Нещасний той, хто не зберіг<br />
Завзятого юнацтва мрії,<br />
Хто міцно тримати не міг<br />
Огню збавенної надії!<br />
І час нудний його життя<br />
В нікчемній праці пропадає,<br />
В очах байдужих почуття<br />
Остання іскра дотліває.<br />
Сердега бідний! чом не вмер<br />
Малим хлоп'ям, як був щасливий,<br />
Як черв безвір'я ще не жер<br />
У серці полум'я бурхливе?<br />
Хоч тяжко б ти тоді вмирав,<br />
Життя шкодуючи принади,<br />
Проте зневір'я,, б не зазнав,<br />
Його жорстокості і зради...<br />
А нині, бідний, смерть яка! —<br />
Без жалю піп тебе сховає,<br />
І, мов іронія гірка,<br />
Та "вічна пам'ять" залунає.