де скарби діне<br />
сто ватаг: на дні печери.

Там життя! зелені блискавиці<br />
в океанових очах.<br />
А могили? смутками сповиті,<br />
серед степу все мовчать.

Ось, тепер при океані й чайці<br />
й острові, де скарб находять,<br />
спогадався степ!— кіот клечальний—<br />
сльози дивини в негодах.

Від могили тайно воля шепче,<br />
крізь ромен цвіте—не гасне.<br />
Скарбу більшого нема: як чесне<br />
серце лицарське, преясне!<br />
Спить; а збудиться супроти кознів,<br />
кованих війною: з пекла.<br />
Сходить сонце на хрести віконні,<br />
хоч тропа його далека.<br />
Подивлюсь: могили кармазинів,<br />
як і острів кладу давній...<br />
чи не скойки, що вогонь відчинить —<br />
при незримім океані?<br />
24.VIII.65<br />
НЕПОГАСИМИЙ ПРИПЛИВ

Рветься—і немає з ночі втоми! —<br />
в браму каменя важкого...<br />
звідки? звідки свічністю знайомий,<br />
мов з ікон порив: до чого?

В грохоті віконниць брязнуть шиби<br />
від грози —то вал найдужчий.<br />
І в моєму світі вікна вибив<br />
напад: сліплений з недружби.

Вже півнеба з огнищами маків;<br />
росний смуток чи притишить?...<br />
і в моєму—двері відмикати,<br />
в згір'ї! з голосів невтішних.<br />
Мучить груди, через ребра рветься<br />
неспинимо крик, від спраги.<br />
А снага, вулканові ровесна,<br />
просить: воля, всюди гнана.

Буря, мов жемчуг луски в рибини,<br />
пада й сіється яскринню.<br />
Будеш, серце, проти тьми, любити<br />
скибку світоча осінню.<br />
Ніч—безумна! стань і стережися;<br />
маревні стовпи по морю.<br />
Посвітися, зірко, крихто житня —<br />
в кров: при мороці старому.<br />
24.VIII.65<br />
ПОРЯТУНОК

Від узгір'я тонкорукий кущик<br />
обізвався білотою.<br />
Ні негода впівночі не скрутить;<br />
чи—як він, до дня достою?<br />
Здіймуться вали пожеж небесних,<br />
плотик місяця женучи.<br />
Враз: галузками душі простертись,<br />
та—до сонця в тихі учні...

та від нього брати на обриві<br />
приступець найнедорожчий —<br />
тільки й місця: молитвам! добрівши<br />
з вихору—в старій сорочці.

Часом душу втишити зболілу<br />
просфоркою сяйва в морі,<br />
та щодня читати з небосхилу<br />
вголос тропарі соборні.<br />
25.VIII.65<br />
СЕРПНЕВИЙ РОЗСВІТ

Глибні води в сутіні могильній:<br />
чи з пожеж?—обвал домчали.<br />
І тонкий, між хмарами, малинник<br />
розбудив холми піщані.

З нього виогнено виноградний<br />
обрис ягоди в завісі.<br />
Чайки ж: наче скарга—їхня радість,<br />
покричали, в тінь сивівши.

Розгорілося! —так питво повнить<br />
ківшик на війковий обсяг:<br />
питво, дозріваючи в червоність,<br />
пломенями одяглося.<br />
А прийшло дочасно: між димизну,<br />
де в крайнебо ниті стелить.<br />
Скоро всесвітам згори розкинув<br />
сокіл знову—крилля теплі.<br />
Розсіває з серця сто потоків<br />
яснотою в бризних присках.<br />
Стежку моря в чорнобривці топить:<br />
найсліпучіша стремтиться.<br />
При вікні, чи вранці хто спогляне—<br />
розсвіти біловінечні?..<br />
Тільки квітове—зірке, світчане<br />
братнє око! читний ченчик.<br />
І перебирає пінні грозки,<br />
мимо паль при мості бігши:<br />
течія—з вербен пилок прозорить,<br />
де в розливі найлюбіші.<br />
25.VIII.65<br />
ПОДВОЄННЯ НЕГОДИ

Сивокоса хмара хустку в пальцях<br />
близить, викроснивши з льону...<br />
сонцевій сльозині, що припала<br />
на повіках: про неволю.<br />
Глиб поміниться в залізну чорність,<br />
звідки жнець покоси звалить.<br />
А про звіт приклонена пророчить<br />
книга сяйва до незважних.<br />
Виорано борозни! до кручі—<br />
спаляться в біді серпневій...<br />
аж круживши, розпач перемучить<br />
хустку, мов огонь при вежі.<br />
Проминули гайворони в мряці;<br />
скойки зсипано, як листя.<br />
Думо вбога! чи ковчег приймати<br />
буде південь, що стомився?<br />
Голубійся, айстро, вся росиста,<br />
не окрадена в нещасті.<br />
Ти—жива! і діждемо з крайсвіття—<br />
на подвір'ї знак хрещатий.<br />
26,27.VIII.65<br />
1

Котить океан,— соснова гілка,—<br />
крізь негоду з тьми скрушився...<br />
скоро! скоро; хто тебе покликав,<br />
службо некайданця щира?<br />
Виведено сиві леви з нетрів<br />
бризно гривами кипіти:<br />
вдарять—і на скелі враз обдерти<br />
зелень! як шиття в копитник.<br />
Хто посурмить вісними військами,<br />
беручи твердиню з бігу?...<br />
Там і камені, всі неласкаві,<br />
в кров оббризкуються блідну.<br />
Враз, окрилений, над сірі списи,<br />
зорями прозорювавши,<br />
взявся з блиску мальвами сліпити;<br />
голос—від органів кращий.<br />
26.VIII.65<br />
II

Посуд моря ллється! звук зелений<br />
коливає взір і зносить.<br />
А в душі чаїний часто лемент—<br />
над печаль туманів косих.

Та вино надія малинове<br />
розкриває в крузі-чуді.<br />
При холмі пломінний часословець<br />
прочитати всім доручить.

І насичує з іскрин потужність—<br />
правду, для сердець! надхідну:<br />
зводячи в безодні збір довкружний,<br />
мов з пожежиного сліду.

А на джерело життя, над нею,<br />
вже і зглянути несила:<br />
бо зверхсвітле! білістю всією —<br />
стрічний самоцвіт розвився.

Роси скорбі з надбережжя сточить,<br />
і тумани: в сивих свитах.<br />
Він і райдужину дум пророчих<br />
скринями в ромен розсипав.<br />
27.VIII.65<br />
ПЕРЕХІД НЕГОДИ

Борониться з моря! проз віконня,<br />
вбризкає: мов стріхи сірі—<br />
в зводах, де оселя василькова,<br />
і відкрито піч просвирні.

Крівля вшита в околот сивастий—<br />
низько: над світами пройде,<br />
жердками спромінена! і стати<br />
громові в гніздо голодне...<br />
Та згрозиться: найпінкіше пір'я<br />
здерти з бурунів напрасних.<br />
Виснучи, глухий і дощ поширшав<br />
на схід-небо! прясти в краплі.<br />
Навіть і крізь крукове гордів'я,<br />
погромаджене з грозою,—<br />
сніп небесний сипати підвівся<br />
біло: в течію розорну.<br />
І напроти дужка семиясна<br />
мовчки меви повідомить.<br />
Хоч і подих бурі не минався—<br />
через верби в косах довгих.<br />
Движеться, мов сто каплиць при небі:<br />
з крейди вибілено жеврій...<br />
і навік відізветься, над безвість,<br />
з голуб'ятні зліт блаженний.<br />
28.VIII.65

РОЗБИТТЯ

Біля моря змерхлого, на ямах,<br />
січений ножами сонця:<br />
корабля кістяк! руїна рамна,<br />
серед камінців присохла.<br />
Сосни щогольні на соломину<br />
строщено: не гризли звірі.<br />
Вал, обпінивши, на брили скинув<br />
зламки рудуватосірі.<br />
Хтось величився про ствір деревній! —<br />
так і наша кожна вдача:<br />
на гордині всі вітрила вдержить,<br />
а в смиренності ледача.<br />
Кораблі пихи розбиті будуть<br />
різнорізні всі без решток—<br />
аж навіки з серця! в хвилях суду,<br />
що жаріє надбережно.<br />
Небо і земля; між ними—море:<br />
невидиме, настигає.<br />
Вщерть обливши, стане, мов хоромне,<br />
семицвіттями невгасне.<br />
І тобі спрозорену могилу<br />
невелично проминати:<br />
від біди риданнями незглибну,<br />
зельну—як цвітинник м'яти.<br />
ДЕРЕВА: ПІСЛЯ ЗЛИВИ

З кручі велетні високозначні,<br />
ліктями сухі, приступлять.<br />
Мучаться—герби з гордині взнавши! —<br />
а кора на грудях трухла.

їм жива вода, в долоні брана<br />
з віяння, жива й дощиста:<br />
до трилистя разом позринала<br />
в плач! — між тінями сточився.

Погляд білозірчатого в святцях<br />
ченчика живої віри:<br />
враз прорвався, мов свіча віяста,<br />
знов, до кротости привівши.

І заслони спалено! в безоднях<br />
тучі докінчили мандри.<br />
Сині храми: світляна господа<br />
в небі—хрестик правди брати.<br />
5.IX.65<br />
І

Мох—руками старчими застеле<br />
камінь, як забуту кару:<br />
там, шипшино, висохлий скелете! —<br />
впавши, сохнути до краю.<br />
Віднесе потік, думками добрий,<br />
десь на острові дотліти:<br />
поруч, при відчиненому морі—<br />
найсинішому тойсвітті.<br />
Поприходять смерчі по глибинах,<br />
колючки твої розточать.<br />
А процвіття? — де зірки любила,<br />
не померти в їхніх очах.<br />
Поведуть і образ твій кущами<br />
в силі квітня проти снігу...<br />
вже предвічне сонце провіщати:<br />
брості з смерти провесніють.<br />
6.ІХ.65<br />
II

Виростає в олтарях соборів<br />
многосвічничок: смиренність.<br />
Сестро бідна! що недоля зробить<br />
з кров'ю в темноті посмертній?<br />
Голоси приносить вірна річка,<br />
версти голубі розбивши.<br />
Де ж ти? грозовиці приграничать<br />
розцвіток,' тобі найближчий.

Де впаде і камінь помолитись—<br />
на коліна, в скорбний вечір:<br />
так жаріє з висвітів прилитих<br />
келех і тернок вінечний.<br />
Крини всім на сторони чотири<br />
білоусто в світ говорять—<br />
що пречиста терпить безнемірні<br />
болі: за віки від горя.

Розгориться з моря в груди присуд,<br />
і гробам ланцюг розрішить—<br />
сонце! то на цвяхи сам повиснув<br />
за убивць—один безгрішний.<br />
18.IX.65

СНІГИ, ЩО-3 ОБНОВИ

І

Хуртовинна доля, воплі прявши,<br />
знайде голубів притерплих.<br />
І не вернуться гілки вчорашні—<br />
в сон сповиті серед смерти...<br />
Сива: водить поміж нами—сива:<br />
сіянками в чисті скорбі.<br />
І при церкві з місяцем простився<br />
день і сизокрил хоробрий.

Де не йду, все через безконечність<br />
віє й скарга течією<br />
снігу—з гір, сапфірами свячених,<br />
та фіялкою твоєю.<br />
Всюди: біле горе! чи розрада<br />
скоро поброститься в берег...<br />
де, грудьми зболівши, море пада,<br />
до гробинці; скель не зверне.<br />
Це—червінно багричок жаріє<br />
косами твоїми з ночі:<br />
всіяної в сині свічі, й рідне<br />
дерево сніжини зносить.

Смутки йдуть, приносячи бліднішу,<br />
ніж хустки плачів—завію.<br />
Де душа тйоя? в безмежну тишу,<br />
з вікнами гілки новіють.<br />
СНІГИ, ЩО —З ОБНОВИ

II

Димним криком біля небозводів<br />
догрозилося демоння,<br />
Ходить кутнею довкола, ходить,<br />
кривлячи шляхи, як можна.<br />
Зіньки шибами машин згостривши,<br />
блискає, мов скоси скельні.<br />
А сніги, стражданнями сильніші,<br />
білі! серафимів плескіт.

З ними—все! й твоє терпіння бідне,<br />
без вікна: потойбік смерти...<br />
Галузками стане, як надійде<br />
блискавка: над корінь вербний.<br />
І помножиться, вшумівши з бурі—<br />
в сад рожаїстого дару.<br />
Чашечками сполохів розбудить,<br />
докоривши вслід риданню.<br />
Ти прокинешся знайти стежинку,<br />
звіщену, пісками йдучи,<br />
над огненний океан безсніжну! —<br />
в хвилях, райдужному чуді.<br />
Без кінця, білороменний —добрий<br />
все читатиметься місяць:<br />
книгою смирення! — після скорбі<br />
в церкві неземній молитись.

ТВІЙ ДРУГОСВІТ

Ходить холод і сліди заносить—<br />
любі! людські та пташині,<br />
де в збліднілості несонні сосни<br />
змовляться без слів: пристигши.<br />
А в проголубілий край при скелях,<br />
зойкаючи, птиця кружить:<br />
згублена! хоч блискота весела<br />
з озера, збігає в стружки.<br />
Сполотніє все і всюди стерпне,<br />
слухаючи сніг останній.<br />
Бо скажене вихрения в посмертне<br />
лихо—стемнить, без світанків.<br />
Потім: березень і краснопілля<br />
вкруг воскреснуть при дзвіниці.<br />
Від колиски до труни, всім спільна,<br />
чаша! доріжки відрізнить.<br />
І вкінці завіса завірюхи<br />
вся відгорнута за гори...<br />
здіймуться твої прозорі руки—<br />
дві галузки: дві надгробні.<br />
5.11.<br />
ХІД ВІДМІНИ

Поклик найсніжніший, смутку повний,<br />
пострумує через груди;<br />
зимністю — як плач, пекучий поклик:<br />
до труни! а не розбудить.<br />
Камінь там покладено старезний —<br />
скриня сліз: похилі риси.<br />
З бурею ненашою, де змертвить<br />
гордість! — голосам смиритись.<br />
Кінь огню літає серед моря;<br />
а відчай дерев до стежки...<br />
хоч ні відсвіту очей не зморять<br />
сутіні тобі: тетушні.

Скелю сплесками бурун обходить:<br />
спогади похоронити.<br />
Де ти? перстень гріючи холодний,<br />
досвіт приплива до ниви...<br />
Кружать меви при його ковчезі;<br />
а розливи—ніби скатерть.<br />
Збережи: ні в крихті не знікчемнів—<br />
спомин! як сім'ї збиратись.<br />
Меви острова в безмежних числах<br />
сповнили крайсвіття білі,<br />
білі, як хмарки! престол звеличать,<br />
бо від нього—сонця хлібик.<br />
РАННІЙ ОБКВІТ: НА ГОРАХ

Одяглися в любе—царське—димне<br />
пошиття, до жилок бравши.<br />
Звідти й наше пелюстиння йтиме<br />
коло доріжок пропащих.<br />
А туманяться при гробі, в сході,<br />
догорівши, сизі скелі.<br />
Хто від мене зорів не відводить,<br />
поломінних птиць далеких?<br />
Ожила гілляста правда в крузі,<br />
співана від сизокрильців.<br />
Ми: примирені, без краю дружні,<br />
з поля сивого журились.<br />
Від вершин сплива проти негоди —<br />
вже світлиння, вже безмежне.<br />
В шепоті твоє провістя входить<br />
при шатрі садів до мене.<br />
Каменями значаться, мов місяць,<br />
східці голосні до грядки:<br />
звідти—віти нашу вічну змістять<br />
рідність: не зведуть ридати.<br />
23.IV.66<br />
ТЕПЛИЙ БЕРЕГ

Ти далеко! без межі; все—щезло,<br />
що лилося в синій ірис.<br />
Ні вікно не сплачеться до зелок,<br />
між дощами, до сумирних.<br />
Від руїни моря сивий розбіг:<br />
піниться в сувої відгрім.<br />
До малюнків липня: мов загробний<br />
окрик, блиснувши, довірить.<br />
Пережито землі; круг обходить<br />
вічність безнемірна—всіх.<br />
Мовить хвилями: що білу добрість<br />
до життя беріть як зміст.<br />
Всюди крапля з бурі страшно справжня<br />
і поріг часів прищербить.<br />
Всім долоні моря повно зважать—<br />
кораблі: в огненний вечір.<br />
16.VII.66<br />
ПОДВІЙНИЙ полон

І

Всі вітрила, місяцеві свідки,<br />
з моря звали: в храмний захід.<br />
Зустрічало процвіт серце звідти,<br />
білих яблунь пожадавши.<br />
Взнало? —дріт, на згарищі ясмину:<br />
роки прив'язав: як цвинтар.<br />
Між землею й зіркою повиснув<br />
голос пісні, що зріднився.<br />
Гори діядемні! дальні: згасли,<br />
мов ромени на могилі...<br />
з ними й світова зоря в безчассі—<br />
хрестик похорону слізний.<br />
Мов з пустині—мари півцвіточні,<br />
де безхрам'я тінь збирає...<br />
Вп'явся князь покрученої ночі<br />
в кров і прожиття нераде.<br />
Враз на травень—бранство розімкнулось,<br />
як ланцюг: кінець розбивству;<br />
і напроти, з ризниці галузок,<br />
біля річки місяць бризнув.

