Як тільки весна сказала "добридень" сонній природі, так сейчас ворухнулась всяка животина до нового, вольного життя. Безлисті дерева убираються в пахучі зелені шати та й сво-бідно з вітром розмовляють — нові думки укладають. Заморожені корінці ростин відживають, цвітом понад землю виринають й медовими пахощами до вольного життя підбадьорюють. Заковані ледяними кайданами ручаї скидають свої окови і журчать веселу пісню свободи-волі. З їх співом лучиться і щебіт вольних пташин, і розговір обновлених ростин в одну чудову живучу мелодію, що нею упивається на синьому безмежному небі благодатна дуга-веселиця. Ой весно-весно! Коли просвітаєш ти безталанну Русь-Україну своїм благодатним привітом "добридень"? Коли розкуєш її кайдани, обновиш волю?..