Одкрий мені дорогу, доле,<br />
Щоб я для людства щось зробив,<br />
Щоб пломінь благородний в мене<br />
Даремно в грудях не зотлів.

Той пломінь, наче впавши з неба,<br />
Давно в крові моїй живе.<br />
Мій кожний серця стук — молитва<br />
За щастя людства світове.

Коли б я міг не лиш словами,<br />
Підтвердить ділом поклик свій,-<br />
Нехай би на новій Голгофі<br />
Мені воздвигли хрест новий.

За благо й волю людства вмерти —<br />
Яка щаслива й світла смерть!<br />
Життя? Воно ціни не має,<br />
Коли не повне сонцем вщерть.

Скажи мені, що я загину<br />
В бою за щастя осяйне,-<br />
I сам хреста я приготую,<br />
На котрім розіпнуть мене!