Мов розбуджує труну назустріч:<br />
від замків землі звільнивши—<br />
знов лілею королівську й ручить<br />
на росини правди щирі.<br />
До тюльпанинок, де, мідні, дзвонять,<br />
виснучи в готичній вежі,<br />
й ластовиного гніздечка сонця:<br />
стань! ріка веселку вдержить.<br />
Серед міста: всесвіт старовічний<br />
барви в ярмарок потратив.<br />
Хоч собор на празники сповірить<br />
льон від височин розп'ятих.<br />
Близько—в крузі, де сузірні коні<br />
движуть огнища по краю:<br />
йшла! й схід сонця золотоїконний<br />
в радість брала нерозкрадну.<br />
Знов розлука! землетруси згубні<br />
хвилю наведуть безмежну:<br />
розкидати небокруг, мов кубки<br />
з учти, що збіга в пожежу.<br />
Звідси чайка бурі—вщент розбила<br />
скойку радости об скелю,<br />
й стежку склала сила кораблина,<br />
з чужістю пустель далеку.<br />
Десь надію, храмик мармуровий,<br />
заметуть піски з прощання.<br />
Тільки смуток меви при надмор'ї<br />
кинеться: як тінь остання.<br />
А з недолі, до хатин і нивок,<br />
дзеркальця озер простерті.<br />
Над тумани: з пряжі світла, дивно—<br />
ґніт свічний зайнявся в церкві.<br />
31.VIM.VIII.66<br />
СПОРІДНЕНІСТЬ

Люблені! там і пісок дотерпівсь,—<br />
небо в смугу звуть коротку.<br />
Хтось до порятунку потопельних,<br />
біжучи, скида сорочку.<br />
Звіститься в кривавості невтішній,<br />
мов стрілою: з мідних зойків:<br />
що біда найближчу душу нищить,—<br />
очі кращі, ніж квіткові.<br />
Виторгнута з смерти в спокій теплий,<br />
гіркоту збува, прилігши.<br />
Чаєчка—її крилом зачепить;<br />
водорості вкруг зогріті...<br />
то безсвітно з тайности безодні<br />
поривались: рути млисті,<br />
знявши цвіточаші в блиск надводний,—<br />
поки злигодні скосили.<br />
До врятованих прилито поряд,<br />
полягли—стеблисті трупи:<br />
в день, як, сурмлячи, небесна врода<br />
починає круг розкутий.<br />
3.VIII.66<br />
ЗМІНА ПРИБОЮ

Пада стрімголов найстарша мева;<br />
їй відімкнуто дарунки—<br />
крізь мелодію, що безіменна,<br />
мов роялі вряд виручі.<br />
Діти в сфері праведности раді—<br />
раді: на неділю волі.<br />
Догримля, дзеркал покоси вдарить,<br />
розливати— василькові.<br />
Учти сунуться, ростучи в гуркіт<br />
кубків з винами живими.<br />
Вип'ють вихори і тьмі здригнутись<br />
нанизу при мітлах відьми.<br />
Враз обвалюються в бризний брязкіт<br />
сині тюрми на розгромі.<br />
Вже тенето з променів пов'язнить<br />
меву понад скойки мокрі.<br />
Не забудуться діди надхненні—<br />
з кобзок брати, в блиск облиті...<br />
А від неба сивому коневі<br />
по блакитній скелі бігти.<br />
3.VIII.66<br />
РУКОПИС МОРЯ

Сивина писання! їй гортатись<br />
("молніянник" голосів):<br />
про початки, про блаженну святість,<br />
і глибин прозору сіль...<br />
На пророчій гіркоті озветься<br />
серцю старчика з напою.<br />
Нашій долі, що в пісках безвесна,<br />
сіє синістю сипкою.

А найвйсвітніші барви бравши,<br />
вмить повторить горній образ.<br />
Так би ми, чорнотами пропащі,<br />
в грудях берегли незгорда.<br />
Без кінця розбурханий підручник<br />
рушиться в орлині черги.<br />
Поскладає скиби світла, йдучи:<br />
проти пітьми! —жар чернечий.<br />
4.VIII.66<br />
ЖИВА БЕЗКОНЕЧНІСТЬ

Чи в ланцюг заковано зелений,<br />
без заліза, ребра бідні...<br />
Тільки світоч: полум'яний кленик:<br />
скине чисті сльози в віддих.<br />
Далі жайворонок зірки тужить,<br />
крильця в сфері правди бистрі.<br />
Далі—океан огнів довкружний:<br />
хвилі: мов церковні стріхи.<br />
Далі висповіді; мальви в сонце;<br />
кличуть милости від царства.<br />
Ми глухі, вулкання не сполоще<br />
груди! вишня відцуралась.<br />
Книгу моря—строго по сторінці,<br />
вчити від чаїних райдуг.<br />
А двокрилля істин безнецінні<br />
з-над зірок злетять відразу.<br />
4.VIII.66<br />
ПОГРОЗА СПОКУСИ

Відчужилося! в обніжки крабів;<br />
тирсою з покосу пінить.<br />
Зверх, мов на руїну хмари, справді,<br />
кидає огонь полинний.<br />
Дужно звалює дзеркальні двері,<br />
палячи з віконня синість.<br />
І молюски виповзли прадревні,<br />
при бадиллі дня приснившись...<br />
В сутінь крукової непогоди—<br />
злом колісні, землю ріжуть.<br />
Рвуть незримий вистрій великодній<br />
між серцями—мов жоржину:<br />
вірну! добрістю живучу, гожу! —<br />
вкріплену на груди в хрестик.<br />
Східці їй спокутною журбою<br />
стали через прірви смертні.<br />
З вінчика від вістря терну вічні<br />
щуряться стяги в рятунок.<br />
І назустріч небо: як трисвічник,<br />
стереже стежки, хоч трунні.<br />
І підводить аж на міст весельчин,<br />
де вже прірви—не владичні.<br />
Бо, при блискавичному ключеві,<br />
їх, мов скойки, грім зачинить.<br />
І

Мева підбіжить! на синю тризну:<br />
справили могили скорі.<br />
Гриву віючи, події ринуть<br />
і кладуть прозорі кості.<br />
Буря наближає: в дикі хмари,<br />
рогами вселенських страхів.<br />
Хоч дитячі верби поприймались—<br />
пам'ять про могили братські.<br />
Океан: побілена святиня! —<br />
вся просвітлиться журбою,<br />
вся відтіль, де воплями не стихла<br />
правда горя—з тьми живою.<br />
Рушиться тисячосвіччя в ладі<br />
кликати пташин до зерна...<br />
вибух: мрії спалено левадні;<br />
резедина ткань роздерта.<br />
Бо—чужі, чужі! бо вражі, вражі! —<br />
движуться з безодні очі.<br />
Жертва кари, чаєчка оскаржить,<br />
при стіні огню пророчій.<br />
А об'явлено на півдні білість<br />
поля! з гречки обернулось.<br />
І напроти —думи найлюбіші<br />
ллються в голубий малюнок.<br />
II

Карблено для горя синій посуд<br />
(від вина морських бенкетів).<br />
Докидає в двір, як напилося,<br />
всі обломки корабельні.<br />
З ними в подих, дюни пересушить<br />
сірістю вовків: на попіл.<br />
Воля моря! поломінні кущі—<br />
на могили, присків повні.<br />
Крушить кратери і кручі зносить,<br />
і двірці дзеркальні в безліч,<br />
безліч! аж вінеччя високосні,<br />
рвуться сполохи при небі.<br />
Перемінено на синю ніжність;<br />
і збіліє, мов до яблунь.<br />
Все люблю! аби—не соник сніжний<br />
на косину, злом безладну.<br />
Там плачами поглумиться чайка<br />
вслід незгоді на дорозі.<br />
Бо й сама з руїни дочекалась<br />
нагадки—на день розорний.<br />
6.VIII.66<br />
III

В океані—мов раба відкута<br />
спінені цепи розсипле.<br />
Хоч і в ребра вдариться на скруті<br />
горе, ніби кров! краплисте.<br />
А все глибше проглядає розсуд<br />
марноту морської втіхи:<br />
ніби скарб, розбурхану достоту—<br />
в течії, що тліном хилить...<br />
Закружила в жорна, як ворожка<br />
веретеном: квіт знекровить.<br />
Скойка—жертва! скойка—плоть порожня,<br />
вбрана в бризки празникові.<br />
Чайки вернуться на сіру старість,<br />
огняні жнива віджити.<br />
В грім зелений плавниками править<br />
риба! через світ недвижний.<br />
6.VIII.66<br />
НЕДАЛЕКИЙ ЗАХІД

Скорбно! з моря килимар пов'яже<br />
ниті голосні та мушлі—<br />
при світильні: огнище найтяжче,<br />
вишнею налите, рушить...<br />
Упаде за гори! ніби в гробі,<br />
спочуттями— пожалівши:<br />
всіх, кого орел не оборонить,<br />
вогнекрилістю найближчий.<br />
Килимар—живу, в малюнок думи,<br />
барву докладає з маків:<br />
поки докиплять гречки медущі,<br />
де і вулик відмикати.<br />
Згасли виплакані в моря пряжі;<br />
з неба монастир зоріє...<br />
Терезами місяця—чи зважить<br />
марення біди безмірне?<br />
6.VIII.66<br />
ПЕРЕДЧУТТЯ

Пожаліються жита до шляху,<br />
де й могила—перехресна,<br />
не віддаймо хоч лампадку хатню,<br />
від розореного серця.<br />
Клубляться зміїсто хмари з півдня,<br />
гасячи обніжки моря.<br />
Вимучені руки! хустка рідна! —<br />
грози правдою говорять.<br />
Поривання строге: чисте, мужнє,<br />
розбиває в друзки мертвість.<br />
Хоч до цвинтаря гріхом найдужче<br />
клонимось від моря—вперті.<br />
Проти тьми: вали в черзі доручать:<br />
сонцеві думки воскресні...<br />
трунні цвяхи розмиває в грудях—<br />
Дух! огнями—білий, хрестить.<br />
7.VIII.66<br />
НАДГІРНИЙ ДОСВІТ

Замкнено туманами між гори<br />
й сосни—неласкавий досвіт.<br />
Рветься! в холоді листки багрові,<br />
скидані на схили, росить.<br />
Грізна сутінь і рогаті нетрі—<br />
вбрали прірву смертну, в димі.<br />
Пустка! слід оленячий роздерти<br />
з'явці входять невслідимі.<br />
Біля круч, як досвітліли смуги,<br />
скрізь хустинна піврожевість—<br />
над безодні пробігати мусить,<br />
паленнями безбережні.<br />
Звід: вишнева крапля приспішила<br />
розгоріти виднотою.<br />
Вся—зіходить! одягти вершини<br />
жаровинністю живою.<br />
Сила сонця радостями чиста,<br />
понад скелі смертні гляне:<br />
з віршу Битія, для книгочита—<br />
на життя душі гіллясте.

Повені тепла в світні прибої<br />
котяться! прозріє й камник.<br />
Стало дно грудей гірських, що повні—<br />
в сім озер, огнем змінятись.<br />
То—скарбона древня, пам'ять серця,<br />
де сама любов забута—<br />
оживає, в розсвіт розростеться<br />
кров'ю маків проти будня.<br />
20.VIII.66<br />
подих височини

Звихриться до скроні стиглий легіт,<br />
як від десятини жита—<br />
з безнемірних звалів! чи полеглі<br />
зорі? синь могил снажиться.<br />
Щогли дня—світке вітрилля склонять,<br />
бігши, між гробниці млисті.<br />
Згадки сплять; іскриться на долонях<br />
листвяних роса, що стихли.<br />
Царство: ждати воскресіння любих! —<br />
багряниця з віття тчеться,<br />
і при дверях гір—серця розбудить:<br />
як святий огонь прощення.<br />
І ялини: хресний верх надхрамний<br />
зібрано вінчати спокій...<br />
нам, дружино, мов з ікон приймати:<br />
йдуть сузір'я—зором кроткі.<br />
20.VIII.66<br />
МІСЯЧНИЙ ВЕЧІР: В ГОРАХ

Розгорнулась нива всіх померлих;<br />
мов гроби зірок високі.<br />
Невідомі: замика їх двері—<br />
молодик, алмазний сокіл.<br />
Малинове полум'я по краю<br />
стелеться з амвону ночі.<br />
Я —безумним смутком покараюсь:<br />
від валів громаддя чорних...<br />
Від безодніх! від валів павучих<br />
трути в дикому безглузді.<br />
І стопа нещастя—гори змучить,<br />
недовірністю осудні.<br />
А відкрито звідний семибарвник<br />
над завіси тьми вселенські.<br />
Мов від ірисів скорботу вбрали —<br />
в небі ставники: з оселі.<br />
Тишина шипшин і пчілок чистих;<br />
ніби з краплі меду—іскри:<br />
засівають скрізь! святині вчитись<br />
нам при дверях найстаріших.<br />
Стала синістю темніти стеля,<br />
і замок на всі журботи—<br />
білосвітний серп наниз простерся,<br />
кований: як для соборів.<br />
21.VIII.66<br />
ПІСЛЯДОЩОВИЙ КРУГ

Мирно, мов церковні, при надскеллі<br />
грози дзвонів прозвучали.<br />
І смиряються, жалем зелені,<br />
юрми: до джерел прочани.<br />
Ні досмертно не покинуть місця,<br />
шепчучи про весни спомин.<br />
Він верхів'ями в порив помрівся,<br />
над тумани, ввік недомні.<br />
А луги —багатосвіччя скорі:<br />
жар, аж трепетний пилками.<br />
Стань і крапельку візьми! мов з крови<br />
ягоди важкі скрапали.<br />
Відкликаються з поляни діти —<br />
зельні, в зірці всепрощення:<br />
душу зглянуть, віями надсвітні;<br />
з їх долонь вода свячена.<br />
22.VIII.66<br />
ПРОМИНУЧІСТЬ НЕДОЛІ

Смуткові берізок рано збігти:<br />
краплі свіч, крізь світлі руки.<br />
Вкруг примара всі персні розбиті,<br />
з вирами скипівши, скружить.<br />
Знов орел посланник: промічає,<br />
ріжучи до прірви, напрям<br />
А відтіль палання кучеряве<br />
рве цепи, що сонце ярмлять.<br />
Хоч і спогади кохання в грудях—<br />
теплі, мов дівочі коси...<br />
звітряться; бо ні громи не збудять<br />
серця, де кайдани носить.<br />
Добудується братам крізь гори,<br />
кличучи! надзем'я: в обсвіт.<br />
Синню ягід від роси накормить<br />
крутизна пташини скромні.<br />
Враз розбризнулася біла в змісті<br />
через край медвяна ясність.<br />
Хоч грозили тіні, сном землисті,<br />
на бджолину лірку впасти.<br />
23.VIII.66<br />
НАПРЯМОК ВЕРШИН

Вириває з коренями буря<br />
сосни на мілкому грунті.<br />
Звідси злості темні, чи забруднять? —<br />
жалами думок отруйні.<br />
Холод. Вихор. Чистота сувора<br />
всюди зблиснеться, як вістря.<br />
Хоч верхів'я воплем проговорять<br />
з висоти! вітрам відкрита.<br />
Сонце не згниє й не згине в гордість;<br />
подихом як море вічне...<br />
в синій церкві з небозводу вродить<br />
жар панікадила ближче:<br />
посипає землю в добру радість,<br />
як садибу! з ночі гріти.<br />
Бережуть комори гір прадавні<br />
жито на прийдешні різи.<br />
Через грози—колосок по нетрях<br />
викинеться в даль півдику;<br />
хлібом з огняних зірок наллється,<br />
хлібом для душі довіку.<br />
Буде сторож —старець! хресна правда;<br />
сніжик бороди та посох.<br />
При іконці на ялині, врадять<br />
мислі: про лани, що всохли.<br />
Келія просфорника й молитва,<br />
де й ведмідь ступа смиренний.<br />
Тропка мохова, теплом облита,<br />
з неба викликала хрестик.<br />
24.VIII.66<br />
ПУСТЕЛЬНИК

Нестерпуча спека на прислоні! —<br />
сліпне скеля, в блиск горюча.<br />
А піски, як сніг, смертельно сонні,<br />
зір пустельника помучать.<br />
Він пригоститься в гранітній пащі—<br />
гостроту її терпіти:<br />
трунник! мрець на самоті піщаній,<br />
для гріхів—небіжчик прісний.

