Ой не ходи, Грицю
Ой не ходи, Грицю
На сцені Гриць вмирав… На залі тінь снувалась,<br /> На душу втомлену глибокий сум лягав,<br /> На лиця кам'яні задума тиха клалась,<br /> Тонуло в тиші все… На сцені Гриць конав…
В півсвітлі сумерку лице твоє тремтіло,<br /> І сльози ринули з розжалених зіниць,<br /> І дрож утаєна стрясала біле тіло,<br /> А там в штучній агонії конав невірний Гриць…
І стало жаль мені, що прийде та година,<br /> Коли впаду і я на сцені життьовій,<br /> Без оплесків та брав, не плаканий юрбою…
І мріялось мені в душі, моя дівчино,<br /> Чи у годину ту з-під твоїх чорних вій<br /> Бодай одна сльоза покотиться за мною?..