Обруч
Обруч
Біжить хлопчик, білий чубчик, мов курча;<br /> Підганяє паличкою обруча.
За ним сонце, наче мати,— навздогін:<br /> Щоб не впав та не побився він!
По долині, по стежині, біля круч<br /> Біжить сонце, білий чубчик та й обруч.
І нема, немає в світі далини,<br /> Де спинилися б невтомні бігуни.
Ах, обруч! Куди, куди він так жене<br /> По стежині через поле весняне?
Я питаюсь, бо ж то я — оте хлоп'я,<br /> А те сонце — то матусенька моя.