Хоч незримі скорпіони лізуть,<br />
кобри, давуни духовні;<br />
звідусіль від адовища знизу—<br />
в дверях серця їх знаходить.<br />
І через поріг і при корінні<br />
движуть свійськими для думки;<br />
із-під ліктя в тайності проникли,<br />
аж до розпачу докучні.

Хоч кричи: "нечисті! геть від мене,<br />
вороги—я вас не знаю..."<br />
А ще дужче звір'я навіжене<br />
рветься в душу! до відчаю.<br />
Вже зібравши з крови всі зусилля,<br />
гонить змія, що зневолив.<br />
Схожо проти смерти назалізнять<br />
волю воїни на полі.<br />
Так в огні піску без одпочинку<br />
він, глядівши на ікону,<br />
вів війну в собі, війну очисну<br />
вів, як смертник, хвилю кожну.<br />
Щоб просвітленістю вся джерельна<br />
крапля: вся душа предстала—<br />
знов до істин, як була при сферах<br />
брана—в пламені з кристалля.<br />
24.VIII.66<br />
НАЙВИЩА БИТВА

Зібрано грядами кручі красні—<br />
в табори наметів збройних.<br />
Щит начальника горить при царстві,<br />
до стежок над смертю зводить.<br />
Чи анахорет повстав передній<br />
відтіснити прапор звіра;<br />
Чи з окопів: "братці, ви піддержіть—<br />
я йду перший!" то повірять.<br />
Правда—в того, хто життя до скону<br />
з кров'ю серця їй посвятить:<br />
хресній, добрій! не міня нікому<br />
на скарбниці стану всякі.<br />
Вклонимося в ноги, біля Лаври,<br />
старцям: їх духовні діти...<br />
ланцюги гріха над смертю рвали,<br />
праведники—всіх привчити.<br />
І від корогви знамення взначить:<br />
смерть відбути в гробі ночі;<br />
і воскреснути від частки в чаші,<br />
бо огонь, як кров, приносить.<br />
24.VIII.66<br />
СВІТИЛЬНИК ГІР

Галузками, ніби знак розп'яття,<br />
при безодні біля бурі—<br />
полоня ялина, в хмари взята<br />
від поляни: день пробути;

зверху звід Софії в неогляддя<br />
голубіє, звівши люстру—<br />
полум'я, мов семиріки, пада<br />
звідти в розсвіті над скруту...<br />
Над пустиню іспитів, де збитки—<br />
на душі по смерті: кожній;<br />
над злидоту зла! — хрестом безбідній<br />
зерно віддадуть при жорні

Схаменімся: кості німо кличуть<br />
з грозових могил козачі,<br />
під звитяжну хоругов довічну—<br />
дні для Спаса відчиняти...<br />
білопілля вірних; кров хрещена! —<br />
дзвонить смерть коло порога;<br />
порятунок твій—Христос прощення;<br />
огнекрилля оборонять.<br />
26.VIII.66<br />
СОНЯЧНА ГРОМАДА

Повний кругозвід; найбільші—в парус:<br />
лебеді, що небо п'ють.<br />
День замислюється! вії прагнуть<br />
світлоту нести свою.<br />
Сторожко нести в блакить блаженних,<br />
над обрив орлів, над прірви.<br />
А слідами: мов пилок, рожевість—<br />
міниться, в півтон помрівши.<br />
Лебеді—на схід! моя надія—<br />
корогвою віє в двері...<br />
світить: як на скатерті недільна<br />
білість хліба й свічка щедрих.<br />
Самота; листок на схід скривавивсь,<br />
чи порив його спинити?<br />
Вірю: вік в апостольському праві<br />
дав вінець—від сонця мирність.<br />
26.VIII.66

З'ЯВИ ВИСОКОГІР'Я

З полудня наниз минати сходи<br />
від надгір'я всіх орлів.<br />
Зойк берези і завал кедровий<br />
згас! листками добагрів.<br />
І камінні сльози позривались,<br />
близько від повік жалоби:<br />
де тюрма примар, де сиві лави<br />
бранників,— біда обложить.<br />
Попід стріхами домів титанних—<br />
стежка: стріти пазур бурі.<br />
Поряд скам'янілий лев спиняти<br />
буде, в крушения беручи.<br />
Відкрива печерський стан рядами,<br />
над глибінню без потоків:<br />
напрямки! самим громам роздати,<br />
в спад туманів сірооких.<br />
Вже до сповіді струмка звернути,<br />
синього бровою в брамках...<br />
з ним благословенний візерунок:<br />
цвіт! колібрі! плеск зібрався.<br />
Тишу, падаючи, лист відмірив—<br />
і сплива на звіт найдалі.<br />
Будуть парус в океан незримий<br />
вічні чайки відділяти.<br />
27.VIII.66<br />
І

З викрою листки—мов тіні гострі:<br />
серця велетнів зелених.<br />
Добрістю від смерти втішить острів,<br />
а невидимий з оселі.<br />
Острів—корабель, нема вітрильця;<br />
а летить громам назустріч...<br />
Жизна мова їх в оселі скритна,<br />
хоч пророцтвами найдужчі.<br />
Милий знак: порив на біловодді<br />
безконечно в брижі в'яже—<br />
хатку сонця світляну, що сходить<br />
брати в сподівання справжнє.<br />
Острів прикликає день зверхземний;<br />
острів—з ясенками, ризник.<br />
І одна надія понад межі:<br />
знов побачимось, як зримі.<br />
28.VIII.66<br />
II

Озеро прозорі скорбі множить—<br />
бігти в кручах несвятих;<br />
і ллючи сліпучий подорожник,<br />
розриває тінь, як сіть.<br />
Обіходить скелю та могилу,<br />
де в крові—берізок тризна;<br />
де надію докріпив неспілу<br />
спогад! сплесками нестримна.<br />
Озеро взоріється на всесвіт,<br />
що з усіх пожеж настане.<br />
Повно ласки — хід рушає хресний:<br />
в лоно, течіями ткане.<br />
Всюди дожидати відклик звітний,<br />
з безконечности приходів.<br />
Білий мак—найсвітляніший цвітик! —<br />
приплива в душі сьогодні.<br />
28.VIII.66<br />
СТАРІСТЬ БЕРЕГА

Вічір мій і океан стомився,<br />
важко—ледве хвилю звалить.<br />
На обличчі синява землиста,<br />
з молочаїв: як білявість.<br />
Натекли в очах примари хворі,<br />
стомлять, застуючи захід.<br />
Берег дальній мрією знекровивсь,<br />
ніби крейда: погасати.<br />
А збарвіють віснички світущі—<br />
сонцеві комахи з поля.<br />
Тут і зграйку мевину зворушить<br />
ласка неба—ллється сповна.<br />
Хай завіси сутіні морської<br />
позростали, колихавшись.<br />
Глянуть маки вечора на острів;<br />
місяць—білий сон при хаті.<br />
1.ІХ<br />
ЗВОРОГОВАНІ НЕОБАЧНО

Тяжко блиснув—очі фіялкові,—<br />
бровами поворониться:<br />
океан! гілками речі змовкли,<br />
й спломенить глибинна скриня.<br />
Подає сторожа знак тривоги<br />
про акул: вовків плавучих.<br />
Поспитати в чаєчки кривої—<br />
хто мордує? смертю мучить?<br />
Дужості в одежах бризно-бистрих<br />
докотили гнів рядами:<br />
як терни в цвіту, з грози розбитись<br />
та до хустки поридати...<br />
Чи з потоків смолок над полями<br />
переходить піврожевість?<br />
Де вже корені зірок приймались,<br />
і снагу пелюстя вдержить.<br />
Хоч ребро терзають і грозяться,—<br />
всі вовки: шукають сліду...<br />
Чайки ж при джерельці до завзяття<br />
сварку розвели сусідську.<br />
2.IX.66<br />
ОКЕАН ВЕЧІРНИК

Океан з ключами! — де замкнеться<br />
круг від співу до ридання.<br />
А світліє спокій: нескінченна<br />
тихість, як вода йорданська.<br />
Ми байдуженці: а круч горбина<br />
стала баштою, на стежі.<br />
І в колоссі пломенів—правдива<br />
кара! йдуть, як навіжені.

Доля димними орлами скора:<br />
резеду на смерть осудять.<br />
Ми засліплені: кричить сорочка<br />
океанові на грудях.<br />
Він—і срібний хрестик сонця носить<br />
вірно на шнурку блакиті.<br />
Ми неденники! чаїний стогін,<br />
і собор небес відкритий.<br />
10.IX.66<br />
ВІДХІДНИЙ ЧАС

Небо вториться в припливні черги<br />
чебрецями туч вечірніх.<br />
Сивокрилі ждуть: слова дочерні<br />
всі в сповідному наріччі.<br />
Води звалено: молочний попіл<br />
скелям на слонові плечі.<br />
Час—полинник розсварів сполоти<br />
в грядці молитов чернечій.<br />
Спить межа, мов сніжністю невстежна—<br />
зимна в прозелень з буруння.<br />
Біла строгість неба: біла вежа,<br />
вечеровістю вгорнулась.<br />
Стало яблуко з вулкання в димність:<br />
розбудити грози мертві.<br />
Океан живих течій приріднить<br />
васильки святинь і серпик.<br />
15.IX.66<br />
ГОЛОС МУШЛІ

Звинуто будівлю з перламутру;<br />
стрій—полив'яний коміник.<br />
І луну глибин дарує трубну:<br />
мов сльозі не заніміти.<br />
Навіть подобизну серця близить,<br />
рівно ділячися в змісті.<br />
З блиску видність: відсвіт соболиний<br />
злито в супокій самітніх.<br />
Скружена в ряди кутків спорудні<br />
гладіяторова каска.<br />
Шумно заграву перлин дотрудить,<br />
як на взорі смерчів склалась.<br />
Петрик океанний! любий петрик.—<br />
равлити в рожеві тіні.<br />
А дощинки вдарять: слідик стерти<br />
на піску стежок гостинних.<br />
24.ІХ.66<br />
ПЕРЕХІД КРИСТАЛІВ З МОРЯ

В скрині океанній, при напастях,<br />
з глибини зроста—видніти...<br />
барвник дару! тлінню не розпався,<br />
як сліди хатинок димні.<br />
Вигранить причілки в ранній просвіт,<br />
ніби з снів, нічна ґалена:<br />
образ горя! брила брам острожних—<br />
з віршів, що громам належать.

Від оранжу пил безмежно свіжий<br />
кріпить орпімент, на крайцях:<br />
мов устами лілія відживши,<br />
по грозі, бо в плач каралась.

Знано хрест на древніх катедралях,<br />
січений майстрами в вірі.<br />
Чистий ставроліт, злотивши, зладять<br />
струнко трударі безмірні.<br />
Для ікони, мов з яринок, сповна,<br />
в пензель сипчато від скиби,—<br />
мриться: хрисоскол! що і апостол<br />
на хітоні мав, любивши.<br />
Осторонь з пророчого терпіння<br />
всі пориви при незгоді—<br />
злито в течію: як ладан! спільна,<br />
з брижами зірок відходить.<br />
ПРИЙДЕШНІЙ ВРОЖАЙ: ПРИ МОРІ

Догримить, обернеться і збрижить<br />
кожну скелю, від порогів:<br />
грозова біда, сусіда рибі—<br />
вдаривши в обрив надгробний...<br />
Знов надходить нижче від петуній,<br />
важкістю хмарин по валу:<br />
стемнена, як помста! — й знов спочути<br />
бризку при віконці звану.<br />
З неба вчитано в надсмертні знаки,—<br />
десь гробниці хат воскресні!<br />
Згадку нам, горючу хустку, зранить<br />
біль! тавро рвучи до рештки.<br />
Ширять хресні ходи в білий безмір,<br />
стрінути з полону душі:<br />
згублені знайшлися, ввік небесні—<br />
в колосках течій грядущих.<br />
5.Х.66<br />
ОБРАЗ ОСЕНИ—ОСТРІВНИЙ

Скорбний сонцеповорот на води;<br />
сиві брови: понад берег.<br />
Там на викрик скрипки переходить<br />
при горі згорання вербне.<br />
Далі—мов гробниці безконечні<br />
полягли в мідясті дуги.<br />
Біля неба зводить блідний ченчик—<br />
серп: вівсяні хмари ждучи.

Океан промчить краї парчові<br />
від кереї—скель торкнеться.<br />
Вечір стрінувся в дзеркальні очі;<br />
мітра огнища в похрестях.<br />
Кущ—пророчий вугіль розгорівся—<br />
до глибин жива червоність:<br />
виростаючи напроти вістря<br />
муки, кожен страх прогонить.<br />
Ближні три берізки, в ліру ставши,<br />
враз відтворюють ридання<br />
й радості при всепломінній чаші! —<br />
осінь: мов ікона давня.<br />
12.Х.66<br />
ОСІННІЙ СТАН

Від багряних пальців—лист нещастя<br />
вкладено на камінь гордий.<br />
Він: застиглий крик накарбувався<br />
з нежиття на всі дороги.<br />
Недвижимий жар; а вже пронижуть<br />
і його льнянисті вії:<br />
від надсвіття, з-за гори, в найнижчу<br />
свічену сльозу сивіти.<br />
Хоч ліски, збліднівши в прирожев'ї,<br />
всі з туману згір'їв стихли.<br />
А ріка огню: зверхнавіжені<br />
клени звуть проти безлистих.<br />
Другі сходять на Афон, їх спомин —<br />
кров'ю світиться по схилу.<br />
В морок помсти, й для каміння втомний,<br />
грозові будівлі линуть.<br />
Де наблизився до скелі натовп,<br />
до провісниці в хустині...<br />
досі: яблука з гілок не знято—<br />
як думки, огнем достиглі.<br />
16.Х.66<br />
НАДГІРНІ ТРАВИ

Братні ниви, течіями злиті,<br />
скріплює обніжок поруч.<br />
Весь оцвітаний аж при могилі<br />
сонця—ніби жертви, в прощу.

Льоник білий! ризкою безсмертник;<br />
мріє, взорик приберігши.<br />
Мов чотири круження персневі<br />
чути: з крильниці безгрішних.<br />
І врочистістю рисунків ручать<br />
висоту життя на землях:<br />
мудра мужність і порив горючих<br />
молитов! — ні дня не зменшать.<br />
Кличучи, як жар і сніг і листя,<br />
врадувати небо: в храмик.<br />
Празниковістю святих—мов сниться,<br />
в мир і ворогів приманить.<br />
А один пломінністю самотник<br />
ставить келію вікніти;<br />
в заставці небес до книг церковних<br />
відсвіт шести крил навіки.<br />
17.Х.66

I

Де престол, вино внесли церковне<br />
всі громади в звід піднявши.<br />
Свідчить білою любов'ю сонце—<br />
кличучи святі нащадки.<br />
Нам покрапає, за миро, дощик:<br />
з листя на струмки збігати<br />
(до рибинок тихістю дійшовши<br />
блисками з кольчуг багатих).

