О земле втрачена, явися...
О земле втрачена, явися...
О земле втрачена, явися<br /> бодай у зболеному сні<br /> і лазурове простелися,<br /> пролийся мертвому мені!<br /> І поверни у дні забуті,<br /> росою згадок окропи,<br /> віддай усеблагій покуті<br /> і тихо вимов: лихо, спи!..<br /> Сонця клопочуться в озерах,<br /> спадають гуси до води,<br /> в далеких пожиттєвих ерах<br /> мої розтанули сліди.<br /> Де сині ниви, в сум пойняті,<br /> де чорне вороння лісів?<br /> Світання тіні пелехаті<br /> над райдугою голосів,<br /> ранкові нашепти молільниць,<br /> де плескіт крил, і хлюпіт хвиль,<br /> і солодавий запах винниць,<br /> як гріх, як спогад і як біль?<br /> Де дня розгойдані тарілі?<br /> Мосянжний перегуд джмелів,<br /> твої пшеничні руки білі<br /> над безберегістю полів,<br /> де коси чорні на світанні<br /> і жаром спечені уста,<br /> троянди пуп'янки духмяні<br /> і ти — і грішна, і свята,<br /> де та западиста долина,<br /> той приярок і те кубло,<br /> де тріпалася лебединя,<br /> туге ламаючи крило?<br /> Де голубів вільготні лети<br /> і бризки райдуги в крилі?<br /> Минуле, озовися, де ти?<br /> Забуті радощі, жалі.<br /> О земле втрачена, явися<br /> бодай у зболеному сні,<br /> і лазурово простелися,<br /> і душу порятуй мені.