О древо Вітчизни,<br />
ти – домівка і ціла країна.

Плуг вивертає<br />
то наконечники стріл,<br />
то осколки снарядів...

О древо Вітчизни,<br />
ти радість і біль,<br />
і поклик сурми,<br />
і сонця щит –<br />
найзатишніша квітка,<br />
чиї пелюстки на обличчях вітрів<br />
ластовинням.

Хто тебе забува,<br />
залишається без коріння.<br />
І не згадати йому<br />
навіть замерзлий стук дятла,<br />
що розтає в зорі...

Всі ми – живі і полеглі,<br />
всі ми навічно в тобі.