Душі—в барвності: достигнув нею,<br />
посмутнівши, збір з околиць.<br />
Витерплять, від вирів навіжену,<br />
зваду! бо єство неволить.<br />
Вже спломінена в привіти хустка<br />
при каплиці горній кличе.<br />
Всі! в посвітленості всі всміхнуться,<br />
всі в спокуті—всі найближче.<br />
Просять глянути, як відкриває<br />
чашу, в дверях неба, тепле—<br />
серце! повне радости та праве<br />
проти тьми ножів і петель.<br />
Там і виноград палає в вікна<br />
до дітей на час достиглий.<br />
Думи! в знак галузки приклоніться:<br />
де олтар дарує сили.<br />
II

Осінь! осінь: діється розп'яття,<br />
барвлячи вінечний терен.<br />
Гостро—болями жарини вразять<br />
кров: при чорногір'ях мертвих.<br />
Від холмів ридання губить осінь,<br />
бо мороз тюрмою змучив.<br />
А плоди в туман троянда вносить—<br />
сіяти про день світучий.<br />
Незглядимо для людей доземних<br />
діється розп'яття й далі—<br />
через вістря в звірному щоденстві,<br />
де ми пекло наскладали.<br />
Діється розп'яття, в цвяхи вдарить<br />
молот грозовиць найдужчих...<br />
Звідки й спис—на смертні розпорядки<br />
пробиває сонце в грудях.<br />
Кров'ю пломеня, росою сяйва<br />
від ребра: зірниця збігла.<br />
Ринучи, краплини всесвіт святять<br />
з крихтами живого хліба.<br />
Діється розп'яття; свідки хресні<br />
вкруг при чаші наднебесній...<br />
тіні ангелів: дерева стерпли,<br />
листя—їх жива огненність.<br />
ОСТАННЯ ОСІННІСТЬ

Відсвіт рівний зберегли берези—<br />
до нагробків: плач віддавши.<br />
Дні жорстокі! по церквах роздерті<br />
пурпури на брамах правди.<br />
І живі смертельники, без листя:<br />
темні нетрі при безодні.<br />
Сам на хрестик сонця помолився—<br />
на розп'яття, ясен скорбний.<br />
Водять привиди по тінях стежку,<br />
мов сліпу—за мідні руки.<br />
Часом пряжу гіркоти пожежну<br />
подих дня устами зрушить.<br />
Через кручі мшисті, з павутини —<br />
літ мелодії про вирій...<br />
Про крило розлуки! в журавлиній<br />
тузі вечора вторити.<br />
Гаснуть свідки, тільки тінь розп'яття<br />
від рамен соснових тужить.<br />
Витерпіти спис біди, що вп'явся<br />
в груди при сніжистій стужі.<br />
25.Х.66<br />
ОСТРІВ ОСЕНИ

Спокій надпрестолля; ставить вечір<br />
із берез потрійний огник:<br />
ближько при глибизні перетечній<br />
озера, що згортки гонить.<br />
Острів—пламенне вітрилля! чисте;<br />
з берегами: мов кораблик...<br />
А на дні гвоздичністю покличе<br />
джерело огню, збиратись.<br />
Повний острів—посвіт високосний<br />
станув: стишена червінність.<br />
Крізь озер'я стрілиться в покоси<br />
тисяча смичків! і вітрить.<br />
Ліс прибрався в соболі з палацу—<br />
гори обійти півчорні.<br />
І підняти місяць на присвяту<br />
трикоронно: в дверях ночі.<br />
Видно, висвітністю серце вірне<br />
не зотліє в мертву сонність.<br />
З кручі—ліркою кострів примріс<br />
кущик, рукавом вісонник:<br />
до Начальника життя, де ствердив<br />
океани блискавичні.<br />
З них випрошує росу безсмертник;<br />
а безодню — дзвін відчинить.<br />
ВЕЧІР БЕРЕЗ

Ви, арф'ярки, плакальниці добрі,<br />
при ставку—гробниці свіжій<br />
А душа від голубих надгробків<br />
похорону: спомин живить.<br />
Ви, арф'ярки найбіліші в лузі;<br />
всім спалимі скорбі з воску.<br />
В головах—чи небом розгорнули<br />
корогву життя високу?<br />
Ви безвинні плакальниці храму;<br />
синьокрила тінь майнула.<br />
Вечір поруч—росу нестриманну<br />
кинув багрістю на урнах.<br />
Ви діждались, плакальниці! сестри:<br />
з місяця на висвіт кожен —<br />
фіялкові вина про надсмертні<br />
кубки! й смолоскип, як жовтень.<br />
28.Х.66

І

Повний горя—океан! прескорий,<br />
сизими плечима рушить.<br />
Іній. Ліс поставлено в закови,<br />
і зідхає сон гіркущий.<br />
Поворот світобудови в холод:<br />
мов на крузі з валунами<br />
обертає крилля млин довкола—<br />
подихи тяжкі приймати.<br />
З ними океан прозорі жорна<br />
подвигає: в сніг звернути.<br />
Яблуня життя, чи їм ворожа? —<br />
з льоду ланцюги на груди.<br />
Ніби в гріх завіяна, крізь попіл<br />
після бомб на храми міста:<br />
вся душа—гілками в жар! і сповна<br />
стерпіла, де звал димівся.<br />
Холод; віє чужина вселенська,<br />
як домашня: від крижини,<br />
звідки зелень сколота світнеться<br />
при воді в ряди найближчі.<br />
Схилені сніги зблідніли з тонів,<br />
мов рояльні рами мчавши.<br />
Дзвінний стогін спогадів натовпить<br />
надбережжя горя й чайки.<br />
II

Стали в двір журби нечерешневий —<br />
гори, їх ворота сині.<br />
Чи завія—з розмиру, шаленців<br />
сивими цепами стіснить?

Ми—гіллястий стан, і в болях листя<br />
пада через тіні стерплі.<br />
На динарій світла відкупися:<br />
в виправдання з боргу нетрів.<br />
Бідні думи;часто, ви дзеркальця<br />
навіть океани з вами:<br />
зглянути не встигли, як прослався<br />
напрям іспитів незнаних.<br />
І обернуто, мов шлях на вічність,<br />
верстовий, згубивши верби:<br />
берег! спіниться! і сніг не скінчить<br />
шепоту про сон посмертний.<br />
СНІЖНИЙ НЕБОЗВІД

Брама моря замкнута з недолі;<br />
смерть ключі на дно поклала.<br />
Нам—чи хуртовина слід обновить<br />
з берега, плачем ласкава?<br />
Хуртовина мчить хустки на південь,<br />
часом вернеться, згубивши.<br />
Ми жили безумні: в смерть подібне<br />
дення— від лілей найближчих.

Хуртовина люба! знак дарує —<br />
ввічі: всім забути болі.<br />
Чи відкриється, мов брама, вдруге<br />
книга місяців незлобних?<br />
Може в крузі сніговиця верне,<br />
вороживши часто в крузі.<br />
З трун—як тіні! чи страждання хресне<br />
вже під корогву заручить?<br />
Над глибінню, що в душі розкрита,<br />
жовтокрилий місяць плаче.<br />
Повні річища від сліз на плитах:<br />
вибиті з грози найтяжче.<br />
І промчиться просто! многість віща:<br />
мов саму зорю при небі<br />
ангели життя—на хліб розкришать,<br />
світлом сипати білезний.<br />
І завіса: неспинима многість,<br />
і прощальні смутки звідси.<br />
Мов тополі огняні, промовив<br />
тайно грім —тисячосвічник.<br />
Хоч печатка важча в смерті буде,<br />
ніж до дна промерзле море,—<br />
щезне! бо мечами світло судне<br />
йде від хрестика й поборе.<br />
1.1967<br />
СНІЖНИЙ ОКЕАН

Збліднуло безум'я; звідки — бранця,<br />
в райдугу, в ясир медовий:<br />
погнано бичами чару! рвався<br />
серпик пломеня, де сходить.<br />
Давні ланцюги неси, бредучи,<br />
навіть смутками щасливий.<br />
Поки враз півні біди горючі<br />
серце збудять: над невільність.<br />
Вирвешся, в'язничний, крізь закляття;<br />
теплі пестощі в галузки...<br />
вирвешся! лілея з правди взята—<br />
від річок, для нерозлучних.<br />
Силою хреста з надзем'я тайни—<br />
взначена любов родині.<br />
Хто жемчуг, безумні, розметали<br />
в лісі, на тропі звіриній?<br />
Вирвешся з трояндних тюрем саду,<br />
де гріхи, як ділять серце,<br />
на човні спокус тендітно крадуть—<br />
зір: в кохання заозерне.<br />
Викричано горе з тьми грудної,<br />
мов смичками в білу безліч.<br />
І обкине океан з прибоїв—<br />
місяць: як надгробний глечик.<br />
З ночі вибитися до майдану,<br />
голосного в дзвін церковний,<br />
воплем кличучи:—я з болю стану<br />
тут, на лобне місце, в кроткість.<br />
Поклонися на чотири хмари,<br />
де з ключами світоч ходить:<br />
— винен я на скін! дверми забрати<br />
в ніч снігів, чолом холодний...<br />
Винний—цепу! і безмірно дужче,<br />
бо забув первітку з ниви,—<br />
буде небо зорями падуче<br />
знов ридати: цепу винний.<br />
Поблукав на красні роздоріжжя—<br />
птах, збіднівши, браний смертю.<br />
А крізь січень істина наріжна<br />
мріла! з кривди вікна скреснуть.<br />
Завірюха жарова під реви<br />
місяць обкидала й душу...<br />
де й дракон крижинно очі древні<br />
взеленяв крізь тьму гудучу.<br />
Що розметано руками лиха—<br />
полум'я з коронок маку:<br />
бо війна! розлучниця велика,<br />
сім'ї рвала й наостанку.<br />
Та, палюча пір'ям, через тучі,<br />
мівши, розвела з прибою —<br />
наші зорі, в пітьмі, неминучі,<br />
скорбно над руїнку вбогу.

Невстежимі прірви, зборні смерчів<br />
погасили з моря вістку.<br />
А навій множини—сіті мерзлі! —<br />
душу понесли присліплу.<br />
І терпівши в квітковій спокусі,<br />
бранець радісний — до горя:<br />
заблудився, кров'ю з волі скутий;<br />
кайдани снігів морозять.<br />
А близькі сузір'я склали ґрати,<br />
в'язнячи в полон пташиний.<br />
Хто, жалівши, мов на ватрі тративсь—<br />
до шляхів, крізь дим: жалівши.<br />
І забувся, навмання бредучи,<br />
мов недумна тінь берізки,<br />
кручі десь: від моря синню дужчі,<br />
криги в небо розгорілись.<br />
І одна гроза і друга! вдрузки<br />
розточили, вбрану з райдуг,<br />
радість привиду в гіркому крузі,<br />
з тьми росинок незриданну.<br />
Холод! хуртовинний дим річками<br />
строгі гори перестрінув.<br />
Нам — якби хоч кладки дочекатись:<br />
мир над океанську кригу.<br />
Нам: висока віхола від ночі<br />
яблуневий плач обсипле;<br />
і всміхнеться в серце! не наврочить,<br />
білячи гілля безлисте.<br />
Біля вікон пронесе надію<br />
від зірчин вітрилля ткане;<br />
рідність над часовнею єдину<br />
вимовляти з неба стане.<br />
1.1967<br />
ПРИЙДЕШНЯ ЗГОДА

Ми могли прощати зло навіки,<br />
рідні—як ніхто собі.<br />
Всюди весен білі сльози з гілки—<br />
збігли по шибках дрібні.<br />
Засвітити з іспитів пекельних<br />
вряд лампади двох сердець:<br />
при іконі неба! скрізь над скелі,<br />
над огненні—вічно вдень.<br />
Люблячи ми сповірялись тихі<br />
в світлу ніжність, над валами.<br />
З моря місяць до криниць прихилить<br />
вії, де листки спалали.<br />
Не прошепче хуртовина в груди,<br />
втіхами забувшись блідна.<br />
Там—зоря жива з зорею дружить,<br />
бравши від святого хліба.<br />
А при морі сварок навіжених —<br />
заметіль:сама власкавить.<br />
Всі серця зустрінуться з пожежі,<br />
всі! для сонця пелюстками.<br />
29.1; 4.II.67<br />
ХУРТОВИННИЙ СВІТ

Всім заносить, найніміша в горі,<br />
заметіль—як гробик: юність.<br />
Там замучено відради скромні,<br />
і веселки їх заснули.<br />
Бо, найпребезумніші з юдолі—<br />
розточили вік на знади.<br />
В жовтім городі пожежа дробить<br />
всім—палац пустот свічадних.<br />
Я в деревах нетрів лісостану,<br />
знаю — вдача найкривіша.<br />
Сам руїну серця нескричанну<br />
в груди склав для пожарища:<br />
аж на дні життя, в душі досмертні<br />
з каяття вериги вбравши.<br />
І врізняє доля крик окремий—<br />
свідок від лампад пропащих...<br />
крик! від комина з війни гіркіший<br />
і завій з мостів огненних:<br />
де не вернеться, в дощі журившись,<br />
журавлиний ключ при небі.<br />
Все над хуртавину голос тужить;<br />
там і твій рукав з пригір'я...<br />
там — від згадки, невислівно дружній!<br />
голуб коло шибки грівся,<br />
Ми жили в руїні! де й часовня—<br />
при зубах війни димучих.<br />
Із райдерева сорочку сточать<br />
ворони,напасть ведучи.<br />
Дим відчаю в стінах обгорілих<br />
сходить хмарою терпкою.<br />
І збіліють камені: в двокриллі<br />
сніжних вихорів з грозою.<br />
Двом серцям при надпланетній тайні<br />
від живих джерел небесних—<br />
радостей добризнуто! їх святить<br />
крильми пламенний лебедник.<br />
Чути з яблунь, як блаженний відклик!<br />
крізь гілки, медвисті кросна:<br />
білотонну безліч лірок рідних<br />
при блакитті бджоли вносять.

Все розгублено в безхресний грудень<br />
вовчого, мов ніч блукання—<br />
все тепло! не прихлюпнеться вдруге<br />
вдень крізь хвилю з океання.<br />
Босий, голову спиливши в попіл,<br />
голосна петля на шиї:<br />
бийсь під мурами святині! кропить<br />
із повік полин, скипівши.<br />
Руку підведи жалі звернути —<br />
в космос на чотири ґанки:<br />
— ось! огонь забрав стежки минучі<br />
з наших розмінів доганних.

Нам ні океан гречок празничних<br />
виправдання не приносить —<br />
ні, при бджілках, пахощі в храмниці:<br />
красне чудо на бездомність.<br />
Покарайте судного не скелі:<br />
гіркістю могил морозні,<br />
бурі з льодовців! як стовб зелений—<br />
скрижаніти в мертвій зморі...<br />
Щоб з повік прозорих і слоїстих,<br />
від докору сонця зразу,<br />
в райдужки—іскристі сльози склились,<br />
бігши в глибину безрадну.<br />
Тільки й сліду: німо попереджу,<br />
в зміїв шлях підвівши напис:<br />
— ви троянду збережіть сердечну! —<br />
тут з обриву в цвіті впасти.<br />
Хай спасуться, бачачи терзання—<br />
в сітях райдуг невеселих.<br />
Душі юні: дома в дверях— ждана<br />
сила неба повнить келех.<br />
З нього крапля, в сферах безконечна,<br />
втрату днів земних замінить.<br />
Згублена любов, з весни вінеччя;<br />
знак вікна при вічній схимі.<br />
7-10.II.67<br />
ВІКНО СНІЖИН

Всі великі, всі німі, без скарги,<br />
чистий світ собою рушать:<br />
полетіли всі! ясминки гарні—<br />
як прощення в наших душах.<br />
З ними вийти в безгомінну вічність,<br />
повівами чутну: в скроні.<br />
Світлі! свіжі, доторками звичні,<br />
вихор горя їх прискорить.<br />
їх помчав кругами, проминучі,<br />
їх поніс: ялинам димність.<br />
Книга каяття в вікні ростучи,<br />
тихо сіру скорб відмінить.<br />
Білотою мов живі, без крику,<br />
біжучи в скляні сторінки—<br />
літери сніжин до серця вкинуть<br />
просьбу! з моря непрогірклі.<br />
Раптом—так брусниць медвиста повідь<br />
втішеннями переллє:<br />
навскіс, над лісами! сонце входить—<br />
з крилами шістьма, як лев...<br />
Сніжні літери мина: останні,<br />
гори одяга в огонь.<br />
А лазурні звіщення настали,<br />
звідки? з віхолами знов.

