Обідрані герої
Обідрані герої
Я міг би теж в добірні рими<br /> Поодягать свої пісні,<br /> Щоб зручно їм було з'являтись<br /> В хороми й зали осяйні.
Але дарма — мої ідеї<br /> Не легковажні юнаки,-<br /> Їм, напахтившись, в рукавичках<br /> У світ виходить не з руки.
Не чути свисту куль, і шаблі<br /> У темнім небі блиск погас,<br /> Та бій триває... Не гармати —<br /> Ідеї борються в наш час.
I я стою на полі бою<br /> З бійцями визнаними в ряд.<br /> Мої пісні — в бою, і кожний<br /> Рядок мій — бойовий солдат.
Обшарпані, а добрі хлопці,<br /> Боротись вміють до кінця,-<br /> Відвага, а не пишний одяг<br /> Вкривають славою бійця.
Я не запитую, чи вірші<br /> Мене мої переживуть.<br /> Коли судилося їм впасти,<br /> На полі бою хай впадуть.
Тоді священною ця книга,<br /> Мов цвинтар, буде і тобі,<br /> Бо в ній поховано героїв,<br /> Що чесно впали в боротьбі.