Набіжать! віконна книга повна,<br />
хресна книга від ясминів.<br />
А згадаємо, як знов приносять<br />
радість наші ниви милі.<br />
7.III.67<br />
І

Враз веселка з усміхів бровою<br />
склала в тучі семицвітник...<br />
Так: само кохання молодою<br />
вірністю з недолі втішить.<br />
В серці гроз—веселка погасала,<br />
як з вікна вино розлите.<br />
В серці: осінь згадка! хоч і красна,<br />
а безсмертником не сквітне.<br />
Вслід само кохання відголосить<br />
все крилатістю з безумства.<br />
І довіку звіть, як свідків—сосни,<br />
де труна його замкнулась.<br />
А любов родинна, літній медвик,<br />
званий з ниви, ждати буде.<br />
В шлюбі—криник між дими щоденні<br />
сходить: на життя подружнє.<br />
Чара! нам одна дочасна, чиста,<br />
суджена при брамі в юність...<br />
І до неї на незнаних стрічах—<br />
в схід живих очей звернутись.<br />
10.III.67<br />
II

З висоти даровано в прощення—<br />
хліб, нескришений з громами.<br />
Жінчина душа, з довір'я щедра,<br />
вернеться: все примиряти.<br />
Примиряти в доброту бджолину;<br />
яблуневі дні для неї...<br />
в згоді—в білій радості, сніжіють<br />
з медом чистоти своєї.<br />
Виднота олтарна в лілій стала,<br />
від грудей розп'яття лившись:<br />
приріднити кров'ю! враз—до щастя<br />
в зірку викупля незлісних.<br />
Люди, братні, нам обмиє очі<br />
при дорозі сніжна хустка—<br />
бачити! крізь смерть: світила Отчі,<br />
в церкві небесами звуться.<br />
16.III.67<br />
СМУТНА ЗИМА

Прокричить розбитий дзвін, зірвавшись,<br />
так мій жаль! думки стомив.<br />
А завіса з моря: сніг найстарший<br />
станув пилом мостовим.<br />
Скоро, зірковистим димом сива,<br />
кинеться завія з кручі.<br />
Над тропу вінечністю сповився<br />
розсвіт, від скорботи дужчий.

Вийдем, ланцюги біди забувши<br />
і гілки образи чорні—<br />
все, що під обвали гір майбутні<br />
в попіл сполох похоронить.<br />
Вийдем: від бурунности в пориві<br />
безлічі снігів голосять.<br />
На дорозі, через міст, примирні,<br />
ми для моря—чайки в гостях.<br />
17.III.67<br />
ПЕРЕДВЕСІННІЙ ДОСВІТ

Острів обізвався, в мові дзвонів—<br />
строгих, мов на сповідь схимні.<br />
Наші болі: легіт їм дозволить<br />
відійти в моря незримі.<br />
Сніг покірний, сніг—терпіння вбогі,<br />
найбагатші, лан залічать.<br />
Втіха ластівок! як сонце з гробу<br />
воскресає в небо вічних.<br />
Княжий кущик сходи сторожує:<br />
пурпуром навкруг без ліку<br />
всіявши листків шиття безжурне,<br />
де тумани в смутки кличуть.<br />
Каганці зелені в рівний пломінь —<br />
від берізок між висоти.<br />
Серце: серед сивих снів паломник,<br />
чи вітчизна птиць—пригостить?<br />
22, 28.III.67<br />
Ясна яблуня: в нескорбну добрість,<br />
білу! галузки вгорнулись.<br />
Великодня: подих нам відродить<br />
проти трути тлінів трунних.<br />
Глянемо, від розпачу, до неї—<br />
висвітлиться нев'ядима.<br />
Бідні бранці, горя полонені,<br />
скривлені його дверима!<br />
Дружня яблуня: простерла руки;<br />
з віями рожево зводить—<br />
зори в димності, де мов обкружний<br />
розсип зірковини в згоді.<br />
Чиста яблуня, рідня небесна! —<br />
для знамення збудить очі,<br />
аж над смертю кличучи до себе,<br />
в двір—надії найдорожчі.<br />
26.III.67<br />
II

Вишня: краплі з пальців ніжнокорих<br />
дзвінковою міддю в чергах...<br />
Серед кликаности, що ворожить—<br />
птича! сонцеві дочерня.<br />
І вродила вишня дар присвятний:<br />
дар з огненністю рятунків,<br />
беручи снагу надсвіття в празник—<br />
всіх до літа привернути.<br />
Внала смерть на звіровитих вістрях<br />
лютої зими з безодні.<br />
Жертва: кров'ю квітня розгориться,<br />
блиск долонь з могили зводить.

Вірна пам'ять білоцвіття стала<br />
дніти коло стріхи неба.<br />
Вість весіння, з ластівок прослав'я,<br />
від світил огнем надхненна.<br />
З них найвищу храмину призначить,<br />
відімкнувши: хресний ключ;<br />
де в сузір'ях добрости незнаних<br />
незгасимі дні течуть.<br />
29, 31.Ш.67<br />
ПОВОРОТНИЙ ЧАС

Молиться при всесвіті-іконі<br />
білотисячник: свічіє.<br />
Вдруге не дарується ніколи<br />
в груди прожиття довічне.<br />
Ми вчаровані—як бранці, взяті<br />
речовизною кружкою:<br />
до пожежі в смертному безсвятті,—<br />
від конвалії з рікою.<br />
І стерзається в гірку тортуру,<br />
гублячи душа оману...<br />
краще в плоті подолати, трупну" —<br />
поки всі суди споглянуть.<br />
Бо взірець прозріння дозорівся<br />
скрізь навколішках сліпому:<br />
від розп'яття неба брала віра,<br />
від ребра,— крізь грім і потьму.<br />
Станемо при всевсіті призорні—<br />
при іконі: чисті очі.<br />
Бо в недолі й гробовій тривозі<br />
божевільна прірва сточить.<br />
23.VIII.67<br />
ДУШЕВНА НЕВОЛЯ

Скрізь ліхтарня правди в небосхилі<br />
дикі бджоли познаходить.<br />
Ми —до струпности ми побліднились,<br />
ми—з проказами в злидоті.<br />
Як повідчиняються вікнини:<br />
глянути крізь груди наші...<br />
Озеро! зірок огні калинні<br />
змовкли, в соромі прив'явши.<br />
Бо пораза, з пекла вріст ядучий,<br />
валунці сердець аж корчить.<br />
І згноїлися думки, бредучи<br />
в зло! двозуб'я підворотні.<br />
Всі ми вихідці від нетрів кривди;<br />
без дверей для прокаженця...<br />
Нам і місяць—як на шиї мідний<br />
дзвоник! (цвіт побережеться).<br />
Все повинні звати: "Йдем, нечисті!" —<br />
одіж на душі заразна;<br />
і пустельну кістку кари з'їсти —<br />
всім, кого віконця казять.<br />
А очистить, при мольбі, при небі:<br />
агнче сонце! над жертовник...<br />
Повелить—і цвіття яблуневі<br />
вбрали в білість переможних.<br />
24.VIII.67<br />
ЗНАМЕННЯ НЕБА

В гроб покладено,—псалом співали! —<br />
в смерть; і звої при бальзамі.<br />
Накотився камінь, весь напасний,<br />
під печаттю в знаки брамні.<br />
І покоїться життя небесне,<br />
після списа від убивців.<br />
Темрявна земля взяла до себе<br />
в серце—човен гробівниці;<br />
і крізь море смерти цар престольний<br />
неспинимо переходить.<br />
Доки тричі відміняє в колі<br />
сонце білосвітний подих.<br />
Клич престольний, відімкнувши збудить<br />
безлічі в'язничні з пітми:<br />
від глибизни в небі незабутні,<br />
розкуються! з муки вийти.

Вже фортеця смерти—вже розвалля,<br />
порозточувано свірні...<br />
і не вернеться снага злорада,<br />
прокосивши села мирні.

Вслід володареві дня й надзем'я,<br />
крилиться родина: з пастки.<br />
А гробницю стережуть! а леза,<br />
ватра й очі—неприспанні.<br />
Тільки трави, поглядами любі,<br />
поночі в саду жаліють...<br />
можуть і на небі вічно бути,<br />
бравши радости жаринку.<br />
Варта ні списом,—хоч їй мертвілось! —<br />
ні зіницею не никне.<br />
В гробі замкнуто, як зірку, тіло,<br />
світленнями безграничне.<br />
Враз: виручі підмур'я струснувши<br />
світоскладу—розсвіт править;<br />
бо Життєначальник, вічно сущий,<br />
воскресає: стати в царстві.<br />
Сили блискавичні з невидим'я<br />
злобу жорна вбік відвалять.<br />
І до снігу березня подібна,<br />
ллється льняність покривала.

І довкола подих світла в подвиг! —<br />
оживає, через жертву.<br />
Цар, святопоклонний чиньми: сповнив<br />
кров'ю серця правду хресну.<br />
Цар, святопоклонний чиньми,ствердив<br />
на закон: любов родини.<br />
Гроб воскресний, незгасимі двері<br />
неба—для церков відкриті.<br />
29-30.VIII.67<br />
ДОЛЯ РОСЛИН

Через цвинтар ночі мандрували<br />
вбогі з острогів звірів'я.<br />
Всі питалися на горах правди,<br />
де огненно клени вірять.<br />
Поміж кручі заклято примерлих,<br />
під печатки на чавуння;<br />
і виварюється віра церкви,<br />
з серця! під струну павучу.<br />
А птахи блакитні, в дощ і розтіч,<br />
мучаться: з оман колісних.<br />
Доки янголова кров відпросить,<br />
свічена крізь ліс-осінник.

Ждімо коло рани неба, стерплі,<br />
всім спасіння ллється в груди.<br />
І в князівстві правди, серед нетрів,<br />
лілії гробів розбудить.<br />
9.Х.<br />
СВІТОЧ ПЕРЕМІН

Всепломінник півдня і довічник<br />
докінчає час. як обвід.<br />
Він від безлічі знамен видніший,<br />
він, жаріючи, проходить:<br />
над пурпурними лісами в кручах<br />
біля стружности з озер'я—<br />
над димучими! що сном беруться<br />
схмарені та сліз не здержать.<br />
Щирий; ледве холод перекотить<br />
верховин багрянокрилля,—<br />
він пошепчеться: він кров'ю кроткий,<br />
він—зворушення присилять.<br />
Він—мандрівник, самота всезначна,<br />
над зловістями, де круки...<br />
ланцюгами помсти, наче в'язня,<br />
не вберуть! —огнем розкутий.<br />
6-8.X.67<br />
ОСІНЬ: КРАЄВИД

Знов зворушливо, як зір дитячий,<br />
озеро повторить острів:<br />
сам! —хоч і пташин осіння вдячність<br />
візерунок скриків скорить.<br />
А іконописець, а небесник,<br />
що палітри скорбі звідав:<br />
там архангел пламенно сердечний<br />
сповістився в круговиддях.

І слова його з огню невстежних<br />
болів про людей невір'я —<br />
всім присвічено в смутну блаженність<br />
барви, що ніхто не зміря.<br />
Ми, смішливі, брали шлях на плаху:<br />
через міст—падкий переступ.<br />
Там плачі архангела спадають<br />
жаром листя в землю смертну.<br />
10.Х.67

Стромова доріжка; пропад поряд.<br />
І, мов сни з руїни замків:<br />
без бійниці, погляд загородять—<br />
звали в зваді демонянській.<br />
І слабі серця, як зяблик, збились,<br />
боючися збору звірів,<br />
що герби їх—черепова блідність<br />
при марі з проваль прозірній.<br />
Всім гірська доріжка; сліплять пущі:<br />
з брами бурелому в протьмах.<br />
Скривджені ткачі дощів кипучих—<br />
в полум'я верстати топлять.<br />
Там листками осени зблукали<br />
злякані думки: в полоні.<br />
Блиск надії, від весни кристалів,<br />
згублено в печері злобній.<br />
На серця—картинну пастку в'яжуть,<br />
княжачи в норі, єхидки.<br />
Бідна кров смиренних! кров з пожару;<br />
жертви: місяць їх не вслідить.<br />
Ми розтратили в небачній розгрі<br />
східці світла до рятунку.<br />
Небо! біль який! з біди, розорний,<br />
всюди всіяв землю трунну.<br />
ПОМИЛКА БАЙДУЖИХ

В тіні хрестика і м'яті рівна,<br />
для чужих очей нечаста:<br />
мов сестра потокові! доріжка—<br />
через серце звіку стала.<br />
Так до вогнеруких, біля неба,<br />
ясенів та брамок бору—<br />
молода мелодія в молебнях<br />
з верхогір'я ллється зроду.<br />
А замками склято двері книжні;<br />
мимо серця день відносить...<br />
нам забула думка відчинитись<br />
фіялкова! з літер сонних.<br />
Проміняли небо з фіміямів—<br />
на іржу в нашийник лютий.<br />
І стежини зміїв засміялись,<br />
несучи пожеж пелюстки.<br />
12.Х.67<br />
СПОДІВАНИЙ ДОЩ

Незглядимо в бір—засіви сірі;<br />
краплі з павутиння смутків.<br />
Пуща ж докривавлюс гранітність<br />
і жовтіє в шлях світучий...<br />
Мов жарів'я добрости яскравне<br />
до життя жертовник губить<br />
(від вершини, звідки воскресає<br />
співик зірки в незабутність).<br />
Ми: невже на злотності іконні<br />
розточили Царство з неба?—<br />
чи, гравці, відстукали в скарбони<br />
святість? бо сердець дрібнеча.<br />
Чи скадили з брязками в розкрасні<br />
стіни—правду храмів хресну?.,<br />
після свічки й дзвону, вже не в Спасі! —<br />
ми в язичництві доверху?<br />
Чи, над тайністю краси відмріли,<br />
всі в священності блаженній —<br />
нам при смерті: сфери серафимів,<br />
рідні! серце не постежить.<br />
Ми потопленики в нетрий попіл<br />
безнебесся й сон руїни.<br />
Лиш полиння—сіру миску вповні<br />
з пустки зичить для немирних.<br />
Дощ іде! обмиються галузки,<br />
скрізь на висвіті живому—<br />
без навій від чорноденства й злуди,<br />
що з кайданницького двору.<br />
18.Х.67<br />
ЗАБУТИЙ СХОРОНОК

Злива океанна! в тьму при дубі;<br />
між княжистий бір біжу.<br />
Дарма: велети в біду забуті,<br />
під струмки, як ворожбу.<br />
Гільйотинні грози вкруг настигли:<br />
в нетрах сиву кров зливати.<br />
Мов розгублено персні до злиднів,<br />
і в листві лягли закляті.<br />
З вод натерпівшися повно, з муки,—<br />
згір'я після бурі зглянув<br />
Як? мов стріхи виставля могутні,<br />
скеля близько над поляну.<br />
Захисток і силу предковічну<br />
так забули, бранці пущі!...<br />
Короговки Січі в церкву кличуть,<br />
хресні—правдами кріпущі.<br />
І твердині з полум'я немає<br />
дужчої в світах рятунку—<br />
всім! як небо: над негоддя марне,<br />
душу звільнить, горем скуту.<br />
20.Х.67<br />
ОСТАННЯ ПЕРЕМІНА

Знак преображения! рута кожна—<br />
прирідніє в квіт зіниці.<br />
Всі білопелюстя в полі зложать<br />
здогад світла: хоч найнижчі.<br />
Знак преображения все поборе<br />
в день Месії—в день без смерти.<br />
Божістю з гори Фавор, крізь горе,<br />
невбієнний храм потвердив.<br />
Знак преображения все завінчить,—<br />
небо створюється вдруге;<br />
вже—Єрусалим життя довічний<br />
хліб нетлінности дарує.<br />
Скоро сходячи з висот просторить—<br />
пламенний бальзам на землі.<br />
Молитовно глянуть при надмор'ї<br />
хати в ранах безіменні.<br />
28.Х.67<br />
НАДБЕРЕЖНИЙ ДОСВІТ

І

Марева від озера відходять,<br />
а туман: як потойсвітній.<br />
Ми —самокрадіжні; сонця одяг<br />
скинули, бо мало втіхи.<br />
Зодягаємся в півтіні мерхлі,<br />
без надій, що—й луг палає,<br />
несучи ікони в мідній церкві<br />
осени! крізь горе спрагле.<br />
Все—в блаженний жеврій, все з листками,<br />
погляди предвіччя близить:<br />
кличучи! вам квіти відмикати<br />
з вікон царства незалізних.<br />
Там, світливши берег проти нетрів,<br />
з воску—мучениці повість.<br />
Білокора! в пламенності терпить<br />
ради дня сестер високих.<br />
4.Х.68

НАДБЕРЕЖНИЙ ДОСВІТ

II

Чуємо: курличуть в ірій вірний<br />
білі журавлі:—ключами,<br />
їм, як свідок, місяць перемірить—<br />
в айстрі синій шлях змічати.

Тут незлобні; тут ікон явлених<br />
учні: в листковій подобі.<br />
Жертву клен, безкнижно—євангелик,<br />
розпалив! послушник добрий.<br />
Вкруг помножено костри блаженних;<br />
в озеро галуззя схилять.<br />
Небо кров'ю на трихресній стежі—<br />
побагрілося й крізь листя.<br />
Ми незрячістю сердець—мов сонні:<br />
не збагнем свічок осінніх.<br />
Риби під дзеркальністю при мості<br />
проминуть веселок відблиск.<br />
Ми—чи простимо, громада братня:<br />
всю! в непам'ять, кожну кривду?<br />
Рідні духом полум'я з розп'яття,<br />
ангели позвати прийдуть.<br />
Ми—чи в звіт готові? крильня сіра,—<br />
до спокути, до палання.<br />
Вкруг хреста небесного іскриться,<br />
в цвіт, галузка сонць ласкава.<br />
Невеличні! кожен братчик вибрав<br />
смолоскип від неба мовчки.<br />
І повторює з огню глибизна—<br />
звіщення: в досвітню поміч.<br />
Мов пожежа в небозвід: чудесність! —<br />
без темнот, ні в спад пелюстки.<br />
Ключик сонця зо стежок щоденних<br />
світить крізь терни колючі.<br />
Світоч, розсипаючи вкруг церкви<br />
скарби з-над сузір'їв кріпких...<br />
мій порадник! псальмик мій сердечний,<br />
став при дверях неба мріти.<br />
Царство, при хатках межею поряд,<br />
побудовано: від чаші.<br />
Зором серця зглянем, як негорда<br />
нива стала причащатись.<br />
9-10.X.68<br />
Сиплються листки—в три чверті зірки:<br />
ніби розгорівши з воску.<br />
Кучугурами жарин закрили<br />
згадку каменів жорстоку.<br />
В синьогір'я напливають хмари,<br />
з тайности: мов гілка близить.<br />
Огній кленик—смолоскипник, марить;<br />
розсвіт в озері любити.<br />
Нам би, наче пламінь, завінчалась<br />
осінь при гробниці сніжній.<br />
Звідки? від руїни та дичання<br />
груди розростили в хижість.<br />
Без святого невидим'я! тоскні,<br />
кліплять каганечно душі...<br />
Чад і тління суєти крізь осінь<br />
розтягнули: сніг додушить.<br />
Збудимося? крізь туман присмертний,<br />
вірячи з свічками свідків.<br />
Спомин церкви, в десять рук, берези<br />
піднесли на празник східній.<br />
9-12.X.68<br />
СПОГАД ГОТИКИ:ОСІНЬ

Вкруг відкриє старохрамний скорбник<br />
плечі в ранах багряніти.<br />
Там від готики і дух безсонний<br />
спакує горючі війни...<br />
він—в образі, сивий і на страту,—<br />
мрія про ковчежик любий:<br />
над півмісяць гільйотини старшу,<br />
ні в ридання не розгубить.

Хоч криваво молот, через ребра,<br />
вдариться: мов з кузні, скорий! —<br />
тільки блискавка необережна<br />
від очей—відгадку гострить.<br />
Віща постать промовля з початків—<br />
з пурпуру, пророча в думці...<br />
Хоч кайданами огнів бряжчати<br />
в'язневі в біді димучій.<br />
Мов незрячий лірник сам кармінну<br />
релю берега заводить.<br />
Ноти йдуть березами на зміну—<br />
під клятьбу громів дібровних.<br />
І святинний острів (ніби хатка)<br />
розпачі від стріх розсипав.<br />
Сонця заставка! тополя стала<br />
звати—хмарчина сестриця.<br />
Неозорі від тойсвіття юрми<br />
з хуторців і сіл,— чи з битви? —<br />
всі, кривавими струмками мрущі,<br />
входять: мрії полюбитись.<br />
І стареча—сохлі кості ржаві<br />
видно крізь одеж восковість.<br />
Очі: мов життя волосожарів—<br />
листвиною сльози скотить.<br />
Скаржиться: "завіщо з неземелля<br />
ми задушені, без крихти —<br />
крихти й краплі неба! й страшно змерзла,<br />
в безсвіті душа горівши."<br />
Вкрили берег колиски: як цвинтар<br />
сірих кістяків дитячих,—<br />
галузками тіні їх прочинять<br />
сині двері, з-над відчаїв.<br />
Хто почислив кривди прибережні<br />
в ланцюгах біди з невілля?<br />
Скрізь вино огненне зводить вежі<br />
й пада в озеро, як злива.<br />
З'яви ждуть! надокеання друге<br />
змістить зборню — крик пожару.<br />
А рятунок небо подарує<br />
проти прірви, в тишу справжню.<br />
13-16.X.68<br />
Ми з кумирні, павичани, світим<br />
проти неба—красну весність;<br />
мов самі з огнем несамовитим<br />
ми творці: в сузірнім персні.<br />
Бідні! ми з лісів гріха, насправді,<br />
прокаженці: мідь на шиях,<br />
і кричім, що "стережіться!"—в спразі;<br />
аж пиху напасті знищать.<br />
Марно в самосвятості при кубках<br />
проти неба рвуться вперті.<br />
Голубинну книгу сміхом збурять,<br />
каменями—вікна в церкві.

Покорімся, браття, серцем—кров'ю,<br />
в пломінь хрещені з купелі:<br />
вірені під корогву орлову—<br />
Духові, як діти певні.<br />
Спалиться в спокутній муці язва,<br />
що гноїла тайно груди.<br />
І жива блаженність: іскра звана,<br />
дужча, ніж сузір'я, збудить.<br />
18.Х.68

І

Осінь: безмір килимар'я з листя—<br />
барвний океан зложив.<br />
Осінь: тисяча фортець огниться<br />
баштами думок живих.<br />
Осінь: вись вулканена, з надлюддя,<br />
в жеврії гілок при небі...<br />
на мільон майолік німо ллються,<br />
мов з планетністю щоденні.<br />
Осінь: кораблі вдягла при щоглах! —<br />
знамено тривог колірних.<br />
З хвиль вина—і сурми проголосять<br />
про жертовний жар надгір'я.<br />
Осінь: з кіноварних катедралів<br />
півзірчасто дзвін, лебедик...<br />
при світлобудові, серцю братній! —<br />
часто в спогад і молебень.<br />
Осінь: сиві патріярхи з скиту<br />
по кругах життя виходять.<br />
Одіж —мов сузірну ткань застиглу<br />
світять крізь туман при водах.<br />
19.Х.1968<br />
II

Осінь: до воскресности святиня:<br />
як Почаїв: свічка—лавра...<br />
в літургію миру грім спинила,<br />
полум'яністю кривава.<br />
Осінь: спаленнями мова звідки? —<br />
тиша з висоти церковна;<br />
жарова в Преображення свідків,<br />
коло брами—на поклонах.<br />
З ночі грозовиць і скель похмурних<br />
смолоскипний скит підвівся:<br />
розсвітом розкривши сонні труни,<br />
скинув страхи від привиддя.<br />
В стихарі надій світити вбрався:<br />
і журба листками добра.<br />
Осінь; господарство неба—в радість,<br />
відпокутників дорога.<br />
20.Х.68<br />
ВИХІД сили

Крізь ліси спроміниться всесильне,<br />
сходячи, де цвинтар гір:<br />
серце світочеве! звати встигне,<br />
хто крізь морок озвірів.<br />
Нетрі—як глибинна нерозрадність,<br />
хоч потоплено в пишноти.<br />
Барва—світниця: їй достраждати,<br />
мов на дні морська коштовність...<br />
бо, знецінена, журбі згубилась,<br />
під біду, красою в сірість.<br />
Мов і не своя! єством рабиня<br />
глибині гробів пристрітних.<br />
Від висот, мов лотосовий, погляд<br />
світлість розсипає теплу.<br />
І ласкаво згрішених виводять<br />
ниті правди—крізь потерю.<br />
Станемо в невисловиму ясність,<br />
повну ласки: мов дошиться:<br />
всім єство спрозорюючи наскрізь,<br />
як незнана дійсність—вища...<br />
приріднила від небес в істоту,<br />
в кров духовну, в кожні груди:<br />
від вінця з тернин огню — Христову<br />
видноту, що труни збудить.<br />
ОЗЕРНА ВЕСЕЛКА

Надпрестолля жовтня: в німбі—чашне;<br />
і свічні ліси з хмаризни.<br />
Чи спокуту нашу листя сплаче? —<br />
бо пішли в круги немирні.<br />
Незгасима кров з край-сонця в душу<br />
крапа над озерний острів.<br />
І прощення: дар, крізь ніч дикущу,<br />
від двірця зірок дорожчий.<br />
Пряжа блідна змечеться в купелі,<br />
пурпури течій зустрівши.<br />
Ми ланцюг: ми—гордовито вперті! —<br />
на собі замкнули в грішність.<br />
А дарохранильниця проз грози,<br />
золотінністю лілейна...<br />
Нам з любови зірку днів дозволить<br />
брати в груди, над пекелля.<br />
На горі вселенській сиву правду<br />
хресно стережуть смереки.<br />
Де ти? синь гробниці; сльози райдуг,<br />
а крізь них огонь воскресний.<br />
26.Х .68<br />
ПРИБЕРЕЖНА ОСІННІСТЬ

І

Мов дзвіничник, сам відкривши ребра,<br />
віддає на суд істоту—<br />
кленик серця! ватрами береться,<br />
вістку чуючи високу.<br />
Монастир ялин і сосен старчий,<br />
проти круків при обриві,<br />
книгозбірню світла став читати:<br />
з озера—в повтор багристий.<br />
Сіроокий дощ, кропильний служка,<br />
ткана борода проз місяць:<br />
поторкав стежки, де в спомин журять;<br />
громів дзвоник відгремівся.<br />
Мітрових ниток і ризних повні<br />
всюди—в жеврії надгір'я.<br />
Кленик серця! блискавка обновить,<br />
від очей орла негрізна.<br />
27.Х .68<br />
ПРИБЕРЕЖНА ОСІННІСТЬ

II

Листя сиплеться! — панує камінь:<br />
склавши нездвижиму думку.<br />
Кров жаринна, ніби в дим, змовкати<br />
буде через тінь байдужу.<br />
Що в рожеві крила—в ласки рідні—<br />
рвалось на безумний повів:<br />
падає в ридання відгоріти<br />
і в сніги на вихор стовпний.

Змієм камінь засичить, мов царик,<br />
що коронний між пеньками.<br />
А криниць і сферок не скрижанить,<br />
звідки зміст лілей домашніх.<br />
Листя в бурю, в рух, мов навіжене<br />
з поломенів первотворчих.<br />
Тихо в груди нам,— святинь ромене! —<br />
подаруй тепло і кроткість.<br />
29.Х.68<br />
ЗВ'ЯЗОК

Чи розлукою на вічну осінь<br />
ми покарані з тобою?<br />
Крізь тумани крик тополі! зносить,<br />
мов кістяк, мольбу скорботну.<br />
Ми неназвані стояти поруч;<br />
в грудях лісу—привид маків.<br />
Озеро з берез, крізь дощ і розпач,<br />
поклялося в білий камінь.<br />
Де ти? журавлина безконечність<br />
нам замкнула відгук трунний.<br />
Розділя, над хресним ходом кленів! —<br />
сонцеві ридати в руки.<br />
Від дзвіниці місяця прикотить<br />
клич: як приозерна вістка.<br />
Нам сузірностей огонь іконний<br />
до стежини чи присниться?<br />
Дерево—диякон ризний, служить,<br />
кадячи від круч листками.<br />
Там серця: засвічені галузки,—<br />
ласкою крізь смерть зростались.<br />
29.Х.68<br />
ПРИЗНАЧЕНИЙ ЧАС

Спомин твій стежини гір згубили;<br />
де прощання при тополях.<br />
Ти: зелена тінь, і коси—ближчі<br />
від листків; як струмик, топлять.<br />
Чутно голос, мов зростає в страхах;<br />
від похмар'я храмик любий...<br />
Там з вікна родині просвіт брався—<br />
вбоге серце приголубить.<br />
Прийме винних! — смертних пожаліє,<br />
в свічану метіль берези.<br />
Ми з тобою, над життя залізне,<br />
взнали вікна, з бомб роздерті.<br />
Ти: любов первістка; і вернулась;<br />
осінь—переддвер'я карне.<br />
Де знайду тебе? з пожеж надтрунна<br />
гілка втішити скликає.<br />
31.Х.68<br />
ВЕРХОГІРНИЙ ЛИСТОПАД

Спокій вільхи—чистота свічарні;<br />
а листки скрадає дощик.<br />
Ми в зміїний гнів і клопіт старчий<br />
душим голубу коштовність.<br />
На процесії, на мшистих плечах,<br />
через гори в скарзі димній,<br />
семиогненний світник! і ллється<br />
день: проти чорнот гордині:<br />
відпадати всій від ребер наших;<br />
труп оси на лист кленовий.<br />
Подивися: зверх безодні страшить<br />
терезами звіт при склоні.<br />
Гаснуть голосні вінці на звірах,<br />
де гробниці дощик мучить.<br />
Тільки знати нам: трояндність рідна—<br />
з кров'ю, в жертві неминучій.<br />
8.XI.68<br />
НЕРАННІЙ РОЗСВІТ

Книга згір'я—в круках, як чернетка;<br />
і доріжка: нам на сповідь.<br />
Крізь дощів'я вслід воскреслий череп<br />
світлить воскові тополі.

Кущиків стобарвні сни зворушать,<br />
біль кровинок! — трави вчасні.<br />
Стану: мов, до сліз, дитяча зустріч,<br />
молитовністю при чаші.<br />
Східній кленик; черлість подорожня;<br />
в тінь єпітрахіль сплеснеься.<br />
Тиша (до ридання поря, шкода)—<br />
тут когось нема в оселях.<br />
Мовою німою гори в розмах—<br />
синь; орел від крівлі скрилить.<br />
Дальня, мов дихання—найдорожча,<br />
ти одна, мій мирт примирний.<br />
9.XI.68<br />
ПОЧАТКОВИЙ СНІГОПАД

До ялин благословення сніжне,<br />
з білої руки; як пчоли.<br />
Жду тебе! зідханнями оживши<br />
й пурпуром, гілля шепоче.<br />
Мов леліяв ліс: довіку жданий<br />
висвіт надпрестолля в себе.<br />
(Хоч залізний ворог прикажанив,—<br />
рев'я в ребрах піднебесне).<br />
Нам—часовня вічна при дорозі,<br />
з каменю сузір'їв чиста.<br />
Хуртовина ж, мов прочанка, скорить<br />
сиві кроки через листя.<br />
Нам забути збір образ докучних,<br />
бачачи планет лампадку.<br />
Всюди, мов берізок острів: душі—<br />
в сніжній видноті поглянуть.<br />
10.XI.68<br />
ЛИСТОПАДНИЙ ОБРАЗ

Відбезуміли незгоди в бурях,<br />
значені під перстень смерти.<br />
Глянь: мільйон монастирів! полюблять<br />
від ікони день озерний...<br />
Сніжні ризки викладено в образ;<br />
та з галузок—шовк огненний.<br />
Милості святих очей відродять<br />
стан кісток від чорнокленів.<br />
Помоліться, схимники з мовчання! —<br />
зелен острів; сліз крижинки.<br />
Страшно знати: як зірки промчаться<br />
наші, над гроби найнижчі.<br />
Підкорися, серце, в правду хресну! —<br />
місяць, мов лілея, просить...<br />
просить небо з війкового терну,<br />
і кривавиться крізь осінь.<br />
11.XI.68<br />
І

Ми розділені; ми—найрідніші;<br />
смерть і океан між нами.<br />
Через хуртовину, без доріжки,<br />
гіркоті листків минати.<br />
Ніби корабель зими без тебе;<br />
тисячовітрилля мчиться.<br />
Чую: поруч ти! в огні оберне<br />
дзеркало зірок—обличчя.<br />
І висока віхола з неволі<br />
наша! вбрала ліс димучий.<br />
Бачу: гілку озеро прилонить<br />
мов косу твою, від кручі.<br />
Хуртовині скрізь ланцюг нещастя<br />
рвати, крізь топольні пустки.<br />
Вік прощення: білістю почався,<br />
нам до зустрічі спокутний.<br />
13.XI.68<br />
II

Чудо снів і палахких берізок<br />
свічено снігам, на острів!...<br />
як провістя: з берегів зберіться,<br />
з приозер'я горя, в гості.<br />
Нетрі! над зеленими гробами<br />
каменів—сім'я знаменна.<br />
Всі в найзірчанішу барву вбрані,<br />
красні берестки, як з неба.<br />
Навіть глибочі над смертю водні<br />
склали крижані галузки.<br />
І, крізь бурю, сонцеві долоні<br />
в сиві прядива сгорнулись.<br />
Ми з тобою ниву полюбили—<br />
рідну, в хуртовині денній.<br />
Гори зводять паруси білисті,<br />
свідки: про твою сердечність.<br />
14.XI.

Вдосвіта, не висловлю: велична<br />
виднота! — чи вбрати в думку?<br />
Острахи гіркі мороз накликав—<br />
крізь печаль: як тінь докучну...<br />
і чого? —пройшла чого до стежки,<br />
на листки, що криво впали?<br />
Пальці втоплеників прибережних,<br />
моторошно нетерплячі.<br />
А притьма згадались проти гніту<br />
молитви наспівні з служби,<br />
їх повторюючи, правду звітну<br />
враз відчув: їх сили дужчі.<br />
Потім—ніби від надгір'я здогад<br />
провиднів крізь смутки хворі.<br />
Бо поклінністю чуття знаходять<br />
просвіт радости в дорозі.<br />
16.XI.68<br />
ВОСКРЕСНИЙ ЧАС

Очі озера: святі! без муки<br />
від гробниці всіх снігів.<br />
І фіялку волі—відімкнути,<br />
ключ від просвіту настиг.<br />
Ключ обсипано в квітневу радість,<br />
і над огник—онікс легшу.<br />
Хоч верба, чи вийшла наридатись? —<br />
жертва, в місяці, шаленству.<br />
Ключ—напроти чорної провини,<br />
що карала крига вкруг:<br />
для поради сонцевої вірний<br />
ключ, і тайну доторкнув.<br />
Доля люба, на озерні очі—<br />
процвітами фіялкова:<br />
віє вісткою! з огню пророчить,<br />
з воскресіння серця—воля.<br />
27.IV.69<br />
І

Незглядимі круки вкруг чигають,<br />
крилами вчорнівши в слідність.<br />
Заробітно: з гнаного відчаю,—<br />
кружать! свічку підглядіти.<br />
Білу свічку вбити, свічку-волю;<br />
бо,страсна, їм ворог мирний.<br />
Стала: "Я вам променем промовлю<br />
про неправду змія й свірнів".<br />
Відтерпи: їх сіркова спокуса<br />
скривджує з пристроїв ярих.<br />
Бо заміною,— за гріх! даються,<br />
проти тогосвіття в карах.<br />
То: між небом нижуть і землею<br />
пеклокрильці "воздух" тайний.<br />
То: гіпноз огню, людоту мерхлу<br />
силячи—на смерть стинатись.<br />
Тінню їх залізнооко в розмир<br />
кружать кажани дзвенющі.<br />
Відтерпи напасті! знов боронить<br />
яблуня—стежки і душі.<br />
З.У.69<br />
II

Проти вогнекрилля в реві й димі—<br />
пеклого, з пір'їн гудучих;<br />
проти кішла, звідки смерть відмірить<br />
стежку крови при сундуччі,<br />
стежку розграбунків серця й поля,<br />
й кістяків—-на скарбний брязкіт;<br />
проти прірви, де гріхи половлять<br />
медом голосів заразних,—<br />
збережім весну в мільярд коронок<br />
роснихгз вишнями квітниться,—<br />
і ялину неба зіркового,<br />
мов різдвяну з повносвіччя.<br />
Збережім: луги, струмком веселі,<br />
стрівши (й цвинтар не розлучить!)—<br />
сонце журавлине серед стелі<br />
голубої хати в лузі.

Збережім луги: дарують, ждучи,<br />
над вінок сузір'їв—ласку.<br />
Крильні сфери, стежами жемчужні,<br />
з вічного життя скликають.<br />
І відкрився, над кристалля зводів,—<br />
зверх небесних чайок церкви,<br />
в зірці з блискавок: престол визвольний,<br />
звідки сонце—душі хрестить.<br />
9^.68<br />
ГОРНІЙ СКАРБ

Безнебесні, хоч, на срібних горах,<br />
де мости із самоцвітів:<br />
ми—злидота! комашня міжгробна;<br />
і скелети глина змістить.<br />
Кров зотліти в листя перев'яне,<br />
через смерть і сніг тойбіччя:<br />
всім,— а, мов магнолія, віясте<br />
світло втішення домчиться.<br />
То благати бранцеві дрібному<br />
з милости, що ввік прибутна—<br />
в білого Ісуса: хліба—корму<br />
крихотку, від сонця в грудях.<br />
Всім сузір'я схиляться трибратні:<br />
від надсвіття вишень рідних...<br />
до відпущення провин при брамі,<br />
звідки свічі днів судились.<br />
Близько цвіт, немов дитячий усміх—<br />
щирий! з острова надходить:<br />
бо зустрівся кущик огнеустий,<br />
кинувши галуззя в досвіт.<br />
5,7.V.69<br />
ДЕННА НІЧ

Монастир сузір'їв: став—надсвітець:<br />
ми в недолі заблудили.<br />
Ясен жде, як ченчик; заповітне<br />
море рветься в брами блідні.

А, під кручами, чи знов побачу,<br />
хоч би привид над труною?<br />
Човен: чий? на глибину рибальську<br />
сплив—смиренністю дрібною.<br />
Завжди в морі, при живій пожежі—<br />
згадка про спасенні сили...<br />
Порадіти! до хаток блаженний<br />
зіркостан руша схилитись.<br />
На розп'ятті жеврить, по надгір'ю,—<br />
в сонця й місяця, як цвяхів:<br />
рана Спаса! біль скрапає; й вірну<br />
келію веселки святить.<br />
Став на роздоріжжі всесвіт—бранець;<br />
розпинати, склявши, будуть:<br />
наче тінь Христа, в страшне прадавнє<br />
мучення—з нічного суду.<br />
25,27.VI.69<br />
МАЙБУТНЯ ТИШИНА

На руїні правди—сила серця<br />
вся туманами збігала.<br />
Тільки згадка неба не зітреться<br />
хресного! іконна згадка...<br />
стародавня, при стіні та дубі,<br />
вежі, цвинтарі, соборі.<br />
Інок півдня на душі розбудить<br />
голубі молитви скорбних.<br />
Понесуть смутну його й несмілу<br />
просьбу: де престольний ірій.<br />
І вогонь від ангельського змісту,<br />
тихо! — радістю приріднить.<br />
Там примирно, з крилами спокою,<br />
випромінються святість—<br />
крізь одвічні зводи зірковою<br />
вірністю: в життя зростати.<br />
Десь до отрочого односвіччя<br />
паленого в кроткій жертві,<br />
стала— Тройці білість невечірня;<br />
мов роменно! небо стежить.<br />
10.VII.69<br />
НАГАДКА ГРОЗИ

Доля в ланцюги громів замкнула<br />
землю серед злив зелених...<br />
розпаливши кузні й на малюнках<br />
лісу побуявши в леви.<br />
Серед стріл, під терезами кари,<br />
ждуть істоти неспокутні—<br />
в трепеті: бо видно з книг надхмарних<br />
блискавкам, кого торкнути.<br />
І душа, відтерплюючи грибну<br />
цвілину з марнот щоденства,<br />
аж до дна грудей—до спрутів бриду—<br />
адського! як птах, стенеться.<br />
Чи війна? крізь дощові повтори,<br />
ниви серця будить згаслі...<br />
в сполох заклина і криком<br />
гірко! з тління визволятись.<br />
То війна покровлена з грозою,<br />
іспити в секунду справить:<br />
чи цвіте під кісткою грудною<br />
лілія огню для правди?<br />
Щоб не гниль достояла літепла,<br />
жабуринністю тканившись.<br />
Чи розкриється жарке трепеття<br />
віри—в книгу шестикрилих?<br />
Від грози нам осуди відчутні<br />
за мерзоту днів сірчану,<br />
за в'ялизну рибокровну: в суті<br />
прожиття—під темну чарку.<br />
Ланцюги громів складає в окрест<br />
буря—крізь буття безсвятне...<br />
блиском заклина! дощами просить<br />
страшно: з тління визволяйтесь.<br />
16-20.VII.69

Ти терпи, складаючи в негоді<br />
промурок при мертвій прірві.<br />
Звідки з'явцева навала зводить<br />
сто зміїн: часовню гризти.<br />
Ти терпи, наперекір мароті,<br />
стрій докріплюючи в камінь:<br />
і жало і подих відбороти,<br />
хоч давун півсонця ярмить.<br />
Хоч крицеві кречети нестерпні<br />
висоту січуть і хилять.<br />
Нашого спасіння білий хрестик<br />
звів, на грудях неба!—крилля.<br />
І для нього грановид часовні,<br />
вбравши зброю неоружну,<br />
свій святий світильник семиогній<br />
зберіга: в псалом і службу.<br />
24.VII.69<br />
ЗНАЧЕННЯ ВРАЗИ

Я нікому не суддя! і знаю<br />
тінь свою в тропі щоденній.<br />
Коло башти присудив до зламу<br />
грім — ялину, кору здерши.<br />
Кору—збризнувши навкруг, як згубу<br />
царської парчі на трави:<br />
звідти з літер прочитай пробудну<br />
звістку про пишноти втратні.<br />
При дощі, з краплистою вагою,<br />
в розтріски корона зверглась:<br />
звідти з ноток вимовляй терпкою<br />
згадку про шумке мізер'я.<br />
З кожною грозою судьби дужчі—<br />
думку вчать: про вічні звіти.<br />
Осінь дожида! квиток доручить<br />
огняний—на вихід звідси.<br />
24.VII.69<br />
Рано! з острова тумани котять<br />
пальці на озер'я липня.<br />
Сотнями гілок горить істота<br />
кожна: в зміїв гріх провинна.<br />
Многості прискладів, тайно владних,<br />
строї неба в людях держать.<br />
Ні з сузір'їв свічена лампадність<br />
не красніша в їх пожежах.<br />
Рано! трепети і подих свіжий;<br />
день по краплі рветься: в розпал.<br />
Що—весь космос? океанна жизність,<br />
чи—як сосна, в смерті проста?

Хоч на місяці з триніг торкнули<br />
стопи камінь, мов скелетний.<br />
То дрібнота, хутір! сивий вулик<br />
без бджоли: людей смертельців.<br />
Рано; серце—як вікно відкрите:<br />
в озеро та в очі неба.<br />
Ми забули, що гроза докрикне,<br />
ліхтарями корабельна.<br />
25.VII.69

Чудо! проти помети безсвітанних<br />
криводумів; чаша—чудо:<br />
що любов подужує ненависть,<br />
звучи в церкву многолюдну.

Свідчена через очиток свічки:<br />
в храмі, стінами—без цегли,<br />
правда (без кропил і сварок звичних)—<br />
краща, ніж вінці двірцеві.<br />
Ми розширили повіки, ждучи<br />
прилетнів дальнопланетних;<br />
ніби диво дивовиж дивнющих—<br />
гості: з голубої стелі.<br />
А зійшов з-над космосів страждати<br />
сам Творець, від дому сили:<br />
в ризі неба! в чудо світла вбраний,—<br />
ми ж, невірці, відступились.<br />
І замкнула в ґрати тьма погребна,<br />
смертна! —і воскрес, нетлінник.<br />
Чудо: над огонь землі і неба;<br />
з олтаря знаходить грішних.<br />
Над безодні, над зміїні палі<br />
океану жарового—<br />
чудо квітнить парус: пропливати,<br />
душі ведучи, як сторож.<br />
Пробіга супутний: від пригроззя,<br />
з хати блискавок, як птиця.<br />
Де й стежина в східцях неозора—<br />
пада; й сизоцвіт напився.<br />
Що злокрилля згубників? не зважить<br />
хоч за ними—тьми двірцевість,<br />
і неправд інфрапромінна вражість<br />
прогляда з очей крицевих.

Просьби повиконує послушник<br />
скиту: звідки клич дзвіничний.<br />
Проти спраги,— болями палючі<br />
виразки в крові залічить.<br />
Ніби з суду сто регалій плавить<br />
пальцями—в струмки на грудях.<br />
Щестиверхі діядеми в звали<br />
сточує: пісок розбудять.<br />
До призначення, як храмник, слідуй<br />
течіями серця в сплески.<br />
І мета: проголубів мандрівцю —<br />
океанів двір прискельний.<br />
Ти, роздарувавши всюди ківшик,<br />
стань навколішки, як скорбник:<br />
і спокутуй недозбутки грішні,<br />
і забудь провалля в борі.<br />
Розточися! зник: нема; розлитий;<br />
в океані скромна частка.<br />
Знов на славу неба білозірник<br />
тихо з джерела почався.<br />
22-25. VIII. 69<br />
ЗМІНА ВСЕСВІТУ

Вседержитель неба в смерть розп'явшись,—<br />
нас від пекла відгородить!...<br />
Вже і вигляд сонця: ніби справжній<br />
камінь при безодні—гробі.

Знаймо, браття скорбі: "це за мене,<br />
від геєни, в небо сикуп."<br />
Кладення огню і світла меркне;<br />
з трепету сузір'я никнуть...<br />
тронному Отцеві хрест прилюдний<br />
і видима смерть синовня—<br />
страшно блискавками болю в груди<br />
падаючи, рани вносять.<br />
Вся змінилась тканями вселенна—<br />
вся в крові, з хреста пролитій,<br />
і від муки Божої стенеться:<br />
до ридання білокрилих.<br />
Бо невисловимо гірш від смерти —<br />
бачити, як сина мучать:<br />
зганьблений і цвяхами роздертий;<br />
жертва на всесвітніх кручах.<br />
Там, звисаючи в німе страждання<br />
вже конає, вже погибель!..<br />
Кожна мить—як вічність нескричанна:<br />
полумям на тіло блідне.<br />
Все каратись, на безкрайній розпач<br />
капель крови: всіх, безкрайній.<br />
Гинучи, з нестерпністю боровся,<br />
змирено, безгрішний страдник.

Мучення горюче, все до іскри —<br />
вже в нищимості пожежній:<br />
люто! вбивчою бідою в звірській<br />
вигадці—взялось над межі...<br />
і стерзала пламенна кривавість<br />
думи Отці!—в круг терновий,<br />
ранами розп'яття грізно рвавши<br />
серце через смертний просвіт.<br />
Стан жахний довічно збережеться<br />
ніби в звід сузірно влившись:<br />
претерпіння Божого!... з блаженства—<br />
в скорб, до згадок янголиних.<br />
Хоч ніколи не збагнуть! ніколи,<br />
ні земля, ні небо щирі,<br />
болю Отчого: з лілей іконних—<br />
церкву, як сім'ю, примирить.<br />
26.VIII.69<br />
ПРОТИСТАВНИЙ ДОСВІТ

Відскорбів туман, і страх відхмаривсь;<br />
і крізь морові завіси —<br />
звід соняшниковіє! із брами<br />
видно висхід благовісний.

Що то? племена світил родились?..<br />
— брате, ні! —то мирне царство.<br />
Радо, проти розсварів кадильних,<br />
корогвою серце вбралось.<br />
Чи над скринями алмазів—згода?..<br />
— брате, ні! князі замкнулись.<br />
Там сатаніїла барвлять в одяг<br />
влади: гибеллю обкутий.<br />
Чи в оселях привітались вікна?..<br />
— брате, денна ніч аж пеклить!<br />
Густо змії стебляться з проквіття<br />
пащами: в грядки вселенські.

Празник строєно,—в тяготи жорна,—<br />
з ланцюгом на смирних душах.<br />
Мудреці ж свої в кістках ворожать;<br />
книги тьми втесавши, сушать.<br />
Як нам царство з вівтаря стрічати?..<br />
— брате мій! пряди терпіння:<br />
ниткою огню і криці вчасне! —<br />
в просвіт чаші преклонімся.<br />
Близько: проти змієдійства ночі,<br />
киданого з крил набрезклих,—<br />
близько: тисяча берез пророчить,<br />
як псалтир свічний, над берег.<br />
27.VIII.69

Гори замкнуто; ключів нікому! —<br />
білий здогад про святиню.<br />
Хто підняти корогву церковну<br />
в хресному обході встигнув?<br />
Стануть: стукати в дверні заліза,<br />
а відтіль ченці крилаті.<br />
Хто, від поля, їх кереї визнав—<br />
сніжні, з полум'я на варті?<br />
Серце в кайданах! а не губитись<br />
від страсних пелюсток воску.<br />
Кров'ю всіх сузір'їв літописних<br />
вислів дано в скорб високу.<br />
Поклонись при голубах чернечих;<br />
а про череп свій забути.<br />
Відімкнулись гори! світ—невечір:<br />
мов кіот Мадонни в будні.<br />
То зневажмо визвірства пустині,<br />
хоч, вінцями грізні, змучать.<br />
Близько час огненний хліб святити:<br />
правді—на поклінних учтах.<br />
28.VIII.69<br />
РІД

Рід не знає в смертницькому крузі—<br />
дня найтяжчого зідхання.<br />
Дух над перекладиною, в зустріч<br />
болю: до хреста стенався.

І розкрилля з неба голубині<br />
в жеврій світотвір торкнули.<br />
Над ридання материнські бившись<br />
при розп'ятті—правді скутій.<br />
Як світиллями збагріли рани,—<br />
їхня кров нам незбагненна.<br />
Дух: на грудях витерпів, прийнявши<br />
муку! люблячи, як неня.<br />
Чудо: в світотворі відродилась<br />
білоогненна прозорість.<br />
І від царства чашею неділя —<br />
рід земний, мов зірка, кормить.<br />
Біля вікон пошепки берези<br />
в німбі мріють, як прочани...<br />
бистрий океан! ти—милосердник;<br />
Дух вітає: кров вінчати.<br />
29.УИІ.69<br />
І

Зводяться проти човна димучі,<br />
грозячи, вали з-за чайок.<br />
Так закляттями ревли в нелюдстві<br />
юрми з подумів сірчаних.<br />
Збичувати під ганьбу набігли,<br />
чорнячи, як змії в поніч —<br />
Судію: хто лебедів обітниць<br />
любить і калік дзвіночних.

Юрби—з побиття криваво мучать,<br />
обплювавши в сміхах диких—<br />
Судію: чия рука могутня<br />
лілії й зірки розвиднить.<br />
Багряниця; трон; і вінчик терній<br />
вістрями чоло поранив...<br />
на брудній нарузі—муку стерпить<br />
Цар небес, безгрішний страдник.<br />
II

Пролітає в океані парус,<br />
виростаннями стозірний.<br />
І відгадує скарбнично справжню<br />
путь, що суджена взоріти.<br />
До дверей палкого життєтвору<br />
яблуневий сад гойднувся;<br />
що ні в мрію Брамса семигромну<br />
не вцвітало! — буде в грудях.<br />
Бо кладеться над істоти тайний<br />
стрій: серед просторів діє.<br />
Признача, як вишням розцвітати<br />
і в вікно біліти рідне.

Всюди—прожиття через вселенні:<br />
східці сили світлової.<br />
Мов картина, що картину вселить<br />
вірно в океанній волі.<br />
А з верхів'я рушить, крізь обидві,<br />
святість в обшир осіянний;<br />
там блаженність Бога, там предвічність<br />
провиду джерел і станів.<br />
III

Кораблі прообразів і зорі<br />
всіх—морями в крузі ринуть...<br />
Складено з веселок нетривожних<br />
кожному в свою хвилину.<br />
І ніхто в священному безумстві<br />
ввік не змріяв тіні навіть—<br />
від багатства дня, що з смерти збудить,<br />
де духовність Бога в з'явах.<br />
Звідти всі збудовано зачини<br />
жизности і світла всюди:<br />
в серафічності речей незримій,<br />
з рисами, що мусять збутись.<br />
Понад споглядимий обрій тварний<br />
визначаючи приходить:<br />
одкровення—землю в небо брати;<br />
з силами світил верховних.<br />
ІУ

Скоро зменшиться снага джерельна,<br />
в світотвір дарима: в глибність.<br />
Враз на кругоході він здригнеться—<br />
звоями пожеж відбігти.<br />
Все згорить! а душі плоть новітню,<br />
про безгрішні стави, вдягнуть.<br />
Мов з криштальности огню і цвіту—<br />
в вічності нетлінних яблунь.<br />
Царство буде—церква всенебесна,<br />
всеземна в родинні строї;<br />
в храмі, що без тлінности кладеться<br />
з волі Духа світляної.<br />
Збір огню: громаддя речовинні<br />
зсиплються з гілок сузір'їв.<br />
Буде звід новий світати в стрічі,<br />
від Ісуса—в зірці бистрій.<br />
11,12,24.IX.69

Древній океан, здійнявши груди,<br />
вигримить, крізь бурю зблисне—<br />
мову, на стострунностях орудних:<br />
вінценосний псалмоспівець.<br />
Звергнув з піни дерево—аж чорне,<br />
чи не з острова південних?<br />
Звергнув і, ворушати, рокоче:<br />
для грози сідий придверник.

Знай, душе моя! котрій завгодно<br />
долі—жертва будь кипуча.<br />
Тільки не як викид хвиль холодних—<br />
трупний, де піски домучать...<br />
гнити в сон, темніючи гілками<br />
почуттів і марних згадок,<br />
де вже чайки скрикнуть, мов склинавши,<br />
та багноти цвіллю вдягнуть.<br />
Ні! дожизно дарувати з крови,<br />
хоч дрібний, від ребер вицвіт.<br />
А скінчити—враз, гілками в розбризк<br />
при негодах блискавичних.<br />
Без гнилизни прожиттів старечих<br />
з мотлохом обмов і сварок.<br />
Краще—схима! в свічковій печері<br />
біле серце службу справить.<br />
Службу в сферу ранків назміренну<br />
звідки хрест огню: як щогла,<br />
подвига живий кораблик—землю,<br />
де їй серпень проголосять.<br />
16.IX.69<br />
ВІДГУК

Движучи будови в димні війни,<br />
поверхами з бігу валить —<br />
океан! забризкав чайки квильні,<br />
звіяні при чорних палях.<br />
Вигорнув серед розбитків бренних<br />
ніби дар, струну скрипкову—<br />
від години крушения чи смерти,<br />
рештку музики: над скойку.<br />
А могла в сузір'я закричати:<br />
мов плачі з грудної кістки—<br />
вернута в полон скрипок найкращий<br />
під смичок слізьми скоритись.

Вірш мій: через океан глухого<br />
віку—в царство незакутих,<br />
чи докотишся крізь лютий холод? —<br />
відгук серця дохлюпнути.<br />
Мов населення зірок сивіє<br />
чайками в дзеркальний берег.<br />
Так: чи ждатиме життя весіннє —<br />
юних свят? свічками вербне.<br />
17.IX.69<br />
ДОЛЯ ДОМІВЛІ

Судний океан, збілівши в очах,<br />
бився з тьми—аж бризк на місяць.<br />
І розлам'я дому, як зволоччя,<br />
хвилі на піску розмістять.

Побула на радість мила хатка;<br />
ось—віконце шестишибне...<br />
строщено, мов сизий звір пошастав,<br />
де будівля в бурю згине.<br />
Бач, ліхтарня, як сліпець померлий,<br />
скойкам полиснить байдужна.<br />
Малиновий килимок і двері:<br />
водорості їх додушать.<br />
І ляльки дитячі вдрузк розбиті,<br />
мов з війни безмовна каліч.<br />
Побілив на смерть солоний бризкіт,<br />
не жалівши їх, ласкавих.<br />
Строїв хто, житець необережний,<br />
хатку на тремких основах?<br />
Так—і стан душі: чи мрію вдержить,<br />
де підпора їй марнотна?<br />
Чайки проз годинник сонця вдарять<br />
розпачами крил вечірніх.<br />
Бережім свій острів! неба радість,<br />
на твердині—в світі мирить.<br />
ПОЖИЛЕЦЬ

Океанний подих; я скупався;<br />
і розвів огонь з обламків:<br />
барва—помаранч і свіжа паска! —<br />
пломенить, мов кінь буланий...<br />
кінь від "Одкровення",— чайки скрикнуть,<br />
на немов'я, сон, байдужість:<br />
де відводять хмару, мов каліку,<br />
по пісках вітри, бредучи.<br />
Там немов горнята мармурові,<br />
і смутніш від снігу—меви:<br />
ждуть! як вісники біля хоромів,<br />
з океану вжитків певних.<br />
Я подібно мешканець дочасний;<br />
в космосі куток без плати.<br />
І позичив огник: чи в незгасність? —<br />
аж сосновий злам попалить.<br />
Поряд океан рояльно б'ючи,<br />
кинув руки в кожен клавіш.<br />
І долоні скойчинок жебрущі<br />
сповнює, пісок заклявши.<br />
Це—в душі моїй: розкриті, просять,<br />
створками збліднівши в сірість:<br />
бризок жизних від потустороння<br />
просять, на піску змертвілі.<br />
Голосний огонь собі об камінь<br />
розірав рукава й спурхнув.<br />
Так на серці завжди не змовкали<br />
самоборства! з болю — пурпур.<br />
Котить океан, мов гілка неба;<br />
від руїн сузір'їв—рокіт.<br />
Клич! світнеться постать, облаченна<br />
в пламя—для докорів кротких.<br />
ЗО.IX.69<br />
Всім призначена в досмертя<br />
доля, ніби в суд! трихресна.<br />
Чи з ганьби і горя круг замкнути<br />
боржникові до стовпа...<br />
Сто гілок просторить океан спокутний,<br />
бростями скрапа.

Дві любові володіють:<br />
тихістю світил одна принадна;<br />
друга—кубок ночі, в кров наймолодішу! —<br />
радісного бранства...<br />
чар його: переддосвітній жар: скрадався<br />
в смуток місяця відрання.<br />
Всім: не листопадна мірність,—<br />
ні! горюче серце вік відмінить.<br />
Стрінемось на грядці непримарній:<br />
ясній—стан від білих храмів.

Всім, як кров орлина, книга неба чиста<br />
спломениться з передвістя.<br />
З грозовиць війни, з тривоги,<br />
після скорбних верст безчасся:<br />
душі церкви—в правді строгій,<br />
від святині тихо вчаться.<br />
А гілками бурю відмикає<br />
синя яблуня: наш океан.<br />
ЗМІСТ

ЧАСТИНА ДРУГА

Невідомий Відхід<br />
Вістка Непогоди<br />
Переміна Смутку<br />
Жертовний Час<br />
Надія Минучих<br />
Вселенська Оборона<br />
Постійний Світлокруг<br />
Місячний Вечір<br />
Бурхливий Захід<br />
Вечір Весни<br />
Чиста Прибережність<br />
Океанове Досвіття<br />
Незнаний Перехід<br />
Напрямок Вечора<br />
Примарність<br />
Жаль<br />
Година Негоди<br />
Прибережний Голос<br />
Припливна Хвиля<br />
Відхід Негоди<br />
Незнаний Приплив<br />
Білі Жизни<br />
І<br />
II<br />
Пробудження<br />
Напроти Негоддя<br />
Поривність<br />
Висока Надія<br />
Двокрилець Моря<br />
Зоряний Приплив<br />
Знак Незабутих<br />
І<br />
II

Перемінність Моря<br />
І<br />
II<br />
Повний Час<br />
Росяність<br />
Високий Потік<br />
Свідчення Квітів<br />
Близькість<br />
Верхогірний Напрямок<br />
Трудний Перехід<br />
Приміти Жовтня<br />
Седьмириця<br />
Сили Дожидання<br />
Відновлений Вік<br />
Напроти Зими<br />
Осінній Хід<br />
З'ява<br />
Передвістя Зустрічі<br />
Межа Прибою<br />
Відсвіт Осени<br />
Терпкість Моря<br />
І<br />
II<br />
III<br />
Сивий День<br />
Молитовний Вечір<br />
Вечірня Тихість<br />
І<br />
II<br />
Противага Смерті<br />
Передчуття Весни<br />
Висока Милость<br />
Незмінна Дія<br />
Жизняність Надбережжя<br />
І<br />
II<br />
Вечір Моря<br />
Знахідка Грози<br />
Незнана Течія<br />
Прибережний Комиш<br />
Година Грози<br />
Судна Дорога<br />
І<br />
II<br />
Вечірній Відхід<br />
Забута Згадка<br />
Близький Захід<br />
Скорий Розсуд<br />
Дожидання Всіх<br />
Світучий Вечір<br />
Огненний Ранок<br />
Дзвінична Неділя<br />
Приречення Зміни<br />
Іспит Щоденности<br />
Безсмертя Серця<br />
Нерозгадна Прикмета<br />
Найвищий Приплив<br />
Відгомін Життя<br />
Призначення Чайок<br />
Біла Ікона<br />
Просвічення Ночі<br />
Наближення Розсудів<br />
Безмов'я Вдосвіта<br />
Вечірня Звітність<br />
Пломені Вечора<br />
Джерельність Верхогір'я ..<br />
Після Грозовиці<br />
Судний Провид<br />
Високий Луг і Хрест<br />
Місток Надій<br />
Надозер'я, що Дніє<br />
Воля—Океан<br />
Спогадання Весни<br />
Степний Вісник<br />
Дві Прияви<br />
Непогасимий Приплив<br />
Порятунок<br />
Серпневий Розсвіт<br />
Подвоєння Негоди<br />
Світочева Сторона<br />
І<br />
II<br />
Перехід Негоди<br />
Розбиття<br />
Дерева: Після Зливи<br />
Сповнена Доля<br />
І<br />
II<br />
Сніги, що—з обнови<br />
І<br />
II<br />
Твій Другосвіт<br />
Хід Відміни<br />
Ранній Обквіт: На Горах .. .<br />
Теплий Берег<br />
Подвійний Полон<br />
І<br />
II<br />
Спорідненість<br />
Зміна Прибою<br />
Рукопис Моря<br />
Жива Безконечність<br />
Погроза Спокуси<br />
Зміст Години<br />
І<br />
II<br />
III<br />
Недалекий Захід<br />
Передчуття<br />
Надгірний Досвіт<br />
Подих Височини<br />
Місячний Вечір: В Горах . . .<br />
Післядощовий Круг<br />
Проминучість Недолі<br />
Напрямок Вершин<br />
Пустельник<br />
Найвища Битва<br />
Світильник Гір<br />
Сонячна Громада<br />
З'яви Високогір'я<br />
Озерний День<br />
І<br />
II<br />
Старість Берега<br />
Звороговані Необачно<br />
Океан Вечірник<br />
Відхідний Час<br />
Голос Мушлі<br />
Перехід Кристалів з Моря<br />
Прийдешній Врожай: При Морі .. .<br />
Образ Осени—Острівний<br />
Осінній Стан<br />
Надгірні Трави<br />
Часовня Осени<br />
І<br />
II<br />
Остання Осінність<br />
Острів Осени<br />
Вечір Берез<br />
Полон Зими<br />
І<br />
II<br />
Сніжний Небозвід<br />
Сніжний Океан<br />
Прийдешня Згода<br />
Хуртовинний Світ<br />
Вікно Сніжин<br />
Дочасна Доля<br />
І<br />
II<br />
Смутна Зима<br />
Передвесінній Досвіт<br />
Вісниця Весни<br />
І<br />
II<br />
Поворотний Час<br />
Душевна Неволя<br />
Знамення Неба<br />
Доля Рослин<br />
Світоч Перемін<br />
Осінь: Краєвид<br />
Високогірні Прияви<br />
Помилка Байдужих<br />
Сподіваний Дощ<br />
Забутий Схоронок<br />
Остання Переміна<br />
Надбережний Досвіт<br />
І<br />
II<br />
III<br />
IV<br />
Спогад Готики: Осінь....<br />
Напрямок Нетрів<br />
Жовтень<br />
І<br />
II<br />
Вихід Сили<br />
Озерна Веселка<br />
Прибережна Осінність<br />
І<br />
II<br />
Зв'язок<br />
Призначений Час<br />
Верхогірний Листопад . . .<br />
Неранній Розсвіт<br />
Початковий Снігопад....<br />
Листопадний Образ<br />
Завія<br />
І<br />
II<br />
Втішення<br />
Воскресний Час<br />
Незнана Сторона<br />
І<br />
II<br />
Горній Скарб<br />
Денна Ніч<br />
Майбутня Тишина<br />
Нагадка Грози<br />
Збереження<br />
Значення Врази<br />
Неминуча Згадка<br />
Чудо Вселенної<br />
Слухняний Потік<br />
Зміна Всесвіту<br />
Протиставний Досвіт<br />
Наближення Межі<br />
Рід<br />
Верховна Престольність<br />
І<br />
II<br />
III<br />
IV<br />
Біла Схима<br />
Відгук<br />
Доля Домівлі<br />
Пожилець<br />
Прикінеччя